Справа № 588/1686/25
Провадження № 2/175/4248/25
(заочне)
03 лютого 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.
з участю секретаря Рожкової Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Слобожанське цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Маяк» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство «Комерційний Банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -
27 листопада 2025 року до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області за підсудністю з Тростянецького районного суду Донецької області надійшла цивільна справа за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Маяк» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство «Комерційний Банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, які позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Маяк» безпідставно отримані грошові кошти в сумі 31 110,34 грн. та сплачений позивачем при подачі позову судовий збір в сумі 3 028 грн.
Представник позивача надав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, що підтверджується трекінгом відправки з відмітко пошти «За закінченням встановленого терміну зберігання». Відзив на позов відповідач не подав, а тому зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України.
Представник Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд дійшов наступного висновку.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 17 червня 2025 року Товариство з додатковою відповідальністю «Маяк» платіжним дорученням №12581 помилково перерахувало кошти в сумі 31 11034 грн. на банківський рахунок НОМЕР_1 , який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» та належить відповідачу ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Помилковий платіж було здійснено через додаток Приват 24 для бізнесу та під час здійснення операції з перерахування грошових коштів Товариству з додатковою відповідальністю «Маяк» було запропоновано ввести на вибір ім'я одержувача, РНОКПП або номер його рахунку.
Товариство з додатковою відповідальністю «Маяк» ввів Прізвище, ім'я по батькові: ОСОБА_1 , який є пайовиком товариства, але не перевіривши РНОКПП отримувача коштів, здійснив платіжну операцію, що призвело до помилкового перерахування коштів, особі, яка не є контрагентом, пайовиком чи працівником Товариства з додатковою відповідальністю «Маяк».
Виявивши помилковість здійсненої платіжної операції, Товариство з додатковою відповідальністю «Маяк» звернулося до АТ КБ «ПриватБанк» з проханням повернути вказані кошти, натомість, отримало відмову, з посиланням на те, що помилково надіслані кошти уже надійшли на розрахунковий рахунок отримувача і лише за наявності згоди відповідача ОСОБА_1 (тобто, власника рахунку) банк може повернути кошти, а також повідомили про неможливість розголошення банківської таємниці та особистих даних клієнта (отримувача коштів).
Крім того, банком повідомлено, що для виконання вимог товариства та повернення коштів, потрібна заява від власника рахунку 2903* на перерахування, після перерахування залишку з вищезазначеного рахунку власник рахунку 2903* зможе повернути помилково перераховані кошти на рахунок Товариства з додатковою відповідальністю «Маяк».
У зв'язку з відсутністю даних особи, якій помилково були перераховані кошти, Товариство з додатковою відповідальністю «Маяк» позбавлене можливості самостійно звернутися до отримувача коштів та повернути їх, а тому вимушене звернутися до суду з даним позовом.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без додаткової правової підстави визначені нормами Глави 83 ЦК України.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Таким чином, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини.
Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частинами першою, другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною першою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Разом з тим, в даному випадку між сторонами не існувало жодних правовідносин, та не було укладено жодного правочину.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому. Зазначені правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2014 року № 6-122цс14, постановах Верховного Суду від 18.04.2018 р. №668/7704/15-ц, від 30.08.2018 р. №334/2517/16-ц, від 25.07.2018 р. №522/4198/17, від 11.07.2018 р. №732/723/17.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
В даному випадку, підставою позовних вимог не є протиправність поведінки відповідача, приховування інформації тощо. Позовні вимоги побудовані виключно на конструкції статті 1212 ЦК України та з обґрунтуванням наявності умов безпідставності одержання відповідачем грошових коштів та необхідності їх повернення. Правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Всі три складові в даному випадку наявні: а) відповідач набув грошові кошти; б) кошти набуті за рахунок позивача; в) правова підстава для їх набуття була відсутня.
При цьому в даному випадку під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно (речення перше частини першої статті 1212 ЦК України). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга вказаної статті). Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Положення про безпідставне набуття майна застосовуються незалежно від того, хто є винним у виникненні ситуації: чи це дії самого набувача, потерпілого, інших осіб, чи це сталося внаслідок непередбачуваної події. Це ключова характеристика так званих кондиційних зобов'язань, які виникають, коли одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої без законних підстав.
Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 вересня 2024 року у справі №628/1203/19, зокрема кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Подібний висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, та постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі №201/2956/19, від 27 липня 2022 року у справі №644/3932/18-ц, від 29 березня 2023 року у справі №643/8385/21, від 18 жовтня 2023 року у справі №639/6422/21.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В даному випадку встановлені всі фактичні обставини справи, враховано доводи сторін, надано належну оцінку доказам у справі та суд застосовує норми права, які регулюють зазначені правовідносини.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року ) (Постанови КЦС ВС від 07.10.2020 року у справі № 465/3586/17, від 08.10.2020 у справі № 712/22134/12, від 05.10.2020 у справі № 347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)» (Постанова КЦС ВС від 20.10.2020 у справі №756/536/19, від 15.10.2020 у справі № 759/14004/15-ц, від 15.10.2020 у справі №157/398/15-ц, від 13.10.2020 № 161/4641/17, 20.10.2020 у справі № 213/112/19, від 12.10.2020 у справі № 585/2958/17, від 12.101.2020 у справі №521/7401/15, від 09.10.2020 у справі №161/7515/15-ц).
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку що підстави для отримання відповідачкою грошових коштів у сумі 338 874,84 грн. відсутні, й вони мають повернуті військовій частині НОМЕР_3 шляхом стягнення з відповідачки, як безпідставно набуті.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується положенням ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 202, 207, 509, 1212 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 79, 80, 81, 89, 273 141, 223, 263, 273, 280, 281, 282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Маяк» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство «Комерційний Банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Маяк» (код ЄДРПОУ - 03779142, адреса: 42621 Сумська область Тростянецький район село Боромля вулиця імені Швецова М.Я. буд. 33) безпідставно отримані грошові кошти в сумі 31 110,34 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Маяк» (код ЄДРПОУ - 03779142, адреса: 42621 Сумська область Тростянецький район село Боромля вулиця імені Швецова М.Я. буд. 33) сплачений позивачем при подачі позову судовий збір в сумі 3 028 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Озерянська Ж.М.