441/2696/25 2/441/335/2026
(заочне)
02.03.2026 Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Яворської Н.І.,
за участю секретаря судових засідань Цап І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городок Львівської області, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» Тертиця Т.В. 22.12.2025 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1562-5259 від 11.06.2025 в сумі 37 998 грн. 00 коп. та судові витрати у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11.06.2025 між ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://navse/.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1562-5259 (далі - Кредитний договір). Згідно умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 10 000 грн. зі строком кредитування на 300 днів та встановленою процентною ставкою. Додатковою угодою № 1 від 23.06.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1562-5259 від 11.06.2025 кредитодавець та позичальник домовилися про надання додаткових коштів у кредит в сумі 3000 грн.
ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору. Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, не повернув в повному обсязі кредитні кошти позивачу, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем навіть після спливу строку кредитування, встановленого в договорі.
Станом на 21.10.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за даним кредитним договором складає 37 998 грн. 00 коп., яка складається з 13 000 грн. - простроченої заборгованості за кредитом, 16 498 грн. - заборгованості за нарахованими процентами, 6 500 грн. - заборгованості за процентами річних, 2000 грн. - заборгованості по комісії.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2025 вказану цивільну справу передано для розгляду судді Яворській Н.І.
Ухвалою судді від 24.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у поданому в суд клопотанні від 25.11.2025 директор ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просив про розгляд справи за відсутності їх представника, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.
З огляду на наведене суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено ч.2 ст.247 ЦПК України.
Розглянувши матеріали справи, давши належну оцінку доказам у справі, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних міркувань.
Судом встановлено, що 22.12.2025 між ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://navse/.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1562-5259.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Так, на виконання зазначених вимог, ОСОБА_1 було надано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору №1562-5259 від 11.06.2025, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов Кредитного договору позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю отриманий Кредит в останній календарний день строку кредитування шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим кредитодавцю з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок Кредитодавця..
Додатковою угодою № 1 від 23.06.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1562-5259 від 11.06.2025 кредитодавець та позичальник ОСОБА_1 домовилися про надання додаткових коштів у кредит в сумі 3000 грн.
Відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10 000 грн. 11.06.2025 шляхом безготівкового переказу грошової суми на його банківський рахунок, також ОСОБА_1 отримав кредитні кошти за Додатково укладеною угодою від 23.06.2025 в сумі 3000 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.
Суд зауважує, що інформаційно-телекомунікаційна система кредитора в автоматичному режимі перераховує кошти за реквізитами, вказаними клієнтом. Згідно умов укладеного між сторонами договору саме клієнт несе особисту відповідальність за правильність та достовірність даних, зазначених під час укладення договору.
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору №1562-5259 від 11.06.2025, а відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, допустив прострочення сплати коштів за кредитом, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором, згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 21.10.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за даним кредитним договором складає 37 998 грн. 00 коп., яка складається з 13 000 грн. - простроченої заборгованості за кредитом, 16 498 грн. - заборгованості за нарахованими процентами, 6 500 грн. - заборгованості за процентами річних, 2000 грн. - заборгованості по комісії.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вже зазначалося судом вище, кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який надісланий кредитором на номер телефону, зазначений при реєстрації на сайті кредитодавця, на підтвердження чого в ідентифікаційній частині договору містяться код ідентифікатор відповідача, що і є його безпосереднім підписом, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений між сторонами.
Наведене свідчить, що при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки у встановлений договором строк ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти, у позивача виникло право на їх стягнення в примусовому порядку.
Звертаючись до суду з позовом ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надав належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов'язання та заборгованості перед позивачем.
Розмір заборгованості за кредитним договором відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом підлягають до задоволення.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 2000 грн. суд виходить з наступного.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 у справі № 15-рп/2011 держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.
Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.
Умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.09.2019 справа № 186/1333/16-ц, провадження № 61-27618св18.
Однак, встановивши в кредитному договорі сплату комісії, що нараховується одночасно з відсотками, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику, що є незаконним, та фактично нараховував комісію за ту саму послугу, за яку відповідач повинен сплатити згідно з договором відсотки.
Зазначена правова позиція узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.08.2019 справа № 595/290/17, провадження № 61-29972св18; Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.10.2019 справа № 311/682/16-ц, провадження № 61-24756св18; від 02.10.2019 справа № 760/20414/14-ц, провадження № 61-31205св18.
Зазначена умова договору порушує принцип добросовісності та призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, отже суперечить положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Виходячи з викладеного, суд вважає, що нарахування позичальнику комісії за надання кредиту без зазначення конкретних послуг, за які її сплачено, є незаконним, тому вимога позивача в частині стягнення з відповідача комісії у розмірі 2000 грн. задоволенню не підлягає.
Також, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивача 2 422 грн. 40 коп. судового збору.
Керуючись ст. 12, 13, 76, 141, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598) 35 998 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором №1562-5259 від 11.06.2025 та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований на АДРЕСА_1 .
Головуюча Яворська Н.І.