Справа № 462/7827/25
11 березня 2026 року, суддя Залізничного районного суду міста Львова Ліуш А.І., розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів 20867,43 гривень заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. В обгрунтування заявлених позовних вимог вказує, що відповідачі є квартиронаймачами та проживають за адресою АДРЕСА_1 . Відповідачі користуються наданими позивачем послугами централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, однак не оплачують таких, внаслідок чого за адресою місця реєстрації та проживання відповідачів утворилась заборгованість. Відтак, просить позов задовольнити.
Відповідачку ОСОБА_2 , належним чином, згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Лазаренко та інші проти України", повідомлено про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження разом з примірником позову та додатками до нього рекомендованою поштовою кореспонденцією, однак, конверт було повернуто до суду за закінченням терміну зберігання. Відзив до суду направлено не було.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Відповідачку ОСОБА_1 , належним чином, згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Лазаренко та інші проти України", повідомлено про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження разом з примірником позову та додатками до нього рекомендованою поштовою кореспонденцією, які було нею отримано 20 грудня 2025 року. Відзив до суду направлено не було.
Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Судом було встановлено, що згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї і реєстрації, в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 /а.с.4/.
11 червня 2025 року, відповідачам було залишено досудове повідомлення про необхідність оплати заборгованості за послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення /а.с.5/. До матеріалів справи також долучено відомості про нарахування та оплату за централізоване постачання холодної води та водовідведення, згідно яких заборгованість за квартирою в АДРЕСА_1 становить 18965,33 грн., /а.с.6-7/, а також відомості про нарахування та оплату за постачання води заборгованість становить 1213,60 грн., та за відведення води становить 688,50 грн /а.с.8-9/.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання i водовідведення.
Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27 червня 2008 року № 190, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2008 року за № 936/15627, встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживача з моменту користування цими послугами.
При цьому, відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Тому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення відповідачів, як споживачів від оплати послуг у повному обсязі.
Відтак, законодавством передбачено обов'язок відповідачів здійснити оплату послуг, які вони фактично отримали як споживачі.
Доказів того, що позивач неналежним чином чи не в повному обсязі надає відповідачам послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, відповідачами суду не надано, так як і не надано доказів відмови відповідачів від отримання вказаних послуг, які постачає позивач.
Відповідачі не надали суду жодних доказів на спростування позовних вимог, як і не представили суду свого розрахунку щодо оплати за отримані послуги.
Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачі отримали за спірний період послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, надані ЛМКП «Львівводоканал» та мали обов'язок, як споживачі таких послуг, оплатити їх вартість у повному розмірі розрахованому на підставі діючих тарифів, а тому, оскільки відповідачами допущено утворення заборгованості, а тому позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути порівно понесені судові витрати пов'язані сплатою судового збору при подані позову до суду у розмірі 3028 гривень.
Керуючись ст. 67, 68 ЖК України, ст. 1, 7, 9, 12, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 526 ЦК України, ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд,-
позовну заяву - задовільнити.
Стягнути солідарно із ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 / та ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 / на користь ЛМКП «Львівводоканал», / місто Львів, вулиця Зелена, 64, ЄДРПОУ 03348471/ заборгованість в розмірі 20867 /двадцять тисяч вісімсот шістдесят сім/ гривень 43 копійки.
Стягнути порівно із ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 / та ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 / на користь ЛМКП «Львівводоканал», / місто Львів, вулиця Зелена, 64, ЄДРПОУ 03348471/ понесені судові витрати у розмірі 3028 /три тисячі двадцять вісім/ гривень.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або у строки та порядку, передбачені ст. 354, 355 ЦПК України.
Суддя: А.І. Ліуш