79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
19.02.2026 Справа № 914/2850/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайнеріс ЛВ"
про стягнення 606819,72 грн
за участю представників:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайнеріс ЛВ" про стягнення 606819,72 грн, з яких 234211,12 грн - пеня та 372608,60 грн - штрафу.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.
20.06.2025 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайнеріс ЛВ" (виконавець) укладено державний контракт №24-653-VДК-25 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони, відповідно до пункту 1.1. якого Виконавець зобов'язується поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього Контракту товари для потреб безпеки і оборони (далі - Товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Контракті та в Специфікації Товарів (Додаток 1 до Контракту) (далі - Специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити Товар в строки та на умовах, визначених цим Контрактом. Комплектність Товару наведено в Додатку 2 до Контракту.
Згідно з пунктом 2.1. контракту вартість (ціна) Товару за цим Контрактом на момент його підписання зафіксована Сторонами в Специфікації на підставі пропозиції Виконавця. Виконавець підтверджує, що під час розрахунку вартості (ціни) Товару за цим Контрактом враховані всі податки та збори, інші витрати Виконавця, пов'язані з виконанням цього Контракту, а також прибуток Виконавця. Виконавець несе відповідальність за формування комерційної пропозиції на постачання товару, повноту та достовірність зазначених даних, у тому числі в частині розрахунку вартості (ціни) товару.
Пунктом 2.2. контракту передбачено, що загальна вартість (ціна) Товару за цим Контрактом становить 5322980,00 грн. Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України операції з постачання Товару за цим Контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання за цим Контрактом за загальним фондом КПКВК 2101150/11 у 2025 році становить 5322980,00 грн.
Відповідно до пункту 2.3. контракту сторони визнають та підтверджують, що вартість (ціна) Товару за цим Контрактом після його укладання не переглядається, окрім випадків, прямо передбачених законодавством України та цим Контрактом. Істотні умови цього Контракту не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених пунктом 19 особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (із змінами), а саме:
- зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Замовника;
- погодження зміни ціни за одиницю Товару в Контракті про закупівлю у разі коливання ціни такого Товару на ринку, що відбулося з моменту укладення Контракту про закупівлю або останнього внесення змін до Контракту про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю Товару. Зміна ціни за одиницю Товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого Товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю Товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого Товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в Контракті про закупівлю на момент його укладення;
- покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в Контракті про закупівлю;
- продовження строку дії Контракту про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі Товару, у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат Замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в Контракті;
- погодження зміни ціни в Контракті про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості Товару);
- зміни ціни в Контракті у зв'язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку із зміною системи оподаткування пропорційно по зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;
- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в Контракті, у разі встановлення в Контракті порядку зміни ціни.
Вартість (ціна) контракту не може бути збільшена щодо зобов'язань у частині прострочення строків постачання товару з вини виконавця (п. 2.4. контракту).
Згідно з пунктом 3.3. контракту про час відвантаження Товару Виконавець повідомляє Замовника не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів. Відвантаження Товару здійснюється виключно після погодження строку відвантаження та місця відвантаження Замовником.
Пунктом 3.4. передбачено, що датою виконання Виконавцем зобов'язань щодо поставки Товару є дата підписання Сторонами Акту приймання-передачі товару за Контрактом. Акт приймання-передачі основних засобів або Акт приймання передачі запасів, що підписується Замовником та отримувачем (далі - Акт приймання-передачі військового майна), Акт приймання-передачі товару за державним контрактом та Повідомлення-підтвердження щодо переходу права власності підписуються одночасно в місці передачі Товару. Після підписання Сторонами та отримувачем зазначених документів Замовник надає Виконавцю копію Акту приймання-передачі основних засобів або Акту приймання передачі запасів. Акт приймання-передачі товару за державним контрактом, Акт приймання-передачі військового майна, видаткова накладна в обов'язковому порядку має містити код УКТЗЕД для кожного найменування Товару. Право власності, ризики втрат від випадкового знищення та пошкодження Товару і контроль над Товаром переходять від Виконавця безпосередньо до Отримувача в день підписання Акту приймання-передачі товару.
Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. контракту Виконавець зобов'язаний поставити Товар згідно з умовами цього Контракту не пізніше строку, визначеному в Специфікації (Додаток 1). В обгрунтованих випадках Сторони мають право коригувати строк поставки і приймання Товару не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до закінчення строку дії Контракту шляхом внесення змін до цього Контракту на підставі письмового звернення Виконавця, яке Виконавець повинен надати не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки Товару, зазначеної в Специфікації, з обгрунтуванням та наданням документального підтвердження настання такого випадку відповідно вимог розділу 7 цього Контракту.
Згідно з пунктами 7.1. та 7.2. контракту у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, що виникають з цього Контракту, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Контрактом та чинним законодавством України. Загальна відповідальність кожної Сторони за цим Контрактом буде обмежуватись прямими документально підтвердженими витратами (збитками). Сторони не несуть відповідальність за упущену вигоду, моральну шкоду, шкоду репутації, втрату бізнес-можливостей тощо. У разі порушення строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим контрактом, якщо це невиконання або неналежне виконання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини) (п. 7.6. контракту).
Відповідно до специфікації товарів, яка є додатком до контракту, сторони погодили, що визначили строк поставки Товару 21.07.2025.
У зв'язку із непоставкою Товару, 31.07.2025 Позивач звернувся до Відповідача з претензією про сплату суми коштів нарахованих за неналежне виконання зобов'язань за Контрактом.
В подальшому Позивач направив Відповідачу повідомлення від 28.08.2025 №22-15310 про розірвання з 04.09.2025 Контракту в односторонньому порядку відповідно до пункту 12.1. Контракту.
У зв'язку з невиконанням Відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару Позивач на підставі пункту 7.1. Контракту нарахував йому пеню в розмірі 234211,12 грн (з 22.07.2025 по 03.09.2025) та штраф в розмірі 372608,60 грн, що разом становить 606819,72 грн.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 606819,72 грн.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайнеріс ЛВ" зазначає, що через дію уряду Китайської народної республіки, яка виразилась у запровадженні експортних обмежень, а також через стрімкий дефіцит Товару внаслідок різкого зростання попиту з боку росії, своєчасно відправити Товар в Польщу, а потім і в Україну не вдалося за можливе.
Як зазначено у відзиві на позовну заяву, 10.07.2025 після того як Відповідач дізнався про обставини, які склались і розуміючи, що він не зможе поставити Товар Позивачу у встановлені Контрактом строки, він скерував на адресу Позивача лист, в якому виклав обставини ситуації, яка склалась та пропонував внести зміни до Контракту, а саме продовжити строк поставки та збільшити ціну Договору шляхом укладення додаткової угоди.
14.07.2025 Позивач листом повідомив, що в даному випадку відсутні правові підстави для внесення змін до істотних умов Контракту шляхом укладення додаткової угоди, оскільки Відповідачем не надано документального підтвердження настання обставин непереборної сили, яким є документ (висновок) про істотну зміну обставин виданий Торгово-промисловою палатою України.
На виконання вимог вищезазначеного листа, Відповідачем було надіслано відповідь від 21.07.2025 з повторною пропозицію внести зміни до Контракту шляхом укладення додаткової угоди, а також долучено копію Висновку Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати вих.№080725 від 10.07.2025 щодо неможливості своєчасного виконання зобов'язання за Контрактом спричиненого істотною зміною обставин.
Листом-відповіддю від 28.07.2025, Позивач повідомив про неможливість внесення змін до Контратку посилаючись на пропущення строків повідомлення Відповідачем про настання істотної зміни обставин та неналежність органу, що надав Висновок Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати. В подальшому Позивачем було направлено Відповідачу повідомлення про розірвання Контракту від 28.08.2025 в односторонньому порядку.
Враховуючи зазначене, у відзиві на позовну заяву Відповідач заявив клопотання про зменшення нарахованих Позивачем штрафних санкцій на 90%, тобто про зменшення до 60681,90 грн, з яких 23421,10 грн - пеня та 37260,80 грн - штраф.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, 20.06.2025 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайнеріс ЛВ" (виконавець) укладено державний контракт №24-653-VДК-25, відповідно до пункту 1.1. якого Виконавець зобов'язується поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього Контракту товари для потреб безпеки і оборони (далі - Товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Контракті та в Специфікації Товарів (Додаток 1 до Контракту) (далі - Специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити Товар в строки та на умовах, визначених цим Контрактом. Комплектність Товару наведено в Додатку 2 до Контракту.
Відповідно умов контракту та специфікації товарів, яка є додатком до контракту, сторони погодили, що загальна вартість (ціна) Товару становить 5322980,00 грн, а строк поставки Товару: до 21.07.2025.
В матеріалах справи відсутні докази поставки товару. Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечив тієї обставини, що ним порушено умови контракту щодо поставки товару у встановлений строк.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як встановлено судом, згідно з пунктом 7.2. контракту у разі порушення строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 234211,12 грн пені та 372608,60 грн штрафу є обгрунтовані.
Щодо заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій на 90% суд зазначає таке.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: 1) якщо він значно перевищує розмір збитків; 2) наявність інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них (Постанова Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц).
Разом з тим, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №911/952/22 зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 Постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).
Водночас суд зазначає, що норми права, які передбачають зменшення штрафних санкцій, не пов'язують можливість зменшення розміру штрафних санкцій із одночасним існуванням у часі моменту, у який боржником допущено порушення зобов'язання, та обставин, якими боржник обґрунтовує застосування зазначених норм права.
Відповідно до правової позиції, наведеній у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 та правової позиції Верховного Суду, що міститься у постановах від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18 наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 90% відповідач обґрунтовує тим, що нараховані штрафні санкції є надмірно великими. Також відповідач зазначив, що він отримує збитки від підприємницької діяльності.
Разом із цим, як вказано у відзиві на позовну заяву, враховуючи ступінь вини відповідача у невиконанні умов контракту, а також дійсні обставини справи, які зумовили неможливість поставки товару у визначений Контрактом строк (дії уряду КНР), відповідач фактично став заручником дій уряду іншої держави та маючи дійсні зобов'язання перед Україною, Збройними Силами України не зважаючи на будь які дії, які б ним не вживались, він не міг виконати умови Контракту щодо поставки товару у визначений Контрактом строк.
Відповідно до пункту 13.6. Контракту у разі настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 (трьох) робочих днів повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі (на електронну пошту, що зазначена в розділі 16 цього Контракту; одночасно з цим відповідне повідомлення дублюється та направляється в паперовій формі на фактичну адресу, що зазначена в Контракті), вказавши характер цих обставин та очікуваний строк їхньої тривалості. Якщо інша Сторона не надає інших письмових інструкцій, Сторона, що підпадає під дію обставин непереборної сили, має докласти всіх можливих зусиль для того, щоб і надалі виконувати свої зобов'язання за цим Контрактом, наскільки це буде можливо в конкретних обставинах, та шукати інших прийнятних альтернативних способів виконання своїх зобов'язань, яким би не заважала дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Після закінчення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна повідомити про це іншу Сторону протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту припинення дії таких обставин у порядку зазначеному вище.
Відповідно до пункту 13.7. контракту якщо Сторона, яка підпала під дію Форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту їх настання не знайшла інших можливостей виконувати свої зобов'язання за цим Контрактом, вона повинна підтвердити факт виникнення/існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України. Такий документ надається іншій Стороні протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з дня виникнення таких обставин у порядку зазначеному у п. 13.6. вище. У випадку не надання Стороною для якої виникли форс-мажорні обставини, повідомлень та доказів виникнення таких обставин, у строк вказаний у пунктах 13.6. та 13.7. Контракту, Сторона втрачає право, у майбутньому, посилатись на такі форс-мажорні обставини, як на підставу звільнення від відповідальності.
Згідно з пунктами 13.10. та 13.11. контракту у разі, якщо Виконавець підпав під дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), та протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту їх настання не знайшов інших можливостей виконувати свої зобов'язання за цим Контрактом, Замовник може ініціювати дострокове розірвання Контракту в односторонньому порядку. Продовження строку (терміну) виконання зобов'язань постачання Товару можливе у випадку настання істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за Контрактом у разі, якщо вони змінилися настільки, що якби Сторони могли це передбачити, вони не укладали б цей Контракт, або уклали б його на інших умовах. У разі зміни обставин, якими Сторони керувалися при укладенні Контракту він може бути змінений або розірваний за згодою Сторін. Доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за Контрактом є документ (висновок) про істотну зміну обставин, що видається Торгово-промисловою палатою України. Сторона, що не може викопувати зобов'язання за Контрактом унаслідок виникнення істотної зміни обставин, повинна у максимально короткий час (не пізніше 3 (трьох) робочих днів) з моменту їх виникнення повідомити про це в письмовій формі іншу Сторону. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про настання істотної зміни обставин вона позбавляється права посилатися на ці обставини, навіть при наявності відповідного висновку про істотну зміну обставин, що видається Торгово-промисловою палатою України.
Оцінивши надані відповідачем докази у підтвердження неможливості поставки товару у строк, суд вважає, що відповідач не відмовлявся від виконання зобов'язання за Контрактом та докладав зусилля для того, щоб виконати свої зобов'язання, однак не знайшов можливостей для їх виконання.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведені обставини справи, керуючись такими загальними засадами цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, зважаючи на те, що неустойка не може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків, застосувавши частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку зменшити розмір штрафу та пені на 50%. Тобто зважаючи на вказане, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 117105,56 грн та штраф у розмірі 186304,30 грн, що разом становить 303409,86 грн.
При цьому, реалізовуючи свої дискреційні повноваження щодо зменшення штрафних санкцій, суд зазначає, що таке зменшення розміру пені та штрафу є оптимальним балансом інтересів сторін у даному спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для відповідача, так і для позивача.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції в розмірі 303409,86 грн, з яких 117105,56 грн - пеня та 186304,30 грн - штраф.
Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір в розмірі 7281,84 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.09.2025 №588.
Враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 7281,84 грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайнеріс ЛВ" (79000, місто Львів, вулиця Лазаренка Є. академіка, будинок 2, офіс 21А, ідентифікаційний код 44965168) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2, ідентифікаційний код 44725823) 117105,56 грн пені, 186304,30 грн штрафу та 7281,84 грн витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 10.03.2026.
Суддя Петрашко М.М.