Справа № 682/1377/25
Провадження № 1-кп/682/26/2026
11 березня 2026 року м. Славута
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
потерпілої - ОСОБА_4
обвинуваченої - ОСОБА_5
захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славута Хмельницької області кримінальне провадження № 12025244000000837 від 01.05.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Славута Хмельницької області, українки, громадянки України, з вищою освітою, не одруженої, маючої на утриманні 7 неповнолітніх дітей, не маючої на утриманні осіб похилого віку, працюючої на посаді розподілювача робіт 2 розряду виробничого підрозділу Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень Регіональної Філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», зареєстрованої за адресою : АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою : АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
ОСОБА_5 достовірно знаючи про те, що у зв?язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, Указом Президента України від 14.01.2025 № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15.01.2025 № 4220-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05.30 год. 08.02.2025 строком на 90 діб, тобто до 09 травня 2025 року, вчинила умисне кримінальне правопорушення (злочин), з наступних обставин. Так, 26 квітня 2025 року, о 15 годині 06 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи на території скверу, що розташований неподалік приміщення кінотеатру імені Т.Г. Шевченка по вул. Площа Шевченка, 3 в м. Славута Шепетівського району Хмельницької області, де у останньої виник умисел на крадіжку майна потерпілої ОСОБА_4 . Надалі, ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, умисно, з метою особистого незаконного збагачення, розуміючи суспільну небезпеку своїх дій, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, з дерев?яної лави, яка розташована на вказаній території, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, таємно викрала бувшу у використанні дитячу сумку-бананку, вартістю 76,05 грн, мобільний телефон марки "Хiаоmі" моделі «23124RA7EO» (Redmi Not 13) 6/128 GB, вартістю 4 366,67 грн, в якому знаходилася сім картка оператора мобільного зв?язку «Київстар», вартістю 50 грн, та чохол до мобільного телефону марки "Хіаоmі" моделі «23124RA7EO», вартістю 133,00 грн, чим спричинила потерпілій ОСОБА_4 майнову шкоду у сумі 4 625,72 грн.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 4 ст. 185 КК України.
В суді ОСОБА_5 винуватість у пред'явленому обвинуваченні не визнала, показала суду, що 26.04.2025 року близько 15.00 год. вона забрала дітей з гуртка, вони йшли через сквер біля пам'ятника ім. Т.Г. Шевченка, один з дітей згубив ручку. Почав плакати, вони ходили по колу навколо скверу і шукали ручку. На лавці у сквері вона побачила барсетку, спочатку пройшла повз неї, а потім підійшла і забрала її. В цей час її діти побігли і вона, щоб не втратити їх з поля зору побігла за ними. Завівши дітей в церкву, вона пішла до баби Люби, щоб та дала оголошення для відшукання власника знахідки. Баба ОСОБА_7 написала оголошення, розклеїла по місту і вони чекали, поки знайдеться власник сумочки та мобільного телефону. В четвер вона забрала дітей зі школи, побачила поліцейського ОСОБА_8 і повідомила йому про знахідку, він запропонував занести знайдений мобільний телефон до поліції. В неї із собою не було мобільного телефону, тому разом із ОСОБА_8 поїхала додому, взяла мобільний телефон і привезла в поліцію. Не пам'ятає чи проводилася з нею слідча дія, під час якої вона добровільно видала мобільний телефон. Наміру заволодіти знайденим майном у неї не було.
Винуватість ОСОБА_5 підтверджується наступними доказами, дослідженими судом під час судового розгляду.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала суду, що 26 квітня 2025 року вона разом з дитиною гуляла на території скверу, що розташований неподалік кінотеатру ім.Т.Г. Шевченка по вул. Площа Шевченка,3. Потім зустріла знайому, розмовляла з нею, вирішила з нею та дітьми прогулятися до річки Утка. Дійшовши до магазину «Чайка», вона зрозуміла, що дитина забула сумочку - «бананку», в якій був мобільний телефон, на лавці у сквері. Намагалася зателефонувати на номер телефону, він був вимкнений. Потім вона повернулася до скверу, почала запитувати у людей чи не бачили вони на лавці сумочку - жабку зеленого кольору, в якій був мобільний телефон Redmi 13. Ніхто із присутніх у сквері її не бачив. Серед присутніх ОСОБА_5 вона не бачила. З моменту як дитина залишила сумочку з телефоном до часу виявлення відсутності майна пройшло близько 25-30 хв. Дитина повідомила їй, що мобільний телефон був заряджений на 76 %, пароль на телефоні був - 2417. В мобільному телефоні була вставлена сім-картка мобільного оператора «Київстар». Після того, як вона не знайшла у сквері забутий мобільний телефон і сумочку, вона написала у соціальних мережах, у розділі «Підслухано у Славуті», просила за винагороду повернути мобільний телефон. Чекала впродовж дня, в надії, що хтось із мешканців міста відгукнеться і повідомить про знахідку. 01.05.2025 року вона звернулася до поліції і написала заяву про те, що дитина згубила мобільний телефон на лавці у сквері, який був у подальшому викрадений. Через деякий час вона зателефонувала до поліції, їй повідомили, що знайшли мобільний телефон. Обвинувачену ОСОБА_5 вона бачила в поліції. Не пам'ятає коли їй повернули мобільний телефон, але не відразу, бо з ним проводилися якісь дії. Вона пам'ятає, що коли зустрілася із ОСОБА_5 у поліції, остання говорила по телефону і зазначала, що не буде віддавати мобільний телефон. Коли телефон їй повернули, в ньому залишався заряд.
Свідок ОСОБА_9 (свідок сторони захисту) суду показала, що вона товаришує із ОСОБА_5 , поруч проживають. ОСОБА_5 знайшла сумочку із мобільним телефоном на лавці, у парку біля пам'ятника. Попросила її написати оголошення про знахідку і розклеїти по місту. Коли вона приходила, її не було вдома, була її донька ОСОБА_10 . Наступного дня вона написала оголошення про те, що знайдено мобільний телефон і сумочку, а також, що за загубленими речами слід звернутися за телефоном і вказала свій номер телефону. Оголошення вона розклеїла в різних місцях, на зупинках громадського транспорту, на автовокзалі та біля пам'ятника, де було знайдено мобільний телефон. ОСОБА_5 показувала їй мобільний телефон, він був великий чорного кольору, у темній сумці. На той час, коли ОСОБА_5 показувала їй телефон, останній був заблокований. Через декілька днів після розміщення оголошень, вона їх сфотографувала. За телефоном і сумочкою ніхто не звертався.
Свідок ОСОБА_11 (свідок сторони захисту), суду показала, що до її бабусі, з якою вона проживає приходила ОСОБА_5 , повідомила, що знайшла сумочку, хотіла, щоб бабуся написала оголошення. Бабусі вдома не було, ОСОБА_5 пішла. Наступного дня, близько 14.00 год. вона знову прийшла і попросила бабусю дати оголошення. Бабуся ОСОБА_9 написала оголошення і розклеїла їх по місту. Вона бачила розміщені оголошення про віднайдення телефону, на них був зазначений мобільний телефон її бабусі. Мобільний телефон, який був знайдений ОСОБА_5 у сумочці вона не бачила.
Свідок ОСОБА_8 (свідок сторони обвинувачення) показав суду, що працює оперативним працівником Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області. Йому стало відомо, що ОСОБА_4 перебуваючи у сквері ім. Т.Г. Шевченка разом з дитиною відволіклася на розмову з подругою, її дитина залишила на лавці сумочку, в якій був мобільний телефон. Разом з іншим працівником поліції вони поїхали і переглянули відео з камер відеоспостереження, встановлених на приміщенні кінотеатру, який знаходиться біля скверу. На відео впізнали ОСОБА_5 . Зателефонували ОСОБА_4 для того, щоб вона написала заяву. Потім побачили як ОСОБА_5 разом із дітьми йде зі сторони музею. Запросили її до відділку поліції, вона погодилася. Спочатку ОСОБА_5 заперечувала факт крадіжки мобільного телефону і свою присутність у сквері, де було залишено сумочку з мобільним телефоном. Потім попросила зателефонувати своєму адвокату ОСОБА_6 , який запропонував їй повернути мобільний телефон, на що вона погодилася. В подальшому він разом із ОСОБА_5 поїхали до неї додому, вона вийшла з мобільним телефоном і сумочкою, повідомила, що хоче добровільно видати мобільний телефон. Він її підвіз до відділку поліції і передав черговому слідчому.
Свідок ОСОБА_12 (свідок сторони обвинувачення) показала суду, що у травні 2025 року в післяобідній час оперативний працівник поліції ОСОБА_8 привів до неї ОСОБА_5 і попросив опитати з приводу мобільного телефону. ОСОБА_5 повідомила, що відводила дітей на гурток і знайшла мобільний телефон, пробувала знайти власника телефону, але їй це не вдалося. Після цього віднесла додому телефон. З початку розмови ОСОБА_5 заперечувала наявність у неї мобільного телефону. Коли ОСОБА_5 прийшла до відділу поліції, вона записала її до журналу відвідувачів, їй не було відомо, чи було зареєстровано заяву потерпілої ОСОБА_4 про крадіжку мобільного телефону. ОСОБА_5 не повідомляла, що зверталася до сусідки, щоб остання розклеїла оголошення з метою відшукання власника телефону. ОСОБА_5 зазначила лише те, що вона спитала у людей на лавці, чи не бачили вони, хто залишив мобільний телефон в сумочці на лавці. Їй невідомо, що ОСОБА_5 їздила із працівником поліції додому за мобільним телефоном. Відібрані від ОСОБА_5 пояснення вона передала слідчому ОСОБА_13 .
Також винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 підтверджується наступними письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду :
- витягом з ЄРДР від 01.05.2025 року, відповідно до якого 01.05.2025 року о 14.37 год. зареєстроване кримінальне провадження за заявою ОСОБА_4 про кримінальне правопорушення : 26 квітня 2025 року близько 15.30 год. в м. Славута невстановлена особа перебуваючи у сквері неподалік Славутського кінотеатру, розташованого по вул. Площа Шевченка, 3 під час дії на території воєнного стану, шляхом вільного доступу із лавки здійснила крадіжку жіночої сумочки, у якій знаходився мобільний телефон марки «Redmi Not 13» , що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , завдавши останній майнову шкоду орієнтовно 5 000 грн. (а.п. 1);
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01.05.2025 року, в якій зазначено, що ОСОБА_4 звернулася із вказаною заявою, в якій зазначила, що 26.04.2025 року близько 15.00 год. невідома особа заволоділа сумочкою та телефоном, який знаходився в ній марки «Redmi Not 13», із сім-карткою оператора «Київстар» тел. НОМЕР_1 . IMEI : НОМЕР_2 , НОМЕР_3 з чорним чохлом та побитим захисним склом, який знаходився у скверику на лавочці за адресою : м. Славута площа Шевченка, 3 (а.п. 4);
- заявою ОСОБА_5 від 01.05.2025 року, в якій вона вказала, що добровільно видає працівникам поліції знайдену нею барсетку, в якій знаходився мобільний телефон марки «Ксіомі Редмі Нот 13» чорного кольору із силіконовим чохлом до вказаного телефону та саму барсетку зеленого кольору (а.п. 5) ;
- протоколом огляду та добровільної видачі від 01.05.2025 року о 15.05 год, з якого слідує, що в присутності понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ОСОБА_5 добровільно видала працівникам поліції мобільний телефон марки «Redmi Not 13» чорного кольору з чохлом силіконовим до вказаного телефону і дитячу сумку барсетку червоно-зеленого кольору. Як пояснила остання вказане майно вона взяла із бильця лавки у сквері по вул. Площа Шевченка, 3 за відсутності власника та зберігала за місцем свого проживання, шукаючи власника (а.п. 6-8);
- постановою про визнання предмета речовим доказом від 01.05.2025 року, відповідно до якої мобільний телефон марки «Redmi Not 13» моделі «23124RA7EO», чохол до телефону марки «Redmi Not 13» моделі «23124RA7EO» та дитячу сумку - бананку зеленого кольору визнано речовими доказами та передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_4 (а.п. 9);
- висновком експерта № СЕ-19/123-25/6857-ТВ від 07.05.2025, відповідно до якого ринкова вартість наданого на дослідження мобільного телефону марки «Xiomi» моделі «23124RA7EO» (RedmiNot 13) 6/128 GB станом на 26 квітня 2025 року могла становити - 4366,67 грн. (а.п. 13-17);
- висновком експерта № СЕ-19/123-25/6858-ТВ від 08.05.2025, відповідно до якого ринкова вартість наданого на дослідження чохла до мобільного телефону марки «Xiomi» моделі «23124RA7EO» станом на 26 квітня 2025 року могла становити - 133 грн. (а.п. 21-25);
- висновком експерта № СЕ-19/123-25/6856-ТВ від 07.05.2025, відповідно до якого ринкова вартість наданої на дослідження бувшої у використанні дитячої сумки - бананки зеленого кольору станом на 26 квітня 2025 року могла становити - 76,05 грн. (а.п. 29-33);
- довідкою ФОП ОСОБА_16 від 07.05.2025 року, відповідно до якої вартість сім-картки мобільного оператора телекомунікаційних послуг «Київстар» становила 50 грн. (а.п.34);
- листом слідчого ВРЗЗС СВ Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_17 до директора Славутської школи мистецтв про надання відео з камери спостереження, розташованої на приміщенні кінотеатру ім. Т.Г. Шевченка за адресою : м. Славута вул. Площа Шевченка, 3 Шепетівського району Хмельницької області за період часу з 15.30 год. по 16.30 год. 26.04.2025 року (а.п. 36);
- відеозаписом з камери спостереження, розташованої на приміщенні кінотеатру ім. Т.Г. Шевченка за адресою : м. Славута вул. Площа Шевченка, 3 Шепетівського району Хмельницької області за період часу з 15.30 год. по 16.30 год. 26.04.2025 року, наданим директором Славутської школи мистецтв на запит слідчого, з якого слідує, що ОСОБА_5 підходить до лавки у сквері, дивиться по сторонам і забирає сумочку, кладе її до своєї сумки, потім йде за ріг приміщення кінотеатру (а.п. 38);
- постановою про визнання предмета речовим доказом від 15.05.2025 року, відповідно до якої DVD - диск із наявним на ньому відеозаписом визнано речовим доказом та долучено до матеріалів кримінального провадження (а.п. 39);
- протоколом огляду речового доказу від 15.05.2025 року, відповідно до якого слідчим було переглянуто відеозапис з камери спостереження, розташованої на приміщенні кінотеатру ім. Т.Г. Шевченка за адресою : м. Славута вул. Площа Шевченка, 3 Шепетівського району Хмельницької області за період часу з 15.30 год. по 16.30 год. 26.04.2025 року, наданий директором Славутської школи мистецтв (а.п. 40).
З журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Відділення поліції №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, дослідженого судом за клопотанням сторони захисту слідує, що ОСОБА_5 зареєстрована у журналі 01.05.2025 року о 13.14 год., а ОСОБА_4 - 01.05.2025 року о 13.31 год.
З досудової доповіді органу пробації від 17.06.2025 року слідує, ОСОБА_5 маючи середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, а також середній ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_5 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень : проведення соціально-виховних, профілактичних бесід, щодо недопущення вчинення нових кримінальних та адміністративних правопорушень та виконання обов'язків, покладених судом.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 просив перекваліфікувати дії ОСОБА_5 зі ст.185 ч.4 КК України на ст. 193 КК України, оскільки її дії кваліфіковані не вірно, в діях ОСОБА_5 наявний склад кримінального правопорушення - привласнення знахідки.
Крім того, захисник стверджував про порушення порядку зібрання й закріплення доказів, зокрема проведення слідчих дій до внесення відомостей до ЄРДР, а саме вважає, що ОСОБА_5 видала добровільно знайдений мобільний телефон до того, як потерпіла написала заяву в поліцію і вона була зареєстрована в ЄРДР, що слідує із журналу відвідувань. Крім того, слідчий не оглянув мобільний телефон належним чином, не перевірив здійснення із нього дзвінків ОСОБА_5 , поверхово оглянув відеозапис, з камер відеоспостереження, який було надано директором Славутської школи мистецтв на запит слідчого.
Суд, перевіривши доводи сторони захисту і обвинувачення, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази з точки зору їх належності, достовірності і допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності для встановлення фактичних обставин, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме, що її дії слід кваліфікувати як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану за ст.185 ч.4 КК України.
Висновки суду ґрунтуються на приписах національного законодавства та встановлених в судовому засіданні фактичних даних.
Ст. 337, 338 ЦК України визначено, що особа, яка знайшла загублену річ, зобов'язана негайно повідомити про це особу, яка її загубила, або власника речі і повернути знайдену річ цій особі. Особа, яка знайшла загублену річ у приміщенні або транспортному засобі, зобов'язана передати її особі, яка представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу. Якщо особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, або місце її перебування невідомі, особа, яка знайшла загублену річ, зобов'язана заявити про знахідку Національній поліції або органові місцевого самоврядування. Особа, яка знайшла загублену річ, має право зберігати її у себе або здати на зберігання Національній поліції, або органові місцевого самоврядування, або передати знахідку особі, яку вони вказали. Особа, яка знайшла загублену річ, відповідає за її втрату, знищення або пошкодження в межах її вартості лише в разі свого умислу або грубої необережності.
Особа, яка знайшла загублену річ, набуває право власності на неї після спливу шести місяців з моменту заявлення про знахідку Національній поліції або органові місцевого самоврядування, якщо: 1) не буде встановлено власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення загубленої речі; 2) власник або інша особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, не заявить про своє право на річ особі, яка її знайшла, Національній поліції або органові місцевого самоврядування.
Отже особа, яка знайшла загублену або залишену власником річ, зобов'язана у найкоротший розумний термін повідомити власника чи заявити про знахідку Національній поліції або органу місцевого самоврядування.
За нормативним визначенням крадіжка (ст.185 КК України) це вчинене з корисливих мотивів таємне заволодіння майном, яке завідомо є чужим для винного, тобто воно перебуває у власності іншої особи, і винний не має на це майно ні дійсного, ні гаданого права.
Зовнішні прояви знахідки і крадіжки можуть співпадати, зокрема можуть полягати у вилученні чужого майна з того місця, де воно загублене чи залишене власником, тому основним критерієм для розмежування дій є суб'єктивна сторона вчиненого (психічне ставлення особи до вчиненого і наслідків, мета, наміри, мотиви).
Для правильної кваліфікації дій особи у цій ситуації необхідно враховувати місце перебування речі, можливість власника повернутися за річчю, активність дій особи, яка виявила чуже майно, її наступна поведінка.
Верховний Суд у своїх висновках вказав, що заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка мала підстави вважати, що власник може за річчю повернутися, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна. Якщо привласнення майна відбувається в адміністративних приміщеннях, пунктах здійснення розрахунково-касових операцій та інших громадських місцях з обмеженим простором, в таких випадках слід констатувати презумпцію «забутості» речі її власником: у подібних випадках особа, яка привласнює річ, має розуміти, що зовнішні умови, обстановка, розташування речі свідчать про те, що вона фактично не вийшла з володіння власника, а лише залишена чи забута ним.
На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д)відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна» (справа №128/984/17 від 23.06.2020, №761/31918/14-к від 18.07.2019).
Наведені докази у своїй сукупності доводять умисел і корисливий мотив ОСОБА_5 на заволодіння залишеного дитиною потерпілої ОСОБА_4 мобільного телефону та дитячої сумочки.
За встановлених судом обставин ОСОБА_5 не знайшовши власника загублених речей, мала можливість повідомити про знахідку органи Національної поліції чи місцевого самоврядування, натомість забрала сумочку із мобільним телефоном і швидко залишила місце, де виявила знахідку, після цього вимкнула мобільний телефон, видала його лише після виявлення працівниками поліції та розмови із адвокатом, що свідчить про те, що ОСОБА_5 виявивши мобільний телефон у дитячій сумочці, залишений на лавці у сквері не вживала активних дій, щоб віднайти власника загубленої речі, не заявила про знахідку Національній поліції або органові місцевого самоврядування, а поклала телефон на полиці і чекала, поки за втрату речей забудуть, що також свідчить про її небажання повертати знахідку власнику майна, тобто про корисливий мотив.
До того ж, ОСОБА_5 , виявивши забуту річ - дитячу сумочку, в якій знаходився мобільний телефон, яка висіла на лавці у невеликому сквері, мала розуміти, що зовнішні умови, обстановка, розташування речі свідчать про те, що вона фактично не вийшла з володіння власника, а лише залишена чи забута ним і власник має повернутися за вказаною річчю, що й сталося у даній ситуації, потерпіла ОСОБА_4 повернулася за забутим майном через короткий проміжок часу -25-30 хв., і почала розшукувати його, не вважаючи річ втраченою, тому і звернулася до поліції з приводу крадіжки майна, спочатку з усною заявою, бо мала надію, що майно повернуть, а потім із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Суд критично ставиться до показів свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , які були допитані судом за клопотанням сторони захисту і вказали про розклеювання ОСОБА_9 оголошень по місту Славута на прохання ОСОБА_5 щодо знайденого нею мобільного телефону та дитячої сумочки із зазначенням їх місцезнаходження, оскільки ОСОБА_5 не повідомляла в ході досудового розслідування про вжиті нею заходи щодо відшукання власника знахідки, не вказувала на означених свідків, і свідки не могли вказати точної дати розклеювання оголошень, фотознімки оголошень були зроблені свідком лише в червні 2025 року, коли кримінальне провадження перебувало на розгляді в суді. Натомість свідок ОСОБА_12 , яка відбирала пояснення у ОСОБА_5 повідомила, що обвинувачена від початку заперечувала наявність у неї знайденого мобільного телефону. Крім того, свідок ОСОБА_8 зазначив, що ОСОБА_5 , яку вони зустріли неподалік відділку поліції не бажала повернути знахідку, і заперечувала факт крадіжки мобільного телефону. Лише після спілкування зі своїм адвокатом, погодилася поїхати з працівником поліції додому і видати добровільно знайдений нею мобільний телефон та дитячу сумочку.
Суд критично ставиться до показань обвинуваченої ОСОБА_5 , розцінює їх як бажання уникнути кримінальної відповідальності за тяжкий злочин, яка зазначила, що не мала наміру залишати знайдене майно собі та не вчиняла крадіжки, вживала заходи, які вважала необхідними для відшукання власника знахідки, звернулася до сусідки за розміщенням оголошень, а потім звернулася за порадою до працівника поліції, оскільки її покази спростовуються дослідженими судом доказами, а також показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_12 .
Отже, у суду немає обґрунтованих сумнівів у доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Разом з тим, суд не погоджується із твердженням захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_6 та не вбачає підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_5 зі ст.185 ч.4 КК України на ст.193 КК України, оскільки ст. 193 КК України передбачена кримінальна відповідальність за незаконне привласнення особою знайденого чи такого, що випадково опинилося у неї, чужого майна або скарбу, які мають особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, тобто предметом вказаного кримінального правопорушення може бути лише майно або скарб, які мають особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність.
Не спростовують висновків суду і є хибними доводи захисника про отримання органом досудового розслідування інформації про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення до того, як було зареєстровано заяву потерпілої про вчинення крадіжки, ОСОБА_5 добровільно видала знайдене нею майно до реєстрації повідомлення про кримінальне правопорушення в ЄРДР, оскільки з матеріалів кримінального провадження слідує, що відомості в ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення за заявою потерпілої ОСОБА_4 внесені 01.05.2025 року о 14.58.27 год., добровільна видача мобільного телефону та дитячої сумочки відбулася 01.05.2025 року о 15.05 год. Факт реєстрації ОСОБА_5 в журналі відвідувачів Відділення поліції №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області раніше, потерпілої ОСОБА_4 не може свідчити про вчинення слідчих дій - добровільної видачі ОСОБА_5 майна, до написання заяви потерпілою про вчинення кримінального правопорушення, оскільки з пояснень свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_12 слідує, що відпочатку ОСОБА_5 надала пояснення, потім з працівником поліції поїхала додому за мобільним телефоном і лише після цього з нею було проведено слідчу дію.
Згідно зі ст.93 КПК України передбачено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Тому витребування слідчим від директора Мистецької школи «Славутська школа мистецтв» відеозапису із камери відеоспостереження, встановленої на приміщенні кінотеатру по вул. Площа Шевченка, 3 в м. Славута, на якому зафіксовано момент заволодіння ОСОБА_5 майном та надання вказаного відеозапису на запит слідчого, здійснене в порядку передбаченому ст.93 КПК України.
Суд вважає, що вказаний доказ є допустимим доказом та не може бути визнаний недопустимим в розумінні ст.89 КПК України.
Що стосується тверджень захисника про неналежний огляд мобільного телефону та поверховий перегляд відеозапису з камер відеоспостереження, суд вважає, вказані доводи необґрунтованими, та зауважує, що відповідно до ст.129 Конституції України основними заходами судочинства є серед іншого змагальність сторін та свобода в наданні доказів і доведеності їх переконливості. З метою дотримання цього конституційного принципу в ст.26 КПК України закріплено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах і спосіб передбачений кримінальним процесуальним законодавством.
Захист в ході досудового розслідування не клопотав про доступ до речового доказу при виконанні вимог ст.290 КПК України, не заявляв про недопустимість доказів - протоколу огляду мобільного телефону та відеозапису з камер відеоспостереження, такі клопотання не були заявлені і в ході судового розгляду справи, а тому вказані захисником докази суд вважає належними та допустимими, які підтверджують обставини скоєного кримінального правопорушення.
На переконання суду наведена стороною обвинувачення версія вчинення ОСОБА_5 крадіжки доведена і це єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність встановлених судом фактів.
При призначенні покарання суд відповідно до вимог статей 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке за наведеною у ст.12 КК України класифікацією віднесене до тяжкого злочину; особу винної, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей; добровільно повернула потерпілій майно, в належному стані, відсутність обставин, що обтяжують покарання винної.
Не зважаючи на обрану обвинуваченою лінію захисту, суд вважає можливим виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства.
З огляду на позицію потерпілої, яка не бажає суворо карати обвинувачену, відсутність для неї реальних майнових збитків, повернення їй викрадених речей, необхідним і достатнім є призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ст.185 ч.4 КК України та звільнення від його відбування на підставі статті 75 КК України. Визначений судом мінімальний іспитовий строк і передбачені ст. 76 КК України обов'язки, будуть слугувати дієвим заходом контролю за поведінкою обвинуваченої та стримуючим фактором від вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
На переконання суду таке покарання відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації, буде співмірним вчиненому та необхідним для досягнення мети покарання і завдань кримінального судочинства.
Суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу, який до неї не застосовувався під час досудового розслідування.
Цивільний позов не заявлений.
Відповідно до ст.100 КПК України речові докази слід повернути потерпілій, а DVD диск із відеозаписом з камер відеоспостереження слід залишити в матеріалах кримінального провадження.
Процесуальні витрати на проведення судових товарознавчих експертиз відповідно до ст. 124 КПК України в сумі 4902,70 грн. покладаються на обвинувачену ОСОБА_5 .
Керуючись ст.100, 124, 374, 375, 615 КПК України, суд,
Визнати ОСОБА_5 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити їй покарання у виді 5 ( п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк в 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ст. 76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирати.
Речовий доказ: мобільний телефон марки «Redmi Not 13» моделі «23124RA7EO», чохол до телефону марки «Redmi Not 13» моделі «23124RA7EO» та дитячу сумку - бананку зеленого кольору повернути за належністю потерпілій ОСОБА_4 , DVD - диск із відеозаписом - залишити в матеріалах кримінального провадження (а.п. 9,39).
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/123-25/6857-ТВ від 07.05.2025 в сумі 1782,80 грн, за проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/123-25/6858-ТВ від 07.05.2025 в сумі 1782,80 грн, за проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/123-25/6856-ТВ від 07.05.2025 в сумі 1337,10 грн, всього в сумі 4902,70 грн. (а.п. 12,20,28).
Вирок може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після оголошення вручити прокурору і обвинуваченій.
Головуючий суддя : ОСОБА_1