Справа № 761/7134/25
Провадження № 1-кп/761/631/2026
09 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12024100000001279 від 11 листопада 2024 року щодо:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Одрадокам'янка Херсонської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника власника майна ОСОБА_6 ,
В провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100000001279 від 11 листопада 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
09.03.2026 року в судовому засіданні представником власника майна ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_6 заявлено клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14.11.2024 на автомобіль марки «Toyota Camry», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_7 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Заявлене клопотання адвокат ОСОБА_6 обґрунтовує тим, що під час досудового розслідування з транспортним засобом марки «Toyota Camry», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_1 були проведені всі необхідні слідчі дії та експертизи.
Зазначав, що автомобіль не містить на собі слідів вчинення кримінального правопорушення і його повернення власнику не перешкоджатиме ходу кримінального провадження. Клопотань щодо арештованого автомобіля не заявлено до цього часу, однак автомобіль майже рік перебуває на відкритій ділянці за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20-Б (район ДВРЗ міста Києва), який постійно знаходиться під обстрілами, внаслідок чого існує пряма загроза пошкодження транспортного засобу.
За таких обставин просив клопотання задовольнити та скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14.11.2024 року.
У судовому засіданні представник власника майна адвокат ОСОБА_6 клопотання підтримав та просив задовольнити з наведених у ньому підстав.
Прокурор ОСОБА_4 та інші учасники судового провадження не заперечували щодо задоволення заявленого клопотання.
Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, в частині, що стосується поданого клопотання, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства).
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як передбачено ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Статтею 174 КПК України передбачена можливість скасування арешту майна, в тому числі, якщо заявник чи власник майна доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно положень ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
На підставі ч. 3 п. 1 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016, за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 КПК України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Судом встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14.11.2024 року накладено арешт на автомобіль марки «Toyota Саmry», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_7 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 для забезпечення його зберігання, як речового доказу у кримінальному провадженні № 12024100000001279 від 11 листопада 2024 року, заборонивши вчиняти дії щодо користування, відчуження та розпорядження вказаним майном.
Як вбачається з матеріалів долучених до клопотання, транспортний засіб марки «Toyota Саmry», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_1 , VIN - код НОМЕР_2 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу перебуває у власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу №1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Смирнов проти Росії» від 07.06.2007 року, при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, між суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна причина.
При вирішенні питання про скасування арешту майна, суд має встановити відсутність підстав для його подальшого застосування у конкретному кримінальному провадженні, розгляд якого здійснюється судом, при цьому правомірність та обґрунтованість арешту майна визначається наявністю передбачених законом підстав, зв'язком з обставинами конкретного кримінального провадження, змістом ухвали про накладення арешту та належним мотивуванням клопотання про скасування арешту.
Враховуючи викладене, розумність та співрозмірність обмеження права власності та права користування транспортним засобом завданням кримінального провадження, наслідки арешту автомобіля для власника майна з огляду й на те, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні завершене, вказаний вилучений автомобіль знаходиться тривалий час під відкритим небом, що може привести його у непридатний для використання стан, і у власника ОСОБА_7 є можливість зберігати автомобіль у себе в належних умовах, суд вважає, що клопотання представника власника майна слід задовольнити та скасувати арешт накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14.11.2024 року на автомобіль марки «Toyota Саmry», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_7 , в застосуванні якого відпала об'єктивна потреба.
З огляду на вищевикладене, суддя дійшов висновку про відсутність визначених статтею 170 КПК України правових підстав для арешту майна на даному етапі судового розгляду кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 174 Кримінального процесуального кодексу України,-
Клопотання представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14.11.2024 року, задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14.11.2024 року у справі №761/42635/24 на автомобіль марки «Toyota Саmry», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_7 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Шевченківського
районного суду м. Києва ОСОБА_8