Справа № 495/9217/25
Номер провадження 2-а/495/45/2026
18 лютого 2026 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі
головуючого судді Гелла С.В.,
за участі секретаря судового засідання Гасанзаде М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасуваннях постанови про адміністративне правопорушення,
01.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 26.11.2025 року №R224005, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 , за матеріалами адміністративної справи відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
1.1.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2023 року ОСОБА_1 перебував за кордоном до 26 листопада 2025 року, коли повернувся до України. Під час оформлення в'їзду в бік України у пункті пропуску “Старокозаче» йому повідомили про те, що згідно з інформацією Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів він перебуває у розшуку ТЦК за порушення правил військового обліку та одразу був викликаний наряд поліції, який доставив його до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 йому видали направлення на проходження медичного огляду та повідомили про необхідність сплати штрафу, постанова про накладення якого надійде йому в електронній формі у мобільному застосунку “Резерв+». Сутність допущеного ним правопорушення йому роз'яснена не була, лише проінформовано про можливість оформити право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, вособливий період, оскільки він є особою з інвалідністю 3 групи з дитинства. Жодних документів, як-то заяв, повідомлень, згод тощо він не підписував та не подавав.
Наступного дня, 27 листопада 2025 року, до мобільного застосунку “Резерв+» надійшла постанова по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № R224005 від 26.11.2025 з поміткою - за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.
Із змісту постанови йому стало відомо, що він не уточнив свої облікові дані до 16.07.2024 року, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Узв'язку з цим на нього накладено штраф у розмірі 17000,00 грн., із зазначенням про те, що у разі його сплати протягом 10 днів з дня набрання постановою законної сили у розмірі не менше 50 відсотків, постанова вважатиметься виконаною.
Водночас, ОСОБА_1 вважає, що не порушив правила військового обліку щодо не взяття на військовий облік, а постанову слід скасувати, оскільки вона незаконна.
1.2.Представник відповідача відзиву на позов не надав.
2. Рух справи у суді.
Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.12.2025 відкрито провадження у справі.
У судове засідання призначене на 18.02.2026року сторони не з'явились.
Позивач у прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу без його участі, позов підтримує та просить його задовольнити
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі, відзиву не подав.
3. Встановлені судом обставини справи, норми права, які застосував суд.
Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до статті 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема і за статтею 210 КУпАП.
Судом встановлено, що постановою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 26.11.2025 року №R224005, винесеною т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 , за матеріалами адміністративної справи відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.
З постанови №R224005 від 26.11.2025, вбачається, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не уточнив дані до 16.07.2024, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП - адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Частина 7 до ст. 38 КУпАП передбачає, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210,210-1цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
За змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.
Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не містять визначення поняття «триваюче» правопорушення.
Разом із тим, у теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності.
В контексті правопорушення, передбаченого ст.ст. 210, 210-1КУпАП, поведінка особи (в даному випадку - позивача) набуває протиправного характеру після не уточнення даних до 16.07.2024 .
Отже, в даному випадку відсутні підстави для висновку, що вчинення позивачем правопорушення мало триваючий характер.
Таким чином, суд вважає, що у даному випадку строки притягнення його до адміністративної відповідальності необхідно обчислювати саме з моменту вчинення правопорушення, а саме з 16.07.2024 .
Передбачений ч.7 ст.38 КУпАП трьохмісячний строк накладення адміністративного стягнення розпочав свій відлік з 16.07.2024 року та сплив 16.10.2024 року, у зв'язку з чим наявні підстави для висновку про прийняття 26.11.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 спірної постанови поза межами строків, встановлених ст.38 КУпАП.
Аналогічний висновок був викладений в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 року (справа 522/20907/23).
Окрім того, із за стосунку «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 ,має інвалідність 3-ої групи з довічним терміном дії, має відстрочку на підставі п.2 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.
Статтею 210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Частиною третьої цієї статті КУпАП передбачено особливо кваліфікований склад цього проступку, який полягає у вчиненні дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року№ 1932-XII особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, 17 березня 2014 року оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі №2232) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (частина перша). Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга). Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина третя).
Отже, військовий обов'язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.
Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
За приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, за приписами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ч.3ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ст.61 Конституції України).
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, шляхом скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 26.11.2025 №R224005, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , за матеріалами адміністративної справи відносно ОСОБА_1 , якою на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Відповідачем по справі не надано доказів (зокрема протоколу про адміністративне правопорушення та інших документів які стали підставою для складення протоколу) на спростування тверджень позивача про начебто порушення останнім правил взяття на військовий облік.
На підставі наведеного, керуючись статтями2,5,9,72,73,77,78,134,139,241-246,250,255,268-272,286,295,297 КАС України, суд,
позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасуваннях постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Постанову №R224005 від 26.11.2025, винесеною тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2
Суддя С.В. Гелла