Справа № 465/8527/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/168/26 Доповідач: ОСОБА_2
05 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 17 лютого 2026 року щодо ОСОБА_6 ,
з участю: прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
встановила:
вищевказаною ухвалою задавлено клопотання прокурора та продовжено обинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів до 17 квітня 2026 року включно.
Визначено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) грн 00 коп., яка може бути внесена як обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, д/р IBAN:UA598201720355219002000000757, ЄДРПОУ 26306742, одержувач: Територіальне управління державної судової адміністрації України в Львівській області.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
На підставі ст. 194 КПК України покладено на обвинуваченого ОСОБА_6 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати на виклик суду за першою вимогою, в тому числі у разі виклику за допомогою телефонного зв'язку;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування із свідками, потерпілим у кримінальному провадженні №12024141360002866 від 28.09.2024 року;
- носити електронний засіб контролю;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та зменшити розмір застави.
Апеляційні вимоги мотивовані тим, що ухвала постановлена із порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також прав та охоронюваних законом інтересів обвинуваченого.
Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст.177 КПК України.
Вважає необґрунтованою оголошену підозру обвинуваченому ОСОБА_6 , оскільки в його діях не має складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2,3,4 ст.190 КК України.
Також, зазначає, що розмір застави визначено судом без належного врахування матеріального становища обвинуваченого та його родини, який є завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
На апеляційний розгляд не з'явилася захисник ОСОБА_7 , про причини неявки не повідомили, хоча про дату та час розгляду справи була повідомлена, а отже у відповідності до ч.4 ст.405 КПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи.
Окрім того, в апеляційній скарзі питання щодо особистої участі сторін кримінального провадження не порушується.
При апеляційному розгляді обвинувачений просив апеляційну скаргу задоволити з наведених у ній мотивів.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційних вимог, зазначивши, що визначені ст. 177 КПК України ризики не зменшились.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 щодо поданої апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_8 про законність судового рішення, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали клопотання, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства.
З матеріалів провадження убачається, що на розгляді Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3,4 ст. 190 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3,4 ст. 190 КК України.
У межах цього кримінального провадження ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначеним розміром застави, дія якого в подальшому була продовжена, востаннє оскаржуваною ухвалою цього суду від 17.02.2026.
Продовжуючи строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, наявність обґрунтованої підозри обвинуваченому ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, фактичні обставини справи, особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків; характер пред'явленого обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, у їх взаємозв'язку з можливими ризиками в справі.
Суд першої інстанції, із врахуванням вищенаведеного, не знайшов підстав для застосування інших запобіжних заходів альтернативних триманню під вартою, як таких, що не достатні для запобігання ризиків та виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, з чим погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у тому числі щодо стану здоров'я обвинуваченим не надано.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що в діях обвинуваченого немає складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2,3,4 ст.190 КК України, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки на даний час судовий розгляд кримінального провадження відносно нього триває, питання про доведеність чи не доведеність вини останнього судом першої інстанції не вирішено, а тому такі доводи апелянта не є предметом розгляду у даному апеляційному провадженні.
Безпідставними є і покликання захисника на необхідність зменшення ОСОБА_6 розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас абз.2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Під час визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави судом було враховано відомості про сімейний та майновий стан ОСОБА_6 , а також суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується. А тому, з урахуванням майнового стану та репутації обвинуваченого, застава у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, є обґрунтованою та здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскарженого рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, зі справи не вбачається.
Керуючись ст.ст. 376, 177, 178, 183, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
постановила :
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 17 лютого 2026 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: