ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.03.2026Справа № 910/16498/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (вул. Івана Федорова, буд. 32, літ.А, 3-й поверх, м. Київ, 03038; ідентифікаційний код 41564379)
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815)
про зобов'язання вчинити дії,
без виклику представників учасників процесу,
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (далі за текстом - ТОВ «Грейнсвард», Позивач) з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі за текстом - АТ «Українська залізниця», Відповідач), в якій Позивач просить суд внести зміни до особового рахунку ТОВ «Грейнсвард» № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 43 327, 98 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при виконанні умов договору про надання транспортних послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 06.03.2020 № 43-41564379/2020-001 (далі - Договір) залізниця безпідставно нарахувала та списала з особового рахунку Позивача збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу у вищевказаному розмірі.
2. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
22.01.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Відповідача про застосування позовної давності.
Таким чином, приймаючи до уваги, що сторони належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
06.03.2020 року між ТОВ «Грейнсвард» (замовник) та АТ «Українська залізниця» (перевізник) шляхом прийняття в цілому пропозиції укладено Договір, предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуг) і проведення розрахунків за ці послуги.
28.10.2021 року залізниця оприлюднила нову редакцію Договору, що введена в дію 01.11.2021.
В силу положень пункту 1.1 Договору предметом останнього є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагона для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги), і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном Перевізника не є орендною платою.
Відповідно до пункту 1.4. Договору надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
У пункті 1.5 Договору зазначено, що він є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на вебсайті http://uz-cargo.com/ з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП (пункт 1.6. Договору)).
У пункті 1.7 Договору встановлено, що договір укладається шляхом надання Перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору.
Договір є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 Договору (пункт 1.10 Договору).
Зміни (доповнення) до Договору Перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції Договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на вебсайті http://uz-cargo.com/ з накладенням КЕП (пункт 9.4 Договору).
Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається Перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору, здійсненого на вебсайті http://uz-cargo.com/, та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення Договору. На звернення Замовника умови Договору застосовуються до відносин із Замовником, які виникли між Сторонами до його укладення та введення в дію (пункт 12.1 Договору).
На виконання підпункту 2.3.3 пункту 2.3 Договору для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для позивача відкрито особовий рахунок з наданням коду платника № 2829531.
Пункт 3.1 Договору передбачає, що розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах Замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються відповідно до умов Збірника тарифів.
Згідно з пунктом 3.4 Договору замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих Замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від Замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від Перевізника (далі - плата за користування власними вагонами Перевізника).
Додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів» до Договору є невід'ємною його частиною.
Пункт 3 додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів» передбачає, що для організації накопичення вагонів Замовник направляє для погодження Перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду Перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення Замовника Перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.
Пункт 5 додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів» передбачає, що на станціях накопичення на шляху прямування Перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки Замовника для подальшого формування поїзда та відправлення на станцію призначення.
Згідно з пунктом 6 додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів» початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі Замовником вагонів Перевізнику.
Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагона Перевізником (пункт 7 додатку 1-4).
Відповідно до пункту 8 додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів» час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
Пункт 9 додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів» передбачає, що за послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує:
- плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення);
- за затримку вагонів Замовника - платежі, пов'язані із затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів;
- за затримку власних вагонів Перевізника - платежі, пов'язані із затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та пункту 3.4 Договору.
Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення Замовнику не нараховується.
Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги (пункт 10 додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів»).
Відповідно до накладної № 42480830 та відомості до неї ТОВ «Грейнсвард» передано до перевезення маршрутний потяг № 121201 (пункти 7, 29 накладної) в кількості 50 вагонів (зерно кукурудзи).
За час накопичення маршрутного поїзда № 121201 станцією Крижопіль сформовано накопичувальну картку форми ФДУ-92 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) № 12120547, з якої вбачається, що Позивачу нараховано збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 43 327, 98 грн без ПДВ.
Так, з переліку № 20211213 від 13.12.2021 вбачається, що Позивачу, зокрема, нараховано збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 43 327, 98 грн грн з ПДВ.
Відповідно пункту 4.4 Договору виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих та витрачених Замовником на виконання Договору. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована пеня.
Так, Позивач зазначає, що нарахування Відповідачем збору за зберігання вантажу при накопиченні маршрутного поїзда в розмірі 43 327, 98 грн здійснено без наявної на те правової підстави, в силу чого зазначені кошти набуті Відповідачем безпідставно.
Зазначені кошти Позивач просить суд зобов'язати Відповідача відновити на його особовому рахунку № 2829531.
Заперечення Відповідача по суті заявлених вимог відсутні, водночас подано заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності оскільки обставиною, яка зумовила звернення Позивача до суду з позовом стало списання Залізницею 13.12.2021 з особового рахунку ТОВ «Грейнсвард» оплати за Накопичувальною карткою №12120547 від 12.12.2021 збору за зберігання вантажу на суму 43 327,98 грн. з ПДВ, що підтверджується Переліком № 20211213 від 13.12.2021.
Таким чином, з урахуванням вимог статті 257 ЦК України, строк позовної давності по вказаній вимозі Позивача сплив 14.12.2024, а позов подано 30.12.2025, тобто після закінчення строку позовної давності.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), статті 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Положеннями частини 5 статті 307 ГК України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 ЦК України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно приписів статті 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6.04.1998 № 457, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з пункту 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087 (далі за текстом - Правила зберігання вантажів), збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
Приписами пункту 9 Правил зберігання вантажів встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил зберігання вантажів, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Пункт 9 Правил зберігання вантажів застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є «очікування оформлення документів». Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Як встановлено судом вище, укладений між сторонами Договір містить спеціальні умови надання окремих послуг, які передбачені додатком № 1-4 до вказаного правочину, який є невід'ємною частиною останнього.
З урахуванням приписів додатку № 1-4 до Договору та положень самого Договору, у спірних правовідносинах мета замовлення Позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів, а відтак, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда.
Зважаючи на умови додатку № 1-4 до Договору (пункт 8), в актах загальної форми ГУ-23 фіксується лише час перебування вагонів на коліях загального користування, за який сплачується відповідний тариф, визначений цим Додатком.
Так, відповідно до пункту 9 Додатку № 1-4 до Договору, за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення (пункт 9.1. Додатку № 1-4)).
Разом з цим, в період затримки вагонів з вини замовника (а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування (пункт 9.2 Додатку № 1-4). При цьому, обов'язковим елементом для застосування вказаного пункту є «затримка з вини замовника».
З наведеного вбачається, що пункт 9 Додатку № 1-4 до Договору розділяє такі поняття як «накопичення рухомого складу» та «затримку вагонів перевізника».
При цьому, правовідносини з накопичення маршрутного поїзда мають невід'ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (пункти 6, 7 Додатку № 1-4 до Договору), що водночас є предметом окремої послуги.
Таким чином, у період накопичення вагонів маршрутного поїзда у Відповідача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем та оформлення перевізних документів, у відповідності до умов Додатку № 1-4 оскільки ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої Позивачем спеціальної послуги.
При цьому суд зазначає, що відсутність замовлення Замовника на надання послуги з накопичення жодним чином не спростовує його наявність, при тому, що заперечення Відповідача щодо факту формування маршрутного поїзда відсутні, а вагони прийняті до перевезення із відміткою «маршрутна відправка».
У постанові від 01.02.2024 у справі № 915/305/22 Верховний Суд дійшов наступних висновків: «накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина ТОВ СП «НІБУЛОН». За таких обставин, колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 наведених Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від АТ «Українська залізниця», а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях АТ «Українська залізниця» з метою формування маршрутного потягу».
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 09.04.2024 по справі № 915/5/23.
Отже, Відповідач, як перевізник, надав Позивачу, як замовнику, згідно умов Договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку «маршрутний» та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд, у зв'язку з чим, грошові кошти в сумі 43 327, 98 грн з ПДВ безпідставно списані Відповідачем з особового рахунку Позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами Договору, на підставі пункту 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні застосовані бути не можуть.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Згідно з частиною 1 статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Положення цієї глави (тобто глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Таким чином, списання Відповідачем з особового рахунку Позивача спірних коштів як збору за зберігання вантажу відбулось у зв'язку з Договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином.
Оскільки судом встановлено необґрунтованість нарахування та списання Відповідачем вищезазначених зборів за зберігання вантажу і останній в добровільному порядку не вніс відповідних змін до особового рахунку Позивача, суд на підставі вищезазначених приписів законодавства та умов Договору дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Що стосується строку позовної давності, суд зазначає, що спірне списання грошових коштів здійснене поза межами укладеного між сторонами спору Договору, а позов поданий в порядку приписів статті 1212 ЦК України до яких застосовується загальний строк позовної давності - три роки.
Так, обставиною, яка зумовила звернення Позивача до суду з позовом стало списання Залізницею 13.12.2021 з особового рахунку ТОВ «Грейнсвард» коштів, заявлених до стягнення, в силу чого строк в три роки сплив 14.12.2024.
Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який діяв до 30.06.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.
Станом на дату виникнення у Позивача права на звернення до суду з позовом відповідно до вимог пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Крім того, згідно розділ Прикінцевих та перехідних положень ЦК України доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.», який виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025 (набрав чинності 04.09.2025).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, який затверджено Законом №2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому продовжено строк дії воєнного стану в Україні, який триває до цього часу.
В силу викладеного судом вище, строки на звернення до суду з позовом Позивачем не пропущено, а даний позов подано в межах трирічного строку позовної давності, який фактично почав свій обрахунок з 04.09.2025.
Враховуючи встановлені судом обставини та дослідивши докази сторін, суд дійшов висновку, що Відповідачем безпідставно нараховано та в односторонньому порядку стягнуто збір в розмірі 43 327, 98 грн за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» -задовольнити.
2. Зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815) внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А, 3-й поверх, м. Київ, 03038; ідентифікаційний код 41564379) № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 43 327 (сорок три тисячі триста двадцять сім) грн 98 коп.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А, 3-й поверх, м. Київ, 03038; ідентифікаційний код 41564379) судовий збір - 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 11.03.2026
Суддя Антон ПУКАС