справа №176/1052/26
провадження №2/176/1335/26
11 березня 2026 року Суддя Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області Волчек Н.Ю., ознайомившись з матеріалами за позовною заявою ОСОБА_1 до Жовтоводсько-П'ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування арешту з майна,
10.03.2026 ОСОБА_1 звернувслася до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з даним позовом, де просить зняти арешт з майна, що належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 накладений в рамках виконавчого провадження № 16666994 від 14.01.2010 року з примусового виконання ухвали від 11.12.2009 року № 2-1278 виданої Жовтоводським міським судом про накладення арешту.
Позовна заява обґрунтована тим, що протягом тривалого часу не скасовано арешт майна боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а тому є невиправданим втручання у право особи на мирне володіння своїм майном.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту з майна позивача. Однак, нею було отримано відповідь, у якій вказано, що по вищезазначеному виконавчому провадженні закінчено виконавче провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «про виконавче провадження», а саме: у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов до висновку, що провадження по даній справі не може бути відкрито, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається із змісту відповіді ДВС від 24.07.2025 року, відповідно інформації зі слецроздулу Автоматизованої системи виконавчих провадження (АСВП) арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження № 9420167 накладено в рамках виконавчого провадження № 16666994 з примусового виконання ухвали від 11.12.2009 р. № 2-1278 виданої Жовтоводським міським судом про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно та грошові кошти ОСОБА_2 , на загальну суму 25223,50 грн. 14.01.2010 року державним виконавцем Скібіцьким О.О. закінчено виконавче провадження па підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконав провадження» (в редакції чинній на момент прийняття рішення). На сьогоднішній день до Відділу ухвала про скасування арешту майна за рішенням Жовтоводського міського суду від 11.12.2009 р. №2-1278 не надходила. Отже, у Відділу відсутні правові підстави для зняття арешту з майна.
Згідно зі ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
За приписами ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно з п. 16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року, при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. До заяви про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення боржником додається документ, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, що містяться в постанові №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», в питанні щодо звільнення майна з під-арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, існує два способи здійснення такого права, а саме, на рішення та дії державного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства (наприклад адміністративного), а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна.
Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.
Таким чином, за змістом наведених положень Закону України "Про виконавче провадження", в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
За змістом ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.
Таким чином, арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.
У цій справі арешт на майно було накладено державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, у якому позивач визначений боржником, тобто є стороною виконавчого провадження. Позивачу лише обмежено його право розпорядження всім майном на стадії виконавчого провадження, а тому належним способом захисту даного права є саме звернення до суду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не з позовною заявою.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №607/3894/17.
З огляду на наведені норми та роз'яснення, надані Верховним Судом, суд дійшов висновку, що боржник, на майно якого державним виконавцем накладено арешт, не може звертатися до суду з позовною заявою про зняття арешту з майна, оскільки у судовому процесі він є боржником та законом для нього встановлений інший порядок вирішення такого питання, а саме, шляхом звернення до суду зі скаргою відповідно до вимог ст. 447-1 ЦПК України.
Оскільки позов про скасування арешту на майно, на переконання суду, підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, у відкритті провадження слід відмовити.
Керуючись ст. 186 ЦПК України, суддя, -
У відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Жовтоводсько-П'ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування арешту з майна- відмовити.
Роз'яснити позивачу, що він має право звернутися до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку, визначеному Розділом VII ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Н.Ю. ВОЛЧЕК