Справа № 761/7808/26
Провадження № 1-кс/761/5918/2026
05 березня 2026 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка Донецької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця за контрактом ВЧ НОМЕР_1 , раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч. 5 ст. 407 КК України,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_6 про зміну відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою.
На обґрунтування клопотання зазначено, що 03.03.2026 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри від 28.02.2026 та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 296, ч.5 ст. 407КК України, а саме: у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, а також у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2026 відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладення ряду обов'язків у відповідності до ст.194 КПК України
У той же час, на переконання ініціатора клопотання, вказаний запобіжний захід не здатен забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки виявлено вчинення останнім іншого кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, а отже є наявні ризики щодо вчинення з боку останнього дій з метою переховування від органу досудового розслідування та суду, продовження злочинної діяльності або вчинення іншого злочину, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
На підставі викладеного слідчий просив змінити заснований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор підтримав доводи викладенні у клопотанні, просив задовольнити клопотання з наведених у ньому підстав.
Захисники та підозрюваний заперечували проти задоволення клопотання слідчого, вказуючи на його необгунтованість та відсутність підстав для зміни запобіжного заходу. Також підозрюваний ОСОБА_5 заявив про бажання повернутись на військову службу.
Заслухавши сторони кримінального провадження, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
У силу ст.200 КПК України слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися з клопотанням про зміну запобіжного заходу у разі існування під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу обставин, про які слідчий не знав і не міг знати.
Таким чином, сторона обвинувачення має право звернутись з клопотанням про зміну обраного особі запобіжного заходу лише у разі встановлення обставин, що мають суттєве значення та не були відомі при ухваленні попереднього рішення.
Як зазначено слідчим, підставою для ініціювання зміни запобіжного заходу є значна ймовірність вчинення з боку підозрюваного дій з метою уникнення покарання за інкриміновані йому дії, тобто з метою переховування, а також продовження злочинної діяльності.
Частиною 1 статті 194 КПК на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових:
- чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;
- чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;
- чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 177 КПК визначені такі ризики не процесуальної поведінки підозрюваного: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, приховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, інших підозрюваних; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється.
Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що з наданих органом досудового розслідування матеріалів можна дійти висновку про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч. 5 ст. 407 КК України.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у такому випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
На думку сторони обвинувачення, існують ризики щодо переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, потерпілого та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, продовження злочинної діяльності.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя приймає до уваги процесуальну поведінку ОСОБА_5 під час застосування до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Тобто, підозрюваний, перебуваючи на свободі, мав можливість безперешкодно покинути місце проживання, однак до таких дій не вдавався.
З наведеного витікає, що покладені на ОСОБА_5 рішенням слідчого судді від 02.03.2026 обов'язки останній не порушував, що свідчить про його належність процесуальну поведінку та відсутність у останнього наміру переховуватись від органу досудового розслідування чи суду.
При цьому, вчинення протиправних дій за ч. 5 ст. 407 КК України інкримінованих підозрюваному ОСОБА_5 відбулись до обрання відносно останнього запобіжного заходу у виді домашнього арешту та повідомлення про підозру за ч. 4 ст. 296 КК України, а тому відсутні підстави уважати про порушення підозрюваним умов та обов'язків покладених на нього ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2026.
Слідчий суддя також приймає до уваги позицію ЄСПЛ у рішенні «Луценко проти Украйни», у якому суд зазначив що затримання підозрюваного суперечило меті статті 5 Конвенції, тобто було свавільним та незаконним, оскільки наявність ризику втечі, що стала підставою для застосування національним судом обґрунтування тримання під вартою, була необґрунтована, тому що попередньо до заявника застосований більш м'який запобіжний захід і будь-яких скарг з боку слідчого щодо дотримання підозрюваним його умов не було.
Таким чином, за умови належного виконання особою своїх процесуальних обов'язків застосування до неї найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є порушенням статті 5 Конвенції.
З урахуванням того, що сторона обвинувачення не обґрунтувала та не довела свої припущення щодо можливого вчинення підозрюваним дій, спрямованих на ухилення від органу досудового розслідування та суду, або порушення ним покладених процесуальних обов'язків, слідчий суддя дійшов висновку, що наведене ініціатором клопотання не є підставою для зміни відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу.
Таким чином, наявність нових обставин, які б не розглядалися слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу, не наведені, що має наслідком відмову у задоволенні клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 177, 193, 200, 201, 309 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_6 про зміну відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу з домашнього арешту, застосованого на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2026, на запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Звільнити з під варти підозрюваного ОСОБА_5 після його доставки до місця проживання.
На ухвалу слідчого судді до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником на протязі п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Повний текст ухвали проголошений 10.03.2026 о 16 год. 05 хв.
Слідчий суддя: