Справа № 953/4418/22 Номер провадження 11-кп/814/905/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
03 березня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №22022220000001275 за апеляційними скаргами прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_10 , захисників обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 30.10.2023,
Цим вироком
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків Харківської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2016 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 111-2 КК України на 10 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, на строк 12 років.
Вирішено рахувати строк покарання з 14.05.2022.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу, речових доказів, арешту майна.
Згідно з вироком суду ОСОБА_13 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
Так у громадянина України ОСОБА_9 , який є негативно налаштованим проти посадових осіб органів державної влади України, у зв'язку із здійсненням ними їхніх владних повноважень, а також військовослужбовців Збройних сил України та співробітників правоохоронних органів, які для забезпечення національної безпеки України, відновлення і підтримання правопорядку на всій території держави здійснюють комплекс активних заходів з використанням зброї та військової техніки, спрямованих на подолання збройної агресії Російської Федерації, будучи обізнаним про введення на території України воєнного стану, у період часу у період часу з 23.04.2022 по 06.05.2022, перебуваючи у с. Циркуни Харківського району Харківської області, територія якого була тимчасово окупована збройними формуваннями РФ, добровільно вступив у контакт з представниками збройних формувань РФ для здійснення допомоги (пособництва) державі-агресору та завдання шкоди Україні шляхом: підтримки дій держави-агресора, збройних формувань РФ, добровільного збору та передачі матеріальних ресурсів, які знаходились на території громади, представникам держави-агресора, тим самим підтримав дії держави-агресора, а саме забезпечував військовослужбовців збройних формувань РФ продуктами харчування, генератором, водяною помпою та надавав інформацію щодо домоволодінь місцевих мешканців, де є матеріальні цінності, запаси палива, з наданням у подальшому допомоги у заволодінні матеріальними цінностями військовослужбовцями РФ у незаконний спосіб.
Крім цього, ОСОБА_9 під час окупації с. Циркуни Харківського району Харківської області надав збройним формуванням РФ відомості щодо характеру та особливостей місцевості територіальної громади для забезпечення орієнтування та злагодженості дій військовослужбовців РФ на даній місцевості, яке виразилось у періодичному переміщенні ОСОБА_9 з військовослужбовцями РФ на території громади.
Також, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_9 , перебуваючи на зазначеній місцевості, у вказаний період часу забезпечував військовослужбовців РФ транспортними засобами, що виразилось у передачі ОСОБА_9 військовослужбовцям РФ ключів від автомобіля марки «Маzda 6» р.н. « НОМЕР_1 », належного на праві приватної власності ОСОБА_14 , а також у наданні ОСОБА_9 допомоги у запуску двигунів автомобілів «Lexus 470 LX» та «Land Cruiser» без ключів, які у подальшому використовувались збройними формуванням РФ для власних потреб.
У своїй апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати у частині призначеного покарання, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 111-2 КК України покарання у виді 12 років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування на строк 15 років.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що, призначаючи обвинуваченому покарання, суд не врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким та спрямованим на допомогу державі - агресору громадянином України, поведінку обвинуваченого під час судового розгляду, який при наявності викриваючих його показань свідків намагався уникнути відповідальності, створивши штучне алібі, що свідчить про відсутність його каяття. Просить врахувати, що ОСОБА_9 є працездатним, проте ніде не працює, за місцем проживання характеризується задовільно.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_11 просить вирок суду скасувати. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 399 КПК України та ч. 3 ст. 404 КПК України дослідити та надати оцінку доказам, якими обґрунтовується оскаржуваний вирок.
Призначити новий розгляд кримінального провадження зі стадії підготовчого судового засідання у місцевому суді в іншому складі суду.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до обвинуваченого акту обвинуваченому інкримінуються діяння вчинені з 23.04.2022 до 06.05.2022, проте з показань свідків вбачається що дії, які зазначені у обвинувальному акті ОСОБА_9 вчиняв у березня та квітні 2022 року, тобто у період, коли не було кримінальної відповідальності за пособництво державі-агресору.
Крім того, суд не надав оцінку щодо поганого зору свідка ОСОБА_15 та зауваження захисника щодо перебування свідка у стані алкогольного сп'яніння під час допиту у суді.
Вважає, що показання свідків не підтверджують вину обвинуваченого у інкримінованому кримінальному правопорушенні. Звертає увагу, що ОСОБА_16 повідомив суду про те, що автомобіль обвинувачений брав у ОСОБА_17 для перевезення паркану, а не допомоги солдатам РФ, а показання ОСОБА_17 надані з чужих слів.
Також вважає, що дії обвинуваченого неправильно кваліфіковано, оскільки у діянні відсутня така ознака як добровільний збір ресурсів.
Одночасно зазначає, що на технічному носії відеозапису судового засідання 06.02.2023 відсутня інформація, зокрема допит свідків захисту, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що мала місце подія кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, а також не доведено, що мали місце будь-які умисні дії обвинуваченого, спрямовані на допомогу державі-агресору.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що, відповідно до обвинуваченого акта, обвинуваченому інкримінуються діяння, вчинені з 23.04.2022 до 06.05.2022, проте з показань свідків вбачається що дії, які зазначені у обвинувальному акті, ОСОБА_9 вчиняв у березні - квітні 2022 року, тобто у період, коли не було кримінальної відповідальності за пособництво державі-агресору.
Звертає увагу, що внаслідок війни ОСОБА_9 з дружиною втратили дитину та було пошкоджено квартиру, у якій він проживав зі своєю сім?єю, тому ОСОБА_9 не може бути позитивно налаштованим щодо військовослужбовців РФ та повністю заперечує щодо надання їм допомоги.
Вважає, що свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 оговорили ОСОБА_9 , щоб їх не викрили щодо співпраці з окупантами, що підтвердила свідок ОСОБА_19 .
Також свідок ОСОБА_19 зазначила, що вона разом з чоловіком та дитиною у період з 20 квітня по 07 травня 2022 року перебували у підвалі ОСОБА_20 , тому її чоловік не міг у цей час вчинити злочин. Що також підтверджується показаннями свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 .
Звертає увагу, що з показань свідка ОСОБА_19 вбачається, що її чоловіка ОСОБА_9 було затримано 08.05.2022, хоча у матеріалах справи міститься протокол затримання від 14.05.2022.
Зазначає, що показання свідка ОСОБА_15 є недопустимим доказом, оскільки слідчі дії, якими було встановлено зазначеного свідка, були проведені після направлення обвинувального акта до суду.
Крім того у матеріалах справи відсутні документи які підтверджують існування автомобілів Lexus та Land Cruiser, які обвинувачений нібито допомагав завести без ключа російським військовим.
Також суд залишив поза увагою показання свідка ОСОБА_15 щодо передачі ним особисто ключів від автомобіля Мазда російським військовим.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_12 просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 виправдати з підстав недоведення стороною обвинувачення наявності в його діянні складу кримінального правопорушення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до обвинуваченого акта обвинуваченому інкримінуються діяння, вчинені з 23.04.2022 до 06.05.2022, проте з показань свідків вбачається що дії, які зазначені у обвинувальному акті, ОСОБА_9 вчиняв у березні - квітні 2022 року, тобто у період, коли не було кримінальної відповідальності за пособництво державі-агресору.
Вважає, що показання свідків жодним чином не підтверджують винуватість ОСОБА_9 . Зазначає, що показання свідка ОСОБА_15 є недопустимим доказом, оскільки слідчі дії якими було встановлено зазначеного свідка були проведені після направлення обвинувального акту до суду.
Звертає увагу, що з показань свідка ОСОБА_19 вбачається, що її чоловіка ОСОБА_9 було затримано 08.05.2022, хоча у матеріалах справи міститься протокол затримання від 14.05.2022.
Захисник - адвокат ОСОБА_8 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, у якій просив відмовити у її задоволенні, скасувати вирок та ухвалити рішення з урахуванням вимог його апеляційної скарги.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, захисників, які підтримали вимоги поданих стороною захисту апеляційних скарг, обвинуваченого, який просив задовольнити апеляційні вимоги захисників, прокурора, який просив залишити вирок суду без змін, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Доводи захисників про те, що вирок ухвалений з істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, є слушними.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Київського районного суду м. Харкова від 30.10.2023 ОСОБА_9 визнаний винуватим та засуджений за ч. 1 ст. 111-2 КК України на 10 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування на строк 12 років.
Постановою ВС від 15.10.2025 було частково задоволено касаційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та скасовано ухвалу Полтавського апеляційного суду від 13.03.2025, якою переглянуто зазначений вирок та залишено без змін, посилаючись на те, що апеляційний суд під час вирішення апеляційних вимог захисників не спростував їх апеляційні доводи щодо неналежної оцінки місцевим судом показань свідків, відповідно до яких активні дії ОСОБА_9 вчиняв до набрання чинності законом, яким встановлено кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 111-2 КК України та не спростував доводи сторони захисту щодо можливої кваліфікації дій ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 111-1 КК України. Кримінальне провадження направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи повторно вирок Київського районного суду м. Харкові від 30.10.2023, колегія суддів вбачає, що місцевий суд не встановив усі обставини, що мають значення для кримінального провадження та передчасно дійшов висновку про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 111-2 КК України, тобто у пособництві державі агресору, з огляду на таке.
Так, Закон №2198-IX від 14.04.2022, яким було внесено зміни до Кримінального кодексу України та доповнено його статтею 111-2, набув чинності 23.04.2023.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії у часі.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що винуватість ОСОБА_9 у пособництві державі агресору доводиться показаннями свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 ОСОБА_15 , ОСОБА_25 .
Під час апеляційного розгляду захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_7 просили звернути увагу, що всі свідки сторони обвинувачення розповідають про події, які мали місце до набрання чинності Законом №2198-IX. Вважають, що ч. 4 ст. 111-1 та ч. 1 ст. 111-2 КК України схожі за складом, проте ч. 4 ст. 111-1 КК України передбачає передачу власного майна, що на їх думку мало місце. Також вважають, що у даному випадку не доведена така кваліфікуюча ознака як добровільність дій.
На думку колегії суддів, місцевий суд, ухвалив оскаржуваний вирок, не надавши належної оцінки зазначеним показанням свідків, відповідно до яких активні дії ОСОБА_9 вчиняв до набрання чинності Законом №2198-IX від 14.04.2022 та не міг вчинити пізніше 04.05.2022, оскільки відповідно до показань свідка ОСОБА_26 , який на момент окупації с. Циркуни був головою ОТГ, деокупація селища відбулася 05.05.2022, що також підтверджується показаннями інших свідків.
Тому колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказані питання стосуються правильного встановлення фактичних обставин кримінального провадження, доведеності обсягу висунутого обвинувачення та правильності кваліфікації інкримінованих ОСОБА_9 дій, а тому потребують ретельного дослідження й аналізу доказів у справі.
Враховуючи викладене вище та те, що усунути ці порушення під час апеляційного розгляду неможливо, вирок суду необхідно скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України суд може скасувати або змінити судове рішення у разі невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Згідно з положеннями ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив вирок з порушенням вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Оскільки вирок скасовується у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, колегія суддів, згідно положень ч. 2 ст. 415 КПК, не має права наперед вирішувати питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Під час нового судового розгляду, суду першої інстанції необхідно врахувати зазначене у даній ухвалі апеляційного суду, усунути порушення вимог кримінального процесуального закону, які стали підставою для скасування вироку суду та призначення нового судового розгляду, повно, всебічно і об'єктивно дослідити всі зібрані докази по справі, ретельно перевірити усі наявні в матеріалах кримінального провадження докази, дати кожному зібраному доказу належну правову оцінку, відповідно до ст. 94 КПК, взявши до уваги доводи захисників, заявлені під час апеляційного розгляду.
Крім того, під час розгляду справи не виконано вимоги про фіксування судового провадження за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження в суді першої інстанції, оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутній належний звукозапис судового засідання місцевого суду від 06.02.2023, у якому були допитані свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_25 та ОСОБА_21 , внаслідок чого під час апеляційного розгляду неможливо відтворити надані свідками у суді першої інстанції показання.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо не виконано вимоги про фіксування судового провадження за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження в суді першої або апеляційної інстанції.
Тому, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 підлягає задоволенню, апеляційні скарги прокурора та захисників обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_12 -частковому задоволенню, а вирок суду скасуванню з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції.
Крім того, враховуючи вимоги глави 18 КПК України, те, що ОСОБА_27 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти національної безпеки України, з метою забезпечення можливості проведення нового розгляду судом першої інстанції, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_9 , з метою попередження ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений не може не усвідомлювати імовірність повторного визнання його вини у вчиненні протиправного діяння, колегія суддів вважає за необхідне продовжити ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до розгляду справи по суті судом першої інстанції, але не довше ніж на 60 днів.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 412 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора та захисників обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_12 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Київського районного суду м. Харкова від 30.10.2023, щодо ОСОБА_9 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Продовжити ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вирішення цього питання судом першої інстанції, але не довше ніж на 60 днів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4