Справа № 127/4876/26
Провадження № 3/127/1034/26
09.03.2026 м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бессараб Н.М., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №144011 від 13.02.2026, ОСОБА_1 , 11.02.2026 близько 23.20 год., за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 (пригнічує та маніпулює), чим міг завдати шкоди її здоров'ю, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав. Пояснив, що не вчиняв домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 . Насправді 11.02.2026 близько 23.20 год., він викликав працівників поліції, оскільки ОСОБА_2 вчиняла психологічне насильство щодо їх неповнолітньої доньки ОСОБА_3 і він як батько захищав свою дитину. Коли приїхала поліція, то на колишню дружину ОСОБА_2 було складено протокол за сімейне насильство. Після чого ОСОБА_2 подала заяву до поліції щодо вчинення ним сімейного насильства відносно неї та їхньої неповнолітньої дочки ОСОБА_3 .
Потерпіла ОСОБА_2 та її захисник - адвокат Чубенко С.В. в судовому засіданні просили притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та призначити йому максимально суворе покарання. ОСОБА_2 суду пояснила, що 11.02.2026 близько 23.20 год., за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно неї. А саме, колишній чоловік ОСОБА_1 постійно її ображає, принижує, застосовує фізичну силу. 11.02.2026 близько 23.20 год., ОСОБА_1 викликав працівників поліції через те, що нібито ОСОБА_2 вчиняла психологічне насильство щодо їх неповнолітньої доньки ОСОБА_3 . Коли приїхала поліція, то на ОСОБА_2 було складено протокол за сімейне насильство. Після чого ОСОБА_2 подала заяву до поліції щодо вчинення сімейного насильства ОСОБА_1 відносно неї та їхньої неповнолітньої дочки ОСОБА_3 .
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адмінвідповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 та її захисника - адвоката Чубенко С.В., дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення такого припису.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно ст. 1 ч. 1 п. 14 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
При цьому, психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії чи бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку третіх особі, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, а також фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, мордування тощо, тобто таке фізичне насильство, яке не підпадає під дії КК України.
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні встановлено, що підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 була заява його колишньої дружини ОСОБА_2 , яка є потерпілою у даній справі.
Так, у протоколі прийняття заяви про вчинене правопорушення та іншу подію до поліції від 11.02.2026 зазначено, що ОСОБА_2 просить прийняти міри відносно колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який маніпулює та пригнічує всіх членів родини.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА №144011 від 13.02.2026 вказано, що ОСОБА_1 , 11.02.2026 близько 23.20 год., за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 (пригнічує та маніпулює), чим міг завдати шкоди її здоров'ю та вчинив правопорушення, передбачене ст. 173-2 ч. 1 КУпАП.
Долученими доказами, на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_1 є: протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію та письмові пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.
Оскільки протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій за які передбачена адміністративна відповідальність та його невід'ємні складові частини повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об'єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних та допустимих доказів.
Наявні в матеріалах справи протокол прийняття заяви та пояснення ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного характеру не свідчать про доведеність складу адміністративного правопорушення, оскільки під домашнє насильство психологічного характеру, яке інкримінується ОСОБА_1 підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх, нездатність захистити себе або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю потерпілої особи. Не зазначено докази на доведеність правопорушень насильницького характеру відносно потерпілого. В протоколі припускається, що дії правопорушника могли завдати шкоди здоров'ю потерпілої.
Тобто, викладена в протоколі фабула в порушення вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП не містить обов'язкових елементів об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що підлягає доказуванню, а тому не відповідає диспозиції цієї норми КУпАП.
Усунути наведені вище істотні порушення вимог закону неможливо в ході судового розгляду, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, наведених у протоколі про адміністративне правопорушення, та суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати зазначені в цьому протоколі обставини правопорушення.
Викладене вище узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою суд не має права самостійно редагувати фабулу адміністративного правопорушення, оскільки це становитиме порушення права на захист особи та принципу рівності сторін процесу.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція КСУ відповідає і правовій позиції ЄСПЛ, який у своєму рішенні Маліге проти Франції від 23.09.1998 визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації № R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов'язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Стосовно складеного на ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, то сам по собі він не може бути беззаперечним доказом вини особи в інкримінованому йому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Крім того, суд звертає увагу також на той факт, що ОСОБА_1 вину не визнав.
Таким чином, єдині докази на підставі яких було складено протокол - письмові пояснення та протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення та іншу подію потерпілої ОСОБА_2 .
Отже слід визнати, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме домашнього насильства, тобто умисного вчинення діянь психологічного та фізичного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю потерпілого, матеріали справи не містять, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
При цьому сам по собі факт сварки між колишнім подружжям, не може свідчити про домашнє насильство з боку ОСОБА_1 .
Вказані обставини вказують на відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессегеі Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Ч. 1 до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає, що обставини, викладені у протоколі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а досліджені у судовому засіданні докази не є достатніми для висновку про наявність складу вказаного адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Зазначене є підставою для закриття провадження в справі за недоведеністю належними доказами складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст. 7, 173-2, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: