Справа № 466/6/26 Провадження № 2-а/450/19/26
"10" березня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Добош Н.Б.
при секретарі Хамуляк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Інспектора 1 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, ОСОБА_2 , про визнання незаконними та протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
позивач звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Інспектора 1 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Окілко О.Т., про визнання незаконними та протиправними дії лейтенанта поліції Управління патрульної поліції у Львівській області департаменту патрульної поліції Окілка О.Т. при складанні постанови серії ЕНА № 6414665 від 26.12.2025 року; визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 6414665 від 26.12.2025 року «Про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 26 січня 2025 року близько 12:50 позивач, керуючи автомобілем Volkswagen ID.4 Crozz (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухалася через с. Холодновідка. У цей час попереду автомобіля позивача раптово з'явився чоловік у форменому одязі працівника поліції, який, вийшовши з кущів, жестами почав вимагати зупинки транспортного засобу. Позивач зупинилась та до неї підійшов інший працівник поліції з невідомим предметом та повідомив про порушення швидкісного режиму, вказав, що невдовзі винесе постанову. Через приблизно 15 хвилин до неї підійшов інший працівник поліції та передав постанову серії ЕНА № 6414665 від 26.12.2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Звертає увагу, що зафіксоване порушення не відбулося в автоматичному режимі, а штраф у розмірі 340 грн було накладено без належного документального підтвердження та з порушенням вимог п. 3.2 ПДР України та ст. 267 КУпАП щодо фіксації доказів. 3 фабули постанови позивач дізналася, що працівники поліції вимірювали швидкість транспортного засобу приладом TruCam LTI 20/20 TC000652, та в постанові зазначено, що нею порушено п. 12.4 ПДР України - перевищення максимально допустимої швидкості руху в населених пунктах. Вважає зазначену постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки поліцейські не можуть ховатися в кущах або в інших непомітних місцях, щоб «підловити»: водіїв на порушенні правил дорожнього руху.
Вказує, що застосування спеціальних технічних засобів контролю швидкості, зокрема приладу TruCam LTI 20/20 TC000652, має відбуватися публічно та законно. Закон України «Про дорожній рух» та Порядок контролю швидкості передбачають, що прилади контролю швидкості повинні використовуватися у місцях, де водій може їх бачити або отримати попередження про контроль. Прилад Tru Cam LTI 20/20 вимірює швидкість транспортного засобу за допомогою лазерного променя (LIDAR). Використання Tru Cam із кущів не дає точного та допустимого вимірювання, якщо кут значно більший за 5-10° і є фізичні перешкоди; використання такого положення порушує інструкцію Tru Cam i cт. 251 КУпАП. В матеріалах справи та у постанові відсутні докази того, що поліцейський, який здійснював вимірювання швидкості приладом Tru Cam, пройшов відповідну підготовку та був допущений до роботи з даним приладом. Чинну повірку приладу на дату і час фіксації позивачу не надано. Вважає, що прилад Tru Cam технічно допускає використання у ручному режимі, але відповідачем не доведено дотримання інструкції виробника щодо стабільності приладу та не надано доказів належної підготовки оператора, що ставить під сумнів достовірність та допустимість результатів. Звертає увагу на те, що відповідно до ст. 283 КУпАП, у постанові мають зазначатися докази (фото/відео фіксація), проте у матеріалах справи такі докази відсутні. Інструкція виробника TruCam прямо вимагає забезпечити стабільність приладу, уникати коливань, дотримуватись допустимих кутів наведення: відсутність штатива та відео, яке підтверджує стабільність, ставить під сумнів точність наведення, що робить доказ недопустимим (Постанова ВСУ від 28.10.2020 у справі № 522/1287/19). Позивачу не було роз'яснено її права. Просила постанову про адміністративне правопорушення, складену на підставі показників Tru Cam LTI 20/20 TC000652, скасувати, оскільки докази отримані з порушенням вимог законодавства та інструкцій виробника.
Представник відповідача скерував на адресу суду відзив в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю. Вказане мотивує тим, що лазерний вимірювач швидкості ТгиСаm LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Можливість використання виробу «TruCam LTІ 20/20» виробництва LaserTechnologyInc також підтверджується наявністю виданого ДП «Укрметртестстандарт» сертифіката перевірки типу № UA.TR. 001 241-18 Rev. 0 від 26 грудня 2018 року, свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/35269 від 11 листопада 2026 року.
З приписів ст.40 Закону України «Про національну поліцію» допускається розміщення технічних засобів, технічних приладів по зовнішньому периметру доріг та відсутні будь-які заборони поліцейським фіксувати порушення правил дорожнього руху за допомогою технічних приладів, технічних засобів, конструктивно виготовлених для тримання в руці. Більш того, законодавець дозволив використовувати інформацію, отриману за допомогою фото, відеотехніки, технічних приладів, технічних засобів інших осіб без будь-яких обмежень щодо способу отримання такої інформації. Отже, фіксування порушень правил дорожнього руху може здійснюватись як в автоматичному, так і в ручному режимі та дії поліцейських у цій справі не протирічать вказаній нормі. З огляду на викладене, є помилковим твердження позивача, що лазерний вимірювач швидкості TruCAM при вимірюванні швидкості не може триматись в руках.
На відеозаписі чітко зафіксовано повну хронологію подій, а саме: здійснення працівниками поліції контролю швидкісного режиму за допомогою спеціального технічного приладу TruCam LTI 20/20; безпосередній момент фіксації швидкості транспортного засобу Volkswagen ID.4 Crozz, під керуванням позивачки; законну подачу сигналу про зупинку; підхід інспектора до автомобіля та спілкування з водієм. Відео підтверджує, що інспектор представився, повідомив позивачці конкретну причину зупинки - перевищення встановленого швидкісного режиму в межах населеного пункту. Також з відеозапису вбачається, що позивачка: усвідомлювала факт притягнення її до адміністративної відповідальності; розуміла характер правопорушення (порушення швидкісного режиму); не заперечувала суті інкримінованого порушення у момент його фіксації. Більше того, о 13:05:40 на відеозаписі зафіксовано, що позивачка звернулася до інспектора з питанням: «Чи можна винести штраф на іншу людину?».
Факт роз'яснення прав належним чином зафіксований технічними засобами відеозапису. Позивачці було надано реальну можливість скористатися своїми процесуальними правами. Вона добровільно відмовилася від реалізації таких прав під час розгляду справи на місці. Зважаючи на те, що згідно технічних характеристик прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості - Trucam LTI 20/20 № ТС000652, спроможний робити фото- та відео- зйомку в автоматичному режимі, його покази є доказом у розумінні вимог ст. 72 КАС України та ст. 251 КУпАП.
Інспектор Управління мав всі законні підстави для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, була дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Постанова у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством. На підставі викладеного просила відмовити у задоволенні позову.
Позивач в судове засідання не з'явилась, однак подала клопотання про розгляд справи у її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує, просить такі задоволити з підстав викладених в позовній заяві.
Також додатково вказала, що відповідачем не обгрунтовано перебування працівників поліції у місці, де водій не мав можливості їх вчасно побачити або отримати попередження про здійснення контролю швидкості відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух». В наданих відповідачем доказах відсутня належна прив'язка зафіксованої швидкості до транспортного засобу позивача, що унеможливлює достовірне встановлення факту правопорушення. А саме у матеріалах справи зазначено швидкість 77 км/год, тоді як у постанові зазначено 73км/год, що свідчить про суперечності у доказах та ставить під сумнів їх достовірність. Відповідачем не надано доказів того, що поліцейський, який здійснював вимірювання швидкості приладом, пройшов відповідну підготовку та був допущений до роботи з даним приладом. Наданий сертифікат не підтверджує, що саме той прилад, який використовувався під час вимірювання швидкості транспортного засобу позивача, був належним чином допущений до експлуатації. Відповідачем не надано: документів, що підтверджують закріплення зазначеного приладу TruCam за конкретним підрозділом поліції або конкретним працівником поліції; журналу обліку використання приладу вимірювача швидкості TruCam; доказів належного використання приладу відповідно до методики та інструкції виробника. Звертає увагу на розбіжності у часових даних. У відзиві та постанові зазначено, що правопорушення зафіксовано о 12год 15хв, відео розмови зафіксовано о 13год 05хв., а розгляд справи відбувся о 13год 08хв.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у відзиві вказав про розгляд справи у його відсутності.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників процесу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в неавтоматичному режимі серії № 6414665 від 26.12.2025 до ОСОБА_1 , застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу та притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до даної постанови вбачається, що 26 грудня 2025 року близько 12 год. 50 хв. на автодорозі Західний обхід м. Львова, 7 км. с. Холодновідка, позивач ОСОБА_1 керувала транспортним засобом VOLKSWAGEN ID.4 CROZZ номерний знак НОМЕР_2 рухалась у населеному пункті зі швидкістю 73 км/ год, при дозволеній швидкості 50 км/год. Швидкість руху транспортного засобу вимірювалась лазерним приладом TRUCAM LTI 20/20 TC000652, чим порушила п. 12.4 Правил дорожнього руху.
Правовідносини, що стосуються дорожнього руху врегульовані Правилами дорожнього руху України, затверджені постановою КМ України «Про правила дорожнього руху» від 10.10.2001 року №1306.
За змістом п.1.1. зазначеної постанови, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 12.4 Правил зазначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Кодексом України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X (КУпАП), а саме ч. 4 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями ч. 2 ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)
Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В якості доказу на підтвердження наявності події адміністративного правопорушення, а саме: факту перевищення позивачем встановлених обмежень швидкості руху, до суду надано відеозапис та фотосвітлина, які зроблені за допомогою приладу TruCam (серійний номер ТС000652).
Як вбачається із фотоматеріалів та відеозапису, долучених до відзиву на позовну заяву, здійсненого на лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCam LTI 20/20», лазерний промінь направлено на автомобіль VOLKSWAGEN ID.4 CROZZ номерний знак НОМЕР_2 , на автодорозі Західний обхід м.Львова, 7км та зафіксовано швидкість руху 77 км. год. Внесення у постанову показника швидкості 73км.год суд розцінює як технічну описку.
Як вбачається із копії сертифікату перевірки типу, виданого 26.12.2018 ДП «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «Укрметртестстандарт»), його видано на вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний «TruCam ІІ LTI 20/20» та такий діє до 26.12.2028.
Також до суду разом із відзивом було надано копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/35269, яке чинне до 11.11.2026 року, виданого Державним підприємством «Укрметртестстандарт» Мінекономрозвитку України, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 №ТС000652 (виробник Laser Technology Inc., США), відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, діапазон вимірювань швидкості - від 2 км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах + 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год, + 1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.
З огляду на наведене, суд погоджується з позицією відповідача, що дані з фотознімків, здійснені лазерним вимірювачем швидкості ТЗ TruCam LTI 20/20 №ТС000652, в розумінні положень статті 251 КУпАП, можуть мати доказову силу в питанні встановлення факту перевищення ТЗ допустимої швидкості руху.
Можливість використання приладу TruCam LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання) та не суперечить вимогам законодавства.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, лазерний вимірювач TruCam відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, що підтверджується інформацією ДП «Укрметртестстандарт» у листі №22-381/30.
Порушення позивачем ПДР України зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості «TruCAM» в ручному режимі, а не в автоматичному, а тому вимоги ч. 2 ст. 40 Закону № 580-VIII, щодо розміщення інформації на видному місці стосується лише розміщеної автоматичної фототехніки і відеотехніки, не розповсюджуються на спірні відносини.
З огляду на викладене, доводи позивача, що використання приладу TruCam у ручному режимі суперечить вимогам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», є безпідставними.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 ТС008431, яким зафіксовано факт перевищення позивачем швидкості, відповідає вимогам законодавства та правомірно був використаний інспектором поліції у ручному режимі.
Крім того, як вбачається з копії оскаржуваної постанови, та долучених відео до відзиву відповідачем, позивача було ознайомлено з правами, відповідно до статті 268 КУпАП, що підтверджується, в тому числі, його підписом у відповідній графі та вручено копію постанови. Будь-яких зауважень чи заперечень від водія у вказаній постанові не зазначено.
Також суд відхиляє доводи позивачки про те, що її не було ознайомлено з доказами перевищення нею швидкості руху, оскільки таке спростовується долученим до відзиву відео з боді камери працівників поліції.
Незгода позивачки щодо її притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
Наданими представником відповідача фотосвітлиною та відеозаписом підтверджено факт вчинення оскаржуваного правопорушення, останні мають достатньої інформації для встановлення факту вчинення правопорушення, на них зафіксована дата та час вчинення правопорушення; - місце вчинення правопорушення; фотофіксація автомобіля з чітким зображенням державного номерного знаку; швидкість руху автомобіля, км/год; обмеження (перевищення) швидкості, км/год; напрямок руху автомобіля. Аналіз усіх наявних в справі доказів, в тому числі фотокарток автомобіля VOLKSWAGEN ID.4 CROZZ номерний знак НОМЕР_2 , дає підстави стверджувати, що факт перевищення встановленої обмеження швидкості водієм автомобіля VOLKSWAGEN ID.4 CROZZ номерний знак НОМЕР_2 доведений поза розумним сумнівом. При цьому позивачем не надано жодного доказу на підтвердження відсутності обмежень швидкості на зазначеному в оскаржуваній постанові місці вчинення правопорушення.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що спірна постанова є законною та не підлягає скасуванню.
Згідно частини 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд зауважує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.
Згідно із статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, суд доходить висновку, що відповідачем стягнення до позивача застосовано без порушень, в межах санкції частини четвертої статті 122 КУпАП, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 122 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 19, 72, 132, 134, 241-251, 268, 286 КАС України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Інспектора 1 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, ОСОБА_2 , про визнання незаконними та протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
СуддяН. Б. Добош