Справа № 496/1758/26
Провадження № 1-кс/496/372/26
06 березня 2026 року м. Біляївка
Слідчий суддя Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка клопотання старшого слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Градениці Біляївського району Одеської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, перебуваючого на посаді пожежника-рятувальника ДСНС України в Одеській області, одруженого, маючого двох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за матеріалами кримінального провадження за №12026162250000229 від 04.03.2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України,
Слідчий СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області, звернувся до суду з клопотанням, в якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
При цьому посилається на те, що ОСОБА_5 , 04 березня 2026 року приблизно о 00 годині 15 хвилин, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин із членами сім'ї ОСОБА_7 , з метою з'ясування стосунків, на автомобілі марки «ВАЗ 21043», державний номерний знак НОМЕР_1 за кермом якого перебував ОСОБА_8 прибули до будинку АДРЕСА_2 .
В цей час, додому за вищезазначеною адресою повертався ОСОБА_7 , при вигляді якого у ОСОБА_5 на ґрунті раніше виниклого конфлікту із сином потерпілого раптово виник прямий умисел на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень невизначеного ступеню тяжкості.
З цією метою, ОСОБА_5 вийшов із автомобіля та, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість та неминучість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень невизначеної тяжкості та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з мотивів явної неповаги до життя та здоров'я людини, взявши з собою із зазначеного автомобіля руків'я від сокири (без металевої частини), підбіг до ОСОБА_7 та умисно наніс не менше одного цілеспрямованого удару руків'ям від сокири в ділянку голови ОСОБА_7 , від яких останній впав на землю, спричинивши тілесні ушкодження у виді перелому основи та склепіння черепа, що є тяжкими тілесними ушкодженнями, небезпечними для життя в момент заподіяння.
Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання їх суспільно небезпечних наслідків, з метою уникнення кримінальної відповідальності з місця події зник.
За результатами досудового розслідування, 04.03.2026 ОСОБА_5 було затримано о 16 год. 26 хв. в порядку ст. 208 КПК України та 05.03.2026 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. У зв'язку з чим, слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням.
Прокурор у судовому засіданні на задоволенні клопотання наполягав, посилаючись на обставини викладені у письмовому клопотанні щодо існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, при цьому посилався на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не доведені з боку слідства, його підзахисний не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування, суду, впливати на свідків чи вчинити інше правопорушення. Крім того ОСОБА_5 офіційно працевлаштований, має місці соціальні зв'язки, тому просив застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_2 .
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку захисника, заперечував проти клопотання прокурора, пояснивши, що повертався додому на автомобілі, дорогою побачив потерпілого, якого раніше не знав, зупинився та вийшов з авто. Потерпілий побіг на нього з сокирою, виражався нецензурною лайкаю та замахнувся в його сторону предметом схожим на сокиру. ОСОБА_5 в свою чергу побіг назад до авто, де взяв черенок від сокири та, захищаючись навідмаш вдарив потерплого. В голову потерпілому він не цілився, було темно. В машині була сім'я, він їхав з дружиною, злякався за сім'ю.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши матеріали, додані до клопотання, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Клопотання старшого слідчого СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
На підставі п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину та до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження:
- протоколом огляду місця події від 04.03.2026, за результатами проведення якого були вилучені речові докази;
- протоколом додаткового огляду місця події від 04.03.2026, за результатами проведення якого були вилучені речові докази;
- протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_9 , котра вказала, відомі їй обставини вчинення злочину та прямо вказала, що особа на ім'я ОСОБА_10 вдарив потерпілого, а особа на ім'я ОСОБА_11 здійснював постріли, яких вона дуже злякалась;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками неповнолітньому свідку ОСОБА_9 , під час якого свідок вказала на ОСОБА_5 , як на особу котра наносила удар потерпілому;
- протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_12 , котрий вказав, відомі йому обставини вчинення злочину;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , котрий вказав, відомі йому обставини вчинення злочину та підтвердив конфлікт членів його родини (потерпілого) з ОСОБА_5 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 , котра вказала відомі їй обставини вчинення злочину та підтвердила конфлікт членів родини ОСОБА_15 (потерпілого) з ОСОБА_5 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_16 , котрий вказав, що за декілька хвилин до події потерпілий, котрий перебував у нього в гостях, пішов за місцем свого мешкання та через 1-2 хвилини свідок почув два постріли, а за ними крики дітей потерпілого, що батька вбили;
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_8 , під час якого останній вказав, відомі йому обставини вчинення злочину та підтвердив факт того, що він здійснив два постріли у повітря з пістолета (пугач), а ОСОБА_5 взяв із салону автомобіля дерев'яне руків'я сокири та вдарив потерпілого, котрий від удару впав на землю;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_8 , під час якого останній вказав, відомі йому обставини вчинення злочину та підтвердив факт того, що він здійснив два постріли у повітря з пістолета (пугач), а ОСОБА_5 взяв із салону автомобіля дерев'яне руків'я сокири та вдарив потерпілого, котрий від удару впав на землю;
- протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 , під час якого останній показав як саме розвивались обставини за яких потерпілий отримав тілесні ушкодження та як останній здійснював постріли, крім того, останній показав куди саме викинув предмет схожий на пістолет, котрий було виявлено та вилучено;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, які унеможливлюють застосування більш м'якого виду запобіжного заходу.
Існування зазначених ризиків підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого насильницького злочину проти життя та здоров'я особи, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Усвідомлюючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, характер спричинених наслідків та невідворотність покарання у разі доведення вини, підозрюваний може вжити заходів для уникнення кримінальної відповідальності шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду.
Крім того, підозрюваний діяв агресивно, використовуючи предмет, спеціально взятий як знаряддя для нанесення тілесних ушкоджень, завдавши удару у життєво важливу частину тіла потерпілого - голову, що свідчить про його зневажливе ставлення до життя та здоров'я людини та високий рівень суспільної небезпечності його поведінки.
При цьому потерпілий ОСОБА_7 унаслідок протиправних дій підозрюваного отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді перелому основи та склепіння черепа та перебуває у стані коми, а тому на даний час неможливо виключити настання ще більш тяжких наслідків, у тому числі смерті потерпілого, що може спричинити зміну правової кваліфікації дій підозрюваного на більш тяжку. Усвідомлюючи можливість настання таких наслідків та відповідно ще суворішого покарання, ОСОБА_5 може вдатись до переховування від органів досудового розслідування та суду.
Також слід врахувати, що після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, з місця події зник, що свідчить про його первинну поведінку, спрямовану на уникнення відповідальності, та додатково підтверджує реальність ризику його подальшого переховування.
Тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання підозрюваного винуватим, відсутність утриманців, вказує на реальність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що підозрюваний може переховуватись від органів досудового слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Даний ризик є реальним та обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 проживає в одному населеному пункті зі свідками та потерпілою стороною, а тому має реальну можливість безперешкодно контактувати з ними.
Крім того, значна частина свідків у кримінальному провадженні є односельчанами підозрюваного, а окремі з них, зокрема ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , є неповнолітніми, що об'єктивно робить їх більш вразливими до психологічного впливу, залякування чи схиляння до зміни показань.
Також слід врахувати, розбіжність між показаннями підозрюваного та свідків, що створює додаткові підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може вчиняти дії, спрямовані на незаконний вплив на свідків з метою зміни або спотворення наданих ними показань.
Окрім цього, підозрюваному вже відомі анкетні дані свідків у зв'язку з врученням йому копій матеріалів та додатків до клопотання, що створює реальну можливість встановлення з ними контакту та здійснення незаконного впливу безпосередньо або через третіх осіб, у тому числі шляхом психологічного тиску, погроз чи інших способів впливу з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Клопотання захисника про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час доби суд вважає необґрунтованим, оскільки такий запобіжний захід не забезпечить запобігання ризикам, зокрема незаконного впливу на свідків, які є сусідами підозрюваного, а також є неповнолітніми особами. Слідчий суддя приймає до уваги наявність у підозрюваного відзнак за службу в ДСНС, наявність в нього малолітніх дітей, проте не вважає, що самі по собі ці обставини можуть свідчити про можливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого.
Особисте зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Отже, враховуючи вищевикладене та те, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, тому встановлена наявність ризиків, та все вищевказане свідчить, що відносно підозрюваного, необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом визначення застави, оскільки інші менш суворі заходи не забезпечать виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України та дотримання ним належної поведінки.
Таким чином, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 є цілком обґрунтованими, так як викладене дає достатні підстави для обрання виключного запобіжного заходу.
Обрання інших, менш тяжких запобіжних заходів, таких як особисте зобов'язання, домашній арешт чи застава не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього кримінальним процесуальним законодавством обов'язків.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , кримінального правопорушення, а також вищеперерахованих ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, застосування більш м'яких запобіжних заходів не сприятиме запобіганню ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, тому клопотання старшого слідчого слід задовольнити.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Однак, з огляду на характер кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_5 , крім іншого, підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, керуючись правилами п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні, оскільки застава не зможе забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на нього обов'язків, та створить значний негативний резонанс у суспільстві.
Застосований запобіжний захід відносно підозрюваного ОСОБА_5 кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Встановити строк дії ухвали - 60 днів, а саме з моменту затримання з 04 березня 2026 року по 02 травня 2026 року.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 09.03.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1