вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" березня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2592/25
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ПЛЮС»
про стягнення 10 007,46 грн.
Суддя Карпечкін Т.П.
Без виклику сторін.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ПЛЮС» про стягнення 10 007,46 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2592/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.
Відповідачем в ході розгляду спору відзиву на позов не подано, позовні вимоги не заперечено та не спростовано.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, Товариством з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ПЛЮС» 10 007,46 грн., з яких: 6 246,00 грн. основного боргу, 2 408,06 грн. пені, 1 097,10 грн. інфляційних та 256,30 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «М-ПЛЮС» (відповідач) укадений Договір поставки №1506/55-ДК-АБКД вiд 15.06.2023 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору Постачальник (позивач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, відповідно до заявок Покупця, здійснювати поставку Товару, а Покупець зобов'язуєтьсяв порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товар та оплатити його вартість за цінами, вказаними у відповідних видаткових накладних.
Відповідно до п. 2.1. Договору загальна сума Договору визначається фактичною сумарною вартістю Товару, зазначеною у видаткових накладних, який було поставлено згідно цього Договору за весь строк його дії.
Згідно з п. 2.2. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 15.02.2024) Покупець зобов'язаний здійснити оплату Товару протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання Товару. Покупець оплачує поставлений Постачальником Товар за цінами, вказаними у видаткових накладних на дану партію Товару. Моментом отримання Товару вважається дата підписання видаткової накладної представником Покупця, якщо представник Покупця не зазначає дату у видатковій накладній, - то дата оформлення (складання) видаткової накладної Постачальником.
22.06.2023 Постачальник поставив товар на загальну суму 22 022,34 грн., який частково був оплачений Покупцем.
Станом на 13.08.2025 сума основної заборгованості Покупця за поставлений товар складає 6 246,00 грн.
Згідно з п. 4.1. Договору у раз прострочення Покупцем оплати товару (порушення п. 2.2. Договору), Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми боргу, за кожен день прострочення грошового зобов'язання до повного погашення боргу Покупцем.
Відповідно до п. 4.2. Договору у разі прострочення виконання грошового зобов'язання Покпець, окрім пені, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% (три відсотка) річних від простроченої суми.
У зв'язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 6 246,00 грн., позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2408,06 грн. пені, 1097,10 грн. інфляційних та 256,30 грн. 3% річних.
Відповідачем в ході розгляду спору відзиву на позов не подано, позовні вимоги не заперечено та не спростовано.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Враховуючи, що відповідач в порушення умов Договору своєчасно та в повному обсязі не оплатив поставлений йому товар на суму 6 246,00 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано, відповідна позовна вимога є правомірною і підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно наданого позивачем розрахунку пеня, річні та інфляційні нараховані на заявлену суму боргу за фактичні періоди прострочення.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 2408,06 грн. пені, 1097,10 грн. інфляційних та 256,30 грн. 3% річних є правомірними і обґрунтованими, оскільки відповідні нарахування проведені за фактичний період існування заборгованості у відповідності до вимог чинного законодавства.
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені, відповідачем незаперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені прокуратурою витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 123, 126, 129, 231, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ПЛЮС» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вул. Першотравнева, будинок 21/25, офіс 83, ЄДРПОУ 43198177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» (51000, Дніпропетровська обл., Царичанський р-н, селище міського типу Царичанка, вул. Царичанська, будинок 168, ЄДРПОУ 36710304) 6 246,00 грн. основного боргу, 2 408,06 грн. пені, 1 097,10 грн. інфляційних, 256,30 грн. 3% річних та 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.П. Карпечкін