майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
18 лютого 2026 р. м. Житомир Справа № 906/891/25
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.,
секретар судового засідання: Малярчук Р.А.,
за участю:
прокурора: Бескровний М.О.,
представника позивача: Косенко М.С - діє в порядку самопредставництва,
представників відповідача:
Радченко М.О. - адвокат, ордер серії ВН №1565667 від 26.08.2025р.;
Лукашова О.Є. - адвокат, ордер серії ВО №1112670 від 30.07.2025р.;
Ленько Р.І. - адвокат, ордер серії ВО №1114846 від 22.08.2025р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Керівника спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Управління Служби безпеки України у Вінницькій області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАЙН КОМПАНІ"
про стягнення 13 117 777,7 грн.
Процесуальні дії по справі.
Керівник спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Управління Служби безпеки України у Вінницькій області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАЙН КОМПАНІ" 13117777,70 грн., з яких: 6247497,30 грн. - безпідставно сплачене ПДВ, 5640604,69 грн. - інфляційні, 1229675,71 грн. - 3% річні.
Ухвалою від 15.07.2025р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 26.08.2025р.
30.07.2025р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с. 92-104).
04.08.2025р. прокурором подано відповідь на відзив (т.1 а.с. 150-155).
25.08.2025р. від ТОВ "БРАЙН КОМПАНІ" надійшло клопотання про поновлення строку та долучення доказів до матеріалів справи (т.1 а.с. 180, 181). Протокольною ухвалою від 11.09.2025р. суд відмовив у клопотанні про поновлення строку на подання доказів.
В підготовчому судовому засіданні 26.08.2025р. суд оголосив перерву до 11.09.2025р.
02.09.2025р. прокурора надійшли заперечення на клопотання відповідача про долучення доказів до матеріалів справи (т.2 а.с. 3, 4).
Ухвалою від 11.09.2025р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/891/25 до судового розгляду по суті на 07.10.2025р.
Судове засідання, призначене на 07.10.2025р., не відбулось у зв'язку з повітряною тривогою, оголошеною у Житомирській області з 08:32 год. до 13:39 год.
Ухвалою від 09.10.2025р. призначено судове засідання по розгляду справи по суті на 11.11.2025р.
В судовому засіданні 11.11.2025р. суд оголосив перерву до 11.12.2025р.
24.11.2025р. від прокурора надійшли письмові пояснення у справі (т.2 а.с. 26-29), які протокольною ухвалою від 11.12.2025р. суд прийняв до розгляду.
В судовому засіданні 11.12.2025р. суд оголосив перерву до 13.01.2026р.
12.01.2026р. від ТОВ "БРАЙН КОМПАНІ" надійшли заперечення на пояснення прокурора (т.2 а.с. 34-36).
В судовому засіданні 13.01.2026р. та 28.01.2026р. суд оголошував перерву до 18.02.2026р.
В судовому засіданні 18.02.2026р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Обґрунтовуючи позов прокурор вказав, що в процесі виконання договору підряду від 24.04.2018р. № 095-018 щодо будівництва житла для військовослужбовців СБУ за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідачем безпідставно отримано кошти в сумі 6247497,30 грн., як податок на додану вартість, попри те, що відповідно до п.п. 197.1.14, 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України операції з першого постачання доступного житла та житла, що будується із залученням державних коштів, а також операції з постачання будівельно-монтажних робіт будівництва такого житла звільняються від оподаткування ПДВ.
На думку прокурора, сплата ПДВ у складі вартості виконаних робіт суперечить вимогам податкового законодавства, а отримані відповідачем кошти є безпідставно набутими, в розумінні ст. 1212 ЦК України, про що зроблено висновки, зокрема, у постановах Верховного Суду у справах №916/2478/20 та №910/59/22.
Прокурор вказав, що хоча ПДВ і включено до вартості виконаних робіт, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватись (погоджуватись чи змінюватись) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а кошти підлягають поверненню відповідно до ст. 1212 ЦК України.
У зв'язку з простроченням повернення зазначених коштів прокурор просить застосувати наслідки, передбачені ст. 625 ЦК України, та стягнути з відповідача інфляційні втрати і три проценти річних.
Також прокурор зазначає, що звернення до суду здійснено у зв'язку з бездіяльністю обласного управління СБУ щодо самостійного захисту інтересів держави, що, на його думку, створює підстави для представництва інтересів держави прокурором відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України.
Відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що договір підряду №095-018 від 24.04.2018р. укладено за результатами проведення процедури відкритих торгів із дотриманням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, на підставі тендерної документації та тендерної пропозиції переможця. Очікувана вартість закупівлі та договірна ціна були визначені з урахуванням податку на додану вартість, що прямо передбачалося оголошенням про проведення торгів, умовами тендерної документації та проектом договору. Укладений договір повністю відповідає змісту акцептованої тендерної пропозиції та не змінювався сторонами в частині ціни, а замовник не скасовував процедуру закупівлі та не ініціював внесення змін до істотних умов договору.
Відповідач наголошує, що договір є чинним, не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, а тому породжує для сторін відповідні права та обов'язки. Роботи за договором виконані належним чином, у погодженому обсязі та прийняті замовником без зауважень, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних робіт. Оплата здійснена на підставі таких актів у межах погодженої договірної ціни. Зауважень щодо обсягу, якості чи вартості виконаних робіт замовником не заявлялося.
В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на постанову Верховного Суду у справі № 910/12764/20 від 03.12.2021р., у якій суд визнав можливим визнання недійсними частин договорів, що включають у ціну товару суму ПДВ, оскільки таке включення може складати ціну розрахункової одиниці вартості товару та є істотною умовою договору, що може суперечити вимогам цивільного та податкового законодавства. Цей висновок Верховного Суду підтверджує позицію відповідача щодо недопустимості включення податкових сум до ціни товару без окремого регулювання в договорі.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
24.04.2018р. між Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області, в особі тимчасово виконуючого обов'язків начальника управління Зозулі Олега Вікторовича (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брайн Компані" (генпідрядник, відповідач) було укладено договір підряду №095-018 (т.1 а.с. 12-17).
Відповідно до п.1.1. договору генпідрядник зобов'язується виконати роботи з нового будівництва групи багатоквартирних житлових будинків, що складаються з трьох будинків, в т.ч. двох блокованих, по вул. Академіка Янгеля, 54 в м. Вінниці (класифікатор ДК 021:2015 (СРV): код 45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт).
Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що вартість робiт нового будівництва групи багатоквартирних житлових будинкiв, що складаються з трьох будинкiв, в т.ч. двох блокованих, по вул. Академіка Янгеля, 54 у м. Вiнницi, визначена замовником i генеральним підрядником за результатами проведених торгів та становить 121907249,00 грн., в тому числi ПДВ 20 % - 20317874,83 грн.
За умовами пп. 5.2.1, 5.2.2, 5.2.3, 5.2.15, 5.2.16, 5.2.18 п. 5.2 договору до обов'язків Генпідрядника належать, зокрема: забезпечити будівництво об'єкту згідно наданих замовником вихідних даних та проектно-кошторисної документації; побудувати об'єкт у встановлені замовником терміни, включаючи можливі роботи, які чітко не вказані в технічній характеристиці об'єкта, але необхідні для повного спорудження об'єкта та нормальної його експлуатації; здійснювати замовлення, постачання, контроль якості розвантажування, складування та подачу на будівельний майданчик будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, будівельної техніки, устаткування; забезпечити будівництво об'єкту відповідно до проектно-кошторисної документації у терміни згідно з графіком будівництва; забезпечити постачання матеріалів та обладнання, виконати пусконалагоджувальні роботи; генпідрядник виконує роботи по будівництву об'єкта з інженерним забезпеченням у відповідності з затвердженою проектно-кошторисною документацією.
Крім цього генпідрядник зобов'язаний виконувати та сплачувати роботи і послуги, які належать до функцій замовника та визначені у пп. 5.2.28 п. 5.2 договору, а також виконувати інші функції замовника, які виникають в ході будівництва (пп. 5.2.29 п. 5.2 договору).
Згідно з п.7.1 договору замовник забезпечує генпідрядника затвердженою встановленим порядком проектною документацією стадії «П».
Розроблення проектно-кошторисної документації «Р» покладається на генпідрядника (п. 7.2 договору).
Згідно з п. 7.5 договору забезпечення робіт матеріалами та устаткуванням необхідним для виконання робіт, передбачених цим договором, здійснює генпідрядник.
За умовами п. 10.1 договору, замовник за актом, передає будівельний майданчик генпідряднику протягом 5 календарних днів з моменту отримання дозволу на виконання робіт підготовчого періоду або дозволу на виконання будівельних робіт. Підготовчі роботи, в тому числі роботи з демонтажу існуючих будівель та споруд, необхідні для використання будівельного майданчика здійснюються Генпідрядником, з врахуванням вимог проекту підготовчих робіт.
Відповідно до п. 11.1. договору визначено, що фінансування робіт за договором здійснюється за кошти загального фонду державного бюджету за КПКВ 6521100 «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Служби безпеки України» в межах доведених кошторисних призначень на кожний відповідний бюджетний рік згідно з чинними нормативно-правовими актами України та керівними документами та за рахунок інших джерел, визначених замовником.
Обсяги закупівлі можуть бути зменшені залежно вiд реального фінансування (п.11.2. договору).
Згідно п. 12.1. договору, замовник здiйснює розрахунки лише за фактично виконанi роботи з урахуванням вимог ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України та положень Загальних умов на підставі первинних облікових документів, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року без нарахування штрафних санкцій.
Згідно з п. 17.1 договору він набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020 року, але до повного виконання зобов'язань сторін за цим договором в частині взаєморозрахунків між ними та виконання гарантійних зобов'язань генпідрядником.
Додатковою угодою від 17.07.2019р. №161-019 сторони домовились, що після підписання цієї додаткової угоди, договір вважається припиненим, за виключенням зобов'язань по проведенню повного фінансового розрахунку між сторонами. Також сторонами підписано додатки до договору (т.1 а.с. 31-33).
У додатку 1 до договору «Календарний графік виконання робіт» сторони визначили найменування робіт і основних етапів його виконання: демонтаж існуючих будівель та споруд; будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні роботи та благоустрій території І черги; будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні роботи та благоустрій території ІІ черги; будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні роботи та благоустрій території ІІІ черги; будівництво зовнішніх інженерних мереж; розробка робочої документації стадії «Р»; виконання робіт і послуг, які належать до функцій замовника (т.1 а.с. 32).
Аналогічний перелік міститься у додаток 3 до договору «Цінова пропозиція» (т.1 а.с.18 на звороті).
На виконання умов договору підряду №095-018 від 24.04.2018р. у період з червня 2018 року по жовтень 2019 року обласне управління СБУ на користь ТОВ «Брайн Компані» перерахувало в рахунок оплати за договором кошти в сумі 37484985,83 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями 06.06.2018р. № 657, від 20.07.2018р. № 885, від 15.08.2018р. № 959, від 26.09.2018р. № 1218, від 17.10.2018р. № 1271, від 23.10.2018р. № 1321, від 14.11.2018р. № 1405, від 23.11.2018р. № 1448, від 28.11.2018р. № 1487, від 05.12.2018р. № 1526, від 06.12.2018р. №№ 1544, 1567, від 18.12.2018р. № 1684, від 22.12.2018р. № 1703, від 14.03.2019р. №№ 226, 227, від 18.03.2019р. № 270, від 21.03.2019р. №№ 315, 330, від 09.04.2019р. № 376, від 06.05.2019р. № 524, від 22.05.2019р. № 620, від 01.10.2019р. №№ 1064, 1232, 1233, 1234 (т.1 а.с. 34-46).
Прокурор стверджує, що Управління СБУ у Вінницькій області у складі суми 37484985,83 грн. перерахувало на користь Товариства кошти у вигляді ПДВ у сумі 6247497,30 гривень.
Включення ПДВ до вартості робіт прокурор доводить також довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) за червень 2019 рік, відповідно до якої вартість фактично виконаних будівельних робіт у розмірі 37484985,83 грн. визначена з ПДВ (т.1 а.с. 48).
Предметом позову є вимога про стягнення з ТОВ "БРАЙН КОМПАНІ" на користь Управління СБУ у Вінницькій області 6247497,30 грн. безпідставно сплачених як податок на додану вартість коштів, а також 5640604,69 грн. інфляційних втрат та 1229675,71 грн. 3% річних, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Між сторонами виникли правовідносини на підставі договору підряду №095-018 від 24.04.2018р.
Згідно з частиною першою статті 202, статтею 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до стаття 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).
Згідно з ч.ч. 1-3 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України). Близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.09.2025 у справі №907/439/22.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що ПДВ непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
За змістом підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Пунктами 197.1.14, 197.15 ст. 197 ПК України передбачено, що операції з першого постачання доступного житла та житла, що будується із залученням державних коштів, а також операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва такого житла, звільняються від оподаткування.
Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц сформулювала такі висновки щодо застосування норм статті 1212 ЦК України:
"Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Тобто зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала".
Обгрунтовуючи позов прокурор вказує, що СБУ у Вінницькій області, всупереч нормам п.п. 197.1.14, 197.15 ст. 197 ПК України, безпідставно перерахувало Товариству 6247497,30 грн. ПДВ, включений до договірної ціни робіт з будівництва об'єкта.
При цьому, вимоги про визнання договору недійсним у частині включення ПДВ до ціни прокурором не заявлені.
Згідно з висновками Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у пункті 8.16 постанови від 03.12.2021р. у справі № 910/12764/20, приписи статті 217 ЦК України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.
В справі, що наразі розглядається, можна припустити правомірне укладення договору підряду №095-018 від 24.04.2018р. і без включення до нього умови щодо ПДВ у разі наявності підстав для застосування норми п.п. 197.1.14, 197.15 ст. 197 ПК України у спірних правовідносинах.
Хоча ПДВ включається до ціни товару, він не є елементом ціни в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки його розмір не може визначатися або змінюватися сторонами за домовленістю у договірному порядку. Подібний висновок міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021р. у справі № 910/12764/20 та у постанові Касаційного господарського суду від 01.06.2021р. у справі № 916/2478/20.
Суд вказує на необхідність дотримання принципу презумпції правомірності правочину, закріпленої статтею 204 ЦК України, в контексті того, що пункт 4.1. договору підряду №095-018 від 24.04.2018р. (у частині врахування 6247497,30 грн. ПДВ у загальній вартості робіт з будівництва) Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області не оспорювався та не визнавався недійсним у судовому порядку.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Аналогічні висновки щодо застосування положень статей 204, 629 ЦК України викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №916/5073/15, від 14.11.2018р. у справі №2-1383/2010 та в постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019р. у справі №355/385/17.
Суд відхиляє доводи прокурора щодо доцільності врахування у даній справі висновків щодо застосування положень статті 1212 ЦК України (в контексті можливості стягнення на підставі статті 1212 ЦК України коштів, отриманих на виконання договору, без визнання такого договору недійсним у частині включення суми ПДВ), викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.06.2021р. у справі №916/2478/20, від 04.05.2023р. у справі № 910/59/22, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступила від викладеного у постановах Касаційного господарського суду від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16, від 08.08.2019 у справі № 911/1626/18, від 08.04.2021 у справі № 922/2439/20 висновку щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору) (див. пункти 8.23, 9.2 зазначеної постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду).
Таким чином, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що договір може та має бути визнаний недійсним у частині включення суми ПДВ до ціни договору, чим спростовуються доводи прокурора про те, що визнання недійсною умови договору про включення суми ПДВ до вартості будівництва об'єкта не є необхідною передумовою для стягнення з відповідача цієї суми як безпідставно набутих грошових коштів на підставі статті 1212 ЦК України.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначала, що процесуальні механізми ГПК України для забезпечення єдності судової практики передбачають спеціальну процедуру відступу від попередніх висновків Верховного Суду. При наявності протилежних висновків перевага належить: висновкам палати Касаційного суду - над колегією суддів, об'єднаної палати - над палатою чи колегією, Великої Палати - над об'єднаною палатою та колегією. Отже, при розгляді тотожних спорів суди мають враховувати останню правову позицію Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
Отже, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 03.12.2021р. у справі № 910/12764/20, мають пріоритет при вирішенні цього спору над висновками, викладеними в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.06.2021р. у справі № 916/2478/20, від 04.05.2023р. у справі № 910/59/22, на які звертав увагу прокурор.
Враховуючи встановлені судом та не спростовані прокурором та позивачем обставини даної справи, такі як відсутність заявлення вимоги про визнання недійсним договору в частині включення суми ПДВ до договірної ціни, недоведеність визнання недійсним договору в частині умов про включення ПДВ до договірної ціни, а також відсутність встановлення судом нікчемності вказаних умов договору, з урахуванням вищезазначених висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, суд зазначає про відсутність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 6247497,30 грн., сплачених як податок на додану вартість, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Поміж того, суд зазначає, що застосування норм Податкового кодексу України у спірних правовідносинах має відповідати предмету договору та фактичним обставинам справи.
Так, положення п.п. 197.1.14 ст. 197 ПК України регулюють операції з постачання житла як об'єкта нерухомості (перший продаж або передача майнових прав на житло), тоді як предметом спірного договору підряду №095-018 від 24.04.2018р. є виконання будівельно-монтажних робіт за державні кошти, а не операція з відчуження житла.
Матеріалами справи не підтверджено наявність умов, передбачених п.п. 197.1.14 ст. 197 ПК України, зокрема здійснення операції з постачання житла (його першого або наступного продажу).
Вимоги про стягнення з відповідача 5640604,69 грн. інфляційних втрат та 1229675,71 грн. 3% річних є безпідставними, оскільки є похідними від вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 6247497,30 грн..
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на прокуратуру.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення рішення.
Повне рішення складено: 02.03.26
Суддя Сікорська Н.А.
1 - до справи