Справа № 212/6810/25
2/212/374/26
06 березня 2026 року місто Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу
У складі судді Хомченко Л.І
Секретар Стрибайло О.В.
За участю представника
позивача ОСОБА_1
представника
відповідача ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третьої особи ,яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача орган опіки та піклування -Службу у справах дітей виконкому Покровської районної в місті Кривому Розі (м.Кривий Ріг вул Гордієнка Костя ,б.2) про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення із будинку.
16.06.2025 ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те ,що ОСОБА_3 , (далі - Позивач) 27.08.1993р. уклала договір з виконкомом Жовтневої районної Ради народних депутатів про отримання в безстрокове використання земельної ділянки для будівництва житлового будинку, а 22.01.1999р. ввела в експлуатацію закінчене будівництво житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав (Див Додаток №2, 3). З 1999р. є єдиним власником вищезазначеної домоволодіння. Приблизно 5 років тому вона надала свій будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в користування своєму сину ОСОБА_5 та його дружині ОСОБА_4 (далі - Відповідач). У 2023 році помер її син і вони з Відповідачкою домовились, що вона протягом 6 місяців звільнить її будинок, оскільки в неї є власне житло у м. Кривий Ріг та інших містах України. Однак станом на 01.06.2025р. відповідачка не звільнила її будинок продовжує проживати там та наносити їй матеріальну шкоду у вигляді не сплати за спожиті послуги: електроенергію, газ, воду загальна сума перевищує по-над 60000 грн. Крім цього, вона змінила замки в будинок, господарські споруди (гараж, сарай, погріб, літня кухня) та не пускає її до будинку та господарських споруд. Вона неодноразово звертався до відповідача з пропозицією звільнити будинок, але вона відмовляється і взагалі ігнорує всі її пропозиції та вимоги. Відповідач не визнає її права на даний будинок та вважає, що він нібито належить їй. Разом з відповідачем проживає невідома їй особа , яка також заважає їй користуватися вищезазначеним нерухомим майном. Таким чином, відповідач відмовляє їй у праві повноцінно користуватись її майном. В порядку досудового врегулювання спору вона звернулась до органів Національної поліції України. Так, станом на 25.01.2025р. за її заявою було порушено кримінальне провадження відносно Відповідачки за ст. 356 КК України Самоправство. Обґрунтовує
позов Статтею 41 Конституції України, відповідно до якої встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до статті 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. За приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. Відповідно до статті 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Згідно зі статтею 156 ЖК УРСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Згідно зі статтею 157 ЖК УРСР членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення. Згідно зі частиною 1 статті 116 ЖК УРСР якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть, зокрема, бути припиненням дії, що порушує право власності. Отже, на підставі статті 391 Цивільного кодексу України, яка закріплює, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, вона має право звернутись до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні належним їй нерухомим майном з боку відповідача. Крім того позивач понесла витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України , офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях № 13-рп/2000 від 16.11.2000 р., № 23-рп/2009 від 30.09.2009 р., зокрема, у рішенні № 23-рп/2009 від 30.09.2009 р. зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Відповідно до частин першої-п'ятої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Зокрема, представництво інтересів Позивачки здійснюється адвокатом Пахомовим В.В. відповідно до договору від 24.12.2024р. про надання правничої допомоги та на підставі ордеру. У договорі про надання правничої допомоги сторони визначили, що оплата гонорару визначається - за домовленістю Сторін. За необхідності з цього питання може бути укладена Додаткова угода, яка є невід'ємною частиною цього договору. У Додатковій угоді від 24.12.2024р. сторони визначили фіксований розмір гонорару за консультацію та підготовку позовної заяви, який становитиме 10000 (десять тисяч) гривень. Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судово палатою Касаційного цивільного суду (справа № 686/31892/19 від 28.09.2023) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Відповідно до Постанови Верховного Суду у справі № 640/18402/19 від 28.12.2020 у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен. Згідно з Постановою Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16.06.2022 у випадку встановлення договором фіксованого розміру гонорару, не обов'язково зазначати витрачений адвокатом час в детальному описі робіт чи в акті. На підставі ст. ст. 116, 150 ЖК УРСР, 316, 317, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, просила усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , права користування та розпорядження своїм майном, а саме будинком АДРЕСА_2 шляхом виселення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із зазначеного будинку.Стягнути з Відповідача на користь позивача судові витрати.
Ухвалою суду від 17 червня 2025 року постановлено :,, Відкрити провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення із будинку. Розгляд справи призначити на 16.07.2025 року о 13 год 00 хв в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні Покровського районного суду міста Кривого Рогу
23 вересня 2025 року ухвалою суду постановлено Клопотання представника позивача ОСОБА_1 про виклик свідків та витребування доказів задовольнити . Викликати у якості свідків по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення із будинку ОСОБА_6 ,який мешкає АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 - , АДРЕСА_4 , ОСОБА_8 ,- АДРЕСА_5 , ОСОБА_9 ,- АДРЕСА_6 . ОСОБА_10 , АДРЕСА_7 , ОСОБА_11 АДРЕСА_8 , ОСОБА_12 АДРЕСА_9 , ОСОБА_8 , АДРЕСА_5 .Попередити свідків про кримінальну відповідальність за ст .ст.384.385 КК України.
Витребувати у приватного нотаріуса Кріворізького міського нотаріального округу Умріхіної К.А., яка знаходиться за адресою м. Кривий Ріг вул. Володимира Великого,б.40,нотаріальний документ ,,Шлюбний договір ,, укладений 19.01.2019 року між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про залучення до справи у якості третьої особи на стороні відповідача органу опіки та піклування задовольнити.
Залучити до участі у справі у якості третьої особи ,яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення із будинку орган опіки та піклування -Службу у справах дітей виконкому Покровської районної в місті Кривому Розі (м. Кривий Ріг вул. Гордієнка Костя ,б.2)
Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів задовольнити.
Зобов'язати службу у справах дітей виконкому Покровської районної в місті Кривому Розі ради надати суду письмовий висновок щодо доцільності виселення малолітніх дітей ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_14 з житлового приміщення у АДРЕСА_2 .
29.10.2025 року ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу . постановлено : Закрити підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 третьої особи ,яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача орган опіки та піклування -Службу у справах дітей виконкому Покровської районної в місті Кривому Розі (м.Кривий Ріг вул Гордієнка Костя ,б.2) про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення із будинку.
Призначити справу до судового розгляду по суті на 03.11.2025 року о 10:30 в приміщенні Покровського районного суду міста Кривого Рогу .
16.02.2026 року ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу . постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
16.02.2026 року ухвалою суду ,викладеної у журналі судового засідання , прийнята відмова представника позивача від раніше заявленого клопотання щодо допиту свідків.
16.02.2026 року ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу постановлено закрити підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 третьої особи ,яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача орган опіки та піклування -Службу у справах дітей виконкому Покровської районної в місті Кривому Розі (м. Кривий Ріг вул. Гордієнка Костя ,б.2) про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення із будинку.
Призначити справу до судового розгляду по суті на 20.02.2026 року на 11-00 годину в приміщенні Покровського районного суду міста Кривого Рогу .
31.07.2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву з якого вбачається ,що відповідач заперечує проти задоволення позову з наступних підстав .Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 2, 3 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за Документ сформований в системі «Електронний суд» 31.07.2025 3 рішенням суду. Статтею 9 ЖК України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством. Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція "житла" має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб спів розмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, 44, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року). Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відсутність обґрунтування у судовому рішенні фактичних підстав застосування приписів законодавства, навіть якщо формальні вимоги були дотримані, може серед інших чинників братися до уваги при вирішенні питання про те, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується. Неврахування національними судами принципу пропорційності у справах про виселення особи з житла є підставою для висновку про порушення відносно такої особи статті 8 Конвенції Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. У статті 155 ЖК України зазначено, що жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлена права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством України. 26 липня 2014 року між ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_3 Документ сформований в системі «Електронний суд» ІНФОРМАЦІЯ_7) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (дошлюбне прізвище - ОСОБА_15 ) було укладено шлюб, про що видано Свідоцтво про шлюб НОМЕР_2 від 22.05.2018 року. Наголошуємо, що за адресою АДРЕСА_1 з 2013 року разом проживали ОСОБА_5 , його дружина ОСОБА_4 та їх малолітні діти: ОСОБА_16 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_4 проживає з 2023 року по теперішній час зі своїми малолітніми дітьми за адресою АДРЕСА_1 , про що складено Акт від 07.07.2025 року. Всі роботи з будівництва та ремонту нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 виконувалися ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Варто зазначити, що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 дійсно перешкоджає у користуванні житловим приміщення за адресою АДРЕСА_1 . 2.2. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Статтями 317, 319 ЦК України передбачено, що власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Частиною першою статті 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України). Положеннями статей 391, 396 ЦК України передбачено, що позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Відповідно до п. 1, п. 4. ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом. Державним реєстратором Виконавчого комітету Апостолівської міської ради Дніпропетровської області Коваль Сергієм Анатолійовичем, 29.11.2024 року о 15:12 годині за заявою ОСОБА_3 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 3057496812060, про що 05.12.2024 року державним реєстратором Виконавчого комітету Апостолівської міської ради Дніпропетровської області Коваль Сергієм Анатолійовичем надано витяг з Державного реєстру речових прав з індексним номером: 406862394. Відповідно до змісту витягу з Державного реєстру речових прав з індексним номером: 406862394 від 05.12.2024 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 76463886 від 05.12.2024 року прийнято державним реєстратором Виконавчого комітету Апостолівської міської ради Дніпропетровської області Коваль Сергієм Анатолійовичем на підставі наступних документів: документ, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об'єкту адреси, серія та номер: 23, виданий 22.01.1999, видавник: Виконавчий комітет Жовтневої районної ради міста Кривого Рогу Дніпропетровської області; Технічний паспорт (витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: ТІ01:9182-9543-1472-8653, виданий 30.07.2024 року, видавник ЄДЕССБ, документ отримано з ЄДЕССБ. В свою чергу, відповідно до Технічного паспорту реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:9182-9543-1472-8653, який виготовлений ТОВ «ПАНАРО» 24.07.2024 року на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , в примітках зазначено наступне: Будинок літери А-2, сарай літера Б, погріб літера В, збудовані до 5 серпня 1992 року, тому згідно пункту 78 постанови Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року. Натомість, відповідно до технічного паспорту виготовленому КП. «КРИВОРІЗЬКЕ БТІ» ДОР 01.04.2004 року, житловий будинок літери А-2ж, літня кухня літера Б, погріб літера В є самочинним будівництвом, збудовані в 2001 році. До того ж, відповідно до довідки КП «Криворізьке БТІ» №1 від 05.01.1999 року, що була видана ОСОБА_17 (батько ОСОБА_5 ), будинок б,н в пас Бажаново має готовність 68,5%. Не зрозумілим залишається факт, яким чином ТОВ «ПАНАРО» 24.07.2024 року був виготовлений Технічний паспорт реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:9182-9543-1472-8653, жодних обмірів або обстежень житлового будинку з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 не проводилось. Реєстрація (оформлення) права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них (надалі - «Об'єкти»), що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року регулюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - «Закон») та зазначеним вище Порядком. Відповідно до ст. 31. Закону для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення по господарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об'єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об'єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність. Відповідно до п. 80 Порядку передбачено, що державна реєстрація права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, також може проводитися на підставі документів, передбачених статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». З огляду на вказане, та інформацію яка міститься в Державному реєстрі речових прав, під час прийняття Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 76463886 від 05.12.2024 року державним реєстратором Виконавчого комітету Апостолівської міської ради Дніпропетровської області Коваль Сергієм Анатолійовичем, були вчинене діяння, яке має ознаки злочину, передбаченого статтею 365-2 (Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги) КК України. До такого висновку відповідач та представник відповідача дійшли, виходячи з наступного. У цьому випадку, державним реєстратором Виконавчого комітету Апостолівської міської ради Дніпропетровської області Коваль Сергієм Анатолійовичем всупереч вимогам Закону прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 76463886 від 05.12.2024 року на підставі наступних документів: документ, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об'єкту адреси, серія та номер: 23, виданий 22.01.1999, видавник: Виконавчий комітет Жовтневої районної ради міста Кривого Рогу Дніпропетровської області; Технічний паспорт (витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: ТІ01:9182-9543-1472-8653, виданий 30.07.2024 року, видавник ЄДЕССБ, документ отримано з ЄДЕССБ, що вочевидь не відповідає вимогам статті 31 Закону. Крім того, з матеріалів справи №212/6810/25 стало відомо що між ОСОБА_3 та виконавчим комітетом Жовтневої районної ради народних депутатів м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 27.08.1993 року було укладено Договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку. З огляду на ці обставини, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 не міг бути збудований до 5 серпня 1992 року. І в такому разі, реєстрація права власності державним реєстратором Виконавчого комітету Апостолівської міської ради Дніпропетровської області Коваль Сергієм Анатолійовичем відбулася з явним порушенням норм законодавства та зі зловживанням повноваженнями. 18.07.2025 року була направлена заява про вчинення кримінального правопорушення до Криворізької східної окружної прокуратури в Дніпропетровській області згідно якої державний реєстратор виконкому Апостолівської міськради будучи особою, яка надає публічні послуги, зловживаючи повноваженнями прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 76463886 від 05.12.2024, що завдало значної шкоди інтересам особи. Відповідно до вищезазначеного 18.07.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про заяву, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК України, а також присвоєно номер кримінального провадження - 42025042090000087. У зв'язку з тим, що державним реєстратором Виконавчого комітету Апостолівської міської ради Дніпропетровської області Коваль Сергієм Анатолійовичем було вчинене діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення до Міністерства юстиції України подано Скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції. Зважаючи на викладене, 14 серпня 2025 року відбудеться засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду Скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, територіальних органів Міністерства юстиції. суб'єктів державної реєстрації, 2.3. Слід вказати, що батько ОСОБА_5 . ОСОБА_17 почав будівництво нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 та проживав у ньому один з 1993 року по 2010 року. Після загибелі ОСОБА_17 ОСОБА_5 з 2010 року по 2023 рік почав проживати за адресою АДРЕСА_1 . Крім того, наголошує на тому, що за адресою АДРЕСА_1 постійно проживає з 2013 року ОСОБА_4 разом зі своїми малолітніми дітьми ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_3 протягом стількох років своїми діями та відсутністю звернень до правоохоронних органів щодо виселення із будинку висловлювала згоду на користування жилим приміщенням. Наголошує, що діти ОСОБА_16 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) є онуками ОСОБА_3 . Відповідно до постанови Верховного Суду України від 11 липня 2012 року в справі N 6-60цс-12, Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі N 754/613/18, від 23 вересня 2019 року в справі N 329/398/18, відповідно до яких тривалий час проживання особи у житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому така особа має право на проживання в такому житловому приміщенні без загрози наступного виселення її з відповідного житла, яке буде невиправданим втручанням у приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла. Також у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року в справі N 206/4028/18, згідно з яким місцем проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років є місце проживання її батьків або одного з тих, з ким вона проживає, і позбавлення малолітньої дитини права користування житловим приміщенням може відбуватися лише при наявності попереднього дозволу органу опіки та піклування. Відповідно до статті 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Згідно з вимогами, установленими частинами четвертою, п'ятою статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, визначає Порядок проведення органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866. Отже, усталеним є підхід в застосуванні статті 19 СК України, який полягає у тому, що при розгляді судом спорів щодо виселення дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Згідно з правовим висновком Верховного Суду, висловленим в постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 559/1215/19-ц, висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення судом, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів , які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору. У справі, що переглядається, до участі у розгляді справи не залучено орган опіки та піклування, участь якого у цій категорії справ є обов'язковою. Відсутність такого письмового висновку органу опіки та піклування колегія суддів Верховного Суду оцінює як порушення, що могло призвести до неправильного вирішення судового спору. Встановивши, що спір стосується прав дітей на користування житлом, заявлено вимоги про виселення дітей, а суд першої інстанції не залучив до участі у справі орган опіки та піклування, участь якого при розгляді судом таких спорів є обов'язковою в силу статті 19 СК України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Як наслідок, у справі відсутній письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору у цій справі, а саме: щодо можливості виселення малолітніх дітей: ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_5 із спірного житлового приміщення. Отже, не залучення органів опіки та піклування є порушенням процедури розгляду справ щодо виселення згідно чинним законодавством України.
Представник позивача Пахомов В.В. підтримав заявлені вимоги просив їх задовольнити по підставах викладених у позовній заяві.
Представника відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову на підставах викладених у відзиву на позов.
Представник органу опіки та піклування -служби у справах дітей виконкому Покровської районної в місті Кривому Розі до судового засідання не з'явився , про час та дату розгляду справи його було повідомлено належним чином.
Заслухав пояснення сторін та дослідив матеріали справи суд встановив наступні обставини:
ОСОБА_3 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 06.12.2024 року.
Між відповідачем ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,який є сином позивача 15.01.2019 року було укладено шлюбний договір, згідно з п.3 якого майно набуте чоловіком і дружиною до шлюбу ,або в період шлюбу ,є особистою власністю того із подружжя ,на якого оформлено право власності.(арк.с157 )
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно до свідоцтва про смерть .
Від шлюбу ОСОБА_4 має неповнолітніх дітей ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які зареєстровані з матір'ю ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_10 .
Рішенням виконкому районної у місті ради від 14.11.2025 року №1032 затверджено висновок про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення із будинку відповідно до якого орган опіки та піклування виконкому Покровської місцевої ради вважає за доцільне розв'язання спору щодо нерухомого майна(виселення з будинку )залишити на розсуд суду. З даного висновку вбачається ,що органом опіки встановлено ,що неповнолітні ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які мешкають з матір'ю ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_11 (арк.с.160-161)
Станом на 01.06.2025р. відповідачка не звільнила будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві -власника будинку. (арк.с.15)
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 25.01.2025року за заявою позивача ОСОБА_3 внесені відомості до ЄРДР за правовою кваліфікацією за ст. 356 КК України ,де зазначено короткий зміст обставин ,що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення ,а саме : 24.01.2025 року до ВП№3 Криворізького РУП ГУНП у Дніпропетровській області, поштою надійшла ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду міста кривого Рогу, справа № 212/408/25,1-кс/212/41/25,про зобов'язання внесення до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_3 щодо самоправних дій з боку ОСОБА_4 . Відомості ,щодо повідомлення про підозру у витязі відсутні (арк.с.16 )
Відповідно до статті 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно зі статтею 156 ЖК УРСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Згідно зі статтею 157 ЖК УРСР членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу.
Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення. Згідно зі частиною 1 статті 116 ЖК УРСР якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть, зокрема, бути припиненням дії, що порушує право власності.
Отже, на підставі статті 391 Цивільного кодексу України, яка закріплює, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, позивач має право звернутись до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні належним мені нерухомим майном з боку відповідача.
Той факт ,що відповідач систематично руйнує жиле приміщення, або систематичним порушує правила соціалістичного співжиття робить неможливим для позивача проживання з ними в одному будинку підтверджується поясненнями позивача викладеними у позовній заяві з яких вбачається ,що вона не може потрапити до будинку ,оскільки відповідачем змінено замки на вхідних дверях до будинку , витягом з ЄРДР від 25.01.2025 року , з якого вбачається ,що позивач звернулась до відділу поліції щодо самоуправних дій відповідача щодо користування спірним будинком , актом звіряння№25-005/522001453549 від.06.01.2025 року та рахунком за електроенергію з яких вбачається ,що заборгованість за спожиті послуги електричної енергії станом на 06.01.2025 року за адресою споживача - АДРЕСА_1 складає 10016,16 гривень (арк.с.124-125 т.1) актом від 30.12.2024 року про відключення від енергопостачання споживачів за адресою споживача - АДРЕСА_1 ( акр.с.126)
За таких обставин суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити ,оскільки він знайшов своє підтвердження доказами у судовому засіданні, обґрунтований вимогами діючого законодавства.
За судові витрати з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. та за судовий збір 1211,20 гривень враховуючи ,що позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Пояснення представника відповідача в тій частині ,що позивач є неналежним власником вказаного будинку ,тому що під час реєстрації право власності на будинок реєстратором допущені порушення вимог діючого законодавства у судовому засіданні спростовуються витягом з Державного реєстру речових прав від 06.12.2024 року відповідно до якого позивач є власником будинку АДРЕСА_2 та який не скасовано.
Посилання представника відповідача на те , що у будинку АДРЕСА_2 мешкають неповнолітні діти відповідача: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які зареєстровані з матір'ю ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_10 . і це підтверджується актом від 07.07.2025 року, підписаного сусідами (арк.с.54 ) суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються висновком органу опіки та піклування ві 14.11.2025 року (арк.с160-162) ,з якого вбачається ,що неповнолітні ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з матір'ю ОСОБА_4 фактично мешкають за адресою АДРЕСА_11 .
На підставі викладеного та керуючись ст .ст. 116, 150 ЖК УРСР, 316, 317, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України ст.ст.260-265 ЦПК України ,-
Цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третьої особи ,яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача орган опіки та піклування -Службу у справах дітей виконкому Покровської районної в місті Кривому Розі (м.Кривий Ріг вул Гордієнка Костя ,б.2) про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення із будинку.
Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , права користування та розпорядження своїм майном, а саме будинком АДРЕСА_2 шляхом виселення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із зазначеного будинку АДРЕСА_2 .
У повному обсязі рішення буде виготовлено 10.03.2025
У повному обсязі рішення виготовлено 10.03.2025.
Суддя: Л. І. Хомченко