Справа № 155/392/25 Головуючий у 1 інстанції: Яремчук С. М.
Провадження № 22-ц/802/152/26 Доповідач: Шевчук Л. Я.
03 березня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Шевчук Л. Я.,
суддів Бовчалюк З. А., Киці С. І.,
секретар с/з Черняк О. В.,
з участю:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Гаврилюка Є. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки, за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , та відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро» на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 12 листопада 2025 року,
У березні 2025 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зазначеним позовом, який обґрунтувала тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 0720881700:00:001:0039 площею 2,7800 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Жабченської сільської ради Луцького району Волинської області. 18 листопада 2015 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Волинь Агро» був укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Жабченської сільської ради.
Позивачка також зазначала, що орендар неодноразово порушував умови договору оренди землі у частині виплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, що, на думку позивачки, є порушенням істотних умов договору оренди землі.
Покликаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 18 листопада 2015 року між нею та відповідачем ТзОВ «Волинь Агро», а також просила суд стягнути з відповідача у її користь витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 40 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 12 листопада 2025 року у цій справі у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 27 листопада 2025 року у задоволенні заяви представника відповідача ТзОВ «Волинь-Агро» - адвоката Гаврилюка Є. О. про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, позивачка ОСОБА_2 через свого представника Овчаренко Я. О. подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення її позову.
У своїй апеляційні скарзі відповідач ТзОВ «Волинь Агро», покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити.
Відзиви на апеляційні скарги не подавалися.
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Мельник М. О. апеляційну скаргу позивачки підтримала, апеляційну скаргу відповідача заперечила, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову ОСОБА_2 . Представник відповідача ТзОВ «Волинь Агро» - адвокат Гаврилюк Є. О. апеляційну скаргу відповідача підтримав, апеляційну скаргу позивачки заперечив, просив рішення суду першої інстанції змінити.
Позивачка ОСОБА_2 у судове засідання не з?явилася, хоча у встановленому законом порядку була повідомлена про час та місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справи у її відсутності.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги позивача і відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Судом за матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 2,7800 га з кадастровим номером 0720881700:00:001:0039, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Жабченської сільської ради Горохівського (на даний час Луцького) району Волинської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 14).
18 листопада 2015 року між ОСОБА_2 та ТзОВ «Волинь Агро» був укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець ОСОБА_2 надає, а орендар ТзОВ «Волинь Агро» приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Жабченської сільської ради, із кадастровим номером 0720881700:00:001:0039, площею 2,7800 га ріллі. Договір оренди землі укладений строком на 15 (п'ятнадцять) років (а. с. 18-20).
Крім того судом встановлено, що відповідач ТзОВ «Волинь Агро» сплачував в користь позивачки ОСОБА_2 орендну плату за користування земельною ділянкою.
27 лютого 2023 року між ТзОВ «Волинь Агро» і АТ «Укрпошта» був укладений договір № 111.002.003/133 про надання послуги з пересилання внутрішніх поштових переказів.
Акціонерне товариство «Укрпошта» своїм листом повідомило, що поштовий переказ ОСОБА_2 у розмірі 13 999,97 грн направлений для виплати 14 серпня 2023 року, повернутий за закінченням терміну зберігання; поштовий переказ у розмірі 13 999,97 грн направлений для виплати 29 листопада 2023 року, виплачений 07 грудня 2023 року; поштовий переказ у розмірі 6 505,17 грн направлений для виплати 03 жовтня 2024 року, повернутий за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За положеннями частин 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону).
Згідно зі статтею 15 Закону істотними умовами договору оренди землі: є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За положеннями статей 21, 22 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі.
За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
У статті 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є, у тому числі, систематична несплата орендної плати за користування землею. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов'язку зі сплати орендної плати, також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Верховний Суд у своїй постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати.
У своїй позовній заяві ОСОБА_2 зазначала, що починаючи з 2023 року орендна плата виплачується за односторонньою ініціативою відповідача із систематичною недоплатою. Оскільки має місце порушення строків на своєчасну виплату орендної плати, позивачка не вважає погашення заборгованості за рік користування землею належним виконанням зобов'язань відповідачем.
У пунктах 4.1., 4.2. договору оренди землі зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі готівкою через касу орендаря з письмовим підтвердженням орендодавцем факту одержання готівки в день її одержання. Розмір орендної плати у рік складає 6 407,89 гривень, що становить 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її індексації. Індексація здійснюється шляхом множення розміру орендної плати за поточний рік на величину коефіцієнта індексації нормативно грошової оцінки земель розрахованого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності з положеннями Податкового кодексу України.
Орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року оренди (п. 4.3. договору оренди землі).
У пункті 4 частини 1 статті 532 ЦК України зазначено, що якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання грошового зобов'язання провадиться за місцем проживання кредитора.
З врахуванням того, що у договорі оренди землі не встановлено місце виконання зобов?язання, належним місцем виконання зобов'язання зі сплати орендної плати за користування землею є місце проживання позивача.
При цьому судом встановлено, що на виконання своїх зобов?язань по сплаті орендної плати орендарем ТзОВ «Волинь Агро» 07 серпня 2023 року за місцем проживання орендодавця ОСОБА_2 (село Боремель Дубенського району Рівненської області) був направлений поштовий переказ у розмірі 13 999,97 грн (орендна плата за 2023 рік), який повернений за закінченням встановленого строку зберігання. Зазначений поштовий переказ у розмірі 13 999,27 грн орендар повторно направив за місцем проживання орендодавця 22 листопада 2023 року, цей поштовий переказ виплачено орендодавцю ОСОБА_2 07 грудня 2023 року. 25 вересня 2024 року орендарем за місцем проживання орендодавця ОСОБА_2 був направлений поштовий переказ у розмірі 6 505,17 грн (орендна плата за 2024 рік), який 03 жовтня 2024 року повернений за закінченням встановленого строку зберігання. Поштовий переказ у розмірі 6 505,17 грн повторно був направлений орендодавцю ОСОБА_2 та отриманий нею у березні 2025 року, про що не заперечувала сама позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні (а. с. 40).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 , оскільки судом не встановлено, що відповідач систематично не сплачував позивачці орендну плату за користування земельною ділянкою.
Доводи апеляційної скарги позивачки не спростовують висновків суду та не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ТзОВ «Волинь Агро» про те, що суд першої інстанції безпідставно зазначив в мотивувальній частині судового рішення про прострочення виплати орендної плати за 2024 рік.
Судом за матеріалами справи встановлено, що орендна плата за 2024 рік була виплачена позивачці у березні 2025 року, тобто орендна плата не була виплачена орендодавцю до кінця року, за який здійснюється оплата, тобто судом було встановлено порушення передбаченого договором оренди землі строку виплати орендної плати.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги позивача ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , та відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро» залишити без задоволення.
Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 12 листопада 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді