Справа № 336/1882/26
Пр. 1-кп/336/961/2026
11 березня 2026 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання: ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі матеріали кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025082080001824 від 17.12.2025, яке надійшло до суду на підставі обвинувального акта, складеного відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. с.Гасанівка Вільнянського району Запорізької області, громадянина України, який отримав незакінчену базову середню освіту, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, немає на утриманні дітей та інших осіб, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання до затримання: АДРЕСА_2 , раніше не судимого:
за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -
за участі сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 , з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , -
27.02.2026 перший заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з обвинувальним актом за матеріалами кримінального провадження відносно ОСОБА_3 за ознаками скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Справу 27.02.2026 передано в провадження визначеного головуючого судді після здійснення автоматизованого розподілу судової справи між суддями за допомогою автоматизованої системи документообігу суду, у встановленому законом порядку призначено підготовче судове засідання відповідно до ухвали суду від 27.02.2026.
До початку судового засідання прокурорка подала клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого, датоване 11.03.2026, вручене стороні захисту завчасно.
За змістом клопотання ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення. Під час проведення досудового розслідування встановлено відповідно до п.4 ч.1 ст.184 КПК України існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, що підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування. На переконання сторони обвинувачення, зібрані докази свідчать про вчинення обвинуваченим злочину із вказаною кваліфікацією, відповідно, визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави не потребується.
Враховуючи наведене, а також неможливість застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, прокурор, підтримавши подане клопотання, просить продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою до вказаної особи строком на 60 днів з утриманням в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Обвинувачений та захисник підтвердили своєчасне отримання копії клопотання щодо запобіжного заходу, під час обговорення клопотання заперечень в усній або письмовій формі не висловили. Разом з цим, наголосили, що строк має бути продовжений на строк 30 днів замість 60, про який просить прокурор за змістом клопотання.
Суд, розглянувши клопотання прокурора щодо запобіжного заходу, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до висновку про наявність підстав для його часткового задоволення, у зв'язку із таким.
Відповідно до ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20.12.2025 у справі №336/12181/25, пр.1-кс/336/939/2025 клопотання слідчого задоволено, застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів - до 17 лютого 2026 року включно. Строк дії запобіжного заходу продовжено до 17.03.2026 згідно з ухвалою суду від 12.02.2026.
Ухвалою суду від 11.03.2026 постановлено призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акта у відношенні ОСОБА_3 за ознаками скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.115 КК України, справу розглядати суддею одноособово, у відкритому судовому засіданні, враховуючи думку обвинуваченого та за відсутності клопотання сторони захисту про інше.
Клопотань про зміну або скасування обраного запобіжного заходу згідно з ч.7 ст.176 КК України до суду не надходило.
Відповідно до ч.1 ст.616 КПК України у разі введення воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, умисного вбивства двох або більше осіб або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також підозрюваний, обвинувачений, який згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України на момент вчинення кримінального правопорушення займав особливо відповідальне становище, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
Із відповідним клопотанням до прокурора обвинувачений не звертався.
Ч.1 ст.5 Конвенції встановлює, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність і нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків (наприклад, законний арешт особи, яка підозрюється у вчиненні правопорушення) і відповідно до процедури, встановленої законом. Згідно зі ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. При розгляді клопотання слідчий суддя враховує, що, як неодноразово підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання певним ризикам.
Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності ряд обставин, наведених у переліку даної норми.
При цьому, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Підтвердження звільнення обвинуваченого від призначеного покарання, із застосуванням ст.75,76 КК України, станом на дату розгляду клопотання відсутнє.
За результатами розгляду клопотання, з урахуванням наведених положень, суд дійшов висновку про збереження на даний час суттєвих ризиків та достатніх підстав, які свідчать про необхідність продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, що відповідає ч.1 ст.197 КПК України, з 11.03.2026.
Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, зокрема, тяжкості правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, адже злочин, передбачений ч.1 ст.115 КК України, є особливо тяжким. Суд зауважує, що обвинувачений раніше не судимий, міцних соціальних зв'язків та щомісячного заробітку (доходу) не має, законні підстави проживання за вкаханною вище адресою у м.Запоріжжі документально не підтверджені.
Про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування (п.1 ч.1 ст.177 КПК України) відповідно до ч.1 ст.178 КПК України свідчить тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Так, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність можливого покарання, в разі доведеності вини, ОСОБА_3 може переховуватись від суду.
Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується тим, що на даний час, у зв'язку із початковим етапом розгляду судового провадження, обвинувачений та свідки сторони обвинувачення судом не допитані, в разі наявності такої необхідності за умови встановлення відповідного порядку дослідження доказів, вплив обвинуваченого є можливим. За даними, які надані прокурором, обвинувачений та низка свідків з боку обвинувачення мешкають за однією адресою.
Тому, оскільки обвинувачений об'єктивно може здійснювати вплив або навіть тиск на вказаних осіб, що може призвести до уникнення від кримінальної відповідальності (за умови доведеності провини), зазначене перешкоджатиме здійсненню розгляду кримінального провадження.
При цьому, суд може обґрунтувати свої висновки за загальним правилом на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Також відповідно до п.5 ч.1 ст.177 КПК України, враховуючи кваліфікацію діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, дійсно можна засвідчити існування такого ризику як можливість іншого кримінального правопорушення.
Наведені обставини дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений, будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може ухилитися від суду шляхом переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому кримінальні правопорушення. Саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на переконання суду, перешкоджатиме ухиленню обвинуваченого від суду та вчиненню іншого кримінального правопорушення.
Судом встановлено, що за станом здоров'я обвинувачений може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі. Доказів протилежного суду не надано.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (справа «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria, Заява №33977/96, від 26 липня 2001 року).
Тримання під вартою є виправданим, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (справа «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy, Заява №26772/95, від 06 квітня 2000 року).
У п.51 справи «Летелье проти Франції» (Letellier v. France, Заява №12369/86, від 26 червня 1991 року) Європейський суд з прав людини зазначив: суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину.
Відтак, з урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, суд вважає, що прокурор довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які є реальними та зберігають свою актуальність.
На переконання суду клопотання прокурора відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Зберігає свою актуальність й те, що продовження строку дії запобіжного заходу забезпечить можливість особистої участі обвинуваченого під час судового провадження. Застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки та домашнього арешту, не забезпечить належної процесуальної поведінки та нормативно не передбачено (ч.8 ст.176 КПК України).
Крім того, на переконання суду, враховуючи встановлені обставини, застосування домашнього арешту, як і інших, більш м'яких, запобіжних заходів за наведених умов не є доцільним.
За змістом ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті. Так, п.2 вказаної норми закріплено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини. Відповідно, застава як альтернативний запобіжний захід в даному провадженні не застосовується з вказаних нормативних підстав.
Відповідно до ст.205 КПК України ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Керуючись ст. 115, 177-178, 182-183, 193, 194, 196-197, 205-206, 219, 309, 331, 369-372, 616 КПК України, суд, -
Клопотання сторони обвинувачення задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_3 , у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», з 11.03.2026 до 09.05.2026, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали визначити до 09.05.2026 включно.
Копію ухвали суду надіслати Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», вручити обвинуваченому, захиснику обвинуваченого та прокурору.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Повний текст ухвали суду складений та проголошений 11.03.2026 о 16-50 годині.
Суддя ОСОБА_1