Справа №127/6743/26
Провадження №1-кс/127/2771/26
02 березня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
адвоката ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши в судовому засіданні клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 42025022220000078 від 15.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025022220000078, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що директор Яришівського психоневрологічного будинку-інтернату ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, у період часу з жовтня 2025 до лютого 2026 року завербував та переміщував підопічних зазначеної установи з використанням їх уразливого стану, викликаного психоневрологічними захворюваннями, та їх іншої залежності, з метою експлуатації у формі залучення до примусової праці за межами будинку-інтернату.
Так, 03.11.2025 ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, використовуючи уразливий стан, викликаний психоневрологічними захворюваннями, та іншу залежність підопічних Яришівського психоневрологічного будинку-інтернату ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , завербував та перемістив їх до домогосподарства по АДРЕСА_1 , де їх примусили виконувати сільськогосподарські роботи.
Крім цього, 20.11.2025 ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, використовуючи уразливий стан, викликаний психоневрологічними захворюваннями, та іншу залежність підопічних Яришівського психоневрологічного будинку-інтернату ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , завербував та перемістив їх до території ТОВ «МХП - Агрокряж», що за адресою: с. Яришів Могилів-Подільського району Вінницької області, вул. Головна, 161, де їх примусили виконувати різного роду господарські роботи.
Також, 04.12.2025 ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, використовуючи уразливий стан, викликаний психоневрологічними захворюваннями, та іншу залежність підопічних Яришівського психоневрологічного будинку-інтернату ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , завербував та перемістив їх до території ТОВ «МХП - Агрокряж», що за адресою: с. Яришів Могилів-Подільського району Вінницької області, вул. Головна, 161, де їх примусили фасувати кукурудзу у мішки.
Крім цього, 05.12.2025 ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, використовуючи уразливий стан, викликаний психоневрологічними захворюваннями, та іншу залежність підопічних Яришівського психоневрологічного будинку-інтернату ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , завербував та перемістив їх до домогосподарства по АДРЕСА_2 , де їх примусили прокопувати земельну ділянку.
В подальшому, 28.02.2026 ОСОБА_6 затримано співробітниками правоохоронних органів у порядку ст. 615 КПК України та припинено його кримінально-протиправну діяльність.
На підставі здобутих доказів, 28.02.2026 ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, тобто у вербуванні, переміщенні людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням уразливого стану особи, іншої залежності потерпілого, щодо кількох осіб та за попередньою змовою групою осіб.
Підозра ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення обґрунтовується наступними доказами:
?протоколами обшуків від 28.02.2026;
?протоколом затримання ОСОБА_6 в порядку ст. 615 КПК України;
?повідомленням про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України,
?протоколами допиту свідків, потерпілих;
?протоколами проведення НСРД;
?іншими матеріалами кримінального провадження.
Установлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, тому може в будь-який момент покинути місце проживання та під загрозою суворої міри покарання може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, ОСОБА_6 перебуваючи без дієвого запобіжного заходу може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, місцезнаходження яких органом досудового розслідування наразі встановлюється, тобто наявний ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Здобуті докази дають підстави вважати, що підозрюваний можливо діяв у співучасті з іншими особами, у тому числі із іншими працівниками Яришівського психоневрологічного будинку-інтернату, а тому перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу підозрюваний може незаконно впливати на свідків, потерпілих та інших причетних осіб, тобто наявні ризики, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, застосування жодного іншого більш м'якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, при цьому під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій зафіксовано корисливий мотив підозрюваного, що свідчить про наявність у нього фінансових можливостей, орган досудового розслідування вважає за доцільне визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому слідчий просив клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання слідчого підтримав, оскільки під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому необхідно застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав.
Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання, оскільки підозра не обґрунтована, ризики не доведені, просила застосувати домашній арешт або визначити мінімальний розмір застави.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні по суті клопотання підтримав думку адвоката, просив застосувати домашній арешт.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, характеризуючі дані підозрюваного, прийшов до наступного висновку.
СУ ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025022220000078, відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.
В рамках вказаного провадження 28.02.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.
Щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Дослідивши матеріали клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до висновку, що причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого правопорушення достатньою мірою, для даної стадії кримінального провадження, доводиться доказами, які долучені слідчим до матеріалів клопотання та доведена прокурором при розгляді даного клопотання.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Зокрема ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4ст.95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи, що підозрюваному відомі персональні дані свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до переконання, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на вказаних осіб, шляхом проведення зустрічей з ними, спонуканням до зміни показів з метою надання останніми показань, які є вигідними саме для підозрюваного, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
З матеріалів клопотання та пояснень прокурора в судовому засіданні встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення можуть бути причетні інші особи, які наразі не встановлені. Враховуючи, що підозрюваному відомі усі учасники правопорушення, останній може здійснювати вплив на співучасників, яким також відомі обставини провадження, переконуючи їх давати неправдиві показання, а також узгоджувати показання між собою, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Враховуючи, що кримінальне провадження перебуває на початковій стадії, продовжується відшукання речових доказів, без застосування дієвого запобіжного заходу, підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та доведення вини останнього, а також перешкоджати здійсненню належного досудового розслідування.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, раніше не судимий, одружений, дружина є інвалідом 2 групи. Разом з тим, це не є безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини на даний час не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку підозрюваного, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.
За змістом ст.131 КПК запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, а відтак їх застосування має на меті досягнення дієвості цього провадження. Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам, які вказані слідчим та доведені матеріалами справи. Тому, для досягнення мети застосування запобіжних заходів, на даному етапі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним.
Щодо розміру застави, який просить визначити сторона обвинувачення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В силу ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з тим, слід враховувати, що запобіжний захід не є мірою покарання, а спрямований на забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того органом досудового розслідування жодним чином не обґрунтовано такий розмір застави, не підтверджено матеріальний стан підозрюваного та можливість її внесення.
Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 підозрюється, вагомість наявних доказів вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення, в умовах воєнного стану, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, особу підозрюваного, який є особою пенсійного віку, його матеріальний стан, суд приходить до переконання, що застава в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним покладених обов'язків.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з дня фактичного затримання особи, тобто з 28.02.2026 по 28.04.2026 року.
Одночасно визначити заставу в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 , наступні обов'язки:
?прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
?не відлучатись із населеного пункту в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
?повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
?утриматись від спілкування із особами, які являються свідками, потерпілими у даному кримінальному провадженні;
?здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя