вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
06.03.2026м. ДніпроСправа № 904/5362/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства "Добропіллявугілля-Видобуток" (85001, м. Добропілля Донецької області, пр. Шевченка, буд. 2; ідентифікаційний код 43895975)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полиинвестком" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Дніпровська, буд. 334А/1с; ідентифікаційний код 40652233)
про стягнення 53 781 грн. 33 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Державне підприємство "Добропіллявугілля-Видобуток" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№5046/25 від 22.09.2025) про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Полиинвестком" 53 781 грн. 33 коп. - збитків, які виникли у зв'язку з відсутністю реєстрації податкових накладних щодо продукції, поставленої відповідно до умов Договору про закупівлю товару за результатами процедури закупівлі №UA-2023-06-16-004227-а від 31.07.2023 №932-23 ЕП.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2025 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У подальшому, позивачем подано клопотання (вх.№42816/25 від 30.09.2025) щодо недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду від 29.09.2025.
Суд зауважує, що у вказаному клопотанні позивачем помилково зазначено суть спору та відповідача, а саме вказано, що відповідачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Епротех", тоді як відповідачем у справі, що розглядається є Товариство з обмеженою відповідальністю "Полиинвестком".
При цьому, з доданих до вказаного клопотання документів вбачається, що недоліки позовної заяви (вх.№5046/25 від 22.09.2025) є такими, що відсутні.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 51400, м. Павлоград, Дніпропетровської обл., вул. Дніпровська, буд. 334А/1с, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (т. 1, а.с. 23).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 21.10.2025, було повернуто за зворотною адресою 04.11.2025 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 40-42).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (надалі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
Крім того, з відомостей Діловодства спеціалізованого суду (ДСС) вбачається, що у відповідача відсутній зареєстрований Електронний кабінет.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо реєстрації Електронного кабінету в системі "Електронний суд", а також забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 21.10.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 06.03.2026 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, з огляду на предмет та підстави позову у даній справі, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів відшкодування збитків позивачеві, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між позивачем - Державним підприємством "Добропіллявугілля-Видобуток", як покупцем, та відповідачем - Товариства з обмеженою відповідальністю "Полиинвестком", як постачальником, було укладено договір від 31.07.2023 №932-23 ЕП про закупівлю товару за результатами процедури закупівлі №UA-2023-06-16-004227-а (надалі - Договір) (а.с. 10-16).
В порядку і на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення: код ДК 021:2015:44620000-2: Радіатори і котли для систем центрального опалення та їх деталі (колосник поворотний; ревокатора, в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, що є невід'ємними частинами до цього договору (пункт 1.1 Договору).
Покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього договору (пункт 1.2 Договору).
Відповідно до пункту 4.1 Договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені сторонами в специфікаціях до цього договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом.
Умови поставки продукції - DDР, згідно з "Інкотермс-2020", з урахуванням умов і обмовок, що містяться в цьому договорі і/або відповідних специфікаціях до цього договору. Погоджене місце поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник несе усі витрати та ризики, пов'язані з поставкою продукції, до моменту її поставки в погоджене місце призначення. У випадках, коли сторонами в специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін регулюватимуться положеннями, погодженими сторонами у відповідних специфікаціях до договору (пункт 4.2 Договору).
Підпунктом 4.3.8 Договору визначено, зокрема, що на дату виникнення податкових зобов'язань (або підстав для їх коригування відповідно до Податкового кодексу України) постачальник оформлює податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) в електронній формі. У разі порушення постачальником порядку заповнення та/або не реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної) в межах граничних строків реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, в тому числі в результаті призупинення її реєстрації, покупець має право застосувати оперативно-господарські санкції. Під оперативно-господарською санкцією сторони розуміють право покупця затримати оплату продукції на суму ПДВ, який покупець повинен отримати за податковою накладною (з розрахунком коригування до податкової накладної), яка не зареєстрована постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних або неналежним чином заповненої податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної) до моменту надання постачальником належним чином оформленої і зареєстрованої податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної). Покупець повідомляє постачальнику про застосування оперативно-господарських санкцій. Сторони погодили, що в разі застосування покупцем оперативно-господарських санкцій, штрафні санкції (неустойки, пені, штрафи, відсотки річних за користування чужими грошовими коштами, індекс інфляції, збитки і т.д.) за несвоєчасну оплату продукції до покупця не застосовуються. У разі відмови постачальника зареєструвати належним чином оформлену податкову накладну або розрахунок коригування до такої податкової накладної, в тому числі в разі дії/бездіяльності які привели до відмови в розблокуванні податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної) постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі суми ПДВ, який покупець повинен був отримати, за такою податковою накладною (розрахунку коригування до податкової накладної), протягом 10 календарних днів з дати направлення відповідної претензії покупця. Сторони погодили, що постачальник зобов'язується оформляти податкові накладні та інші первинні документи на виконання умов договору українською мовою.
Відповідно до пункту 5.1 Договору загальна сума договору складає 504 000,00грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ 84 000,00грн. Ціни на продукцію, що поставляється постачальником, встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору.
Пунктом 5.3 Договору визначено, що розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем протягом 30-ти календарних днів з дати поставки продукції на склад покупця на підставі первинної документації. Оплата поставленої продукції здійснюється покупцем виключно за умови надання постачальником оригіналів первинних документів та реєстрації податкової накладної, а також інших документів, надання/реєстрації яких постачальником є обов'язковим в силу договору та законодавства.
Цей договір може бути скріплений печатками сторін, вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2024 року, а в частині проведення розрахунків, - до повного виконання сторонами грошових зобов'язань (пункт 8.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 29.12.2023 №6 (а.с. 8)).
Також сторонами було підписано специфікацію (додаток №1 до Договору) (а.с. 16 на звороті) на загальну суму 504 000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 84 000 грн. 00 коп.
Пунктом 3 Специфікації (в редакції Додаткової угоди від 29.12.2023 №6) визначено строк постачання: до 30.12.2024.
На виконання умов Договору відповідач 11.06.2024 поставив позивачеві товар на суму 332 688 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ 55 448 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною від 11.06.2024 №11 (а.с. 7).
Позивач зазначає, що відповідачем не проведено реєстрацію податкової накладної, на підтвердження вказаного позивачем надано копію квитанції від 27.06.2024 №9175823269 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 17), з якої вбачається, що реєстрація податкової накладної від 11.06.2024 №1 зупинена, у зв'язку з тим, що відповідач відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку.
Позивач зазначає, що сторонами було укладено угоди від 19.06.2024 та від 25.06.2024 про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 18-19), отже заборгованість за поставлений товар погашено шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних грошових вимог.
Позивач стверджує, що, враховуючи, що відповідачем не вчинено дій, спрямованих на здійснення реєстрації податкової накладної протягом встановленого строку, позивач позбавляється права на отримання податкового кредиту, тобто бездіяльність відповідача призвела до завдання позивачу збитків у розмір неотриманого податкового кредиту у розмірі 53 781 грн. 33 коп., що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Отже, з урахуванням предмета позову для висновку щодо збитків предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Відповідно до пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ставки податку з ПДВ встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по визначеним цим пунктом операціях.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (абзац перший пункту 201.7 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
За змістом пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.
Отже, за результатом оформлення документа, що засвідчує факт здійснення господарської операції - поставки продукції - видаткової накладної від 11.06.2024 №11 податкова накладна мала бути зареєстрована відповідачем до 30.06.2024 включно.
Як зазначалося вище, в матеріалах справи наявна копія вказаної видаткової накладної, підписаної представниками обох сторін.
Враховуючи викладене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено обсяг операції, суму ПДВ та дату операції.
Суд зауважує, що позивач зазначає, що відповідно до угод про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.06.2024 та від 25.06.2024 заборгованість за поставлений товар погашено шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, проте, з наданих позивачем копій вказаних угод не вбачається, що заборгованість за Договором від 31.07.2023 №932-23 ЕП про закупівлю товару за результатами процедури закупівлі №UA-2023-06-16-004227-а у розмірі 332 грн. 688 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ 55 448 грн. 00 коп. є погашеною в повному обсязі.
Так, між позивачем, як стороною-2, та відповідачем, як стороною-1, укладено угоду від 19.06.2024 про зарахування зустрічних однорідних вимог (надалі - Угода від 19.06.2024) (а.с. 18).
Відповідно до пункту 1 вказаної Угоди від 19.06.2024 за договором про закупівлю товару №932-23 ЕП від 31.07.2023 стороною-1 було надано послуги закупівлі товару на користь сторони-2. При цьому, сторона-1 є кредитором, а сторона-2 є боржником при виконання грошового зобов'язання за вказаним договором у сумі 332 688 грн. 00 коп.
За договором поставки вугільної продукції №437-24 від 21.05.2024 стороною-2 було поставлено (передано) вугільну продукцію стороні-1. При цьому сторона-2 є кредитором, а сторона-1 є боржником при виконанні грошового зобов'язання за вказаним договором у сумі 211 529 грн. 12 коп., у т. ч. ПДВ 35 254 грн. 85 коп. (пункт 2 Угоди від 19.06.2024).
Сторона-1 і сторона-2 маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди про залік таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з вищевказаних договорів (пункт 3 Угоди від 19.06.2024).
Пунктом 4 Угоди від 19.06.2024 визначено, що керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями, указаними в п. п. 1 та 2 цієї угоди, у сумі 211 529 грн. 12 коп., у т. ч. ПДВ 35 254 грн. 85 коп. Таким чином, з моменту підписання цієї Угоди вважатимуть: - зобов'язання сторони 1 (п.2) таким, що припинено у повному обсязі, заборгованості сторони-1 перед стороною-2 немає; зобов'язання сторони-2 (п.1) таким, що припинено частково, заборгованість сторони-2 перед стороною-1 становить 121 158 грн. 88 коп.
Також, між позивачем, як стороною-2, та відповідачем, як стороною-1, укладено Угоду від 25.06.2024 про зарахування зустрічних однорідних вимог (надалі - Угода від 25.06.2024) (а.с. 19).
Відповідно до пункту 1 вказаної Угоди від 25.06.2024 за договором про закупівлю товару №932-23 ЕП від 31.07.2023 стороною-1 було надано послуги закупівлі товару на користь сторони-2. При цьому, сторона-1 є кредитором, а сторона-2 є боржником при виконання грошового зобов'язання за вказаним договором в сумі 31 452 грн. 17 коп.
За договором відступлення права вимоги №24/1 від 24.06.2024 фізична особа-підприємець Жорданія Паата Резойович, передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Полиинвестком" набуло право вимоги до ДП "Добропіллявугілля-видобуток" в poзмірі 1 109 231,00 грн за договорами поставки № 447-24 вiд 28.05.2024, №508-24 вiд 21.06.2024, №448-24 вiд 29.05.2024, №481-24 вiд 10.06.2024, №503-24 вiд 18.06.2024, №470-24 вiд 03.06.2024, №471-24 вiд 04.06.2024, №472-24 вiд 05.06.2024. При цьому сторона-1 є кредитором, а сторона-2 є боржником при виконаннi грошового зобов'язання за вказаним договором у сумі 1 109 231,00 грн. (пункт 2 Додаткової угоди від 25.06.2024).
За договором поставки вугільної продукції №512-24 вiд 24.06.2024 стороною-2 було поставлено (передано) вугiльну продукцiю сторонi-1. При цьому сторона-2 є кредитором, а сторона-1 є боржником при виконанні грошового зобов'язання за вказаним договором у сумі 132 091,62 грн., у т.ч. ПДВ 22 015,27грн. (пункт 3 Угоди від 25.06.2024).
Сторона-1 і сторона-2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди про залік таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з вищевказаних договорів (пункт 4 Угоди від 25.06.2024).
Пунктом 5 Угоди від 25.06.2024 визначено, що, керуючись ст. 601 Цивільного кодекс) України, сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями, указаними в п.п. 1 та 2 цієї угоди, у сумі 132 091 грн. 62 коп., у т.ч. ПДВ 22 015 грн. 27 коп.
Відповідно до пункту 6 Угоди від 25.06.2024 з моменту підписання цієї угоди вважатимуть: - зобов'язання сторони-2 (п.1) таким чином, що припинено у повному обсязі, заборгованості сторони-2 перед стороною-1 не має; - зобов'язання сторони-2 (п.2) таким, що припинено частково, заборгованість сторони-2 перед стороною-1 становить 1 008 591 грн. 55 коп.
Частиною 1 статті 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Отже, з аналізу вказаних угод про зарахування зустрічних однорідних вимог вбачається, що є таким, що підтверджено матеріалами справи зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором від 31.07.2023 №932-23 ЕП про закупівлю товару за результатами процедури закупівлі №UA-2023-06-16-004227-а у розмірі 242 981 грн. 29 коп., у тому числі ПДВ 40 496 грн. 88 коп., а саме:
- 211 529 грн. 12 коп., у тому числі ПДВ (20%) 35 254 грн. 85 коп. за Угодою від 19.06.2024;
- 31 452 грн. 17 коп., у тому числі ПДВ (20%) 5 242 грн. 03 коп. за Угодою від 25.06.2024.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було складено податкову накладну та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних; контролюючим органом податкову накладну було прийнято, проте, реєстрацію зупинено, що підтверджується квитанцією від 27.06.2024 №9175823269, копія якої міститься в матеріалах справи, отже, податкову накладну було подано відповідачем на реєстрацію своєчасно.
При цьому, як зазначає позивач, а також вбачається з матеріалів справи, реєстрація податкової накладної була зупинена.
Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок №1246 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна є електронним документом, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 12 зазначеного вище Порядку №1246 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Відповідно до приписів, наведених у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.12.2019 №1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок № 1165).
Згідно з приписами пункту 4 Порядку №1165 (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Пунктом 5 Порядку № 1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку № 1165).
Пунктом 10 Порядку №1165 встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Згідно з пунктом 11 Порядку №1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 р. № 520.
За умовами пункту 25 Порядку №1165 комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1165 таблиця даних платника податку це зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.
Приписами пункту 26 Порядку № 1165 встановлено, що комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном. Комісія центрального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165
Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 за №520, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за № 1245/34216 (далі - Порядок № 520).
Порядок №520 (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
За пунктом 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.
Згідно з пунктом 6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Відповідно до пункту 9 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
Пунктом 10 Порядку №520 передбачено, що Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Як було вказано вище, податкову накладну відповідач подав на реєстрацію, при цьому, в подальшому реєстрація податкової накладної була зупинена.
В той же час, приписами пункту 6 Порядку №520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування. Обов'язок платника податків щодо подання указаних пояснень відсутній.
Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Слід відзначити, що матеріали справи не містять доказів прийняття органом ДПС (комісією регіонального рівня) до цього часу рішення після зупинення реєстрації спірних податкових накладних, а саме реєстрація чи відмова у реєстрації податкових накладних.
Отже, слід дійти висновку, що на момент розгляду справи податкова накладна фактично має статус зупиненої, процедура її реєстрації в ЄРПН не завершена.
Стосовно можливості завершити процедуру реєстрації спірної податкової накладної у межах законодавчо визначеного строку й сформувати позивачу податковий кредит у зменшення своїх податкових зобов'язань слід враховувати таке.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За змістом абзаців першого, третього п'ятого пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції діючій до 31.12.2021) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
У зв'язку з набранням з 01.01.2022 чинності Законом України від 30.11.2021 № 1914-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" (надалі Закон №1914-ІХ) змінилася редакція абзаців четвертого шостого пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно з якими термін, протягом якого покупець може включити до податкового кредиту суми ПДВ, не віднесені до податкового кредиту у звітному періоді, в якому виникло право на включення таких сум до податкового кредиту, зменшено з 1095 календарних днів до 365 календарних днів з дати складання податкової накладної/розрахунку коригування.
При цьому Законом №1914-ІХ пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України доповнено новим абзацом, згідно з яким у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В той же час відповідно до пункту 80 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та які до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" протягом 1095 календарних днів з дати їх складення не були включені до податкового кредиту, включаються до податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати набрання чинності зазначеним Законом, але не пізніше 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
У разі зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зазначених в абзаці першому цього пункту, в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строку 365 календарних днів зупиняється на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зважаючи на ту обставину, що реєстрація спірної податкової накладної, поданої на реєстрацію, фактично була зупинена, а процедура реєстрації вказаної податкової накладної не завершена (відмова у реєстрації податкової накладної у встановленому законом порядку відсутня). При цьому, перебіг строку 365 календарних днів також зупинявся.
У даному випадку позивач доводить наявність підстав для стягнення збитків у розмірі 53 781 грн. 33 коп. посиланням на обставини вчинення відповідачем порушення господарського зобов'язання, встановленого податковим законодавством, яке полягає у порушенні норм податкового законодавства при здійсненні реєстрації податкових накладних з ПДВ у ЄРПН, зокрема порушенні Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (порушення приписів пунктів 201-1, 201-7 статті 201 Податкового кодексу України).
Крім того, у Договорі, укладеному між сторонами, також закріплено обов'язок відповідача зареєструвати податкові накладні у ЄРПН у відповідності до норм Податкового кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 11.06.2024 було поставлено позивачу товар на загальну суму 332 688 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 55 448 грн. 00 коп. Отже, у відповідності до вищевказаних положень Податкового кодексу України, відповідач був зобов'язаний скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну датою відвантаження товару або датою зарахування коштів від покупця, як оплата товарів, що підлягали постачанню (у разі здійснення попередньої оплати за товар).
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз. 1 пункт 201.1. статті 201 Податкового кодексу України).
Доказів на підтвердження реєстрації відповідачем податкової накладної в ЄРПН щодо поставки товару на загальну суму 332 688 грн. 00 коп. (ПДВ 55 448 грн. 00 коп.) матеріали справи не містять, відповідачем не надано.
Суд зауважує, що попри те, що сума ПДВ відповідно до видаткової накладної від 11.06.2024 №11 складає 55 448 грн. 00 коп., позивач у позові просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 53 781 грн. 33 коп., що є меншим, ніж сума ПДВ за видатковою накладною.
На підставі викладеного господарський суд погоджується з доводами позивача, що відповідач не виконав (не надав доказів виконання) вимоги статті 201 Податкового кодексу України щодо реєстрації податкових накладних, у зв'язку з цим позивач позбавлений можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання.
При цьому, хоча обов'язок виконавця послуги зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем послуги, невиконання такого обов'язку фактично завдало збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).
Відтак, має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивачем та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
У пункті 15 цієї ж постанови Верховний Суд зазначив: "Таким чином, Відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 1 541 930,45 грн. З огляду на викладене, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення".
Аналогічні за змістом висновки наведені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22: "п. 5.27. Верховний Суд не погоджується із доводами колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в ухвалі від 11.01.2023 у цій справі, про необхідність відступу від висновків, що містяться у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/20686/20 про те, що факт вчинення відповідачем податкового правопорушення може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства.
У постановах Верховного Суду, на які послалася колегія суддів в ухвалі від 11.01.2023 (від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21), а також у постановах Верховного Суду, які були ухвалені після передачі цієї справи на розгляд палати (від 31.01.2023 у справі №904/72/22, від 19.04.2023 у справі №906/824/21), висновок про наявність підстав та умов для стягнення збитків був зроблений через те, що судами був встановлений факт порушення відповідачем господарського зобов'язання, передбаченого договором (відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної на суму ПДВ, передбачену договором). Цей висновок був зроблений за умов очевидності факту податкового порушення (не реєстрації податкової накладної чи відмови податкового органу у такій у реєстрації).
Отже, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни".
При цьому господарський суд враховує, що приписами статті 198 Податкового кодексу України (в редакції станом на дату поставки) передбачене право у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Таким чином, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакціях, чинних на час здійснення операцій з поставки товару) позивач мав би можливість використати податковий кредит для зменшення податкового зобов'язання протягом 365 календарних днів.
На час розгляду справи, вказані строки вже сплили, доказів відшкодування збитків позивачу відповідачем не надано.
При цьому, судом враховано, що, як зазначалося вище, з наданих позивачем доказів - угод про зарахування зустрічних однорідних вимог вбачається, що заборгованість за Договором від 31.07.2023 №932-23 ЕП про закупівлю товару за результатами процедури закупівлі №UA-2023-06-16-004227-а є погашеною шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 242 981 грн. 29 коп., у тому числі ПДВ 40 496 грн. 88 коп., а саме:
- 211 529 грн. 12 коп., у тому числі ПДВ (20%) 35 254 грн. 85 коп. за Угодою від 19.06.2024;
- 31 452 грн. 17 коп., у тому числі ПДВ (20%) 5 242 грн. 03 коп. за Угодою від 25.06.2024.
Отже, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача на користь позивача документально доведеної суми ПДВ, щодо якої було здійснено зарахування сторонами у розмірі 40 496 грн. 88 коп. (35 254,85 + 5 242,03), доказів щодо того, що позивачем було сплачено відповідачеві іншу суму ПДВ за видатковою накладною від 11.06.2024 №11 позивачем не надано, матеріали справи не містять.
Суд звертає увагу, що попри те, що в Угоді від 25.06.2024 про зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами не зазначена сума ПДВ, що входить до складу заборгованості у розмірі 31 452 грн. 17 коп., судом самостійно проведено підрахунок, з урахуванням загальної суми зарахування зустрічних однорідних вимог, що складає 132 091 грн. 62 коп., у тому числі ПДВ у розмірі 22 015 грн. 27 коп.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 824 грн. 05 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги Державного підприємства "Добропіллявугілля-Видобуток" (85001, м. Добропілля Донецької області, пр. Шевченка, буд. 2; ідентифікаційний код 43895975) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полиинвестком" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Дніпровська, буд. 334А/1с; ідентифікаційний код 40652233) про стягнення 53 781 грн. 33 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полиинвестком" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Дніпровська, буд. 334А/1с; ідентифікаційний код 40652233) на користь Державного підприємства "Добропіллявугілля-Видобуток" (85001, м. Добропілля Донецької області, пр. Шевченка, буд. 2; ідентифікаційний код 43895975) 40 496 (сорок тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 88 коп. - збитків та 1 824 (одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн. 05 коп. - витрат на сплату судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
10.03.2026