Справа № 201/3021/26
Провадження № 1-кс/201/822/2026
09 березня 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 (ВКЗ), захисника ОСОБА_4 (ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого 2 відділення 3 відділу СУ ГУ СБУ в Донецькій і Луганській областях ОСОБА_5 , погодженого прокурором відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, у кримінальному провадженні № 22024130000000472, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.09.2024 року, -
Короткий виклад клопотання.
Слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому зазначив про встановлені обставини кримінального провадження, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, який до слідчого за викликами не з'являється, перебуває на тимчасово окупованій території, його оголошено у розшук, про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому просив в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Позиції учасників.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі з підстав, вказаних в клопотанні.
Захисник поклався на розсуд суду.
Встановлені слідчим суддею обставини.
У ході здійснення досудового розслідування встановлено, , що з лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації (далі - РФ) проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої спеціальної військової операції, що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення збройних сил РФ (далі - ЗС РФ), інших збройних формувань РФ та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.
Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ та ін.)».
Відповідно до ст. 2, спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, Конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
Таким чином, із 19.02.2014 до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією РФ проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм МГП).
Відповідно до ст. 4 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі - ЖК (IV)), особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
Згідно зі ст. 27 ЖК (IV) особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім'ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
З урахуванням положень стосовно здоров'я, віку та статі, сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, має право поводитися з усіма ними однаково, без жодної дискримінації, зокрема стосовно раси, релігії або політичних переконань.
Стаття 31 ЖК (IV) передбачає, що жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.
Відповідно до ст. 32 ЖК (IV) високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
Положення ст. 47 ЖК (IV) встановлюють, що особи, що перебувають під захистом, які знаходяться на окупованій території не будуть у жодному разі та жодним чином позбавлені переваг цієї Конвенції у зв'язку з будь-якими змінами, запровадженими стосовно керівних установ чи управління цією територією внаслідок її окупації, або у зв'язку з будь-якою угодою, укладеною між властями окупованої території та властями окупаційної держави, або у зв'язку з анексію окупаційною державою всієї або частини окупованої території.
У свою чергу, згідно зі ст. 147 ЖК (IV) серйозними порушеннями є дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції, зокрема нелюдяне поводження та нелегальне ув'язнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року (далі - ДП І), заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів:
a) насильство над життям, здоров'ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема:
a.1) вбивство;
a.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні;
b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі;
e) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
Згідно зі ст. 8 (2)(а)(іі), (2)(а)(vіі), (2)(b)(ххі), (2)(b)(xxii) Римського статуту Міжнародного кримінального суду катування або нелюдське поводження; незаконне позбавлення волі; посягання на людську гідність, зокрема образливе і принизливе поводження; інші форми сексуального насильства є воєнними злочинами.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись на тимчасово окупованій території м. Луганськ, усвідомлюючи, що РФ окупувала частину території України, в тому числі Луганської області, здійснюючи управління окупованими територіями через утворені та контрольовані окупаційні адміністрації т.зв. «Луганської Народної Республіки» (далі - «ЛНР»), підрозділи яких є незаконними, а діяльність спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, з особистих ідеологічних мотивів, діючи умисно, за невстановлених слідством обставин, добровільно став одним із учасників «силового» блоку окупаційної адміністрації «ЛНР», зайнявши посаду «оперуповноваженого Міністерства державної безпеки Луганської Народної Республіки» (далі - «МДБ ЛНР»), в якому продовжує брати участь, виконуючи визначені функції та службові обов'язки.
Згідно з положеннями т.зв. Закону «Про Міністерство державної безпеки Луганської народної республіки» № 267-ІІ від 10.10.2018 (втратив чинність 30.09.2022) - (мовою оригіналу) т.зв. Закона «О Министерстве государственной безопасности Луганской Народной Республики» № 267-ІІ от 10.10.2018
(утратил силу / отменён 30.09.2022) «Міністерство державної безпеки Луганської народної республіки є виконавчим органом державної влади Луганської народної республіки в галузі забезпечення безпеки, охорони Державного кордону Луганської Народної Республіки (далі - Міністерство державної безпеки або виконавчий орган державної влади Луганської Народної Республіки в галузі забезпечення безпеки) та забезпечує в межах своїх повноважень вирішення завдань по забезпеченню безпеки Луганської Народної Республіки, мовою оригіналу - Министерство государственной безопасности Луганской Народной Республики является исполнительным органом государственной власти Луганской Народной Республики в области обеспечения безопасности, охраны Государственной границы Луганской Народной Республики (далее - Министерство государственной безопасности или исполнительный орган государственной власти Луганской Народной Республики в области обеспечения безопасности) и осуществляет в пределах своих полномочий решение задач по обеспечению безопасности Луганской Народной Республики».
Вказаний т.зв. Закон, серед іншого визначав призначення, склад, правові основи, принципи та напрямки діяльності, повноваження, сили, та засоби так званого «МДБ ЛНР», а також порядок контролю та нагляду за його діяльністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014, окремі території України, що входять до складу Луганської області, є окупованими РФ (зокрема окупаційною адміністрацією РФ), починаючи з 07.04.2014.
При цьому, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 вказаного Закону України, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Внаслідок міжнародного збройного конфлікту з 28.02.2022 і по теперішній час територія Старобільської міської територіальної громади Луганської області та цивільне населення, яке проживає на ній та не брало участі у збройному конфлікті, перебувають під контролем представників російських окупаційних військ.
Після окупації російськими військами 28.02.2022 м. Старобільськ Луганської області громадянин України ОСОБА_6 , усвідомлюючи факт існування міжнародного збройного конфлікту та діючи у зв'язку з ним, будучи обізнаним із нормами міжнародного гуманітарного права, зокрема законами та звичаями війни щодо поводження з цивільним населенням на тимчасово окупованих територіях, перебуваючи у складі т.зв. «МДБ ЛНР», діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на той час займав посаду «старшого оперуповноваженого в ОВС відділу контррозвідки Міністерства державної безпеки ЛНР», а також з іншими невстановленими особами із числа учасників незаконних збройних формувань РФ, використовуючи з цією метою приміщення захопленої адміністративної будівлі Старобільського МРВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях за адресою: Луганська область, м. Старобільськ, вул. Руднєва, буд. 19, розпочали злочинну діяльність, спрямовану на виявлення осіб із проукраїнською (патріотичною) позицією на тимчасово окупованій території Старобільського району Луганської області. Зазначені дії вчинялися з метою подальшого впливу на таких осіб які, на переконання учасників незаконних збройних формувань, своєю активною позицією могли перешкоджати які впровадженню та реалізації окупаційної політики держави-агресора, а також реалізації окремих рішень представників окупаційної влади на тимчасово окупованій території Луганської області, у тому числі із застосуванням до них психологічного та фізичного насильства.
Зокрема, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами, в порушення вимог
ст. 27, 31, 32, ЖК (IV) та ст. 75 (2) (а, а.1, а.2, е) ДП І, піддавав жорстокому поводженню потерпілого ОСОБА_8 у вигляді катування та застосуванні психологічного насильства, що виразилось у наступному.
Так, 10.03.2022 близько 07 години ОСОБА_6 , реалізуючи спільний злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами з числа представників т.зв. «МДБ ЛНР» в кількості біля 20 осіб, розуміючи наявність міжнародного збройного конфлікту та діючи у зв'язку з ним, достовірно знаючи, що цивільне населення перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права, прибув до будинку АДРЕСА_1 , де фактично мешкав громадянин України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є цивільною особою, у складі Збройних Сил України чи інших військових формувань України не перебував, участі в бойових діях не брав, до таких дій не готувався.
Незаконно проникнувши на територію домоволодіння за вищевказаною адресою, ОСОБА_6 , керуючись єдиним умислом з ОСОБА_7 , спільно з іншими невстановленими особами з числа представників т.зв. «МДБ ЛНР» (близько 10 осіб), відразу застосували щодо ОСОБА_8 фізичну силу шляхом нанесення ударів по кінцівках, від чого останній втратив рівновагу та впав обличчям на тротуарну плитку. З метою упередження можливого опору з боку потерпілого, невстановлений представник т.зв «МГБ ЛНР» став йому на обличчя берцем та потім невстановлені особи з числа представників т.зв. «МДБ ЛНР» завели руки потерпілого за спину та щільно затягнули металевими кайданками, створивши таким чином зовнішні перешкоди для його вільного пересування, вибору ним місця знаходження, фізичної свободи і особистої недоторканності.
Піднявши ОСОБА_8 з тротуарної плитки, невстановлена особа з числа представників т.зв. «МДБ ЛНР», для подолання можливого спротиву, нанесла останньому удар кулаком у живіт, після чого потерпілого завели всередину будинку. Перебуваючи у загальній кімнаті на першому поверсі будинку, до потерпілого підійшов ОСОБА_6 та вдарив ОСОБА_8 кулаком у підборіддя після чого показав посвідчення та представився співробітником т.зв. «МДБ ЛНР». Провівши незаконний обшук за вищевказаною адресою, ОСОБА_6 , погрожуючи застосуванням фізичної сили, а саме вибити зуби, наказав ОСОБА_8 поставити особистий підпис у складених документах.
Далі, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами з числа окупаційних військ РФ, в порушення вимог ст. 147 ЖК (IV), вчинили дії спрямовані на нелегальне ув'язнення цивільної особи - ОСОБА_8 , що перебувала під захистом, а саме останньому надягли на голову мішок та, застосовуючи грубу силу, взявши під руки, заштовхали на заднє сидіння транспортного засобу марки «Jeep», за кермом якого перебував ОСОБА_7 та доставили потерпілого до приміщення захопленої адміністративної будівлі Старобільського МРВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях за адресою: Луганська область, м. Старобільськ, вул. Руднєва, буд. 19, де помістили до окремої кімнати, посадивши на стілець з кайданками на руках, застібнутими наперед.
Приблизно через годину, дві невстановлені особи відвели ОСОБА_8 до кабінету, де перебували ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які почали здійснювати допит останнього з приводу співпраці зі Збройними Силами України. У ході допиту, за наказом ОСОБА_7 , невстановлені озброєні особи, які перебували в кабінеті, нанесли ОСОБА_8 , удари прикладом автоматичної зброї в область грудей, а тримачем лопати - в область голені та стегон. В подальшому, від нанесених ударів, потерпілий впав на підлогу та двоє невстановлених озброєних осіб продовжили наносити хаотичні удари ногами в область живота та спини, тим самим вчинили відносно ОСОБА_8 жорстоке поводження з цивільним населенням у формі нанесення невизначеної кількості ударів по грудній клітці, животу, спині та ногам. Через застосування фізичного насильства ОСОБА_8 спричинено сильний фізичний біль та моральні страждання.
В подальшому, двоє невстановлених озброєних осіб підняли ОСОБА_8 та допит продовжився і тривав біля години. За вказівкою ОСОБА_7 по закінченню допиту ОСОБА_8 поміщено до окремої кімнати.
Приблизно через годину-дві, того ж дня, 10.03.2022 (точний час в ході досудового розслідування не встановлено) потерпілого відвезли до захопленої Державної установи «Старобільський слідчий ізолятор» за адресою: Луганська область, м. Старобільськ, вул. Монастирська, 65.
Зранку, 12.03.2022 (точний час в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_8 невстановлені озброєні особи відвезли до приміщення захопленої адміністративної будівлі Старобільського МРВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях за адресою: Луганська область, м. Старобільськ, вул. Руднєва, буд. 19, та приблизно через годину після приїзду завели до кабінету, в якому вже перебували ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та двоє невстановлених осіб, посадивши потерпілого на стілець зі спинкою. Під час допиту ОСОБА_7 , не отримавши бажаних відповідей про співпрацю із Збройними Силами України, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на застосування до потерпілого фізичного та психологічного насильств, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_6 , в порушення вимог ст. ст. 27, 31, 32, ЖК (IV) та ст. 75 (2) (а, а.1, а.2, е) ДП І, завдав ОСОБА_8 удару ногою в груди, в результаті чого потерпілий впав зі стільцем на підлогу. Після чого ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_8 та поставив ногу на горло останньому, погрожуючи вбивством за неправдиві свідчення. Далі ОСОБА_8 підняли з підлоги та допит продовжився. Після допиту за вказівкою ОСОБА_7 невстановлені особи конвоювали потерпілого до СІЗО м. Старобільська.
Далі, зранку 17.03.2022 невстановлені особи з числа окупаційних військ РФ, за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , реалізуючи єдиний злочинний умисел на продовження нелегального ув'язнення потерпілого та застосування до нього фізичного та психологічного насильств, конвоювали ОСОБА_8 до захопленої адміністративної будівлі УСБУ в Луганській області за адресою: м. Луганськ, вул. Радянська, 79, у якій дислокується т.зв. «МДБ ЛНР». Під час конвоювання невстановлені особи нанесли потерпілому два удари кулаками (один удар у лобну ділянку, другий у груди), витягли з машини і кинули до іншого автомобілю типу «Таблетка» на підлогу та замотали скотчем мішок який був на голові. Після прибуття до приміщення т.зв. «МДБ ЛНР» його помістили до камери.
20.03.2022 (точний час в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи в камері в будівлі т.зв. «МДБ ЛНР» за вищевказаною адресою, невстановлені особи відвели ОСОБА_8 до службового кабінету, де вже перебували ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які знову почали здійснювати допит останнього, при цьому задававши аналогічні питання, як при проведенні попередніх допитів. У ході допиту ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_6 , в порушення вимог ст. ст. 27, 31, 32 ЖК (IV) та ст. 75 (2) (а.1, а.2, b, е) ДП І, продовжуючи спільний злочинний умисел та, погрожуючи ОСОБА_8 ув'язненням, наніс останньому 4 удари резиновою палицею по стегнам. В свою чергу, ОСОБА_6 висловив погрозу вбивством потерпілого ОСОБА_8 , у разі отримання за результатами поліграфічного дослідження відомостей про надання потерпілим неправдивої інформації щодо співпраці із Збройними Силами України.
Приблизно 24.03.2022 (точний час в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи в камері в будівлі т.зв. «МДБ ЛНР» за вищевказаною адресою, невстановлені озброєні особи відвели ОСОБА_8 до службового кабінету, де вже перебували ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які продовжували задавати аналогічні питання, та, не отримавши від потерпілого бажаних відповідей, діючи за попередньою змовою групою осіб та в порушення вимог ст. ст. 27, 31, 32 ЖК (IV) та ст. 75 (2) (а.2, b) ДП І, останні наказали конвоїрам застосувати фізичний вплив до потерпілого. Зокрема, невстановлені озброєні особи наносили удари в область грудей, спини, а також ногами наступали на статеві органи, чим спричинили сильний фізичний біль та моральні страждання. Після допиту ОСОБА_8 відвели до камери.
На початку квітня 2022 року (точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлені), невстановлені представники т.зв. «МДБ ЛНР» перебуваючи в будівлі т.зв. «МДБ ЛНР» за адресою: м. Луганськ, вул. Радянська, 79, діючи спільно з ОСОБА_7 здійснювали перевірку достовірності показань ОСОБА_8 із застосуванням поліграфічного дослідження. Після завершення перевірки, ОСОБА_7 вивів потерпілого з кабінету та наніс йому 5 ударів кулаком в живіт, що спричинило сильні фізичні страждання ОСОБА_8 , чим порушив ст. 27 ЖК (IV). Вказані дії призвели до госпіталізації ОСОБА_8 до медичного пункту.
Через декілька днів у квітні 2022 року (точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлені) невстановлені особи вивели ОСОБА_8 з камери, де він утримувався, та завели до службового кабінету т.зв. «МДБ ЛНР» за адресою: м. Луганськ, вул. Радянська, 79, в якому перебували ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Останні запросили ще двох невстановлених осіб кавказької зовнішності.
Так, двоє невстановлених осіб кавказької зовнішності, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та з метою виконання злочинного умислу, в порушення вимог ст. ст. 27 ЖК (IV) та ст. 75 (2) (а.2) ДП І, причепили до вух потерпілого прищепки та почали подавати струм, починаючи з невеликої потужності, додаючи поступово більше.
Під час таких дій із застосуванням електричного струму ОСОБА_8 втратив свідомість. Останнього привели до тями, після чого вказані невстановлені особи, з відома та згоди ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , почали бити ногами потерпілого в область голови та грудей. По завершенню допиту ОСОБА_8 відвели до камери.
В подальшому, 10.06.2022 (точний час в ході досудового розслідування не встановлено) невстановлені представники т.зв. «МДБ ЛНР», діючи спільно з ОСОБА_7 , привели ОСОБА_8 для проведення допиту у службовий кабінет в будівлі т.зв. «МДБ ЛНР» за вказаною адресою, у якому перебував ОСОБА_7 , який не припиняючи протиправні дії завдав удар коліном в область паху потерпілого та наніс кулаками більше 10 ударів в область голови та грудей.
Далі, 24.06.2022 за місцем розташування т.зв. «МДБ ЛНР» за адресою: м. Луганськ, вул. Радянська, 79, проведено ще один допит ОСОБА_8 під відеозапис, після чого останнього звільнено з місць незаконного утримання.
Враховуючи вищевикладене, своїми умисними діями ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 та іншим невстановленими особами з числа військових формувань РФ в період з 10.03.2022 по 24.06.2022, порушили вимоги ст. ст. 27, 31, 32, 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, пунктів а, а.1, а.2, b, е частини 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року, які полягають у жорстокому поводженні з цивільною особою, а саме: катуванні, актах сексуального насильства, що виразились у застосуванні фізичного насильства до геніталій потерпілого, а також інших порушеннях законів і звичаїв війни - нелегальному ув'язненні особи, що перебуває під захистом.
Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підозрюється в жорсткому поводженні з цивільним населенням, вчиненим за попередньою змовою групою осіб та інших порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
Щодо обґрунтованої підозри.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
?протоколами допитів потерпілого ОСОБА_8 від 11.11.2024 та 04.07.2025, який в ході допиту повідомив обставини жорстокого поводження відносно нього, що виразилось у катуванні, застосуванні психологічного та фізичного насильств з боку ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , а також нелегального ув'язнення;
?протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_8 від 04.07.2025;
?протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 22.11.2024, яка надала покази щодо незаконного позбавлення волі ОСОБА_8 ;
?висновком експерта за результатами проведення судово-психіатричної експертизи, який підтвердив, що ОСОБА_8 виявляє ознаки посттравматичного стресового розладу, який знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з кримінальним правопорушенням, вчиненим по відношенню до нього. Наслідки незаконного позбавлення волі, побиття, психологічного тиску, які застосовувалися до ОСОБА_8 в період з 10.03.2022 по 24.06.2022, постали для потерпілого як тривало та інтенсивно психотравмуючі, що супроводжувалися перенесенням значних больових відчуттів та до теперішнього часу погіршують соціальне функціонування та якість його життя, обумовили істотні зміни фізичної, психоемоційної та соціальної сфер особистості, тобто спричинили ОСОБА_8 психологічні (моральні) страждання;
?протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 20.05.2025, який повідомив відомі йому обставини нелегального ув'язнення ОСОБА_8 та перебування останнього у СІЗО м. Старобільськ;
?протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 06.10.2025, який повідомив відомі йому обставини незаконного затримання ОСОБА_8
?протокол огляду від 13.11.2025, яким оглянуто документ № 267-ІІ от 10.10.2018 «О Министерстве государственной безопасности Луганской народной Республики» (мовою оригіналу), розміщений на сайті http://nslnr.su ;
?протоколом огляду від 18.11.2025, яким оглянуто документ з назвою «Указ главы Луганской Народной Республики о структуре исполнительных органов государственной власти Луганской Народной Республики» от 28 декабря 2018 г. № УГ-918/18 (мовою оригіналу) розміщений на сайті
http://lug-info.ru;
?протоколом огляду від 27.01.2026, яким оглянуто документ з назвою «Договор между Российской Федерацией и Луганской Народной Республикой о принятии в Российскую Федерацию Луганской Народной Республики и образовании в составе Российской Федерации нового субъекта от
30 сентября 2022 года (мовою оригіналу), розміщений на сайті http://publication.pravo.gov.ru;
?іншими документами, здобутими у ході досудового розслідування кримінального провадження.
Таким чином, стороною обвинувачення дотримано вимоги щодо розумності підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2
КПК України.
Щодо належного повідомлення про підозру та набуття статусу підозрюваного.
20.02.2026 заступником начальника відділу Луганської обласної прокуратури, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України.
У зв'язку з наявністю достатніх підстав вважати, що ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України, а відтак обґрунтованістю неможливості вручити повістку про виклик та повідомлення про підозру останньому, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, в газеті «Урядовий кур'єр» № 42 (8234) від 20.02.2026, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та 20.02.2026 на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повістку про виклик підозрюваного ОСОБА_6 , на 10 годину 00 хвилин 02.03.2026, 03.03.2026, 04.03.2026 за зазначеною в повістках адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, допиту в якості підозрюваного тощо.
Жодного разу у призначений час підозрюваний ОСОБА_6 у визначене місце не з'явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.
05.03.2026 підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оголошено в розшук.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Главою 11 КПК України визначається порядок виклику слідчим, прокурором, судового виклику і приводу.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Таким чином, 20.02.2026 у кримінальному провадженні № 22024130000000472 від 02.09.2024 ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
Щодо ризиків.
Слідчий суддя вважає доведеними вказані ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому слідчий суддя враховує, що як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов'язки, про покладення (продовження) яких клопоче орган досудового розслідування у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, - бути у взаємозв'язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини:
- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 в разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він підозрюється;
- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення;
- неприбуття на виклик до прокурора три рази у статусі підозрюваного та не повідомлення прокурору про причини та неможливість прибуття на виклик, що свідчить про те, що підозрюваний на цей час вже переховується від органу досудового розслідування;
- спосіб вчинення злочину (вчинив умисно, під час воєнного стану, знаходиться на тимчасово окупованій території, де продовжує свою протиправну діяльність, що з великою часткою ймовірності спонукатиме його до втечі на тимчасово окуповану територію у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу).
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які викривають злочинну діяльність ОСОБА_6 свідчить те, що останній разом зі свідками проживає та тимчасово окупованій території Луганської області та може здійснювати на них тиск, схиляти свідків як особисто, так і через інших осіб до дачі неправдивих показань, шляхом погроз, умовлянь, відання злочинних наказів, тощо, тим саме перешкоджати встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить:
-тимчасова окупація території України, а саме окупована територія Луганської області, де ОСОБА_6 здійснює свою протиправну діяльність, що дає йому можливість продовжувати здійснювати її й наразі;
- поведінка підозрюваного ОСОБА_6 , який своїми умисними діями підтримує окупаційну політику рф, щодо територій незалежної України.
Щодо розшуку.
05.03.2026 підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оголошено в розшук.
Щодо перебування підозрюваного на окупованій території.
Про те, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України свідчать наступні докази:
- відповідь ГЦОСІ ДПСУ від 02.03.2026 № 19.5.1/15536-26-вих, згідно якої відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України ОСОБА_6 в період з 01.01.2026 по теперішній час не виявлено.
- відповідь на доручення оперативному підрозділу № 78/3/3-1324 від 25.02.2026, згідно якої ОСОБА_6 знаходиться на окупованій території Луганської області;
Про те, що більшість населених пунктів Луганської області є тимчасово окупованою територією свідчить таке.
Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 в редакції від 24.03.2024 у п. 7 ч. 1 ст. 1-1 визначено, що тимчасово окупована Російською Федерацією територія України - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Частиною 2 статті 3 вказаного вище Закону визначено, що адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, майже всі населені пункти Луганської області є тимчасово окупованими Російською Федерацією.
Крім того, згідно з межами та переліком районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях (додаються), затвердженого Указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019 місто Луганськ є тимчасово окупованою територією у Луганській області.
Крім того, згідно з межами та переліком районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях (додаються), затвердженого Указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019 місто Кадіївка (Стаханов) є тимчасово окупованою територією у Луганській області.
Висновки.
З огляду на те, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також факт того, що сукупність доказів у своєму зв'язку вказують слідчому судді на достатність підстави вважати, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України, його оголошено у розшук, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, відповідно до приписів ч. 6 ст. 193 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до вищевказаного переліку, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Щодо застави.
Згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 183 КК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до переліку, перебуває на тимчасово окупованій території України, розмір застави слідчий суддя не визначає.
Інші питання.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі ч. 6 статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Визначення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, тобто визначення, таким чином строку тримання особи під вартою, здійснюється лише під час застосування щодо особи запобіжного заходу, що відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, можливе після затримання особи, а слідчий суддя, суд не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки такої особи до органу досудового розслідування, зобов'язаний розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід за обов'язкової присутності такого підозрюваного, обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 193, 194, 197 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання - задовольнити.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, у кримінальному провадженні № 22024130000000472, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.09.2024 року, обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
На підставі ч. 6 ст. 193 КПК України розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою після затримання особи і не пізніш, як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1