79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" березня 2026 р. Справа №909/1109/25
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , вих.№ 1788 від 27 грудня 2025 року
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2025 року (повний текст підписано 15.12.2025), суддя Кобецька С.М.
у справі № 909/1109/25
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “НТЦ “Промтехдіагностика»
про стягнення надмірно сплачених грошових коштів в сумі 114 815,38 грн, з яких 114 345,47 грн основного боргу та 469,91 грн 3% річних
встановив:
11 вересня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “НТЦ “Промтехдіагностика» про стягнення надмірно сплачених грошових коштів в сумі 114 815,38 грн, з них: 114 345,47 грн - основний борг, 469,91 грн - 3% річних.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2025 року у справі № 909/1109/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що застосована в кошторисній документації заробітна плата в розмірі 12 558,80 грн при укладанні спірних договорів не суперечить нормативному застосуванню при фактичних обставинах, як і не суперечить Порядку розрахунку розміру кошторисної заробітної плати, який враховується при визначенні вартості будівництва об'єктів, а отже оплата вартості виконаних робіт визначена в підписаних між сторонами Актах до Договорів 15.12.2023 №20 та від 05.02.2024 №4 не є надмірно сплаченою. Судом звернено увагу, що підписані між сторонами акти виконаних робіт (примірної форми КБ-2в) без зауважень, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірної форми КБ-3) в сукупності до Договорів 15.12.2023 №20 та від 05.02.2024 №4 свідчить про належне виконання підрядником умов договору та прийняття цих робіт замовником без претензій щодо їх виду, якості, об'ємів (кількості) та вартості відповідно до умов договору за іншими показниками, як і свідчить про дотримання принципу добросовісності, який визначений у п. 6 ст. 3 ЦК України.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач - Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2025 року у справі № 909/1109/25 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що рішення заступника Міністра оборони України від 20.05.22 №8687/з/8-2017 та начальника Центрального управління інженерно- інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики ЗСУ від 02.05.23 № 370/2/2853 (з посиланням на рішення заступника Міністра оборони України від 20.05.22 №8687/з/8-2017) у тому числі листи (накази, телеграми, директиви, тощо) є спеціальною нормою Міністерства оборони України, Командування Сил логістики ЗСУ, мають обов'язковий характер щодо правовідносин позивача, є для військової частини нормативно-правовим актом та підлягають виконанню. Більше того, судом першої інстанції взагалі не враховані висновки п'ятого територіального управління Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України щодо аудиту військової частини НОМЕР_1 з питань використання коштів та майна у сфері Командування Сил логістики ЗСУ, за період з 01.08.23 по 31.08.24, за результатами перевірки якої складено аудиторський звіт № 526/27, посилання у рішенні на висновки аудиту відсутні. Більше того, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, в повній мірі не дослідив та не надав оцінку наявним у справі доказам, обставинам справи і доводам позивача, чим допустив неповне дослідження обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі № 909/1109/25 за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2025 року; витребувано з місцевого господарського суду матеріали справи; відповідачу надано строк (15 днів з дня вручення ухвали суду) для подання відзиву на апеляційну скаргу; справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.10 ст.270 ГПК України.
Судом встановлено, що ухвала суду належним чином надіслана сторонам у справі, доставлена до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, підписаними відповідальним працівником.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що позивач самостійно визначив кошторисну заробітну плату в розмірі 12 558,8 грн, що і відповідало вимогам чинного законодавства України, а саме пункту 4 Порядку розрахунку розміру кошторисної заробітної плати, який враховується при визначенні вартості будівництва об'єктів, затвердженого наказом Мінрегіону від 20.10.2016 №281 та зареєстрованого у Мін'юсті 11.11.2016 за № 1469/29599. Відповідач вважає, що розмір кошторисної заробітної плати відповідав Порядку розрахунку розміру кошторисної заробітної плати, який враховується при визначенні вартості будівництва об'єктів, затвердженого наказом Мінрегіону від 20.10.2016 №281, не був ні завищений ні занижений, тому за результатами проведення експертиз було надано позитивні експертні звіти №09-0215/01-23 від 27.11.2023 року та №09-0236/01-23 від 19.12.2023 року». Також відповідачем вказано, що посилання скаржника на Аудиторський звіт №5226/27 від 08.11.2024 року як на підставу для задоволення позовних вимог, є необґрунтованим, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами договору і не можуть змінювати його умов, більше того, викладені в ньому висновки не знайшли свого підтвердження.
Крім цього, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу повідомив, що поніс 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції, докази понесення яких долучив до відзиву.
15 січня 2026 року скаржником подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
20 січня 2026 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, в 2023 році військовою частиною № НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “НТЦ “Промтехдіагностика» погоджено та затверджено Завдання на проектування проектно-кошторисної-документації об'єкту “Капітальний ремонт резервуарів РВСК-1000 №2,4,6 та технологічних трубопроводів до них військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України у АДРЕСА_1 » та Завдання на проектування проектно-кошторисної-документації об'єкту “Капітальний ремонт резервуарів РВСК-1000 №1,3,5 та технологічних трубопроводів до них військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України у АДРЕСА_1 ».
У пунктах 22.3 Завдань на проектування сторони визначили “Рівень середньомісячної заробітної плати в інвесторській кошторисній документації, при середньому розгляді складності робіт - 3,8 прийняти у розмірі 12 558,80 грн» згідно Наказу Мінрегіону від 20.10.2016 №281 зі змінами від 20.02.2018 та Постанови КМУ №586 від 31.05.2021.
В подальшому проекти кошторисної документації направлено для проведення експертиз, за результатами яких отримано позитивні експертні звіти №09-0215/01-23 від 27.11.2023 та №09-0236/01-23 від 19.12.2023, і на підставі чого між військовою частиною № НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “НТЦ “Промтехдіагностика» укладено Договори капітального ремонту резервуарів військової частини НОМЕР_1 №20 від 15.12.2023 та №4 від 05.02.2024.
Відповідно до п.1 Договорів відповідач зобов'язався за Завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором строк закінчені роботи - “Капітальний ремонт резервуарів РВСК-1000 №1, 2, 3, 4, 5, 6» технологічних трубопроводів до них військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України у АДРЕСА_1 , позивач в свою чергу зобов'язується надати підряднику фронт робіт, прийняти від підрядника виконані роботи та оплатити їх відповідно до погодженої із замовником договірної ціни (Додаток №1 до Договору).
Ціна та порядок розрахунків визначені у розділі 4 Договорів.
Договори відповідачем виконані в повному обсязі, про що складені акти виконаних робіт (ф.КБ-2в та КБ-3), а позивачем оплачені в повному обсязі.
08.11.2024 п'ятим територіальним управлінням Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України проведено аудит військової частини НОМЕР_1 з питань використання коштів та майна у сфері Командування Сил логістики ЗСУ за період з 01.08.2023 по 31.08.2024, за результатами складено аудиторський звіт №526/27, в якому встановлено, що при розробленні проектно-кошторисної документації (скорочено - ПКД), погодженні договірної ціни та в подальшому оплати виконаних робіт в актах виконаних робіт (ф.КБ-2в) за Договорами №20 від 15.12.2023 та №4 від 05.02.2024 з ТОВ “НТЦ “Промтехдіагностика» застосована кошторисна заробітна плата в розмірі 12 558,80 грн, в той час як рішенням заступника Міністра оборони України від 20.05.20222 №8687/з/8-2917 та начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики ЗСУ від 02.05.2023 №370/2/2853 розмір кошторисної заробітної плати у 2022-2023 роках визначений та становить 12 101,81 грн.
За наведеного, аудиторським висновком встановлено надмірну сплату Військовою частиною НОМЕР_1 коштів в сумі 114 345,47 грн за актами виконаних робіт по договору №20 від 15.12.2023 на суму 81 035,41 грн та по Договору №4 від 05.02.2024 на суму 33 310,06 грн.
Листом №1 від 13.03.2025 позивач звернувся до відповідача із пропозицією про повернення надмірно сплачених коштів на суму 114 345,47 грн.
В листі №234/П від 21.03.2025 відповідач відмовився від повернення коштів аргументуючи відсутністю переплати та тим, що задекларований кошторисом розмір заробітної плати відповідає нормативному визначенню.
У вересні 2025 року Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з цим позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “НТЦ “Промтехдіагностика» про стягнення надмірно сплачених грошових коштів в сумі 114 815,38 грн, з них: 114 345,47 грн - основний борг, 469,91 грн - 3% річних.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу положень ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 844 ЦК України ціна договору підряду може бути визначена у кошторисі.
Ціна договору підряду - це грошова сума, належна підрядникові за виконане замовлення.
За ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначаються або конкретна ціна роботи або способи її визначення. Крім того ціна договору підряду може бути визначена у кошторисі, який містить постатейний перелік затрат на виконання робіт, є додатком до договору та є його невід'ємною частиною.
Механізм розрахунку розміру кошторисної заробітної плати, який враховується при визначенні вартості будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації капітального ремонту, технічного переоснащення) об'єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, визначено наказом Мінрегіону №281 від 20.10.2016, яким затверджено Порядок розрахунку розміру кошторисної заробітної плати, який враховується при визначенні вартості будівництва об'єктів (далі - Порядок).
Порядок є обов'язковим для визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням державних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також для об'єктів, спорудження яких здійснюється за рахунок інших джерел, але їх вартість визначається відповідно до нормативних документів з питань ціноутворення у будівництві.
Так, відповідно до п.4 Порядку розрахунку розміру кошторисної заробітної плати, який враховується при визначенні вартості будівництва об'єктів розмір кошторисної заробітної плати, який враховується при складанні інвесторської кошторисної документації (на стадії розроблення проектної документації) визначається замовником (інвестором) у складі вихідних даних на проектування для звичайних умов будівництва за розрядом складності робіт 3,8, але не нижче ніж середньомісячна заробітна плата у будівництві (у розрахунку на одного штатного працівника) за попередній звітний рік, що оприлюднюються центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, збільшена на прогнозний індекс споживчих цін на поточний рік (у середньому до попереднього року), який є складовою основних прогнозних мікропоказників економічного та соціального розвитку України, що схвалюються Кабінетом Міністрів України.
Тому Міністерство оборони керується постановою Кабміну №586 від 31.05.2021, в якій схвалено Прогноз економічного та соціального розвитку України на 2022-2024 роки з індексом споживчих цін 107,2% у середньому до попереднього року.
Водночас, як вказує Міністерство економіки України у Листі №3014-05/76265-03 від 23.11.2022, повномаштабне вторгнення російської федерації на територію України кардинально змінило умови функціонування економіки. Ситуація склалася таким чином, що прогноз основних макропоказників економічного та соціального розвитку, в тому числі індексу цін виробників промислової продукції (ІЦВ), зроблений до початку повномаштабного вторгнення РФ на територію України (що є абсолютним форс-мажором), повністю втратив свою актуальність.
У зв'язку з цим, прогноз на сьогодні - це процес, а не результат. Постійно змінюється припущення щодо поточних та майбутніх умов, явищ та подій, що призводить до перерахунку показників. Тобто, вірогідність реалізації (здійснення) тих або інших економічних процесів і, відповідно, справдження тих або інших прогнозних макропоказників наразі залежить виключно від подій на полі бою, які Міністерство не прогнозує.
Крім того, процес прогнозування в традиційній до війни формі та розрізі показників ускладнюється відсутністю повної необхідності поточної статистичної інформації у 2022 році, оскільки, враховуючи норми закону України №2115-ІХ “Про захист інтересів суб'єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» від 03.03.2022 у період дії воєнного стану або стану війни, а також протягом трьох місяців після його завершення, органи державної статистики призупиняють оприлюднення статистичної інформації, у тому числі щодо індексу цін виробників.
Поряд з цим, законом України “Про внесення змін до розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України та інших законодавчих актів України» №2134-ІХ від 15.03.2022 встановлено, що в умовах воєнного стану норми статті 33 Бюджетного кодексу України та пов'язані з нею норми щодо Бюджетної декларації не застосовуються. Враховуючи вищезазначене, основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України не було схвалено постановою Кабінету Міністрів України.
Відповідно до Листа Міністерства економіки України №3014-05/76265-03 від 23.11.2022 прогнозний індекс споживчих цін поточного року складає 128,4%.
В листі №27772/28/10-25 від 24.10.2025 Міністерством розвитку громад на території України зазначено, що розмір кошторисної заробітної плати для звичайних умов будівництва за розрядом складності робіт 3,8, що повинен застосовуватися замовником при визначені вартості будівельних робіт у 2023 році, має бути не нижчим ніж 12 558,80 грн.
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 на території України введено воєнний стан, який затверджений Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022.
Правові відносини між сторонами, що склались на підставі Договорів капітального ремонту резервуарів військової частини НОМЕР_1 , виникли у період 2023-2024 роки, а Постанова Кабміну №586, якою схвалено Прогноз економічного та соціального розвитку України на 2022-2024 роки, прийнята 31.05.2021, тобто до початку повномаштабного вторгнення, в подальшому макропоказники економічного і соціального розвитку України зазнали істотних змін, що зумовило надання Міністерством економіки України роз'яснення щодо прогнозного індексу споживчих цін для поточного (2022) року, який складав 128,4%.
Судом встановлено, що застосована в кошторисній документації заробітна плата в розмірі 12 558,80 грн при укладанні спірних договорів не суперечить нормативному застосуванню при фактичних обставинах, як і не суперечить Порядку розрахунку розміру кошторисної заробітної плати, який враховується при визначені вартості будівництва об'єктів, а отже оплата вартості виконаних робіт визначена в підписаних між сторонами Актах до Договорів 15.12.2023 №20 та від 05.02.2024 №4 не є надмірно сплаченою.
Судом першої інстанції щодо посилання позивача на колізію між правовими нормами та на те, що рішення заступника Міністра оборони України від 20.05.20222 №8687/з/8-2917 та начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики ЗСУ від 02.05.2023 №370/2/2853 - є спеціальною нормою для Міністерства оборони України, Командування Сил логістики ЗСУ та позивача у справі, правомірно зазначено, що рішення, на яке посилається позивач суду не подано, натомість подано лист Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України №8687/з/8-2017 від 20.05.2022 зі змісту якого випливає роз'яснення застосування нормативних актів загального користування в будівництві при складанні кошторисної документації, тобто не містить ні спеціальних норм, ні не є нормативно-правовим актом.
Також судом зазначено, що для вирішення питання урегулювання дії формально діючих нормативних актів, які регулюють одне і те саме питання, але мають різний зміст (так звана колізія) застосовуються правила пріоритету: - спеціального закону над загальним; - новішої норми над старішою.
Крім цього, спеціальних норм, які б регулювали правові відносини, які виникли між сторонами, позивачем не наведено, доказів в підтвердження не надано, тому враховуючи фактичні суспільні обставини суд першої інстанції правомірно вважав релевантним застосування, як прогнозного індексу споживчих цін пізніше встановленого так і середньомісячної зарплати у будівництві у 2022 році, оприлюдненої Державною службою статистики України, а отже визначення замовником розміру кошторисної заробітної плати при визначенні вартості будівництва у розмірі не меншому ніж 12 558,80 грн, що роз'яснено Міністерсвом економіки України та Міністерством розвитку громад та територій України.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що підписані між сторонами акти виконаних робіт (примірної форми КБ-2в) без зауважень, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірної форми КБ-3) в сукупності до Договорів 15.12.2023 №20 та від 05.02.2024 №4 свідчить про належне виконання підрядником умов договору та прийняття цих робіт замовником без претензій щодо їх виду, якості, об'ємів (кількості) та вартості відповідно до умов договору за іншими показниками, як і свідчить про дотримання принципу добросовісності, який визначений у п. 6 ст. 3 ЦК України.
Відтак, правомірним є висновок місцевого господарського суду про відмову в позові, враховуючи, що всупереч вказаним нормам позивач вимоги, заявлені у позовній заяві належними та допустимими доказами не довів, що свідчить про їх необґрунтованість та безпідставність.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Беручи до уваги наведені вище обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача надмірно сплачених грошових коштів в сумі 114 815,38 грн.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що судом першої інстанції не враховані висновки п'ятого територіального управління внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України щодо аудиту військової частини НОМЕР_1 з питань використання коштів та майна у сфері Командування Сил логістики ЗСУ, за період з 01.08.23 по 31.08.24, оскільки посилання на Аудиторський звіт №5226/27 від 08.11.2024 року як на підставу для задоволення позовних вимог, є необґрунтованим, враховуючи, що виявлені контролюючим органом порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами договорів і не можуть змінювати їх умов, крім цього, викладені в ньому висновки не знайшли свого підтвердження.
Відтак, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.
Колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.277 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Крім цього, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач повідомив, що поніс в суді апеляційної інстанції судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1).
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом апеляційної інстанції позивач надав суду наступні докази: копію договору про надання правової допомоги від 15 вересня 2025 року; копію акта про надання правничої допомоги від 12.01.2026 року; копію платіжної інструкції № 4552 від 12.01.2026 року на суму 6 000 грн; копію ордера на надання правничої допомоги АТ № 1113294 від 16.09.2025.
Так, судом встановлено, що інтереси позивача в суді апеляційної інстанції представляв адвокат Шунтов Олександр Михайлович на підставі договору про надання правової допомоги від 15 вересня 2025 року та ордеру на надання правничої допомоги серія АТ № 1113294 від 16.09.2025.
15 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “НТЦ “Промтехдіагностика» та адвокатом Шунтом Олександром Михайловчем укладено договір про надання правової допомоги 15 вересня 2025 року.
Відповідно до договору про надання правової допомоги від 15 вересня 2025 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “НТЦ “Промтехдіагностика» та адвокатом Шунтом Олександром Михайловичем адвокат зобов'язується надати замовнику правову допомогу по захисту його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, зокрема, у судах всіх інстанцій незалежно від спеціалізації.
Відповідно до п. 3.2 договору передбачено, що замовник оплачує послуги з наданням правової допомоги в залежності від складності справи, тривалості судового процесу та витрати, необхідні чи понесені адвокатом для виконання визначених повноважень, в т.ч. пов'язані з виїздом за межі м. Івано-Франківська, в розмірі за домовленістю сторін, що при необхідності, окремо оформляються квитанцією/прихідним ордером.
У додатку до договору №1 до договору про надання правової допомоги від 15 вересня 2025 року - акті про надання правничої допомоги від 12.01.2026 року зазначено наступні послуги, надані адвокатом, а саме:
- складання та подання відзиву на апеляційну скаргу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2025 року у справі № 909/1109/25 тривалістю 4 год. вартістю - 6 000,00 грн.
Загальна сума наданих адвокатом послуг за вказаним актом, зокрема в суді апеляційної інстанції, становить 6 000 грн.
Оплата послуг підтверджується платіжною інструкцією № 4552 від 12.01.2026 року.
Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.
Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.ч.5, 6 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання позивача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до апеляційного суду не надходило.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).
Так, проаналізувавши подані відповідачем докази щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 6 000 грн, беручи до уваги предмет спору, кількість документів, що знаходиться у матеріалах справи, незначну складність цієї справи та незначний обсяг матеріалів у справі, а також враховуючи, що справа розглядалася в суді апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін, враховуючи надані адвокатом послуги - складення відзиву на апеляційну скаргу на 7 аркушах, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, враховуючи, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, апеляційний господарський суд дійшов висновку не присуджувати відповідачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Разом з тим, колегія суддів, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, дійшла висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню позивачем частково в сумі 3 000 грн (за складання адвокатом відзиву на апеляційну скаргу).
З огляду на наведене, Товариства з обмеженою відповідальністю “НТЦ “Промтехдіагностика», викладене у відзиві на апеляційну скаргу, про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи положення ст.129 ГПК України, з позивача на користь відповідача слід стягнути 3 000 грн - у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи Західним апеляційним господарським судом.
Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2025 року у справі № 909/1109/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - без задоволення.
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “НТЦ “Промтехдіагностика», викладене у відзиві на апеляційну скаргу, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НТЦ “Промтехдіагностика» (76014, місто Івано-Франківськ, вулиця Височана, будинок 47, ідентифікаційний код - 13655725) 3 000 грн - у відшкодування витрат на правничу допомогу під час розгляду справи Західним апеляційним господарським судом.
На виконання постанови видати наказ.
Матеріали справи № 909/1109/25 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.