ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
05 березня 2026 року Справа № 924/1048/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Хабарова М.В.,
суддя Мамченко Ю.А.,
суддя Петухов М.Г.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.12.2025 у справі №924/1048/25 (суддя Гладюк Ю.В., повне рішення складено 25.12.2025)
за позовом ОСОБА_1
до Сільськогосподарського кооперативу "Решнівецький"
про зобов'язання надати запитувані документи
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.12.2025 у справі №924/1048/25 у задоволенні позову відмовлено.
В обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції встановивши, що заявлені позовні вимоги про зобов'язання кооперативу надати запитувані документи не призводять до поновлення майнових прав позивача, про порушення яких він вказує у позовній заяві, дійшов висновку про обрання ОСОБА_1 неналежного способу захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, а саме зобов'язати Сільськогосподарський кооператив "Решнівецький" надати ОСОБА_1 запитувані в заяві від 07.08.2025 документи: копії статуту; акт інвентаризації майна (майнових паїв) станом на 01.01.2025; акт інвентаризації майна, матеріальних цінностей (майнових паїв) СГК "Решнівецький" станом на 01.01.2025 рік відповідно до структури майнового паю затвердженого рішенням загальних зборів сільськогосподарського кооперативу протоколом №1 від 20.01.2000; протокол загальних зборів (останнього засідання) СГК "Решнівецький" з списком членів кооперативу, які приймали в ньому участь; перелік всіх членів СГК "Решнівецький" станом на 01.01.2025; довідки про балансову вартість пайового фонду майна СГК "Решнівецький" станом на 01.01.2025; інформацію про залишкову балансову вартість трактора МТЗ-80 - 1996 року випуску, залишкову балансову вартість будівлі сінника; рішення загальних зборів про виключення ОСОБА_1 з членів (засновників) кооперативу СГК "Решнівецький".
Також просить встановити Сільськогосподарському кооперативу "Решнівецький" строк виконання рішення суду 30 днів та зобов'язати надати суду звіт про виконання судового рішення.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказує, що висновок суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, оскільки позивач звернувся до господарського суду як член СГК «Решнівецький», що має корпоративні правовідносини з відповідачем.
Зазначає, що без задоволення даного позову він не може реалізувати своє право на отримання частки в кооперативі, оскільки йому невідомі ні дата і підстави його виключення, (оскільки отримував неодноразові відмови у наданні витягу з рішення зборів про його виключення), ні вартість майна СГК «Решнівецький» на дату виключення його з членів кооперативу, що в сукупності унеможливлює ОСОБА_1 звернутись до суду з позовом про стягнення на його користь майнових прав чи компенсації його частки у СГК «Решнівецький».
Апелянт вказує про неможливість самостійно реалізувати своє право на отримання інформації, яка йому потрібна як власнику корпоративних прав відповідача, а тому просить апеляційний суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У відповідності до ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відповідач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судове засідання 05.03.2025 учасники справи не з'явились, явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи приписи ст. 273 Господарського процесуального кодексу України про строки перегляду справ в апеляційній інстанції, а також враховуючи те, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 07.08.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою до правління СГК «Решнівецький», у якій просив надати копії статуту СГК «Решнівецький»; акт інвентаризації майна (майнових паїв) СГК «Решнівецький»; акт інвентаризації майна, матеріальних цінностей (майнових паїв) СГК «Решнівецький» станом на 01.01.2025 року відповідно до структури майнового паю затвердженого рішенням загальних зборів сільськогосподарського кооперативу протоколом №1 від 20.01.2000; протокол (копію) загальних зборів (останнього засідання) СГК «Решнівецький» з списком членів кооперативу, які приймали в ньому участь; перелік всіх членів СГК «Решнівецький» станом на 01.01.2025; балансову вартість пайового фонду майна СГК «Решнівецький» станом на 01.01.2025; інформацію про залишкову балансову вартість трактора МТЗ-80 (1996 року випуску), залишкову балансову вартість будівлі (сінник); рішення загальних зборів про виключення ОСОБА_1 з членів (засновників) кооперативу СГК «Решнівецький».
Листом від 07.09.2025 СГК «Решнівецький» повідомило позивачу, що заява не підлягає задоволенню, оскільки інформація, яку вимагає позивач у заяві є конфіденційною, а ОСОБА_2 з 2020 року не є засновником кооперативу, оскільки припинив будь-яку діяльність у кооперативі та втратив членство у ньому.
З огляду на вказане, вважаючи наявність порушення відповідачем права позивача, як члена кооперативу, щодо незаконного виключення його з числа засновників та ненадання необхідної йому інформації та документів, останній звернувся з даним позовом до суду.
Оцінюючи наявність правових підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позову у даній справі з урахуванням обраного позивачем способу захисту порушених прав, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Приписами ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника.
Колегія суддів звертає увагу, що зазвичай суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Інакше кажучи, - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними.
При цьому, зазвичай належний і ефективний спосіб захисту - саме той, який спрямований на ті правові наслідки, які захищають право.
Питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з'ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист належним/ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.
У даній справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами щодо надання йому копії статуту СГК "Решнівецький"; акту інвентаризації майна (майнових паїв) станом на 01.01.2025; акту інвентаризації майна, матеріальних цінностей (майнових паїв) СГК "Решнівецький" станом на 01.01.2025 рік відповідно до структури майнового паю затвердженого рішенням загальних зборів сільськогосподарського кооперативу протоколом №1 від 20.01.2000; протоколу загальних зборів (останнього засідання) СГК "Решнівецький" з списком членів кооперативу, які приймали в ньому участь; переліку всіх членів СГК "Решнівецький" станом на 01.01.2025; довідки про балансову вартість пайового фонду майна СГК "Решнівецький" станом на 01.01.2025; інформацію про залишкову балансову вартість трактора МТЗ-80 - 1996 року випуску, залишкову балансову вартість будівлі сінника; рішення загальних зборів про виключення ОСОБА_1 з членів (засновників) кооперативу СГК "Решнівецький".
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував про порушення відповідачем його права як члена кооперативу, незаконне виключення його з числа засновників кооперативу та не надання інформації про вартість пайового фонду і розмір частки станом на 2025 рік, що унеможливлює позивача отримати майновий пай у бажаному йому розмірі і частці, з врахуванням його збільшення у період з 2000 по 2015 рік.
Колегія суддів зазначає, що положеннями ст. 13 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» передбачено порядок та випадки припинення членства в сільськогосподарському кооперативі.
Частинами 3,4 статті 13 вказаного закону встановлено можливість оскарження рішення про припинення членства у сільськогосподарському кооперативі до загальних зборів сільськогосподарського кооперативу та до суду.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні жодні докази звернення позивача до загальних зборів кооперативу чи до суду про оскарження рішення щодо припинення (виключення) його членства у СГК "Решнівецький".
Крім того, статтею 22 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» визначено порядок формування часток членів кооперативу, згідно частини 1 якого, частка кожного члена сільськогосподарського кооперативу формується за рахунок його вкладу та додаткових вкладів у разі їх внесення.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» у разі виходу, виключення з сільськогосподарського кооперативу фізична чи юридична особа має право на повернення своєї частки натурою, грошовими коштами або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу (крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини).
Колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи зазначає, що основною метою, задля чого позивач просить суд зобов'язати СГК «Решнівецький» надати йому запитувані документи є бажання ОСОБА_1 отримати майновий пай в розмірі і частці станом на 2025 рік або в натурі або в грошовому виразі, з врахуванням збільшення його майнового внеску протягом роботи у даному кооперативі у період з 2000 по 2015 рік.
З огляду на це, апеляційний суд вказує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання.
Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 15.02.2023 у справі №910/18214/19).
У правових висновках Верховного Суду наголошено, що оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, ефективний засіб правового захисту, в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає вищевказаній статті Конвенції.
У постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
Тобто, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 15.09.2022 у справі №910/12525/20).
Колегія суддів зазначає, що заявлена позивачем позовна вимога про зобов'язання надати останньому запитувані документи не є належним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призведе до повного та ефективного поновлення права ОСОБА_1 як члена кооперативу на отримання ним майнового паю в бажаному йому розмірі і частці.
Тобто задоволення даного позову не призведе до принципу процесуальної економії, а навпаки породить нові позови, що свідчитиме про необхідність позивачу повторного звернення до суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обрання позивачем неефективного способу захисту, який навіть у разі задоволення позовних вимог не призведе до відновлення його прав та інтересів, у зв'язку з чим наявні підстави для відмови в задоволенні позову.
У силу приписів ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, а наведені в них доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.12.2025 без змін, з огляду на що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
З огляду на те, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, судові витрати апеляційним судом не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.12.2025 у справі №924/1048/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена "10" березня 2026 р.
Головуючий суддя Хабарова М.В.
Суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Петухов М.Г.