ЄУН: 336/2164/26
Провадження №: 1-кс/336/182/2026
відмову у задоволенні клопотання про арешт майна
10 березня 2026 року місто Запоріжжя
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого дізнавача сектору дізнання відділу поліції №3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_4 про накладення арешту, подане під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026087080000016 від 16.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.190 КК України, -
Дізнавач звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя з клопотанням про арешт майна у вказаному кримінальному провадженні.
В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні відділу поліції №3 ЗРУП ГУ НП в Запорізькій області перебуває вказане кримінальне провадження, за яким було встановлено, що 15.01.2026 до відділу поліції надійшло повідомлення від ОСОБА_5 про те, що перебуваючи в Німеччині, вона замовила 2 квитка на автобус рейсом до України через рекламу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та після листування в додатку вона здійснила перерахування грошових коштів зі своєї банківської кратки на банківський рахунок шахраїв у розмірі 6800,00 гривень. Пізніше вона попросила повернути грошові кошти, натомість їй відмовили та перестали відповідати. Зазначеними діями їй спричиненні матеріальні збитки на суму 6800,00 гривень.
В рамках розслідування вказаного кримінального правопорушення, були допитана в якості потерпілої ОСОБА_5 , та на підставі постанови прокурора було проведено тимчасовий доступ до банківського рахунку відкритого в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та відповідно встановлено, що рахунок належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце мешкання Полтавська область с.Балюки. Також встановлено, що 23.12.2025 на зазначений банківський рахунок було зараховано грошові кошти у розмірі 6800,00 гривень за призначенням «Оплата за Туризм перевезення».
Мотивуючи клопотання, дізнавач посилається на приписи ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та зазначила про те, що з метою припинення протиправних дій та для проведення повного неупередженого досудового розслідування, просить накласти арешт на банківський рахунок, який належить ОСОБА_6 .
Дізнавач в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд клопотання про арешт майна без її участі.
Дослідивши клопотання та матеріали, якими обґрунтовано доводи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у ІНФОРМАЦІЯ_4 , інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у ІНФОРМАЦІЯ_4 , інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Як передбачено ст.3 КПК України, слідчий суддя уповноважений у порядку, визначеному цим Кодексом, здійснювати контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. проголошено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
За приписами ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Беручи до уваги, що матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, не містять достатніх даних, що зазначене у клопотанні майно, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а також необхідності такого арешту, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 172, 173, 369, 372 КПК України, слідчий суддя -
Відмовити у задоволенні клопотання старшого дізнавача сектору дізнання відділу поліції №3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя
Шевченківського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_7