133/488/26
3/133/682/26
Іменем України
10.03.26 м. Козятин
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Дурач О.А., розглянувши матеріали, що надійшли з Батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, громадянки України, яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 121012 від 14.02.2026 року, ОСОБА_1 , 14.02.2026 року, о 09 год. 30 хв., перебуваючи за місцем свого проживання АДРЕСА_1 , вчинила стосовно своєї доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство, психологічного та економічного характеру, а саме: виражалася нецензурною лайкою та забрала документи на квартиру, в наслідок чого було завдано шкоди психологічному здоров'ю потерпілої чи матеріальних збитків, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не з'явилася, повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи за допомогою повідомлення на контактний номер телефону, яке було доставлено належним чином, що підтверджується довідкою про доставку.
Однак у матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 10.03.2026 року, у якій вона зазначила, що просить розгляд справи здійснювати без її участі, вину свою не визнає.
Додатково зазначила, що в той період часу померла її мати і вона забрала документи на квартиру до себе до дому, бо мала пізніше їх переглянути, раніше цього зробити не було часу.
Коли приїхала її донька то вона віддала документи їй на наступний день.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є необов'язковою.
Отже, суд вважає можливим розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з наведених вище підстав.
Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено наступне.
Відповідно до статті 9 ч. 1 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи і вирішення її у точній відповідності з законом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, іншими доказами.
Судовий розгляд справи повинен проводитись у межах визначених у протоколі обставин про адміністративне правопорушення, який є фактичним обвинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення.
Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Як передбачено п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Пунктом 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Об'єктом правопорушення, відповідальність за яке визначена ст. 173-2 КУпАП, є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди здоров'ю, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 121012 від 14.02.2026 року, ОСОБА_1 , 14.02.2026 року, о 09 год. 30 хв., перебуваючи за місцем свого проживання АДРЕСА_1 , вчинила стосовно своєї доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство, психологічного та економічного характеру, а саме: виражалася нецензурною лайкою та забрала документи на квартиру, в наслідок чого було завдано шкоди психологічному здоров'ю потерпілої чи матеріальних збитків.
Проте, ОСОБА_1 у заяві від 10.03.2026 року, зазначила, що в той період часу померла її мати і вона забрала документи на квартиру до себе до дому, бо мала пізніше їх переглянути, раніше цього зробити не було часу.
Коли приїхала її донька то вона віддала документи їй на наступний день що також зазначено у її письмових поясненнях від 14.02.2026 року.
Тобто зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 121012 від 14.02.2026 року та пояснень ОСОБА_1 , вбачається, що матеріальної шкоди та шкоди психічному здоров'ю потерпілій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не було завдано та відсутні достатні підстави вважати, що таку шкоду їй могло бути завдано, в контексті положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року.
Таким чином, в даному випадку відсутня об'єктивна сторона правопорушення у зв'язку з чим відсутні підстави зробити беззаперечний висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Слід зазначити, що відповідно до вимог статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема справу Пол та Одрей Едвардз проти Сполученого Королівства/Pauland Audrey Edwards v the United Kingdom (№46477/99), в якому суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного суд вважає, що провадження у справі про адміністративні правопорушення у відношенні ОСОБА_1 підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись статтею 9, 10, 122-4, 245, 247, 251, 280 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити за відсутності в її діях події та складу адміністративних правопорушень.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя О.А. Дурач