03 березня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/7131/25
Провадження № 22-ц/820/243/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
з участю представника позивача,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2025 року в складі судді Мазурок О.В.
Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд, -
У березні 2025 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказував, що 20 червня 2023 року ОСОБА_2 складено розписку, якою він (відповідач) підтвердив отримання від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 4650 дол. США в якості попередньої оплати за договором купівлі-продажу будинку та земельної ділянки у АДРЕСА_1 .
За умовами розписки ОСОБА_2 зазначено, що у випадку неукладення основного договору відповідач зобов'язується повернути зазначену суму коштів до 01 вересня 2023 року в повному обсязі.
Неодноразові звернення до відповідача щодо укладення основного договору залишені без задоволення, грошові кошти він також не повернув.
03 березня 2025 року позивач направив ОСОБА_2 вимогу про повернення грошових коштів, однак станом на дату подання позовної заяви грошові кошти ним не повернуті.
Отже, на підставі статті 1212 ЦК України внаслідок неукладення договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки у АДРЕСА_1 відповідач зобов'язаний повернути отримані кошти від позивача як отримані без достатньої правової підстави у строк не пізніше 01 вересня 2023 року в повному обсязі, що і зазначено у самій розписці.
За безпідставного збереження відповідачем грошових коштів початком періоду прострочення є 02 вересня 2023 року.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України відповідач має також сплатити 3 % річних за прострочення грошового зобов'язання.
Згідно розрахунку 3% річних (за курсом НБУ на 14.03.2025 р. 1 дол.США / 41.5270 грн.* 4650 дол.=193100,55 грн.) за період прострочення грошового зобов'язання з 02.09.2023 до 14.03.2025 (560 днів), становить 8872,04 грн.
Тому ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 4650 дол. США безпідставно збережених коштів, 3% річних 8647,13 грн. та 2019,73 грн. сплаченого судового збору.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 4650 дол. США безпідставно збережених коштів, 3% річних в розмірі 8647,13 грн. та 2019,73 грн. сплаченого судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати як незаконне та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Вважає, що вказане рішення прийняте з порушенням норм процесуального права - судом не надіслано йому копію позовної заяви, що позбавило його можливості подати відзив на позов, він не був належно повідомлений про розгляд справи, чим порушено ст. 223 ЦПК України. Суд лише у разі повторної неявки в судове засідання належно повідомленого відповідача вирішує справу на підставі наявних доказів. В дійсності він не писав жодних розписок на ім'я позивача (такого не пам'ятає). Зі змісту рішення вбачається, що позивач просив стягнути 3% річних за період з 02.09.2023 року до 14.03.2025 року, проте в рішенні вказано, що 3% річних нараховані за період з 02.09.2023 по 31.12.2023 року, тож незрозумілим є, за який період стягнуто 3 % річних та чому різняться суми.
У відзиві ОСОБА_1 просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу відхилити. Судові повістки направлялися відповідачу, він був повідомлений про розгляд справи, проте не скористався своїм правом на подання відзиву.
В засідання апеляційного суду апелянт не з'явився, будучи повідомленим про розгляд справи.
Представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, встановлено, що 20 червня 2023 року ОСОБА_2 складено розписку, згідно якої він отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в суму 4650 доларів США в якості попередньої оплати за договором купівлі-продажу будинку та земельної ділянки у АДРЕСА_1 .
За умовами даної розписки ОСОБА_2 зазначено, що у випадку не укладення основного договору він зобов'язується повернути зазначену суму коштів до 01 вересня 2023 року в повному обсязі.
03 березня 2025 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про повернення грошових коштів.
Наведене підтверджується матеріалами справи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не надано доказів того, що грошові кошти в розмірі 4650 дол. США повернуті позивачу, чи укладено договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки ОСОБА_2 з позивачем, тому підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4650 дол. США безпідставно збережених коштів, а також 3% річних в розмірі 8647,13 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права є безпідставними.
Так, відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 127 ЦПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно повідомлення відділу реєстрації місця проживання управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради від 17.03.2025 року зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є АДРЕСА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово направлялася судова повістка про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживанням, проте рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення поверталося з відміткою «адресат відсутній» (а.с. 32, 36, 39, 40, 43). Також 11.09.2025 року ОСОБА_2 під підпис повідомлений про розгляд справи 20.10.2025 року о 11.30 год. Тож твердження апелянта про неотримання ним копії позовної заяви, неповідомлення про розгляд справи є безпідставним.
Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду по суті спору теж є безпідставними, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За умовами наданої апеляційному суду оригіналу розписки, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4659 грн. доларів США, в якості попередньої оплати за купівлю-продаж будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_1 . Також зазначив, що у випадку неукладення основного договору він зобов'язується повернути ОСОБА_1 суму коштів до 01.09.2023 року в повному обсязі.
Відповідач, будучи належно повідомленим про розгляд справи, всупереч ст.ст. 12, 81 ЦПК України не спростував достатніми та допустимими доказами факт написання ним цієї розписки та отримання коштів від позивача згідно розписки.
Посилання апелянта на те, що ним не писалася розписка на ім'я позивача не ґрунтуються на жодних доказах та спростовуються наявністю у позивача оригіналу розписки.
Суд першої інстанції правильно констатував, що у справі відсутні докази укладення сторонами договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_1 , а також що отримані грошові кошти в розмірі 4650 дол. США повернуті позивачу.
Тож за цих обставин правильним є висновок суду про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4650 дол. США як безпідставно набутих відповідно до ст. 1212 ЦК України.
Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В позовній заяві позивач просив стягнути на його користь 3% річних в розмірі 8647,13 грн. за прострочення грошового зобов'язання за період з 02.09.2023 року до 14.03.2025 року, тому, виходячи з норми ст. 13 ЦПК України, суд правомірно стягнув суму, яку просив позивач.
Допущена судом помилка в останньому абзаці мотивувальної частини судового рішення щодо періоду нарахування 3% річних (з 02.09.2023 по 31.12.2023 року) не вплинула на правильність висновків суду по суті спору та наявність підстав для стягнення 3 % річних згідно розрахунку позивача в межах заявленої ним вимоги.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 11 березня 2026 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк