Дата документу 10.03.2026 Справа № 334/640/25
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 334/640/25 Пр. № 22-ц/807/621/26 Головуючий у 1-й інстанції: Гнатюк О.М. Суддя-доповідач Гончар М.С.
10 березня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2025 року у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (надалі ТОВ ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У січні 2025 року ТОВ ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернулось до суду з вищезазначеним позовом (т.с.1 а.с.1-14), в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договором від 29.12.2023 року № 4253978 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 26.01.2025 року загальною сумою у розмірі 73888,09 грн., яка складається з: суми заборгованості за основним боргом - 9564,81 грн., суми заборгованості за процентами, нарахованої первісним кредитором - 50215,20 грн., та суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» - 14108,08 грн., від сплати якої відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Гнатюка О.М. (т.с.1 а.с.95). Ухвалою суду першої інстанції (т.с.1 а.с.98) відкрито провадження у даній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2025 року (т.с.1 а.с.188-191) позов позивача у цій справі задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 44559822) заборгованість загальною сумою у розмірі 73888,09 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 9564,81 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним кредитором - 50215,20 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 59 календарних днів 14108,08 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 44559822) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (т.с.1 а.с.197-203) просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, в якому у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В автоматизованому порядку 07.01.2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (т.с.1 а.с.207). Ухвалою апеляційного суду (т.с.1 а.с.208) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 13.01.2026 року (т.с.1 а.с.211). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 14.01.2026 року (т.с.1 а.с.212), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Оскільки, відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції ЗУ від 19.06.2024 року № 3831-ІХ, якій набрав чинності з 19.07.2024 року, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок: 3328,00 грн. * 30 = 99840,00 грн., у цій справі ціна позову 73888,09 грн. (т.с.1 а.с.1), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Позивач подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (т.с.2 а.с.1-16).
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
У період з 16.02.2026 року по 02.03.2026 року включно суддя-доповідач перебувала у відпустці (довідка - т.с.2 а.с.71).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі у повному обсязі, керувався ст.ст. 10, 23, 81, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273, 280-282, 284, 289 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності всіх позовних вимог у цій справі.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 29.12.2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір від 29.12.2023 року № 4253978 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (т.с. 1 а.с. 23-37).
За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 12600,00 грн. Згідно з п. 1.3 Договору Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 12 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.
Сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору (п. 4.1); у разі направлення Клієнтом коштів з метою повернення в повному обсязі або частково заборгованості за кредитом, в тому числі але не виключно, достроково або при наявності прострочення, проценти за фактичний термін користування кредитом повинні бути сплачені до моменту такого повернення. При цьому, якщо коштів що направляються на повернення кредиту не достатньо для повної сплати процентів за його користування, то вважається що строк сплати таких процентів настав і кошти в першу чергу направляються на повернення цих процентів, з урахуванням черговості передбаченої пунктом 4.6. цього Договору (п. 4.3); клієнт здійснює платежі за Договором у розмірі та у строки визначені цим Договором. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за цим Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у черговості згідно зі ст.19 Закону України «Про споживче кредитування, а саме: у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми Кредиту та прострочені проценти за користування кредитом. у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору (п.п. 4.6, 4.6.1, 4.6.2, 4.6.3).
Відповідно до реквізитів Договору № 4253978 від 29.12.2023 року, укладеного між сторонами, відповідач підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «81802» (т.с. 1 а.с. 33 зворот). Також, відповідачка підписала додаток № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4253978 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 81802 (т.с. 1 а.с. 33) та паспорт споживчого кредиту електронним підписом 90804 (т.с. 1 а.с. 37).
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 12600 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 326012419, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ "Універсальні Платіжні Рішення", а, також наданою інформацією АТ КБ «Приватбанк», де зазначено, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано карту на яку здійснено переказ коштів 29.12.2023 року на суму 12600,00, грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 4253978 від 29.12.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 25.10.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 78060,40 грн.
Відповідачкою здійснено оплати на рахунок ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» в розмірі 30880,39 грн., з яких: 3035,29 грн. спрямовані на оплату тіла кредиту, 27845, 20 грн. на оплату процентів за користування грошовими коштами (ст. 82 ч. 1 ЦПК України).
25.10.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 25/10/2024 (т.с. 1 а.с. 80-94).
На підставі договору факторингу № 25/10/2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло право грошової вимоги до Відповідача.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу від 25.10.2024 року №25/10/2024 року (т.с. 1 а.с. 48) до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4253978 від 29.12.2023 року загальна сума заборгованості склала 59780,01 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 9564,81 грн., заборгованості за процентами - 50215,20 грн.
Рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року (т.с. 1 а.с. 74) змінено найменування з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (Статут, копія т.с. 1 а.с. 57-57 зворот).
Реєстраційні дії щодо зміни найменування Товариства проведені державним реєстратором Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Мельник І.В. 10.12.2024 року, що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №1000681070010062201 від 10.12.2024 року (т.с. 1 а.с. 90-92).
ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 26.10.2024 року по 23.12.2024 року (59 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 14108,08 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (т.с. 1 а.с. 40-46).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому виді, що передбачено статтею 205, 207 ЦК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачка користувалася кредитними коштами, взяті на себе зобов'язання виконала частково. На свої заперечення проти нарахування відсотків за кредитним договором свій контр розрахунок не надала.
Із урахуванням наведеного, виходячи із встановлених обставин справи та визначених відповідно до них правовідносин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність та взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення договірних прав позивача, а тому на його захист з відповідача підлягають стягненню у цій справі заборгованість по кредиту та по несплаченим відсоткам за користування кредитом, шляхом задоволення позовних вимог позивача у цій справі в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку вона вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач не надала суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача та, відповідно, у спростування останнього у цій справі.
Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі - Закон №675- VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 Закону № 675- VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною (частина 3 статті 11 Закону № 675- VIII. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675- VIII).
Суд першої інстанції правильно виходив при вирішенні цієї справи із:
-свободи договору (ст. 627 ЦК України) - відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства…;
- презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) - вищезазначених кредитного договору та договору факторингу, підписаних сторонами без зауважень, належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем апеляційному суду не були надані), оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем апеляційному суду не надані, так, відповідач у цій справі зустрічного позову про визнання недійсним кредитного договору не подавала та у матеріалах цієї справи відсутнє будь-яке рішення іншого суду в іншій справі про визнання вищезазначених договорів недійсними та відповідачем апеляційному суду не надано),
- принципу обов'язковості договору (ст. 629 ЦК України), за змістом якої вищезазначені договори є обов'язковими для виконання його сторонами.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, відповідачем апеляційному суду не надані.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального права судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції у цій справі.
Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Разом із тим, апеляційний суд вважає, що позивач також не має права на стягнення з відповідача у цій справі будь-якої суми понесених витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді та зокрема документально підтвердженої на суму 8000,00 грн. (т.с.2 а.с.20-23, 68), яка складається лише з правової експертизи документів та складання і подання до суду відзиву позивача на апеляційну скаргу відповідача - 8000, 00 грн. Оскільки, апеляційний суд вважає достатньою загальну суму 10000,00 грн., яка вже була стягнута судом першої інстанції у цій справі з відповідача на користь позивача в якості компенсації її витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, враховуючи, що апеляційний суд розглядав дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, копія апеляційної скарги разом із додатками до неї та копією ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у цій справі надсилались позивачу до його електронного кабінету в системі «Електронний суд» (довідка про доставку електронного документу - т.с.1 а.с.214,216), представник позивача отримував копію апеляційної скарги і знайомився з останніми (право, а не обов'язок представника позивача в силу вимог ст. 43 ч. 1 п. 1 ЦПК України) в «електронному кабінеті» позивача (довідка - т.с. 1 а.с.214,216), належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні), а подача позивачем вказаного відзиву на апеляційну скаргу відповідача у цій справі є виключно правом позивача, а не його обов'язком в силу вимог ст. 360 ЦПК України, і тому позивач виключно на свій власний розсуд забажав скористатись цією оплатною послугою його адвоката (ст. 20 ч. 1 ЦК України).
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова апеляційним судом складена 10.03.2026 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Онищенко Е.А.Трофимова Д.А.