Справа № 680/906/25
№2/680/97/26
11 березня 2026 року селище Нова Ушиця
Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі судді Польової В.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Представник ТОВ «Українські Фінансові Операції» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором в розмірі 15299,34 грн. та судові витрати.
Позов мотивовано тим, що тим, що 04 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4185787 на суму 3000,00 грн.
26 липня 2024 року між ТОВ «Українські Фінансові Операції» та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір факторингу №26/07/22024 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «Українські Фінансові Операції» право вимоги за кредитним договором до позичальників, в тому числі за договором №4185787 від 04 грудня 2023 року.
Таким чином, ТОВ «Українські Фінансові Операції» наділено правом вимоги до відповідача за договором №4185787 від 04 грудня 2023 року.
Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за кредитним договорам, в результаті чого виникла заборгованість за договором №4185787 від 04 грудня 2023 року у сумі 24600 грн, з яких: 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14160 грн - заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором, 7440,00,00 грн - заборгованість за процентами нарахованими позивачем.
Крім того, позивач просить в порядку ч.ч.10, 11ст. 365 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С сума основного боргу; 3 3% річних; 100 переведення відсотків; 365кількість днів у році; Дн. кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції». Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування..
Ухвалою судді від 15 січня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без виклику сторін, витребувано письмові докази у АТ КБ «Приват Банк».
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без їх участі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач повідомлений про розгляд справи належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження за зареєстрованим місцем проживання, яка повернулась на адресу суду 22 січня 2026 року із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», відзиву до суду не направив.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін не надходили.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, дійшов наступного висновку.
Так, 04 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір №4185787 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 04 грудня 2023 року. Згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3000,00 грн строком на 360 днів, шляхом перерахування коштів кредиту на його платіжну картку № НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,0% від суми кредиту за кожен день користування в межах строку кредиту вказаного в п.1.3 Договору (360 днів) . Періодичні платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.
Відповідно до п. 1.1. Договору його укладення здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок «Credit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет.
Згідно з п. 9.7.1 Договору він вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.
Для підписання Договору позивачу було надано одноразовий ідентифікатор «12843», що підтверджується розділом 10 Договору.
Договір укладено на умовах строковості, поворотності, платності користування кредитними коштами у вигляді нарахування процентів.
04 грудня 2023 року відповідач підписав електронним підписом «89447» також Паспорт споживчого кредиту, з умовами кредитування.
В матеріалах справи наявні Правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», затверджені наказом директора ТОВ «Лінеура Україна» від 20.11.2023 року, які діють з 21 листопада 2023 року та були чинними на час укладення кредитного договору №4185787 від 04 грудня 2023 року.
Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору про переказ коштів № ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення». Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 3000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки платіжного системи «iPay.ua».
Також факт зарахування кредитних коштів підтверджується довідкою АТ КБ «Приват Банк» від 26 січня 2026 року відповідно до якої на ім'я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), на яку було зараховано 3000,00 грн. 04 грудня 2023 року.
За даними поденного розрахунку заборгованості за Договором №4185787 від 04 грудня 2023 року, станом на 26 липня 2024 року за період з 04 грудня 2023 року по 26 липня 2024 року включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 14160,00 грн. Загальна сума заборгованості склала 17160,00 грн, з яких: тіло кредиту 3000,00 грн, заборгованість за процентами 14160,00 грн.
26 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу №26/07/2024 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «Українські Фінансові Операції» право вимоги за кредитним договором до позичальників, в тому числі за договором №4185787 від 04 грудня 2023 року.
На виконання договору факторингу ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Українські Фінансові Операції» підписали реєстр прав вимоги.
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №26/07/2024 від 26 липня 2024 року до ТОВ «Українські Фінансові Операції» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4185787 від 04 грудня 2023 року на загальну суму 17160,00 грн, з яких: тіло кредиту 3000,00 грн, заборгованість за процентами 14160,00 грн.
Таким чином, за вказаним договором факторингу до позивача перейшло право вимоги за зобов'язанням відповідача по вищевказаному договору.
Відповідно до поданого розрахунку заборгованості за кредитним договором №4185787 від 04 грудня 2023 року були нараховані проценти за користування грошовими коштами в сумі 14160,00 грн.
В межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські Фінансові Операції» з дати факторингу 26 липня 2024 року донараховано відсотки за 124 календарні дні в розмірі 7440,00 грн. (3000 грн х 2 % = 60 грн. грн х 124 календарних днів).
Суд констатує, що у позивача, який є новим кредитором згідно з договором факторингу, виникло право вимоги до відповідача про стягнення кредитних коштів у розмірі, який був визначений за умовами укладення договору факторингу, оскільки ОСОБА_1 , взявши кредитні кошти у ТОВ «Лінеура України» у сумі 3000,00 грн, вчасно їх не повернув.
Вказаний розрахунок відповідає умовам укладеного кредитного договору. Доказів на його спростування матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.
Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ч. 1 ст.ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Вирішуючи позовні вимоги про застосування положень ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України та зобов'язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
В свою чергу, згідно ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
Однак, це є правом суду, а не обов'язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.
Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 04 грудня 2023 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.
Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 625 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз'яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, з врахуванням того, що позивач подав достатньо доказів, які свідчать про взаємовідносини сторін та наявність заборгованості за кредитним договором, відповідач належним чином не виконав умови кредитного договору, допустив прострочення платежів та не подав суду жодних доказів, які б спростували позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 24600,00 грн.
Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених ТОВ «Українські Фінансові Операції» витрат на правничу допомогу представник позивача долучив до матеріалів справи: договір про надання юридичних послуг №01/08/2024-А, укладеним 01 серпня 2024 року між позивачем та адвокатом Дідух Є.О.; детальний опис робіт (наданих послуг) №4185787 від 05 грудня 2025 року, акт прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, згідно з яким загальна вартість наданих послуг становить 10000,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 у справі N 904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Враховуючи викладене, оскільки позивачем не надано доказів здійснення ним оплати адвокату за надані ним послуги по даній справі, а також те, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу до 4000,00 грн.
Саме такий розмір витрат є розумним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції», (04070, м. Київ, вул. Глибочицька, 40, приміщення 19 літ. «Н», «П»), (ЄДРПОУ:40966896), заборгованість за кредитним договором №4185787 від 04 грудня 2023 року в розмірі 24600 (двадцять чотири тисячі шістсот) гривень 00 копійок, з яких: 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14160 грн - заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором, 7440,00,00 грн - заборгованість за процентами нарахованими позивачем.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції», 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», місцезнаходження: 04070, місто Київ, вул. Глибочицька, будинок 40, приміщення 19 літ. «Н», «П», ЄДРПОУ 40966896.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 .
Суддя В. Є. Польова