вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" березня 2026 р. Справа № 910/17910/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тищенко О.В.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 05.03.2026
Розглянувши матеріали апеляційних скарг Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент"
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024
повний текст складено та підписано 27.08.2024
у справі № 910/17910/23 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Громадської організації "Збережемо Солом'янський парк"
до 1. Київської міської ради,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент"
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -
Короткий зміст позовних вимог
Громадська організація "Збережемо Солом'янський парк" (позивач) звернулася до суду з позовом до Київської міської ради (відповідач), в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 11.10.2018 № 1870/5934 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готель, офісні будівлі та торговельні приміщення з підземним паркінгом на вул. Механізаторів, 1, у Солом'янському районі міста Києва";
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 11.04.2019, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент", зареєстрований в реєстрі за №206 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М.;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.04.2019 №31143566 та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" на нерухоме майно з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" на нього.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що частина земельної ділянки, яка за функціональним призначенням належить до території зелених насаджень загального користування та відноситься до території Солом'янського парку, всупереч містобудівній документації міста Києва, нормам Земельного кодексу України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та інших нормативно-правових актів, протиправно вибула з загального користування територіальної громади міста Києва внаслідок прийнятого Київською міською радою рішення № 1870/5934 та передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" в оренду відповідно до укладеного договору оренди для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готелю, офісних будівель та торговельних приміщень з підземним паркінгом.
Позивач зазначив, що оспорюване рішення ради прийняте з порушенням порядку надання земельних ділянок комунальної власності у користування та зміни її цільового призначення за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки на кожній окремо та разом взятих усіх стадіях; частина земельної ділянки, переданої в оренду товариству за цим рішенням і договором, за функціональним призначенням належить до території зелених насаджень загального користування та відноситься до території Солом'янського парку; зазначену земельну ділянку передано у користування на позаконкурентних засадах, що є підставою визнання такого рішення незаконним.
Посилаючись на положення статей 21, 153 Земельного кодексу України та статей 203, 215 Цивільного кодексу України, позивач зазначив, що договір оренди земельної ділянки від 11.04.2019, укладений між сторонами на підставі протиправного та незаконного рішення Київської міської ради від 11.10.2018 № 1870/5934, підлягає визнанню недійсним.
Поряд з цим, за доводами позивача, скасуванню підлягає також й рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.04.2019 № 31143566 та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" на нерухоме майно з одночасним припиненням права оренди вказаного товариства на нього, як похідна позовна вимога від вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.04.2019, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків для його сторін з моменту укладення такого правочину
Позивач також зазначив, що відповідно до статутних завдань та мети громадської організації, а також з метою захисту прав та інтересів мешканців територіальної громади міста Києва, зокрема мешканців Солом'янського району, має право на звернення до суду з відповідним позовом.
Короткий зміст судових рішень та мотиви їх прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі № 910/17910/23 позов задоволено повністю.
Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради №1870/5934 від 11.10.2018 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готель, офісні будівлі та торговельні приміщення з підземним паркінгом на вул. Механізаторів, 1, у Солом'янському районі міста Києва".
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 11.04.2019, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент", зареєстрований в реєстрі за №206 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М.
Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.04.2019 №31143566 та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" на нерухоме майно з одночасним припиненням права оренди ТОВ "Смарт-Девелопмент" на нього.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 апеляційні скарги Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі № 910/17910/23 задоволено частково. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" про закриття провадження у справі № 910/17910/23 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі № 910/17910/23 скасовано. Провадження у справі № 910/17910/23 закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції виходив з того, що цей позов подано з метою захисту публічно-правового інтересу громади міста Києва, а саме публічний характер позовних вимог обумовлений порушенням норм конституційного та екологічного права, зазначеним позовом позивач фактично замінює органи державної влади у питанні здійснення контролю за дотриманням природоохоронного законодавства. З огляду на обставини справи, предмет і підстави позову, спір між сторонами виник у зв'язку з не дотриманням Київською міською радою, як органом самоврядування, який представляє інтереси киян через обраних ними представників (депутатів), порядку прийняття спірного рішення та укладеного відповідачами на його підставі оспорюваного договору, тобто, за висновками суду апеляційної інстанції, позовні вимоги у цій справі містять ознаки адміністративного спору. Оскільки ГО "Збережемо Солом'янський парк", звертаючись із позовною заявою, неправильно визначила суд, до юрисдикції якого належить розгляд і вирішення спору у цій справі, суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 заяву Громадської організації "Збережемо Солом'янський парк" про направлення справи № 910/17910/23 за встановленою юрисдикцією задоволено. Матеріали справи № 910/17910/23 передано за встановленою юрисдикцією до Київського окружного адміністративного суду.
Не погоджуючись із зазначеними вище судовими рішеннями, Громадська організація "Збережемо Солом'янський парк" подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 залишити в силі.
Постановою Верховного Суду від 24.09.2025 у справі № 910/17910/23 касаційну скаргу Громадської організації "Збережемо Солом'янський парк" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 у справі № 910/17910/23 скасовано, справу № 910/17910/23 передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" на рішення та узагальнення її доводів
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі № 910/17910/23, 04.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що (1) рішення Київської міської ради від 11.10.2018 № 1870/5934 прийнято відповідно до вимог діючого на той час законодавства та з урахуванням норм містобудівної документації; (2) з набуттям права власності на нерухоме майно до ТОВ "Смарт-Девелопмент" автоматично перейшло і право користування (оренди) земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:72:186:0006 на тих же правах та за таким же цільовим призначенням; (3) на час прийняття Київською міською радою спірного рішення чинне законодавство не забороняло одночасно розглянути питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та про передачу такої земельної ділянки в оренду; (4) судом першої інстанції не наведено обставин, з якими законодавець пов'язує можливу недійсність договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачами, та які саме права позивача порушує оспорюваний договір оренди землі; (5) спори за позовом громадської організації в інтересах її членів, задля захисту їх екологічних прав, не відносяться до спорів господарської юрисдикції, та на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України провадження у даній справі підлягає закриттю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Київської місткої ради на рішення та узагальнення її доводів
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі № 910/17910/23, 04.09.2024 Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій також просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі № 910/17910/23 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що (1) правовідносини стосовно укладання договору оренди земельної ділянки склалися між ТОВ «Смарт-Девелопмент» та Київською міською радою, позивач не був учасником цих правовідносин, i укладення договору оренди землі безпосередньо його прав як юридичної особи не порушує; (2) відносини стосовно відведення в орендне користування ТОВ «Смарт-Девелопмент» земельної ділянки склалися між Київською міською радою та товариством, оскаржуване рішення Київської міської ради є актом індивідуальної дії, позивач не був учасником цих правовідносин, і укладання договору оренди земельної ділянки безпосередньо його прав не порушує; (3) позов подано не для захисту інтересів самої громадської організації, яка не є учасником спірних правовідносин, а для захисту інтересів фізичних осіб щодо екологічних прав цих осіб.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 у справі № 910/17910/23 заяву суддів Кравчука Г.А., Тищенко А.І. та Коробенка Г.П. про самовідвід від розгляду справи № 910/17910/23 задоволено. Матеріали справи № 910/17910/23 передано для визначення автоматизованою системою у відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України нового складу суду.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/17910/23.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2025 матеріали судової справи № 910/17910/23 разом з апеляційними скаргами Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Мальченко А.О., Яценко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 справу № 910/17910/23 за апеляційними скаргами Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Мальченко А.О., Яценко О.В. та призначено розгляд справи на 11.12.2025.
В судовому засіданні 11.12.2025 оголошено перерву до 15.01.2026.
15.01.2026 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Мальченко А.О. у відпустці.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 після виходу судді Мальченко А.О. з відпустки та у зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/17910/23.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2026 для розгляду справи № 910/17910/23 за апеляційними скаргами Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Мальченко А.О., Тищенко О.В.
28.01.2026 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією прийнято справу № 910/17910/23 за апеляційними скаргами Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 та призначено розгляд справи на 19.02.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 розгляд справи відкладено на 05.03.2026.
Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" слід задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі № 910/17910/23 скасувати, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 21.04.2005 Київською міською радою прийнято рішення № 328/2903 "Про передачу Відкритому акціонерному товариству "Автотранспортне підприємство "Побут" земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд автотранспортного підприємства на вул. Механізаторів, 1 у Солом'янському районі м. Києва", пунктом 2 якого вирішено передати Відкритому акціонерному товариству "Автотранспортне підприємство "Побут", за умови виконання пункту 3 цього рішення, земельні ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд автотранспортного підприємства на вул. Механізаторів, 1 у Солом'янському районі м. Києва, загальною площею 1,38 га, з них:
- ділянку №1 загальною площею 1,15 га - в довгострокову оренду на 15 років, зокрема, площею 1,04 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 27.04.1965 №686 "Про закріплення земельної ділянки за автотранспортною конторою Управління побутового обслуговування населення під автобазу та дозвіл на реконструкцію майстерні і побудови складського приміщення"; площею 0,03 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 24.06.1969 №1037 "Про відвод земельної ділянки Головному управлінню постачання та збуту нафти і нафтопродуктів при Раді Міністрів УРСР під будівництво автозаправної станції"; площею 0,08 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 06.12.1971 №1938 "Про відвод земельної ділянки виробничому управлінню підприємств зеленого господарства м. Києва під районний парк культури та відпочинку";
- ділянку №2 площею 0,23 га, в межах червоних ліній, - в короткострокову оренду на 5 років за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.
На підставі рішення № 328/2903 між Київською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство "Побут" укладено договір оренди земельної ділянки від 30.08.2005 №72-6-00311 (строк дії договору до 30.08.2020).
09.11.2011 між Відкритим акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство "Побут" та ТОВ "Смарт-Девелопмент" укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу загальною площею 3978,0 кв.м, що розташований за адресом: м. Київ, вул. Механізаторів, 1, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є.А., зареєстровано в реєстрі за №1542.
09.12.2011 між Відкритим акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство "Побут" та ТОВ "Смарт-Девелопмент" укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу майнового комплексу, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є.А., зареєстровано в реєстрі за №1687.
09.12.2011 між Відкритим акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство "Побут" та ТОВ "Смарт-Девелопмент" підписано акт приймання-передачі майнового комплексу.
09.11.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є.А. посвідчено заяву Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство "Побут" про відмову від права оренди земельними ділянками площею 11901 кв.м та 1866 кв.м на користь ТОВ "Смарт-Девелопмент" у зв'язку із набуттям права власності на майно.
20.01.2017 ТОВ "Смарт-Девелопмент" звернулося із клопотанням до Київської міської ради про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою за процедурою щодо відведення земельної ділянки, на якій розташовано майновий комплекс, зі зміною її цільового призначення.
Такого дозволу або вмотивованої відмови у його наданні Київська міська рада не надала, у зв'язку із чим у силу положень частини 3 статті 123 Земельного кодексу України ТОВ "Смарт-Девелопмент" отримало право замовити розроблення документації із землеустрою без надання відповідного дозволу, про що 22.02.2017 письмово повідомило Київську міську раду та надало договір з розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки.
Згідно з відомостями Державного земельного кадастру (довідка Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 04.04.2017 №26-4-505/35-17) вид використання зазначеної земельної ділянки, кадастровий номер якої 8000000000:72:186:0006, - для експлуатації та обслуговування будівель і споруд автотранспортного підприємства; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
У пояснювальній записці до проекту землеустрою щодо відведення ТОВ "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки зазначається про необхідність зміни категорії земель з земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення на землі житлової та громадської забудови.
11.10.2018 Київська міська рада прийняла рішення №1870/5934 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готель, офісні будівлі та торговельні приміщення з підземним паркінгом по вул. Механізаторів, 1 у Солом'янському районі міста Києва".
Зазначеним рішенням, зокрема, затверджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки площею 1,1901 га, кадастровий номер 8000000000:72:186:0006, для обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готель, офісні будівлі та торговельні приміщення з підземним паркінгом вул. Механізаторів, 1 у Солом'янському районі міста Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови) та передано відповідачу 2 спірну земельну ділянку у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно; розірвано договір оренди з попереднім власником об'єкта нерухомості, розташованого на спірній земельній ділянці; на відповідача 2 покладено зобов'язання щодо вирішення питання майнових відносин, зокрема і питання сплати відновної вартості зелених насаджень або укладення охоронного договору на зелені насадження відповідно до рішення Київської міської ради від 27.10.2011 №384/6600.
На підставі рішення № 1870/5934 Київська міська рада (орендодавець) та ТОВ "Смарт-Девелопмент" (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки від 11.04.2019, відповідно до якого земельна ділянка площею 1,1901 га, кадастровий номер 8000000000:72:186:0006 (спірна земельна ділянка), була передана орендарю в оренду на 10 років для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готель, офісні будівлі та торговельні приміщення з підземним паркінгом. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за №206.
Право оренди земельної ділянки площею 1,1901 га з кадастровим номером 8000000000:72:186:0006 за адресою: м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 1 (колишня назва Механізаторів, 1) зареєстровано за ТОВ "Смарт-Девелопмент" 11.04.2019, номер запису - 31143566, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.11.2023 №354184769.
11.04.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку (номер відомостей про речове право: 31143559) за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.
Громадська організація "Збережемо Солом'янський парк" звернулася до відповідачів та просила визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 11.10.2018 № 1870/5934 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готель, офісні будівлі та торговельні приміщення з підземним паркінгом на вул. Механізаторів, 1, у Солом'янському районі міста Києва"; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 11.04.2019, укладений між Київською міською радою та ТОВ "Смарт-Девелопмент", зареєстрований в реєстрі за №206 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М.; скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.04.2019 №31143566 та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ТОВ "Смарт-Девелопмент" на нерухоме майно з одночасним припиненням права оренди ТОВ "Смарт-Девелопмент" на нього.
Позивач зазначав, що частина земельної ділянки, яка за функціональним призначенням належить до території зелених насаджень загального користування та відноситься до території Солом'янського парку, всупереч містобудівній документації міста Києва, нормам Земельного кодексу України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та інших нормативно-правових актів, протиправно вибула з загального користування територіальної громади міста Києва внаслідок прийнятого Київською міською радою рішення № 1870/5934 та передачі ТОВ "Смарт-Девелопмент" в оренду відповідно до укладеного договору оренди для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готелю, офісних будівель та торговельних приміщень з підземним паркінгом.
Позивач зазначив, що оспорюване рішення ради прийняте з порушенням порядку надання земельних ділянок комунальної власності у користування та зміни її цільового призначення за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки на кожній окремо та разом взятих усіх стадіях; частина земельної ділянки, переданої в оренду товариству за цим рішенням і договором, за функціональним призначенням належить до території зелених насаджень загального користування та відноситься до території Солом'янського парку; зазначену земельну ділянку передано у користування на позаконкурентних засадах.
Позивач також зазначив, що відповідно до статутних завдань та мети громадської організації, а також з метою захисту прав та інтересів мешканців територіальної громади міста Києва, зокрема мешканців Солом'янського району, на безперешкодне та доступне користування землями територій зелених насаджень загального користування, які є частиною Солом'янського парку, безпечне для життя та здоров'я довкілля, забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель, має право на звернення до суду з відповідним позовом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 позов задоволено повністю:
- визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради №1870/5934 від 11.10.2018 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готель, офісні будівлі та торговельні приміщення з підземним паркінгом на вул. Механізаторів, 1, у Солом'янському районі міста Києва";
- визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 11.04.2019, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент", зареєстрований в реєстрі за №206 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М.;
- скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Тетяни Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.04.2019 №31143566 та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" на нерухоме майно з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" на нього.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 апеляційні скарги Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі № 910/17910/23 задоволено частково. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" про закриття провадження у справі № 910/17910/23 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі № 910/17910/23 скасовано. Провадження у справі № 910/17910/23 закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Верховного Суду від 24.09.2025 у справі № 910/17910/23 касаційну скаргу Громадської організації "Збережемо Солом'янський парк" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 у справі № 910/17910/23 скасовано, справу № 910/17910/23 передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Передаючи справу № 910/17910/23 для продовження розгляду Верховний Суд виходив з того, що ГО "Збережемо Солом'янський парк", обґрунтовуючи позовні вимоги, протягом усього часу розгляду справи як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції посилалася на те, що цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ГПК, оскільки позовні вимоги спрямовано на оспорення правомірності набуття речового права на земельну ділянку, а також на усунення наслідків укладення договору оренди земельної ділянки, який, за доводами позивача, порушує суспільний інтерес щодо зелених зон міста Києва та право користування землями зелених насаджень загального користування, які є частиною Солом'янського ландшафтного парку.
Також позивач послався на те, що спір за всіма розмежувальними критеріями підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки стосується оспорення права та не має самостійного публічно-правового значення, а спірні правовідносини побудовані на юридичній рівності сторін без елементів владного підпорядкування чи реалізації управлінських функцій.
Доводи відповідачів, наведені у відзивах на касаційну скаргу, стосовно того, що громадська організація не наділена правом на звернення до суду з відповідним позов, є передчасними, оскільки суд апеляційної інстанції не досліджував питання наявності/відсутності порушеного права Громадської організації "Збережемо Солом'янський парк", за захистом якого позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
При цьому частинами 2-3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.
Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Позивач звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред'явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Отже, з позовом може звертатися особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. При цьому, звертаючись до суду з позовом, позивач повинен визначити позовні вимоги таким чином, щоб у разі їх задоволення судом відбувся захист, визнання та поновлення саме його прав і охоронюваних законом інтересів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, або компенсація витрат, що виникли у зв'язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.
Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб та визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Згідно з ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Приписами статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначений позивачем спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.
При цьому, вимога про визнання правочину недійсним може бути пред'явлена особами, визначеними у Цивільному кодексі України та інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів, а саме: однією зі сторін правочину або заінтересованою стороною (не стороною правочину), тобто особою, чиї права та/або охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
Положення Цивільного кодексу України не дають визначення поняття "заінтересована особа". Зазначене поняття є оціночним, а тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись у кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом. Суди мають надати обґрунтовану оцінку доводам позивача про те, в чому саме полягає заінтересованість позивача щодо спірного правочину, які права та/або інтереси позивача (не сторони договору) порушує оспорюваний ним правочин.
Схожа правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 та від 02.09.2022 у справі № 916/144/17.
Отже, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. У свою чергу, відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у даній справі є Громадська організація "Збережемо Солом'янський парк", яка створена на підставі рішення установчих зборів засновників Громадської організації "Збережемо Солом'янський парк", оформленого протоколом № 1 від 01.07.2022.
Відповідно до ст. 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про громадські об'єднання" громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадська спілка - це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.
Згідно з п. 1.1. Статуту Громадська організація "Збережемо Солом'янський парк" є добровільним об'єднанням фізичних осіб, створеним для здійснення та захисту прав і свобод людини та громадянина, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, освітніх та інших інтересів своїх членів та/або інших осіб.
Відповідно до п. 2.4., 2.4.2. Статуту для досягнення своєї мети та виконання статутних завдань організація у встановленому чинним законодавством порядку має право представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів чи інших осіб у будь-яких органах державної влади, в тому числі судах, правоохоронних органах, у органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування.
В п. 3.1. Статуту визначено, що головною метою Організації є збереження, розвиток та правовий захист Солом'янського ландшафтного парку в Солом'янському районі міста Києва; сприяння відновлення безпечного для життя та здоров'я довкілля, забезпечення законних, соціальних, екологічних, економічних та інших прав, свобод та інтересів членів організації та інших осіб, захист прав мешканців щодо врахування їх інтересів стосовно розвитку територій при плануванні і її забудові, вирішення екологічних проблем, усунення інфраструктурних перекосів.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище. Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (в тому числі можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом в межах приватноправового спору є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів саме особи, яка звернулась до суду і порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення та обраний спосіб захисту має відповідати характеру порушення.
Тобто, в межах приватноправового спору сторона, яка звертається до суду має довести наявність матеріально-правових підстав заявляти про порушення її права чи інтересу на земельну ділянку і сам факт, визначення в статуті позивача завдань здійснення контролю, не наділяє його правом на оскарження до суду в межах приватноправового спору рішень про передачу в оренду земельних ділянок та укладених на підставі рішень договорів.
Відповідно до статті 19 Конституції України та статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 12, 122 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад належить вирішення питань про надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.
Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
З урахуванням викладеного у правовідносинах, що є предметом розгляду у даній справі повноваження щодо вирішення питання про надання у користування спірної земельної ділянки належать до компетенції Київської міської ради.
Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналогічне положення міститься у ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з яким акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Адміністративний акт індивідуальної дії є таким, що прийнятий з дефектами суб'єктного складу, якщо він виданий не уповноваженим на його прийняття органом, або особою, що діяла поза межами компетенції (порушила встановлений законодавством предмет свого відання, або вийшла за межі сфери свого владного впливу на об'єкти управління, чи то перевищила владні повноваження щодо законних предметів свого відання чи зловжила ними).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 909/8/21 виснував, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає закону), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом (постанова Верховного Суду від 30.07.2024 у справі № 903/1007/23).
Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичних, юридичних осіб, держави.
Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначений позивачем спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.
Між тим в ході розгляду справи судом встановлено, що право безпосередньо позивача щодо земельної ділянки, про яку йдеться в оскаржуваному рішенні Київської міської ради та оспорюваному договорі, не доведені належними доказами у справі, позивачем не обґрунтовано порушення прав та інтересів останнього через сам факт прийняття оспорюваного рішення, а не за наслідками його реалізації. Позивачем не доведено будь-яких матеріально-правових підстав заявляти про порушення права на земельну ділянку, що передана відповідачу-2 за оспорюваним рішенням та яка стала об'єктом за оспорюваним правочином, а відповідно і відсутність матеріально-правових підстав завертатись за захистом цього права в межах приватноправового спору.
За приписами Закону України "Про громадські організації" позивач не є особою, яка може бути наділена повноваженнями захищати інтереси держави та подавати позови в інтересах державних органів та установ. Чинним законодавством не визначені правові підстави для звернення громадських організацій до господарського суду за захистом державних чи суспільних інтересів, пов'язаних з використанням земель територіальної громади.
Суд зауважує, що Київська міська рада є самостійною юридичною особою і може самостійно захищати свої права щодо спірної земельної ділянки в межах приватноправового спору, тоді як громадська організація за приписами Закону України "Про громадські об'єднання" не є особою, яка може бути наділена повноваженнями на захист прав та інтересів юридичних осіб і держави в межах цивільно-правового спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом п. 6, 10, 13, 15 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить, що до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах за наявності, зокрема, таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
При цьому, позивачами у спорах, які розглядаються господарськими судами, є особи, права, або охоронювані законом інтереси яких порушені, чи оспорені, тобто такі відносини мають приватноправовий характер.
У даному випадку, позивачем оспорюється правомірність передачі відповідачем-1 земельної ділянки по вул. Механізаторів, 1, у Солом'янському районі міста Києва у користування відповідачу-2, оскільки ця земельна ділянка належить до земель державної власності та її забудова є протиправною, проте, між об'єктом спору - земельною ділянкою та позивачем не вбачається правового зв'язку, відтак відсутні правові підстави вважати, що позивач має будь-які правомочності щодо неї. Позивачем не обґрунтовано та не доведено, в чому полягає порушення його прав і які саме його права порушено прийняттям спірного рішення та укладенням на його виконання договору, а не наслідками їх реалізації, в межах приватноправового спору. Натомість зміст позовних вимог свідчить, що метою поданого позову є захист прав та інтересів мешканців територіальної громади міста Києва, зокрема, мешканців Солом'янського району, про що зазначає і сам позивач, тоді як останній не є особою, яка за законом наділена повноваження заявляти позов в інтересах держави (територіальної громади міста Києва), навіть за умови неналежного та не ефективного захисту інтересів держави відповідними органами.
Водночас, позивач також посилається на те, що оскаржуване рішення порушує екологічні права громадян, передбачені Законом України "Про охорону навколишнього середовища", оскільки проведення будівельних робіт на вказаній земельній ділянці призвело до тріщин та зсуву ґрунту в Солом'янському парку, наслідком чого стало порушення його цілісності його ландшафту та завдало шкоди зеленим насадженням, а тому з метою усунення триваючого порушення прав членів громадської організації, в тому числі мешканців Солом'янського району, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Положеннями статті 3 Конституції України людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку визнано в Україні найвищою соціальною цінністю. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави (стаття 16 Конституції України). Статтею 36 Конституції України гарантовано право громадян України на свободу об'єднання, зокрема, у громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Позови в інтересах неконкретизованих осіб (в інтересах суспільства, народу) можуть розглядатися лише як виняток у випадках, прямо передбачених законодавством. Зокрема, на захист екологічних інтересів суспільства відповідно до Орхуської конвенції та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Так, за преамбулою до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" невід'ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України визначено забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини.
Статтею 9 названого Закону до екологічних прав громадян віднесено право на безпечне для їх життя та здоров'я навколишнє природне середовище; об'єднання в громадські природоохоронні формування; оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.
Громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено в її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб (абз. 3 п. 2.6. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28.11.2013 № 12-рп/2013).
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 640/21611/19 сформував правову позицію, відповідно до якої: "вирішуючи питання щодо права громадських організацій на звернення до суду в інтересах інших осіб, суди повинні з'ясувати: статус громадської організації та її засновників, їх безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову; мету громадської організації та її безпосередній зв'язок з предметом позову; інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту; чи зверталися ці особи за захистом своїх прав до громадської організації; добросовісність дій громадської організації, що звертається до суду".
При цьому, Верховний Суд нагадав, що з'ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.
Як зазначалося судом, відповідно до п. 1.1. Статуту Громадська організація "Збережемо Солом'янський парк" є добровільним об'єднанням фізичних осіб, створеним для здійснення та захисту прав і свобод людини та громадянина, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, освітніх та інших інтересів своїх членів та/або інших осіб.
Отже, позивач вправі звертатися до суду для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і державних органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища і звертаючись із таким позовом до суду позивач виступає фактично публічним органом до повноважень якого входить захист екологічних прав необмеженої кількості громадян пов'язаних з використанням (розпорядженням) земельною ділянкою.
Так, відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до якої ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.
Міжнародним документом, який закріпив зобов'язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Орхуська конвенція.
Орхуську конвенцію ратифіковано Законом України № 832-ХІУ від 06.07.1999, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.
Для забезпечення належної реалізації, зокрема, екологічних прав Орхуська конвенція передбачає у статті 9 право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.
Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов'язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.
При цьому, відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.
Позивач є громадською організацією, яка відповідно до положень Орхуської конвенції та Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про громадські об'єднання", а також відповідно до свого статуту, має право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства та окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства.
Обґрунтовуючи підстави звернення з даним позовом, позивач наголошує, зокрема, на тому, що проведення будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:186:0006 по вул. Механізаторів, 1 у Солом'янському районі м. Києва призвело до тріщин та зсуву ґрунту в Солом'янському парку, наслідком чого стало порушення його цілісності його ландшафту та завдало шкоди зеленим насадженням.
Водночас, звернення до суду з цивільно-правовим спором метою якого є усунення триваючого порушення прав членів громадської організації, в тому числі мешканців Солом'янського району, через призму реалізації мети статутної діяльності громадської організації не узгоджується із завданням господарського судочинства, положеннями Орхуської конвенції і не може слугувати підставою позову про захист екологічних прав громадян в межах цивільно-правового спору в обраний позивачем спосіб захисту.
Як визначив Верховний Суд у постанові від 27.11.2024 у справі № 904/2439/23 звернення до суду з позовом під приводом захисту порушених прав та інтересів інших осіб у сфері дотримання екологічного законодавства за відсутності публічно-правового спору і безвідносно до порушення безпосередньо чиїхось прав чи інтересів, зокрема громадської організації, у цьому спорі, виключає і право на захист.
Визначене статтею 55 Конституції України право на судовий захист не ототожнюється із беззаперечною підставою задоволення тих чи інших позовних вимог, оскільки підставою для звернення до суду з приватноправовим спором є наявність порушеного права і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення, а у разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/4164/19 та від 05.04.2023 у справі № 911/3211/19.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (інтересу), а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Отже, суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).
У даному контексті суд зазначає, що звернення позивача до суду з позовом повинно бути зумовлено захистом конкретного порушеного його права, а не інтересу на майбутнє і обраний спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права. Хоча в даному аспекті у позивача може бути законний інтерес, тобто певне прагненням, наміри, мета, потреба чи необхідність, які мотивують до вчинення певних дії, зокрема і ті, які здійснюються завдяки праву. Інтерес є тим, що передує дії (вчинкам особи), але ними не є, тому право не може регулювати інтереси.
Вказані поняття не є тотожними, а тому зазначаючи про законний інтерес, в даному випадку відсутні підстави для висновку про наявність порушеного права позивача (яке б підлягало захисту шляхом подання та задоволення позову в обраний спосіб захисту) в розумінні статті 4 Господарського процесуального кодексу України, так як застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Тоді як під час розгляду справи судом встановлено, що право безпосередньо позивача на земельну ділянку, про яку йдеться в оскаржуваних рішенні відповідача-1 та договорі, не доведені належними доказами у справі, позивачем не обґрунтовано порушення прав та інтересів останнього через сам факт прийняття оспорюваного рішення, а не за наслідками його реалізації. При цьому, дотримання природоохоронного законодавства спрямоване на задоволення інтересу суспільства в цілому належить до публічно-правової сфери відносин (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/8122/17).
Водночас, суд зауважує, що у випадку порушення індивідуально виражених прав чи інтересів наслідками реалізації оскаржуваного рішення такі особи, в тому числі і позивач, не позбавлені права звертатись до суду в межах цивільно-правового спору з вимогами, що нівелюють такі негативні наслідки, однак обраний позивачем спосіб захисту свідчить, що метою поданого позову є саме захист інтересів територіальної громади міста Києва, тоді як позивач не є особою, яка може бути наділена повноваженнями захищати інтереси держави та подавати позови в інтересах територіальної громади міста Києва, у той час як захист екологічних інтересів об'єднання, її членів та засновників, а також жителів Солом'янського району міста Києва належить до публічно-правової сфери відносин.
Позивачем під час розгляду справи не доведено будь-яких матеріально-правових підстав заявляти про порушення права на земельну ділянку, що передана відповідачу-2 за оспорюваним рішенням та яка стала об'єктом за оспорюваним правочином, а відповідно і відсутність матеріально-правових підстав звертатись за захистом цього права в межах приватноправового спору.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегією суддів встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем не доведено, що станом на момент прийняття оспорюваного рішення та укладення на його виконання договору оренди частина спірної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:186:0006 по вул. Механізаторів, 1 у Солом'янському районі міста Києва належала до території зелених насаджень загального користування та відносилась до території Солом'янського парку, оскільки зі змісту доданих до позовної заяви доказів, зокрема, листів Департаменту містобудування та архітектури від 28.09.2023 № 055-7516, Київського міського голови від 13.10.2023 № 001-01-1148 та Київської міської ради від 20.09.2023 № 08/281-1269 вбачається, що за інформацією Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату (лист від 26.09.2023 № 077-КО-9209-415) земельні ділянки на вул. Генерала Шаповалова (попередня назва Механізаторів), 1-3 не знаходяться на балансі та обслуговуванні у Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва та не включені до Реєстру об'єктів зовнішнього благоустрою зеленого господарства Солом'янського району.
Відповідно до схеми мережі озеленених територій загального користування до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затвердженої рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, станом на 19.07.2005 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:186:0006 частково належала до території парку відпочинку на вулиці Солом'янській.
З наведеного слідує, що надані позивачем докази можуть свідчать, що станом на 19.07.2005 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:186:0006 частково належала до території парку відпочинку на вулиці Солом'янській, тобто ще задовго до прийняття оспорюваного рішення та укладення на його виконання договору оренди, тоді як беззаперечних доказів того, що саме станом на момент прийняття оспорюваного рішення та укладення на його виконання договору оренди частина спірної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:186:0006 по вул. Механізаторів, 1 у Солом'янському районі міста Києва належала до території зелених насаджень загального користування та відносилась до території Солом'янського парку позивачем до суду не надано.
Принагідно слід зазначити, що при розгляді даної справи колегією суддів також враховано, що позивачем не зазначено, які саме порушення були допущені Київською міською радою при прийнятті рішення від 11.10.2018 № 1870/5934.
Дослідивши наявні у справі докази та встановивши на їх підставі відповідні обставини та надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що оспорюване позивачем рішення від 11.10.2018 № 1870/5934 прийнято Київською міською радою у відповідності до вимог чинного законодавства, зворотного судом не встановлено.
Надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, як кожному окремо так і в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не обґрунтовано та не доведено, в чому полягає порушення його прав і які саме його права порушено прийняттям спірного рішення та укладенням на його виконання договору, що є підставою для відмови в позові в частині визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 11.10.2018 № 1870/5934 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.04.2019.
Виходячи з недоведеності в установленому законом порядку факту незаконності рішення Київської міської ради від 11.10.2018 № 1870/5934 та недійсності договору оренди земельної ділянки від 11.04.2019, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Тетяни Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.04.2019 № 31143566 та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" на нерухоме майно з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" на нього.
При цьому, при розгляді даної справи колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, відповідно до якої рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Тому оскарження такого рішення спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 також було акцентовано, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
З огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практична реалізація Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Рішення Європейського суду з прав людини мають бути застосовані судами обов'язково, але таке застосування у кожній справі повинно бути обґрунтованим, виваженим, таким, що не є формальним, а відповідає суті рішення Європейського суду з прав людини, змісту та характеру правовідносин, що розглядаються (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, постанова Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 911/1014/20).
Пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003 визначено, що майном у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади; наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. У цій справі Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції". Європейський суд з прав людини також зазначив про те, що є неприпустимими визнання недійсним договору, відповідно до якого покупець отримав певні права від держави, та подальше позбавлення його цього права на підставі того, що державний орган порушив закон.
У справі "Федоренко проти України" суд акцентує увагу на тому, що, звертаючись із заявою до уповноважених органів та, виконуючи визначені чинним законодавством умови, та, дотримуючись відповідного порядку, відповідач мав право очікувати про набуття майнового права в значенні статті 1 Першого Протоколу Конвенції.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 07.12.1976, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.01.1986).
Відповідно до пункту 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) від 20.10.2011 ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
З огляду на встановлені у даній справі обставини щодо надання відповідачу-2 в оренду спірної земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно належне відповідачу-2 на праві власності, що в сукупності дає підстави вважати, що задоволення позовних вимог позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.04.2019 та скасування права оренди відповідача-2 на спірну земельну ділянку, призведе до порушення права відповідача-2 на належне йому майно, до недотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном та порушення справедливого балансу між інтересами держави, пов'язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає такого втручання, що є несумісним із вказаними гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову в позові.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).
При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, невірно встановив обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового про відмову в позові.
Судові витрати
Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) за подачу позову до суду першої інстанції та за подачу апеляційних скарг покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі № 910/17910/23 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі № 910/17910/23 - скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.
3. Стягнути з Громадської організації "Збережемо Солом'янський парк" (ідентифікаційний код 44905989, адреса: 04116, м. Київ, вул. Провіантська, 3) на користь Київської міської ради (ідентифікаційний код 22883141, адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) 9662,40 грн. (дев'ять тисяч шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) судового збору за подачу апеляційної скарги.
4. Стягнути з Громадської організації "Збережемо Солом'янський парк" (ідентифікаційний код 44905989, адреса: 04116, м. Київ, вул. Провіантська, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" (ідентифікаційний код 37938869, адреса: 03035, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 1) 9663,00 грн. (дев'ять тисяч шістсот шістдесят три гривні) судового збору за подачу апеляційної скарги.
5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи № 910/17910/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 10.03.2026.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді О.В. Тищенко
А.О. Мальченко