вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" лютого 2026 р. Справа № 910/9216/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Савченко Т.А.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської державної адміністрації
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 (повний текст рішення суду складено та підписано 10.12.2025) (суддя Блажівська О.Є.)
у справі № 910/9216/25 Господарського суду міста Києва
за позовом Київської міської державної адміністрації
до Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"
про зобов'язання вчинити дії та виключення зі складу засновників, припинення трудових і корпоративних відносин
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У липні 2025 року Київська міська державна адміністрація звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (далі також - Університет) про:
- зобов'язання Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" скликати, організувати та провести збори засновників;
- зобов'язання Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" розглянути на зборах засновників заяву Київської міської державної адміністрації про вихід зі складу засновників;
- виключення Київської міської державної адміністрацію із складу засновників Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 349 від 15.03.1999 "Про створення вищого закладу освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" Київська міська державна адміністрація виступила співзасновником вищого закладу освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна". Відповідно до рішення Київської міської ради від 30.05.2024 № 493/8459 "Про повернення майна у власність громади міста Києва" виконавчому органу Київської міської ради доручено повернути право користування на майно громади міста Києва - нежитловий будинок за адресою: 04071, м. Київ, Подільський район, вул. Хорива, 1-Г, загальною площею 1 223 кв. м шляхом виходу Київської міської державної адміністрації зі складу засновників закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" із одержанням своєї частки у статутному капіталі. Листами від 04.09.2024 № 015-317, від 20.09.2024 № 015-341 та від 08.10.2024 № 062/12-15-2095 Київська міська державна адміністрація повідомила Заклад вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" про вихід зі складу засновників Університету та просила здійснити організаційно-правові заходи, пов'язані з виходом. Позивач зазначив, що до Київської міської державної адміністрації не надходили запрошення на збори засновників Університету. Збори засновників не проводилися. На думку позивача, непроведення Університетом зборів учасників порушує корпоративні права співзасновника щодо участі в управлінні діяльністю Університету, оскільки встановлені законом вимоги про проведення зборів учасників мають завдання забезпечити реальну можливість учасникам Університету реалізовувати свої корпоративні права, зокрема, впливати на діяльність Університету через вищий орган управління - збори засновників.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі № 910/9216/25 у задоволенні позову Київської міської державної адміністрації відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до п. 2.2.2 Статуту відповідача позачергові Збори засновників скликаються на вимогу засновників, яким належить у сукупності не менше 10 % голосів, на вимогу голови Ревізійної комісії (Ревізора), Голови Наглядової ради (у разі їхнього утворення), а також у випадку, передбаченому п. 2.1.15 цього Статуту; позивач, відповідно до ч. 4 ст. 98 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), мав право сам скликати загальні збори учасників Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" у відповідності до приписів п. 2.2.3 Статуту; позивач правом, передбаченим ч. 4 ст. 98 ЦК України, не скористався. Вимога позивача про зобов'язання Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" скликати, організувати та провести збори засновників не відповідає встановленим законом способам захисту наявного у позивача корпоративного права на управління товариством, тож така позовна вимога не підлягає задоволенню з підстав неправильно обраного способу захисту права та недоведеності порушення прав позивача. Вимоги позивача про зобов'язання Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" розглянути на зборах засновників заяву Київської міської державної адміністрації про вихід зі складу засновників та виключення Київської міської державної адміністрацію із складу засновників Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" віднесено до виключної компетенції Зборів засновників (п. 2.1.8 Статуту) за умови вчинення дій, передбачених п. 2.2.3 Статуту. Таким чином, вказані вимоги позивача також задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі № 910/9216/25, Київська міська державна адміністрація звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Зокрема, за доводами скаржника, місцевий господарський суд не з'ясував обставини, що мають важливе значення для справи, не перевірив доводи позовної заяви; суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, застосував до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.11.2020 у справі № 910/8802/19 та від 24.06.2021 у справі № 910/10275/20, в яких правовідносини не є подібними правовідносинам у справі № 910/9216/25, яка розглядається.
Також скаржник зауважує, що у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 910/8802/19 та постанові від 24.06.2021 у справі № 910/10275/20 викладено висновок про застосування частини четвертої статті 98 ЦК України, проте на час ухвалення оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва зазначена норма матеріального права виключена на підставі Закону № 4196-IX від 09.01.2025.
На переконання скаржника, саме на відповідача покладено обов'язок технічної організації проведення загальних Зборів.
Також скаржник наголошує на неможливості застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", вказуючи, що сфера застосування цього Закону не поширюється на управління Закладом вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна".
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі № 910/9216/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 24.02.2026 об 11:45; встановлено строк для подання пояснень, клопотань, заперечень - до 23.01.2026.
У зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2026 для розгляду справи № 910/9216/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 апеляційну скаргу Київської міської державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі № 910/9216/25 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Ходаківська І.П.; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за раніше визначеними датою та часом - 24.02.2026 об 11:45.
Позиції учасників справи
Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено відносин безпосереднього підпорядкування Університету "Україна" Київській міській державній адміністрації в частині організації скликання Зборів засновників, тому будь-які вказівки від імені КМДА, її виконавчих органів чи структурних підрозділів до Університету "Україна" з приводу скликання Зборів засновників є безпідставними.
Щодо застосування судом першої інстанції правової норми ч. 4 ст. 98 ЦК України, яка на дату ухвалення рішення була виключена на підставі Закону № 4196-IX від 09.01.2025, відповідач вказує на загальне правило, яке полягає в застосуванні тієї правової норми, яка діяла на момент виникнення правовідносин або на момент вчинення відповідних дій, що стосуються реалізації права, при цьому незворотність дії закону у часі забороняє погіршувати становище особи новими нормами, хоча механізми реалізації прав можуть змінюватися, а норми процесуального права діють негайно; відповідно до рішень Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012 дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Також, на переконання відповідача, позивачем не надано жодних доказів та мотивів на підтвердження вчинення Університетом дій, спрямованих на перешкоджання КМДА скористатись своїм правом самостійно скликати Загальні збори засновників Університету, в тому числі щодо виходу КМДА зі складу засновників.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 24.02.2026 з'явився представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Разом із тим, 24.02.2026, до початку судового засідання, до Північного апеляційного господарського суду від Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, в якому відповідач у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні просить суд розглянути дану справу без участі Університету "Україна", за наявними в матеріалах справи документами, з урахуванням відзиву.
Зважаючи на викладене, а також на те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представника відповідача.
У судовому засіданні представник позивача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, рішенням № 146/247 від 18.02.1999 Київської міської ради "Про надання дозволу на створення вищого закладу освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" дозволено створення вищого закладу освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", доручено Київській міській державній адміністрації виступити співзасновником Університету.
15.03.1999 Київською міською державною адміністрацією ухвалено розпорядження № 349 "Про створення вищого закладу освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", згідно з яким вирішено виступити його співзасновником.
07.05.1999 здійснено державну реєстрацію Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна".
Рішенням № 493/8459 від 30.05.2024 Київської міської ради "Про повернення майна у власність громади міста Києва" доручено виконавчому органу Київської міської ради повернути право користування на майно громади міста Києва - нежитловий будинок за адресою: 04071, м. Київ, Подільський район, вул. Хорива, буд. 1-Г, загальною площею 1223 кв. м - шляхом виходу Київської міської державної адміністрації зі складу засновників Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" з одержанням своєї частки у статутному капіталі згідно положень п. 6.4 Статуту Університету протягом двох місяців з дня прийняття цього рішення, закріпивши за майном (нежитловим приміщенням) цільове використання - для надання освітніх послуг.
Згідно з п. 2 вказаного рішення Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доручено: вжити організаційно-правові заходи на виконання п. 1.1 цього рішення; вийти зі складу засновків Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут розвитку людини" з одержанням своєї частки у статутному капіталі згідно положень Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут розвитку людини" протягом двох місяців з дня прийняття цього рішення.
04.09.2024 Київською міською державною адміністрацією на адресу Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" надіслано лист № 015-317 такого змісту: Територіальна громада міста Києва в особі виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є власником частки у розмірі 34,995 відсотків статутного капіталу Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", код ЄДРПОУ 30373644. Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.03.1999 № 349 "Про створення вищого закладу освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" Університету, в установленому порядку, надано в користування приміщення нежилого будинку № 1, літер Г по вул. Хоривій у Подільському районі міста Києва як внесок міста до статутного фонду Університету. Згідно з пунктом 6.4 Статуту Університету засновник Університету має право вийти з Університету, повідомивши Університет про свій вихід не пізніше ніж за один місяць до виходу. Майно, передане Учасником Університету тільки в користування, повертається в натуральній формі без виплати винагороди та будь-якого іншого виду відшкодування. Враховуючи наведене, даним листом повідомляємо про вихід Київської міської державної адміністрації зі складу засновників Університету.
На підтвердження направлення вказаного листа позивачем долучено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек та поштову накладну.
Листом № 015-341 від 20.09.2024 Київська міська державна адміністрація повідомила відповідача про необхідність здійснення організаційно-правових заходів, пов'язаних із виходом Київської міської державної адміністрації зі складу засновників Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна".
09.10.2024 Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було направлено Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" лист № 062/12-15-2095 від 08.10.2014 з вимогою у відповідності до п. 2.2.2 Статуту Університету скликати та провести позачергові Збори засновників Університету, пов'язані з виходом Київської міської державної адміністрації зі складу засновників Університету.
На підтвердження направлення вказаного листа надано повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний чек.
Позивач зазначає, що до Київської міської державної адміністрації не надходили запрошення на Збори засновників Університету. Збори засновників не проводилися.
Непроведення Університетом Зборів учасників порушує корпоративні права співзасновника щодо участі в управлінні діяльністю Університету, оскільки встановлені законом вимоги про проведення зборів учасників мають завдання забезпечити реальну можливість учасникам Університету реалізовувати свої корпоративні права, зокрема, впливати на діяльність Університету через вищий орган управління - Збори засновників.
Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав, що в статуті Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" відсутній обов'язок Університету скликати та організовувати проведення Зборів засновників за вимогою позивача. Повідомлення від позивача про дату, місце, час скликання Зборів засновників, питання порядку денного Університет не отримував. До позовної заяви позивачем не надано доказів щодо надсилання такого письмового повідомлення Університету та/або іншим засновникам Університету. Також позивачем разом із поданням позовної заяви не було надано (як і в позовній заяві не зазначено) жодних доказів та мотивів на підтвердження вчинення Університетом дій, спрямованих на перешкоджання позивачу скористатись своїм правом самостійно скликати Збори засновників Університету для затвердження виходу Київської міської державної адміністрації зі складу засновників Університету з одержанням своєї частки у статутному капіталі. Відповідно до п. 2.1.8 Статуту засновники Університету або уповноважені ним органи (особи) мають, зокрема, такі повноваження: "Затверджувати виключення засновників зі складу засновників Університету". Тобто Університет, відповідно до Статуту, не має повноважень виключати будь-кого із складу засновників, такі повноваження належать виключно до Зборів засновників. Київська міська державна адміністрація могла реалізувати своє право на скликання загальних Зборів засновників Університету у спосіб, передбачений законом. Вчиняти додаткові заходи для спонукання Університету скликати загальні Збори не має потреби. Відсутність порушеного права позивача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, рішенням № 146/247 від 18.02.1999 Київської міської ради "Про надання дозволу на створення вищого закладу освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" дозволено створення вищого закладу освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", доручено Київській міській державній адміністрації виступити співзасновником Університету.
15.03.1999 Київською міською державною адміністрацією ухвалено розпорядження № 349 "Про створення вищого закладу освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", згідно з яким вирішено виступити його співзасновником.
07.05.1999 здійснено державну реєстрацію Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна".
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про вищу освіту" рішення про утворення, реорганізацію чи ліквідацію закладу вищої освіти приймається:
1) для закладів державної форми власності - Кабінетом Міністрів України;
2) для закладів комунальної форми власності - відповідними органами місцевого самоврядування;
3) для закладів приватної форми власності - фізичними та/або юридичними особами відповідно до закону, у тому числі релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.
Так, рішенням № 493/8459 від 30.05.2024 Київської міської ради "Про повернення майна у власність громади міста Києва" доручено виконавчому органу Київської міської ради:
1.1. Повернути право користування на майно громади міста Києва - нежитловий будинок за адресою: 04071, м. Київ, Подільський район, вул. Хорива, буд.1-Г, загальною площею 1223 кв. м - шляхом виходу Київської міської державної адміністрації зі складу засновників Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" із одержанням своєї частки у статутному капіталі згідно положень п. 6.4 статуту Університету протягом двох місяців з дня прийняття цього рішення, закріпивши за майном (нежитловим приміщенням) цільове використання - для надання освітніх послуг.
1.2. Повідомити Університет про вихід не пізніше ніж за один місяць до виходу.
2. Доручити Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації):
2.1 Вжити організаційно-правові заходи на виконання пункту 1.1 цього рішення.
Позивач, який володіє часткою у розмірі 34,995 % статутного капіталу Університету, на виконання рішення Київської міської ради від 30.05.2024 № 493/8459 звернувся 04.09.2024 до відповідача з повідомленням про вихід Київської міської державної адміністрації зі складу засновників Університету, як передбачено п. 6.4 Статуту.
Відповідно до п. 6.4 Статуту Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", затвердженого Зборами засновників 15.10.2020, протокол № 1 (далі - Статут), засновник Університету має право вийти з Університету, повідомивши Університет про свій вихід не пізніше ніж за один місяць до виходу. Засновник, який виходить із Університету, має право одержати тільки внесену їм частину у Статутному капіталі (фонді) Університету.
Пунктом 2.1 Статуту передбачено, що повноваження засновників щодо управління Університетом визначаються Законами України "Про освіту", "Про фахову передвищу освіту", "Про вищу освіту", цим Статутом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до підп. 2.1.8.1 п. 2.1 Статуту засновник може бути виключений зі складу засновників Університету, зокрема, за рішенням засновника (фізична особа - на підставі власної письмової заяви).
Разом із тим, підп. 2.1.8 п. 2.1 Статуту унормовано, що до повноважень засновників віднесено затверджувати виключення засновників зі складу засновників Університету.
У той же час, відповідно до п. 2.2 Статуту вищим органом управління Університету є Збори засновників. Вони складаються із засновників Університету або призначених ними представників. Кількість голосів кожного із засновників визначається пропорційно розміру (у відсотках) частки засновника у Статутному капіталі (фонді).
Засновники Університету реалізують свої повноваження через Збори засновників, збираються не рідше одного разу на рік та приймають відповідні рішення. Збори засновників вважаються повноважними, якщо на них присутні засновники (представники засновників), що володіють у сукупності більше ніж 60 відсотками голосів від загальної кількості голосів.
Засновники Університету до початку Зборів засновників зобов'язані надати документи, що підтверджують їхні повноваження. Засновники, які володіють не менше ніж 10 % голосів, мають право вимагати розгляду питання на Зборах засновників за умови, що воно було ними поставлене не пізніше як за 10 днів до початку зборів.
Голова Зборів організовує ведення протоколу.
Збори засновників можуть бути черговими та позачерговими.
Відповідно до п. 2.2.3 Статуту про проведення Зборів засновників учасників повідомляють персонально письмово (листом на замовлення, телеграмою, факсом, електронною поштою) із зазначенням часу, місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблене не пізніше, ніж за 20 днів до скликання Зборів засновників, за винятком випадку, передбаченого п. 2.1.15 цього Статуту.
До скликання Зборів засновників учасникам повинна бути надана можливість ознайомитися з документами порядку денного.
Пунктом 2.2.5 Статуту встановлено, що рішення Зборів засновників з усіх питань приймаються не менше як 60 % голосів від загальної кількості голосів присутніх на Зборах засновників.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, Статут Університету не містить положень, які б регулювали організацію скликання та проведення позачергових зборів засновників.
Пунктом 2.2.2 Статуту передбачено, що позачергові Збори засновників скликаються на вимогу засновників, яким належить у сукупності не менше 10 % голосів, на вимогу голови Ревізійної комісії (Ревізора), Голови Наглядової ради (у разі їхнього утворення), а також у випадку, передбаченому п. 2.1.15 цього Статуту.
Враховуючи п. 2.2.2 Статуту, колегією суддів відхиляються доводи скаржника, що саме на відповідача покладено обов'язок технічної організації проведення загальних Зборів.
Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів реалізації Київською міською державною адміністрацією як засновником пунктів 2.2.2 та 2.2.3 Статуту щодо скликання Зборів засновників.
Місцевим господарським судом правильно встановлено, що позивач не скористався правом, передбаченим ч. 4 ст. 98 ЦК України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин та передбачала, що якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.
Щодо доводів скаржника про застосування місцевим господарським судом частини четвертої статті 98 ЦК України, яка була виключена на підставі Закону № 4196-IX від 09.01.2025 на час ухвалення рішення суду, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце (див. висновок щодо застосування частини першої статті 58 Конституції України, викладений у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 3-1085гс15).
Враховуючи, що в обґрунтування позовних вимог позивач послався на листи від 04.09.2024 № 015-317, від 20.09.2024 № 015-341 та від 08.10.2024 № 062/12-15-2095, якими він повідомляв відповідача про вихід зі складу засновників Університету, та на непроведення Університетом Зборів учасників, отже, на переконання позивача, відповідачем порушено права позивача на вихід зі складу засновників Університету в період вересень-жовтень 2024 року.
Натомість частина частина статті 98 ЦК України була виключена на підставі Закону № 4196-IX від 09.01.2025.
Відтак, суд першої інстанції правомірно послався в оскаржуваному рішенні на ч. 4 ст. 98 ЦК України, оскільки така діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Крім того, колегія суддів зауважує, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається посилання суду першої інстанції на загальні положення про юридичну особу, які регулюються главою 7 ЦК України, із зазначенням, що такі здійснюються в редакції на час спірних правовідносин.
Колегією суддів відхиляються за неспроможністю доводи скаржника щодо неможливості застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки, як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення суду, суд першої інстанції не застосовував вказаний Закон до спірних правовідносин.
Перевіряючи доводи скаржника щодо застосування місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного судового рішення висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.11.2020 у справі № 910/8802/19 та від 24.06.2021 у справі № 910/10275/20, в яких правовідносини не є подібними правовідносинам у справі № 910/9216/25, яка розглядається, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 903/154/19).
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Суд звертає увагу на те, що з огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі.
Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц.
Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 910/8802/19 та від 24.06.2021 по справі № 910/10275/20, колегія суддів зауважує, що такі різняться фактичними обставинами справи.
Однак висновки місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні не суперечать правовим висновкам, що викладені у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 910/8802/19 та від 24.06.2021 у справі № 910/10275/20, та нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин.
Враховуючи, що висновки суду першої інстанції за результатами вирішення даного спору по суті є правильними, посилання суду на правові висновки Верховного Суду у постановах від 25.11.2020 у справі № 910/8802/19 та від 24.06.2021 у справі № 910/10275/20 не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.
Щодо посилання скаржника на правовий висновок Верховного суду викладений у постанові від 30.09.2021 у справі № 910/16496/19 (п. 60), колегія суддів звертає увагу, що правовідносини у наведеній скаржником справі не є подібними зі справою, що переглядається, з огляду на підстави заявлених позовних вимог, характер спірних правовідносин, фактичні встановлені судами обставини, оскільки у справі № 910/16496/19 позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав після реалізації свого права на самостійне скликання зборів учасників товариства.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача, неправильно обраний спосіб захисту є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про зобов'язання Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" скликати, організувати та провести збори засновників, оскільки така вимога не відповідає встановленим законом способам захисту наявного у позивача корпоративного права на управління товариством, з підстав неправильно обраного способу захисту права та недоведеності порушення прав позивача.
Також місцевий господарський суд правильно виснував, що вимоги позивача про зобов'язання Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" розглянути на зборах засновників заяву Київської міської державної адміністрації про вихід зі складу засновників та виключення Київської міської державної адміністрацію із складу засновників Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" віднесено до виключної компетенції Зборів засновників (підп. 2.1.8 п. 2.1 Статуту) за умови вчинення дій, передбачених п. 2.2.3 Статуту.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Київської міської державної адміністрації залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі № 910/9216/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 09.03.2026.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
О.О. Євсіков