11 березня 2026 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Марчук В.Т., за участю секретаря судового засідання Філатової К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Чернівецького районного суду м. Чернівці від 11 лютого 2026 року, -
Постановою Чернівецького районного суду м. Чернівці від 11 лютого 2026 року ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і за його вчинення накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн. в дохід держави.
Згідно з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 10 січня 2026 року о 01 год. 45 хв. керував транспортним засобом марки «Ауді А4» державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Кармелюка, 107 в м. Чернівці, у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком ОКНП «Чернівецький обласний наркологічний диспансер» від 10 січня 2026 року. Від керування транспортним засобом відсторонений.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9.а Правил дорожнього руху України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Чернівецького районного суду м. Чернівці від 11 лютого 2026 року скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Провадження №33/822/90/26 Головуючий у І інстанції: Вольська-Тонієвич О. В.
Категорія ст. 130 КУпАП Доповідач: Марчук В. Т.
Апеляційні доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що жодної законної та правомірної підстави для зупинки транспортного засобу не було, матеріали справи також не містять доказів порушення ним ПДР, у зв'язку з чим, всі наступні вимоги працівників поліції він не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В районному суді визнав, що перебував в стані сп'яніння, однак не визнав, що керував транспортним засобом, оскільки автомобіль Ауді А4 державний номерний знак НОМЕР_1 належить його двоюрідному брату, який зафіксований на відео, на передньому пасажирському сидінні і з яким, при зупинці автомобіля, він помінявся місцями. На той час не усвідомлював наслідки.
Разом з цим, зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про повірку спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6810 та відсутнє свідоцтво про державну реєстрацію вимірювальної техніки Alcotest Drager 6810, за допомогою якого проводився огляд на стан сп'яніння.
Аналогічні копії документів не долучено до матеріалів справи з Чернівецького наркологічного диспансеру, і взагалі не встановлено, яким засобом вимірювальної техніки був проведений огляд у медичному закладі.
До матеріалів справи не долучено висновок токсикологічної експертизи, оскільки 10 січня 2026 року у нього були відібрані зразки крові та сечі.
Вважає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом його вини.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Бандуровський Б. П., будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду справи, до суду не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, у зв'язку з чим, на підставі ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Дослідивши зміст оскаржуваної постанови та доводи, викладені в апеляційній скарзі, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозапис, наявний в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Дані вимоги судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 563107 від 10 січня 2026 року, ОСОБА_1 цього ж дня о 01 год. 45 хв. в м. Чернівці по вул. Кармелюка, 107 керував транспортним засобом марки Ауді А4, державний номерний знак НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком ЧОНД №13 від 10 січня 2026 року. Від керування транспортним засобом відсторонений. Своїми діями порушив вимоги п.2.9.а. ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст. ст. 254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст. 255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно підтверджуються іншими дослідженими доказами по справі.
Відповідно до роздруківки спеціального технічного засобу Alсotest 6810 №AREM-0039 від 10 січня 2026 року (а. с. 3-4) результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння становить 1,69% проміле. Тест № 2240. Від підпису роздруківки ОСОБА_1 відмовився.
Згідно акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а. с. 5), у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Огляд проводився за допомогою Alсotest 6810 №AREM-0039, результат 1,69‰.
Аналогічні відомості зазначено в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а. с. 7).
В матеріалах справи наявний висновок щодо результатів медичного огляду №13 від 10 січня 2026 року ОКНП «ЧОНД» (а. с. 6), відповідно до якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Вищевказані обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи відеозаписом, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції в темну пору доби, під час дії комендантської години. В ході спілкування працівник поліції повідомив про наявність ознак алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, на що ОСОБА_1 погодився. На відеозаписі зафіксовано весь процес проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що надані докази є послідовними, взаємоузгодженими та у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що в поліцейських не було законних підстав для зупинки транспортного засобу, апеляційний суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Указом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжений. При введенні воєнного стану, застосовуються такі заходи правового режиму воєнного стану, як комендантська година.
Відповідно до абз. 1, 2 пункту 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 р. № 573 під час дії комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування Збройні Сили, Держспецтрансслужба, Національна гвардія, Держприкордонслужба, Національна поліція, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС продовжують виконання своїх завдань відповідно до призначення та специфіки діяльності.
На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.
Так як ОСОБА_1 керував транспортним засобом під час комендантської години, у працівників поліції були законні підстави для зупинки транспортного засобу та перевірки документів водія.
Твердження ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, а нібито помінявся місцями зі своїм двоюрідним братом, який перебував на пасажирському сидінні, є необґрунтованими, оскільки, як убачається з наявного в матеріалах справи відеозапису, працівники поліції підійшли до автомобіля, за кермом якого перебував ОСОБА_1 . Поряд із ним на передньому пасажирському сидінні знаходилася особа жіночої статі. Зазначені обставини спростовують версію сторони захисту та розцінюються апеляційним судом як спроба уникнути адміністративної відповідальності.
Доводи про відсутність у матеріалах справи відомостей щодо повірки спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6810 та свідоцтва про державну реєстрацію засобу вимірювальної техніки є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 розділу 2 Інструкції перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
З аналізу вищевказаної норми вбачається, що обов'язок пред'явлення зазначених документів виникає виключно у разі заявлення відповідної вимоги особою, яка проходить огляд.
Водночас, ОСОБА_1 під час проведення огляду будь-яких вимог щодо надання сертифіката відповідності, свідоцтва про повірку чи інших документів працівнику поліції не заявляв. Аналогічні вимоги не заявлялися й лікарю під час проведення огляду в закладі охорони здоров'я.
Крім того, перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння підтверджується не роздруківкою спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6810 за результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу, а висновком медичного огляду № 13, складеним лікарем за результатами проведеного у встановленому законом порядку огляду в закладі охорони здоров'я.
Відповідно до п. 14 Порядку «Направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008р. №1103, висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.
Однак матеріали справи не містять жодних відомостей про оскарження апелянтом зазначеного висновку, подання відповідних скарг чи заяв щодо його недійсності.
Отже, висновок медичного закладу є належним та допустимим доказом у справі, а доводи апеляційної скарги з цього приводу є безпідставними.
Твердження апелянта щодо необхідності проведення лабораторних досліджень для встановлення факту перебування особи в стані алкогольного сп'яніння, є безпідставним з огляду на наступне.
Згідно п. 8 розділу III Інструкції огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов'язковим є проведення підтверджуючого дослідження газорідинної хроматографії з полум'яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.
За змістом пункту 8 розділу ІІІ Інструкції огляд водіїв у закладі охорони здоров'я здійснюється двома способами: із застосуванням спеціальних технічних засобів; із застосуванням тестів (скринінгових лабораторних досліджень).
Системний аналіз цього пункту вказує, що проведення підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум'яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрії на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи є обов'язковим за сукупності двох умов: 1) проведення огляду водіїв у закладі охорони здоров'я із застосуванням тестів (скринінгових лабораторних досліджень), та 2) позитивний результат цього тесту.
У разі проведення огляду водіїв у закладі охорони здоров'я із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність, зокрема, алкотестерів), обов'язкове здійснення підтверджуючого дослідження, передбаченого пунктом 8 Інструкції, не вимагається.
Оскільки огляд ОСОБА_1 у закладі охорони здоров'я здійснював саме із застосування спеціальних технічних засобів, додаткове проведення лабораторних досліджень не потребується.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції апеляційним судом не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Таким чином, районним судом правильно встановлено, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9.а Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які знаходяться в матеріалах справи, а доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Чернівецький апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького районного суду м. Чернівці від 11 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя [підпис] В.Т. Марчук