10 березня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/3621/25
Провадження № 22-ц/820/165/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), П'єнти І.В., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
з участю представниці позивачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 жовтня 2025 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.
ОСОБА_2 зазначила, що з 29 грудня 1995 року до 6 листопада 2003 року вона перебувала з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу сторони набули квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 52,0 кв.м, житловою площею 29,5 кв.м (далі - квартира), та грошові кошти в сумі 15 000 доларів США (далі - грошові кошти). Вартість квартири становить 983 308 грн 83 коп., а еквівалент грошових коштів - 627 363 грн, всього вартість спільного майна подружжя склала 1 610 671 грн 83 коп. Між сторонами була досягнута згода щодо поділу майна подружжя, згідно з якою квартира залишається позивачці, а грошові кошти - відповідачу, однак питання поділу майна не було вирішено ними в установленому порядку.
За таких обставин ОСОБА_2 просила суд: у порядку поділу майна подружжя припинити право спільної сумісної власності на квартиру; визнати за нею право власності на квартиру; визнати за ОСОБА_3 право власності на грошові кошти.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 жовтня 2025 року в позові відмовлено.
Суд керувався тим, що квартира набута ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за час шлюбу та належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя. Водночас позивачка не довела домовленість сторін про порядок поділу спірного майна та наявність у них грошових коштів на час розгляду справи. Також ОСОБА_2 не внесла на депозитний рахунок суду відповідну грошову суму вартості частки у спільному майні, що виключає поділ майна шляхом присудження ОСОБА_3 грошової компенсації цієї частки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що за час шлюбу сторони набули квартиру та грошові кошти, які підлягають поділу між ними в натурі шляхом присудження ОСОБА_2 квартири та присудження ОСОБА_3 грошових коштів. Водночас ОСОБА_2 не заявляла вимоги про припинення права власності ОСОБА_3 на частку у квартирі з одночасним присудженням йому грошової компенсації, а тому підстави для внесення нею відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду відсутні. Суд першої інстанції не з'ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_3 не подав відзив на апеляційну скаргу.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши учасницю судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
З 29 грудня 1995 року до 6 листопада 2003 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
За договором купівлі-продажу від 6 березня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Паляницею Л.С. (зареєстровано в реєстрі за №586), ОСОБА_2 придбала квартиру.
1 травня 2025 року Хмельницька міська рада зареєструвала право власності ОСОБА_2 на квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер відомостей про речове право 59727344).
Оціночна вартість квартири становить 983 308 грн 83 коп.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
За змістом частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
В силу ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Аналогічні положення закріпленні у статті 372 Цивільного кодексу України.
Як передбачено статтею 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Із положень статті 89 ЦПК України слідує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .
За загальним правилом усе майно, яке набуте подружжям за час перебування у шлюбі, є його спільною сумісною власністю.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Для визнання спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Подружжя має право на поділ спільного майна незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу такого майна частки сторін є рівними.
Поділ неподільної речі, яка відноситься до спільної сумісної власності подружжя, можливий у спосіб присудження цієї речі одному з подружжя та компенсації вартості частини речі іншому з подружжя.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Зібрані докази достовірно вказують на те, що квартира набута ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між ними.
Водночас у справі відсутні належні та допустимі докази набуття сторонами за час шлюбу грошових коштів і заволодіння відповідачем цими коштами.
Посилання ОСОБА_2 на наявність грошових коштів на час припинення сторонами спільного ведення господарства суперечать фактичним обставинам справи.
Відтак ОСОБА_2 фактично заявила позов про поділ майна шляхом присудження їй квартири та присудження ОСОБА_3 грошових коштів. При цьому ОСОБА_2 попередньо не внесла відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість позову.
Твердження ОСОБА_2 про наявність підстав для поділу майна подружжя не відповідає закону.
Суд першої інстанції з'ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними.
Наведені в апеляційній скарзі правові позиції Верховного Суду (постанова від 5 вересня 2022 року у справі №385/321/20) щодо підстав і порядку набуття права на спадщину не є релевантними до правовідносин у справі, яка переглядається апеляційним судом.
3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 березня 2026 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
І.В. П'єнта
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Колієв С.А.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 48