Справа № 909/397/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11.03.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндера П. А. , розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" вх.№4270/26 від 09.03.26 про стягнення з боржника судового збору у справі
за заявою ОСОБА_1 АДРЕСА_1
про неплатоспроможність боржника фізичної особи
встановив, що фізична особа ОСОБА_1 через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" 26.04.2024 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
В ході провадження у справі 05.09.25 кредитором - АТ "Універсал Банк" подано суду клопотання вх.№14497/25 про закриття провадження у справі на підставі ч.3 ст.128 КУзПБ у зв'язку з порушенням боржником плану реструктуризації боргів.
За результатами розгляду зазначеного клопотання хвалою від 23.09.25 суд постановив припинити процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_2 у справі, припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, закрити провадження у справі №909/397/24.
09.03.26 через підсистему "Електронний суд" від кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" за вх.№4270/26 надійшла заява про повернення судового збору, сплаченого за подання вимоги кредитора, шляхом стягнення судового збору в сумі 4844,80 грн з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика".
Розглянувши зазначене клопотання, суд констатує, що заявник, посилаючись на усталену судову практику, просить суд постановити ухвалу про стягнення з боржника на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" судового збору в розмірі 4844,80 грн, сплаченого останнім за подання кредиторської заяви у даній справі.
Частиною 3 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до кредиторської заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору. Недотримання заявником зазначеної вимоги тягне за собою залишення кредиторської заяви без руху відповідно до ст. 46 Кодексу України з процедур банкрутства та в подальшому повернення заяви без розгляду.
Згідно ст. 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Статтею 4 вказаного Закону визначено ставки судового збору, який підлягає сплаті при зверненні до суду, зокрема при поданні заяв кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) підлягає сплаті судовий збір - 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Суд контстаує, що провадження у справі про банкрутство хоч і здійснюється відповідно до загальних норм Господарського процесуального кодексу України, проте регулюється спеціальним законодавством (Кодексом України з процедур банкрутства) і має суттєві процесуальні відмінності від позовного провадження, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 (пункти 100-102 постанови) зауважила, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи: перша з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо; друга група стосується виключно вирішення спорів, до якої належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник, та які розглядаються в позовному провадженні (хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України).
Таким чином, стадія попереднього засідання у справі про банкрутство, в якому розглядаються заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, відноситься до вказаної вище першої групи категорії специфічних питань, притаманних непозовному провадженню в процедурах банкрутства.
Ухвалою від 17.12.24 судом постановив визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" частково, в розмірі 142 095,36грн. заборгованості та 4844,80 грн судового збору.
Суд зазначає, що прийняття в подальшому на стадії реструктуризації боргів боржника відповідного процесуального рішення про закриття провадження у справі про банкрутство боржника не перебуває в процесуальному взаємозв'язку зі сплатою Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" судового збору за подання кредиторської заяви, яка фактично розглянута судом по суті.
Відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування у даному випадку положень п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" щодо повернення судового збору, сплаченого заявником при поданні кредиторської заяви.
Поряд із цим, Кодекс України з процедур банкрутства у ч.5 ст. 34 та ч.1 ст. 113 містить застереження щодо боржника, який ініціює своє банкрутство, а саме: звертаючись до господарського суду з заявою про неплатоспроможність фізичної особи, заявник зобов'язаний мати достатньо майна для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі. До витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність відносяться сплата винагороди арбітражному керуючому, відшкодування судового збору, сплаченого кредиторами за подання заяв з грошовими вимогами до боржника, витрати на правову допомогу при складанні кредиторських заяви з грошовими вимогами до боржника тощо.
Отже, законодавець, звільнивши фізичну особу від сплати судового збору за подання заяви про неплатоспроможність, не передбачив інших пільг щодо сплати судових витрат, пов'язаних із розглядом справи про неплатоспроможність.
Одночасно, передбачений Кодексом України з процедур банкрутства обов'язок боржника мати достатньо майна на погашення судових витрат у справі у разі ініціювання свого банкрутства (неплатоспроможності) кореспондується із отриманням пільг після реструктуризації боргів, передбачених інститутом неплатоспроможності.
Таким чином, наявність у заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про неплатоспроможність, є гарантією законних очікувань кредиторів та арбітражного керуючого на відшкодування витрат пов'язаних із розглядом справи про неплатоспроможність.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 23.09.25 закрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 на підставі ч.3ст.128 Кодексу України з процедур банкрутства у зв'язку з невиконанням боржником плану реструктуризації боргів боржника, відтак суд висновує про те, що перекладання тягаря оплати судового збору на кредиторів, які звернулись в справу про неплатоспроможність в надії отримати частину своїх коштів, є зловживання правами заявником у розумінні ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Як зазначено вище, відповідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" відсутні підстави для повернення судового збору з державного бюджету, проте, суд дійшов висновку, що у кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" виникли збитки внаслідок недобросовісних дій боржника, який сам ініціював справу про неплатоспроможність, а отже права кредитора мають бути відновлені.
У даній справі наслідком закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи, є фактичне відновлення всіх прав і обов'язків сторін до попереднього стану, що діяв до моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, але відсутність чіткої норми у Кодексі України з процедур банкрутства та інших Законах України, як підстава для повернення судового збору кредитору у такій справі, суд, врахувавши зазначені вище норми права прийшов до висновку, що сплачений судовий збір кредитором має бути відшкодований боржником.
В контексті наведеного, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" вх.№4270/26 від 09.03.26 про стягнення з боржника судового збору підлягає задоволенню. Заперечення боржника - ОСОБА_1 , викладені у письмовій заяві вх.№4279/26 від 09.03.26, судом відхиляються, оскільки спростовуються вищенаведеними висновками суду.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 232-235, 255 ГПК України, суд
1. Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" вх.№4270/26 від 09.03.26 про стягнення з боржника судового збору.
2. Стягнути з фізичної особи - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411; код 41084239) судовий збір в сумі 4844,80грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні вісімдесят копійок), перерахований згідно платіжного доручення №3211 від 12.11.24.
3. Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411; код 41084239).
4. Боржником за даною ухвалою є: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ).
Дана ухвала відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.
Дата набрання чинності ухвалою - 11.03.26.
Строк пред'явлення виконавчого документу до виконання - з 12.03.2026 року до 12.03.2029 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 11.03.2026 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст. 254-258 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя П. А. Шкіндер