Справа №463/1005/26
Провадження №3/463/458/26
10 березня 2026 року Суддя Личаківського районного суду м. Львова Нор Н.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Головного управління ДПС у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
за ч. 1 ст.163-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно з протоколом серії ГУ ЛВ № 325/ж/13-01-04-06 від 26 січня 2026 року, ОСОБА_1 керівник ТОВ “Медкосвісс»вчинив правопорушення, зокрема порушено термін сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ згідно з декларації ПДВ № 9396114525 від 17.12.2025, несвоєчасне подання платіжного доручення до сплати подвтку ПДВ, чим порушено вимоги п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, акт перевірки від 15.01.2026 № 1821/13-01-04-06, чим порушено ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.
У судові засідання ОСОБА_1 та його представник не з'явився, був належним чином повідомлений про причини неявки суд не повідомив.
Зважаючи на застосовані способи сповіщення ОСОБА_1 та його представника про розгляд адміністративних матеріалів, судом вирішено провести розгляд справи у його відсутності, що не суперечить правовим приписам ч.1 ст.268 КУпАП.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім цього, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 та його представника суд враховує, що остання була добре обізнана з фактом складення на неї протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП. Слід звернути увагу на той факт, що остання не заявила жодних клопотань до суду про витребування доказів, виклик свідків і не висловлювала своїх міркувань щодо законності складення на неї протоколу. Під час складення протоколу, була повідомлена про порядок розгляду протоколу.
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, суд вважає, що слід вирішити справу у відсутності ОСОБА_1 та в межах тих доказів, які містяться в матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Через підсистему «Електронний суд» адвокатом Карзов О.М. було подано письмові заперечення, які мотивує тим, що відповідно до п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п. 202.1. ст. 202 Податкового кодексу України, Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць з урахуванням таких особливостей: а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання. Тобто звітним (податковим) період є один повний календарний місяць. Відповідно до п. 203.1. ст. 203 Податкового кодексу України, Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Відповідно до п. 203.2. ст. 203 Податкового кодексу України, Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Відповідно до п. 49.1. ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Відповідно до п. 49.20. ст. 49 Податкового кодексу України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем.Таким чином, з огляду на вимоги вищевказаних ст. 49, 57, 202 та 203 Податкового кодексу України, податкова декларація за звітний податковий період (календарний місяць) підлягає поданню до 20-ого числа поточного місяця (тобто декларація за листопад місяць подається до 20-ого числа грудня місяця), а оплата за поданою декларацією (тобто оплата узгодженої суми податкового зобов'язання) проводиться протягом 10 днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації, тобто до 30-ого числа поточного місяця включно (20 + 10 = 30). ТОВ Враховуючи викладене, у діях ОСОБА_1 як директора «МЕДКОСВІСС» (УКРАЇНА) відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, оскільки: 1. Декларацію з ПДВ за листопад 2025 року подано 22.12.2025 року (20.12.2025 року припадає на вихідний день - субота, відтак керуючись п. 49.20. ст. 49 Податкового кодексу України - останній день для подання декларації в межахстроку припадає на 22.12.2025 року - понеділок). Оплата за декларацією з ПДВ від 22.12.2025 року проведено 23.12.2025 року, тобто в межах строку, встановленого п. 57.1. ст. 57 та ст. 203 Податкового кодексу України. Докази додаються. 2. Уточнюючий розрахунок з ПДВ за звітний період - квітень 2025 року подано 17.12.2025 року. Оплата за уточнюючим розрахунком проведена 22.12.2025 року, тобто в межах строку, встановленого п. 57.1. ст. 57 та ст. 203 Податкового кодексу України.
Оглянувши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).
Згідно зі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 ст. 163-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність занеподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п. 202.1. ст. 202 Податкового кодексу України, Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць з урахуванням таких особливостей:
а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;
б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.
Тобто звітним (податковим) період є один повний календарний місяць. Відповідно до п. 203.1. ст. 203 Податкового кодексу України, Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до п. 203.2. ст. 203 Податкового кодексу України, Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до п. 49.1. ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до п. 49.20. ст. 49 Податкового кодексу України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем.
Таким чином, з огляду на вимоги вищевказаних ст. 49, 57, 202 та 203 Податкового кодексу України, податкова декларація за звітний податковий період (календарний місяць) підлягає поданню до 20-ого числа поточного місяця (тобто декларація за листопад місяць подається до 20-ого числа грудня місяця), а оплата за поданою декларацією (тобто оплата узгодженої суми податкового зобов'язання) проводиться протягом 10 днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації, тобто до 30-ого числа поточного місяця включно (20 + 10 = 30). ТОВ Враховуючи викладене, у діях ОСОБА_1 як директора «МЕДКОСВІСС» (УКРАЇНА) відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, оскільки: Декларацію з ПДВ за листопад 2025 року подано 22.12.2025 року (20.12.2025 року припадає на вихідний день - субота, відтак керуючись п. 49.20. ст. 49 Податкового кодексу України - останній день для подання декларації в межахстроку припадає на 22.12.2025 року - понеділок). Оплата за декларацією з ПДВ від 22.12.2025 року проведено 23.12.2025 року, тобто в межах строку, встановленого п. 57.1. ст. 57 та ст. 203 Податкового кодексу України. Докази додаються. Уточнюючий розрахунок з ПДВ за звітний період - квітень 2025 року подано 17.12.2025 року. Оплата за уточнюючим розрахунком проведена 22.12.2025 року, тобто в межах строку, встановленого п. 57.1. ст. 57 та ст. 203 Податкового кодексу України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
При складенні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вимоги ч. 1 ст. 256 КУпАП дотримані не були, оскільки в ньому не вказана суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, в чому вона полягала, замість цього переписані порушення встановлені в ході перевірки, без конкретизації об'єктивної сторони правопорушення.
Таким чином, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що в ньому відсутні дані про суть правопорушення, а саме конкретні дії або бездіяльність ОСОБА_1 , які містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, та порушують наведені впротоколі нормативно-правові акти.
Відповідно до ст. 256 КУпАП встановлені вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, як документа, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів. Зокрема, у протоколі зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Посилання в протоколі про адміністративне правопорушення на акт перевірки, в якому зазначено допущені порушення податкового законодавства та розкрито об'єктивну сторону адміністративного правопорушення суперечить вимогам КУпАП, а сама суть адміністративного правопорушення зазначена в протоколі, є неконкретною та позбавляє можливості ефективно захищатися від нього. Окрім цього, як вже було зазначено, в акті камеральної перевірки та протоколі наявні протиріччя між описаними обставинами та вимогами статей податкового законодавства України, на які посилається податковий орган.
З огляду на встановлені вище обставини протокол про адміністративне правопорушення не містить викладення об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 163-2 КУпАП із викладом фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку суд може встановити наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення, його винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дані про подію є істотними складовими формулювання обставин правопорушення, що ставляться у вину особі, та є частинами складу адміністративного правопорушення, що, відповідно, підлягає обов'язковому доказуванню.
Обставини, які мали місце і стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути достатніми для повного розуміння суті правопорушення.
Конкретність пред'явленого особі складу адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів та дозволяє суду належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до вчинення правопорушення.
У відповідності до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному іоб'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп / 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Так, згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України», «Берктай проти Туреччини», «Леванте проти Латвії» неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України», суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведених доказів, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Керуючись ст.ст. 33,163-2, 268, 283, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2КпАП України - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На дану постанову протягом 10 днів може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду.
Суддя Нор Н.В.