Справа № 761/4395/19
Провадження №1-кп/761/1469/2026
іменем України
09 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі
головуючої судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участі: прокурора ОСОБА_3
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесено 18.10.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12018100070004079 по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кам'янка-Бузька, Львівської області, з середньою освітою, не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,
Згідно обставин обвинувачення, ОСОБА_6 , в жовтні 2018 року, у невстановленому слідством місці та у невстановлений слідством день та час, вступив у злочинну змову з особою матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, домовившись між собою про вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 18 жовтня 2018 року, приблизно 02 годині 30 хвилин, особа матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, маючи прямий умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , спільно з ОСОБА_6 , підійшли до громадянина США ОСОБА_7 , де останній проводив свій вільний час. Після чого, 18 жовтня 2018 року, приблизно 02 годині 35 хвилин, ОСОБА_6 та особа матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, представившись ОСОБА_7 співробітниками служби безпеки України, запропонували йому пройти до автомобіля марки «Mitsubishi», модель «L-200», державний номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований за вищевказаною адресою, з метою ніби то пройти перевірку на законність його перебування на території України. Сівши до салону автомобіля, ОСОБА_6 , особа матеріали відносно якої виділено в окреме провадження та ОСОБА_7 , направились на вказаному автомобілі в бік площі Майдан Незалежності у м. Києві.
Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, 18 жовтня 2018 року, приблизно 02 годині 40 хвилин, ОСОБА_6 та особа матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, перебуваючи у салоні автомобіля марки «Mitsubishi», модель «L-200», державний номерний знак НОМЕР_1 , знаходячись на площі Майдан Незалежності, де особа матеріали відносно якої виділено в окреме провадження погрожуючи предметом схожим на пістолет, висунули вимогу ОСОБА_7 надати їм особисті речі останнього. ОСОБА_7 сприймаючи погрози ОСОБА_6 та особи матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, про застосування щодо нього насильства як реальні та небезпечні для його життя і здоров'я, віддав ОСОБА_6 та особі матеріали відносно якої виділено в окреме провадження гроші в сумі 1000 гривень, мобільний телефон марки «Iphone», модель «7», ІМЕІ: НОМЕР_2 , вартістю 30 000 гривень, з сім картою мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_3 , зарядний пристрій «Павербанк», чоловічу шкіряну сумочку, які матеріальної цінності для нього не представляють, після чого на вимогу останніх, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 14, залишив автомобіль марки «Mitsubishi», модель L-200, державний номерний знак НОМЕР_1 , та викликав працівників поліції.
А всього, ОСОБА_6 та особа матеріали відносно якої виділено в окреме провадження вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, заволоділи майном ОСОБА_7 на загальну суму 31 000 гривень, після чого на автомобілі марки «Mitsubishi», модель «L-200», державний номерний знак НОМЕР_1 , з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись грошима та майном потерпілого на власний розсуд.
Дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.187 КК України як вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України під час судового провадження не визнав в повному обсязі.
В суді надав покази, що на початку жовтня 2018 року проживав у хостелі, хтось зі знайомих дав йому номер телефону людини на ім'я ОСОБА_8 з якими можна зв'язатись з приводу працевлаштування, в подальшому з'ясувалось що прізвище особи ОСОБА_9 . ОСОБА_6 зідзвонився та домовився про зустріч з цією особою. Під час зустрічі з особою, яка представилась ОСОБА_8 на АДРЕСА_3 , останній повідомив, що працює таксистом та возить іноземців, які часто бувають не тверезі та прискіпливі, та сказав, що цьго ж дня також возить іноземців, які як раз пішли гуляти містом, в той момент коли ОСОБА_6 та особа на ім'я ОСОБА_8 зустрілись вперше.
Обвинувачений вказав, що з ОСОБА_8 спілкувався з приводу роботи та останній, зазначив, що в Одесі є місце для працевлаштування, і вони домовились вирушити до м. Одеса. Після розмови ОСОБА_6 повернувся до хостелу, в якому на той момент проживав щоб зібрати свою речі перед поїздкою.
В подальшому ОСОБА_6 вказав, що близько 03.00 - 04.00 год. за місце його проживання у хостел по нього на автомобілі марки «Mitsubishi», модель «L-200» заїхав ОСОБА_8 та сказав що грошей, які йому заплатили клієнти вистачило лише на пальне і потрібно ще грошові кошти на дорогу, яких в ОСОБА_6 не було. ОСОБА_8 тоді сказав, що є мобільний телефон, який треба здати в ломбард, але зауважив що у нього немає при собі паспорта. Після чого обвинувачений та ОСОБА_8 заїхали у ломбард.
Обвинувачений ОСОБА_6 вказав суду, що у нього не виникло сумніву щодо належності вказаного мобільного телефону ОСОБА_8 , з огляду на те, що телефон був без паролю і тому він надав ОСОБА_8 лише свій паспорт, яку суму грошей заплатили в ломбарді ОСОБА_6 невідомо, оскільки гроші отримував не він, а інша особа - ОСОБА_8 .
ОСОБА_6 зауважив, що не брав участі у діяннях вказаних в обвинувальному акті та не вчиняв жодних протиправних дій, а також вказав, що в жовтні 2018 року був без бороди, з потерпілим ОСОБА_7 не знайомий, та о 02.23 год. він не перебував на АДРЕСА_4 та не сідав до автомобіля марки «Mitsubishi», модель «L-200», разом з ОСОБА_10 та потерпілим ОСОБА_7 , оскільки в цей час він перебував хостелі.
Судом було допитано свідка сторони обвинувачення - ОСОБА_11 , який повідомив, що з ОСОБА_6 знайомий з 2017 року. Жодні слідчі дії у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 з ним не проводились та йому невідомі обставини даного кримінального провадження у частині заволодіння майном потерпілого ОСОБА_7 .
Вжитими судом заходами спрямованими на відшукання та встановлення місцезнаходження потерпілого ОСОБА_7 не вдалося досягти результатів щодо встановлення його місцезнаходження та безпосереднього допиту у судовому засіданні, у зв'язку із чим, його допит судом визнаний неможливим на підставі п.3 ч.4 ст.97 КПК України.
Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно з положеннями ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення /за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого/ або в разі надходження заяви /повідомлення/ про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень відповідно до ст. 9 КПК України.
Так, відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Відповідно до ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на прокурора.
Тобто обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, сторона обвинувачення посилається на наступні докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені судом.
Так, згідно витягу з ЄРДР датованого 18.10.2018, вбачається, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12018100070004079 від 18.10.2018, 11:02:05, внесені про те, що 17.10.2018 о 23:50 год. невстановлена особа, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 29-А, погрожуючи предметом , схожим на пістолет, відкрито заволоділа грошовими коштами та мобільним телефоном марки «Iphone 7», чим спричинила ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріальну шкоду.
Відповідно до постанови Київської місцевої прокуратури №7 юрист 1 класу ОСОБА_13 визначено місце проведення досудового розслідування кримінального правопорушення за ч.1 ст. 187 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100070004079, територію Шевченківського УП ГУНП у м. Києві та доручено його слідчому відділу Шевченківського УП ГУНП у м. Києві.
Згідно витягу з ЄРДР датованого 26.10.2018, вбачається, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12018100070004079 від 18.10.2018, 11:02:05, внесені про те, що 17.10.2018 о 23:50 год. невстановлені особи, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 29-А, за попереднім зговором групою осіб, погрожуючи предметом, схожим на пістолет, відкрито заволоділи грошовими коштами та мобільним телефоном марки «Iphone 7», чим спричинила ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріальну шкоду.
Відповідно до постанови старшого слідчого відділу поліції №4 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_14 змінено кваліфікацію у кримінальному провадженні №12018100070004079 розпочатого 18 жовтня 2018 року з ч.1 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 187 КК України.
Відповідно до постанови прокурора Київської місцевої прокуратури №10 юриста 1 класу ОСОБА_15 від 26.10.2017, визначено підслідність у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100010004079 від 18.10.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України за Васильківським ВП ГУНП в Київській області.
Згідно постанови керівника Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_16 від 18 грудня 2018 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018100070004079 від 18 жовтня 2018 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, до трьох місяців.
Відповідно до постанови прокурора Київської місцевої прокуратури №10, юриста 2 класу ОСОБА_17 виділено із кримінального провадження №12018100070004079 від 18 жовтня 2018 року в окреме провадження матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_10 .
Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 18.10.2018 року, потерпілий вказував, що 17.10.2018 близько 23 год. 50 хв. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 29-А, двоє невстановлених осіб погрожуючи предметом схожим на пістолет заволоділи грошовими коштами у сумі 1000 грн. та мобільним телефоном марки «Iphone7».
Також судом досліджено.
Протокол огляду місця події від 18.10.2018 року. Згідно якого, об'єктом огляду є ділянка місцевості, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик 29-А, зі слів заявника ОСОБА_7 , за вище вказаною адресою невідомі особи посадили до автомобіля та розпочали рух по вул. Хрещатик в бік Європейської площі, де поблизу будинку №23 по вулиці Хрещатик в м. Києві, невідомі особи почали демонструвати пістолет. В цей момент майно заявника, а саме мобільний телефон та гаманець знаходились в невідомих осіб, однак останній не може вказати безпосередній момент коли невідомі особи забрали його майно. В подальшому маршрут руху пролягав по вулиці Хрещатик до Європейської площі звідки по Володимирському спуску до будинку №14 по вулиці Борисоглібській в м. Києві. Під час руху автомобіля невстановлені особи, погрожуючи пістолетом вимагали ввести пароль до мобільного телефону. Зі слів заявника за адресою: АДРЕСА_5 , невідомі особи вигнали його із середини авто та зникли у невідомому напрямку. Також в суді здійснено огляд фото таблиці до протоколу, проведеної слідчої дії- огляду місця події від 18.10.2018.
Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.10.2018 року, згідно якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 серед чотирьох пред'явлених йому для впізнання фотознімків осіб чоловічої статі, впізнав громадянина Азербайджану ОСОБА_10 , фотознімок якого розташований під номером 3, як особу, яка 18.10.2018 року, приблизно о 02:30 годин, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 29-А, в салоні автомобіля «Мітсубіші», погрожуючи предметом схожим на пістолет, заволодів його грошима та особистим майном.
Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.10.2018 року, згідно якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 серед чотирьох пред'явлених йому для впізнання фотознімків осіб чоловічої статі, впізнав громадянина України ОСОБА_6 , фотознімок якого розташований під номером 2, як особу, яка 18.10.2018 року, приблизно о 02:30 годин, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 29-А, в салоні автомобіля «Мітсубіші», погрожуючи предметом схожим на пістолет, заволодів його грошима та особистим майном.
Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.10.2018 року, згідно якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 серед чотирьох пред'явлених йому для впізнання фотознімків осіб чоловічої статі, впізнав громадянина України ОСОБА_11 , фотознімок якого розташований під номером 1, як особу, яка 18.10.2018 року, приблизно о 01:30 годин, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 29-А, вмішувався в їхню з товаришем розмову, просив гроші та пізніше підходив до нього разом з двома особами, які в подальшому заволоділи майном потерпілого.
Протокол пред'явлення речей для впізнання за фотознімками від 19.10.2018 року, згідно якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 серед чотирьох пред'явлених йому для впізнання фотознімків чоловічої чорної сумки, впізнав, фотознімок якої розташований під номером 3, за наступними ознаками: впізнав сумочку за кольором, зовнішнім виглядом, закривалась на один замок типу молнія, посередині сумочки була металева планка синього кольору з логотипом виробника «Satoshi».
Протокол пред'явлення речей для впізнання за фотознімками від 19.10.2018 року, згідно якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 серед чотирьох пред'явлених йому для впізнання фотознімків транспортного засобу чорного кольору, типу «Пікап», впізнав транспортний засіб, фотознімок якої розташований під номером 2, у який 18.10.2018 року, близько 02:30 год., за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 29-А, його посадили невідомі особи, і під час руху в якому, під погрозою предмету схожого на пістолет, заволоділи його грошима та особистими речами. Ознаки, за якими особа впізнає машину за маркою - це був чорний «Mitsubishi», типу пікап. Особливі ознаки - нікеліровані ручки та світла підніжка. Також задній кузов транспортного засобу накритий каркасом з боковими та заднім вікном, які були не затоновані, а задні вікна салону машини сильно затемнені, аж до віддзеркалювання, при чому передні вікна салону не затемнені. Диски коліс даної машини прості сталеві, сірого кольору.
Протокол пред'явлення речей для впізнання за фотознімками від 19.10.2018 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_7 серед чотирьох пред'явлених йому для впізнання фотознімків пістолета, впізнав пістолет, фотознімок якого розташований під номером 3, за сукупністю ознак: металевий корпус довжиною близько 15 см з коричневою рукояткою. Коли невідомий погрожував пістолетом потерпілому та демонстрував його то потерпілий чітко запам'ятав зірку на рукоятці.
Протокол перегляду відеозаписів, отриманих з камер відео спостереження за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 29-А від 20.10.2018 року, згідно якого оглянуто відеозаписи, які містяться на DVD-R диску:
-переглядом файлу, який має назву «10.100.0.136_Хрещатик29_Облачное хранилище_С17R0P1082_00-01-00_02-00-00_3» об'ємом 512 МВ, тривалістю 26 хвилин, 6 секунд: на 17 хвилині 58 секунді відеозапису спостерігається, як о 01:34:10год., 18.10.2018, на проїжджій частині вул. Хрещатик, м. Києва, напроти будинку № 29-А, припаркувався транспортний засіб чорного кольору типу пікап. Зі слів потерпілого ОСОБА_7 саме в цьому місці і саме в цей транспортний засіб він сів з невідомими особами;
-переглядом файлу, який має назву «10.100.0.136_Хрещатик29_Облачное хранилище_С17R0P1082_00-01-00_02-00-00_4» об'ємом 347 МВ, тривалістю 17 хвилин, 46 секунд, встановлено, що вказаний транспортний засіб стоїть у напроти буд. №29-А, по вул. Хрещатик, м. Києва в період часу з 01:42:18 год. 18.10.2018 року. За цей період часу з машини ніхто не виходив та до машини ніхто не підходив та не сідав;
-переглядом файлу, який має назву «10.100.0.136_Хрещатик29_Облачное хранилище_С17R0P1082_02-00-00_03-00-00_0» об'ємом 512 МВ, тривалістю 26 хвилин, 12 секунд, на 23-й хвилині 11 секунді відеозапису спостерігається, як о 02:23:10 год., 18.10.2018, ОСОБА_6 , який сідає до машини на пасажирське сидіння та потерпілий ОСОБА_7 . Зі слів потерпілого саме в цей час йому представлялись працівниками СБУ та спонукали сісти до машини, ніби то для перевірки. На 24-й хвилині 05 секунді відеозапису спостерігається, як о 02:24:04 год., 18.10.2018 року, машина чорного кольору пасажирів ОСОБА_6 , та потерпілого ОСОБА_7 , направляється в сторону площі «Майдан незалежності». А також досліджено відеозапис з «Безпечного міста», що міститься на диску.
Відповідь ПТ «Ломбард «Кредит Юніон» №345/10 від 22.10.2018 року, згідно якої мобільний телефон марки Apple Iphone7 128 GB, IMEI НОМЕР_4 закладався до ломбардного відділення ПТ «Ломбард «Кредит Юніон», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Старовокзальна, 127, 18.10.2018 року, о 03 год.53 хв. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . А також досліджено відеозапис моменту застави вищевказаного мобільного телефону 18.10.2018.
Також прокурором надано протоколу обшуку від 19.10.2018 у іншому кримінальному провадженні, який складеного слідчим СВ Васильківського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_18 щодо проведеного обшуку автомобіля марки «Mitsubishi», модель «L-200», державний номерний знак НОМЕР_1 у кримінальному провадженні №120181101400019025 та вилучених під час обшуку речей.
Судом також було досліджено матеріали, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме те, що він є раніше не судимою особою, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
При цьому, згідно з ч.2 ст.94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючи законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.
Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Суд, безпосередньо, всебічно, об'єктивно дослідивши всі обставини кримінального провадження, та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення та стороною захисту доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, давши їм належну оцінку, прийшов до висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.187 КК України, вчинене обвинуваченими, оскільки частина з доказів, наданих стороною обвинувачення, здобута з порушенням норм процесуального законодавства, а інші, як самі по собі, так і в сукупності, прямо чи не прямо не підтверджують причетність ОСОБА_6 до діянь, про які зазначено в обвинувальному акті.
Так, суд визнає показання обвинуваченого ОСОБА_6 про непричетність до вчинення інкримінованого ним кримінального правопорушення такими, що не спростовані стороною обвинувачення, оскільки достатніх та допустимих доказів на підтвердження висунутого обвинувачення під час судового розгляду суду не надано.
Згідно висунутого обвинувачення ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення попередньо у невстановленому слідством місці та у невстановлений слідством день та час, вступивши у злочинну змову з особою матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, домовившись про вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу за попередньою змовою групою осіб.
При цьому, обвинувачений ОСОБА_6 категорично заперечив вказані обставини, а стороною обвинувачення ані під час проведення досудового слідства, ані під час судового розгляду кримінального провадження вказані доводи обвинуваченого не спростовані, як і не надані будь-які докази щодо того, коли виникла попередня змова у обвинуваченого з іншою особою на вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст.187 КК України.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомив про непричетність до вчинення інкримінованого йому злочину та категорично стверджував про перебування у іншому місці, віддаленому від місця вчинення злочину, який йому інкримінується.
Свідок обвинувачення ОСОБА_11 не підтвердив жодну із обставин обвинувачення яке пред'явлено ОСОБА_6 .
Проаналізувавши досліджені докази, суд прийшов до висновку про їх недопустимість з огляду на наступне.
Прокурор на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення посилається на протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, згідно якому, 18.10.2018 прийнято заяву від ОСОБА_7 , з приводу того, що 17.10.2018 близько 23 год. 50 хв. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 29-А, двоє невстановлених осіб погрожуючи предметом схожим на пістолет заволоділи грошовими коштами у сумі 1000 грн та мобільним телефоном марки «Iphone7», проте на думку суду, така заява в порядку ст. 214 КПК України є підставою для внесення відповідних відомостей до ЄРДР та початку здійснення досудового розслідування, проте не може бути використана судом як доказ вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення.
Суд зазначає, що витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів.
Крім того, згідно витягів з ЄРДР та заяви про вчинене кримінальне правопорушення, або таке, що готується, вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 зазначив, що правопорушення вчинено 17.10.2018 року близько 23 години 50 хвилин, що не узгоджується із обставинам викладеним у обвинувальному акті, висунутого ОСОБА_6 обвинувачення де вказано, що датою вчинення кримінального правопорушення є 18 жовтня 2018 року, 02 год. 30 хвилин, та не узгоджується з дослідженими матеріалами кримінального провадження, зокрема протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.10.2018; протоколами пред'явлення речей для впізнання за фотознімками від 19.10.2018; протоколом перегляду відеозаписів, отриманих з камер відеоспостереження за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 29-А.
Протокол огляду місця події від 18.10.2018 року не містить відомостей про проведення огляду місцевості, приміщень, речей, а фактично містить зафіксовані покази, які надані потерпілим, та заміняю собою фактично допит потерпілого.
Відповідно до ст. 237 КПК України метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи. Огляд комп'ютерних даних проводиться слідчим, прокурором шляхом відображення у протоколі огляду інформації, яку вони містять, у формі, придатній для сприйняття їх змісту (за допомогою електронних засобів, фотозйомки, відеозапису, зйомки та/або відеозапису екрана тощо або у паперовій формі). Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів. Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду. При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування. Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність. При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Так, протокол огляду місця події складений з порушенням ст. 237 КПК України, оскільки в ньому відображено покази потерпілого, а тому вказаний протокол є недопустимим доказом.
Відповідно до протоколу прийняття заяви ОСОБА_7 про вчинення злочину від 18.10.2018 року, який не є процесуальним джерелом доказів, потерпілий крім обставин вчинення на нього нападу 17.10.2018, потерпілий вказував, що двоє невстановлених осіб погрожуючи предметом схожим на пістолет вчинили відносно нього кримінальне правопорушення, а також надав опис викраденого, грошові кошти у сумі 1000 грн та мобільний телефоном макри «Iphone7». Жодних інших ознак викрадених речей, в тому числі марки автомобілю потерпілим не зазначено.
Водночас, відповідно до протоколу впізнання на який посилається прокурор від 19.10.2018 року вбачається, що потерпілий впізнав машину, у яку його посадили невідомі особи, за особливими ознаками, які не зазначені у протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення, що викликає сумніви у достовірності дослідженого доказу, оскільки відомості, отримані в ході впізнання, не відповідають обставинам вчиненого злочину та іншим обставинам, які підлягають доказуванню.
Щодо протоколів пред'явлення для впізнання за фотознімками потерпілому ОСОБА_7 обвинуваченого ОСОБА_6 від 19.10.2018 року слід зазначити наступне.
Відповідно до протоколу прийняття заяви ОСОБА_7 про вчинення злочину від 18.10.2018 року, який не є процесуальним джерелом доказів 17.10.2018 року відносно потерпілого двоє невстановлених осіб погрожували предметом схожим на пістолет заволоділи грошовими коштами у сумі 1000 грн та мобільним телефоном марки «Iphone7».
В п.6 зазначеної заяви потерпілий вказує, що зможе впізнати нападників, при цьому надає опис обох нападників, не описуючи загальні ознаки, не конкретизуючи які самі ознаки нападнику належать, жодних інших ознак нападників, зокрема: зріст, статура, форма обличчя, тощо, потерпілий не вказує.
Відповідно до ст. 228 КПК України встановлено порядок проведення такої слідчої дії як пред'явлення до впізнання. Так, перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. Особа, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред'явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред'являються. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.
Частинами 6, 7 ст. 228 КПК України визначено, що за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання. Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред'являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.
Водночас, відповідно до протоколу пред'явлення для впізнання за фотознімками потерпілому ОСОБА_7 обвинуваченого ОСОБА_6 від 19.10.2018 року, якого потерпілий впізнав як особу, яка вчинила відносно нього кримінальне правопорушення, потерпілий зазначив ознаки, за якими він впізнав ОСОБА_6 , а саме: овал обличчя, вираз обличчя, очі та колір волосся.
Відповідно до положень ч.1 ст.228 КПК України - перед тим, як пред'явити особу для пізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує про її зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Тобто, обов'язковою умовою проведення цієї слідчої дії є попереднє опитування слідчим, впізнаючого про обставини, за яких той бачив особу, що підлягає впізнанню, про її зовнішній вигляд, прикмети, особливості. З'ясувавши обставини, при яких впізнаючий спостерігав особу, що підлягає впізнанню, необхідно встановити об'єктивні і суб'єктивні чинники, що впливають на повноту і правильність сприйняття: у якому стані був опитуваний перед початком і після події, у процесі спостереження: якими були спрямованість уваги, тривалість сприйняття; чи немає у впізнаючого дефектів слуху, зору, чи добре він запам'ятовує обличчя, чому запам'ятав саме ці ознаки особи, що підлягає впізнанню.
При цьому, в порушення вимог ч.1 ст.228 КПК України слідчим, який проводив впізнання, попередньо не з'ясовано та не вказано у протоколі про зовнішній вигляд особи і прикмети, за якими потерпілий ОСОБА_7 може впізнати особу. В подальшому, після пред'явлення осіб, зображених на фотознімках, потеплілий впізнав особу під № 2 по овалу обличчя, виразу обличчя, очах та кольору волосся. Крім того, ані ім'я, ані прізвище особи, свідок не назвав. В той же час, з дослідженого в судовому засіданні протоколу пред'явлення особи для впізнання вбачається, що фотокартки, які були пред'явлені для впізнання потерпілому не відповідають вимогам процесуального закону щодо їх ідентичності.
Також, відповідно до положень ч.1-3 ст.228 КПК України пред'явленню для впізнання підлягає особа. При цьому, відповідно до положень ч.6 ст.228 КПК України - за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у ч.1 і 2 цієї статті.
Разом з тим, у вказаному протоколі слідчим не вказано про неможливість проведення безпосереднього впізнання особи та необхідність пред'явлення фотознімків для впізнання, як і не відображено: де і за яких обставин були зроблені фотографії ОСОБА_6 , які необхідно було пред'явити, що ставить під сумнів правомірність походження фотокартки ОСОБА_6 станом на 19.10.2018, оскільки не зрозуміло яким чином фотокартка останнього з'явилась у працівників поліції.
Суд приймає до уваги той факт, що на момент проведення слідчої/процесуальної дії впізнання за фотознімками слідчому було достеменно відомо що ОСОБА_6 був затриманий Васильківським ВП ГУНП у Київській області, про що свідчить запит старшого слідчого ОСОБА_14 до слідчого відділення Васильківського ВП ГУНП в Київській від 19.10.2018 №14614/125-2018.
Крім того, суд приймає до уваги доводи захисту, що зазначені у протоколах та додатках до них поняті ОСОБА_19 та ОСОБА_20 вписані різним почерком, різним кольором чорнил, їх підписи різняться на різних аркушах та різних протоколах впізнання.
Суд враховує, що процесуальні порушення при проведенні пред'явлення особи до впізнання відповідно до вказаного протоколу впізнання потерпілим ОСОБА_6 , спричинили появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії, які неможливо усунути за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування, тому суд визнає протокол пред'явлення для впізнання за фотознімками потерпілому ОСОБА_7 обвинуваченого ОСОБА_6 від 19.10.2018 недопустимим доказом.
За аналогічних підстав суд визнає недопустимим і протоколи від 19.10.2018 щодо впізнання потерпілим за фотознімками наступних осіб: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Крім того у матеріалах кримінального провадження різняться дані про особу потерпілого, згідного п.3 ч.2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство). Відповідно до обвинувального акту потерпілим у кримінальному провадженні є ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин США. Разом з тим, дослідженні під час судового розгляду матеріали кримінального провадження не містять копій документів для встановлення достовірних даних щодо особи потерпілого.
Відповідно до ч.1 ст. 68 КПК України у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).
Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, або таке, що готується від 18.10.2018 та протоколу огляду місця події від 18.10.2018 перекладача у відповідності ст. 68 КПК України, потерпілому ОСОБА_7 залучено не було, у вказаних протоколах міститься підпис потерпілого та вказано «записано верно», «с моих слов зафикиревена верно», перекладач також був відсутній під час проведення слідчої дії перегляду відеозаписів, отриманих з камер відеоспостереження, за адресою: м. Київ, вул. Хещатик 29-А.
В той час, згідно відомостей вказаних в протоколах пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.10.2018, протоколах пред'явлення речей для впізнання за фотознімками від 19.10.2018 під час вказаних процесуальних дій потерпілому ОСОБА_7 залучався перекладач ОСОБА_22 , однак не долучено відомостей про те, що відповідно до вимог ст. 68 КПК України перекладачу роз'яснювалися права та обов'язки, перекладач не попереджена про відповідальність за завідомо неправильний переклад або за відмову від здійснення обов'язків перекладача, а також відсутні відомості щодо компетентності перекладача.
Щодо протоколу пред'явлення речей для впізнання за фотознімками від 19.10.2018 року, де потерпілий ОСОБА_7 серед чотирьох пред'явлених йому для впізнання фотознімків транспортного засобу, впізнав транспортний засіб під №2, протоколу пред'явлення речей для впізнання за фотознімками від 19.10.2018 року, згідно якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 серед чотирьох пред'явлених йому для впізнання фотознімків, впізнав фотознімок пістолета під номером 3, а також протоколу пред'явлення речей для впізнання за фотознімками від 19.10.2018 року, згідно якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 серед чотирьох пред'явлених йому для впізнання чорної чоловічої сумочки, слід вказати, що у матеріалах відсутні відомості щодо місця знаходження вказаних речей, порядку та способу їх отримання, місця їх зберігання, та статусу вказаного майна у даному кримінальному провадженні, оскільки суду не надано жодного рішення про визнання будь-яких речей/документів/ предметів речовими доказами у відповідності до ст. 98 КПК України. Також не зрозуміло яким чином фотокартки впізнаваних потерпілим предметів та у який спосіб були отримані слідчим для їх включення до протоколів впізнання за фотознімками.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 229 КПК України перед тим, як пред'явити для впізнання річ, слідчий, прокурор або захисник спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впізнає річ, проте може впізнати її за сукупністю ознак, особа, яка проводить процесуальну дію, зазначає це у протоколі. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети. Річ, що підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.
Крім іншого протоколу пред'явлення речей для впізнання за фотознімками від 19.10.2018 року, згідно якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 серед чотирьох пред'явлених йому для впізнання фотознімків пістолета, впізнав фотознімок під номером 3, однак вказаний протокол містить відомості щодо транспортного засобу, а не щодо впізнання предмету «пістолет», що не узгоджуються між собою, що свідчить про недопустимість таких доказів. Викликає обґрунтований сумнів та обставина, як потерпілий по фотознімку міг встановити сукупність ознак впізнаного пістолету а саме: сукупністю ознак: металевий корпус довжиною близько 15 см з коричневою рукояткою.
Відеозаписи з «Безпечного міста», що міститься на диску, міститься в конверті з печатками, однак жодного належного процесуального оформлення даного доказу та його отримання відповідно до положень КПК України не долучено, а рапорт оу СКП ВП№4 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, складеного на ім'я начальника Шевченківського ГУП ГУНП у м. Києві, не є доказом у розумінні КПК України.
Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази, які досліджені у судовому засіданні, суд дійшов переконання, що протокол перегляду відеозаписів, отриманих з камер відео спостереження за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 29-А від 20.10.2018 року, згідно якого оглянуто відеозаписи, які містяться на DVD-R диску, на якому зафіксовано трьох осіб, які сідали до припаркованого транспортного засобу та рух транспортного засобу, ідентифікувати осіб зображених на відео неможливо, у протоколі вказано чотирьох осіб, в той же час на відео зображено трьох осіб, вказані дані жодним чином не доводить, що кримінальне правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_7 вчинено саме обвинуваченим ОСОБА_6 . Крім того, КПК України не містить поняття слідчої/процесуальної дії, такої як перегляд відеозаписів отриманих з камер відеоспостереження, а тому такий доказ є недопустимим.
Збирання доказів, у відповідності до ст. 93 КПК України, здійснюється виключно уповноваженими на це суб'єктами. Проте, під час судового провадження, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, щодо процедури та порядку отримання такого доказу, не можливо ідентифікувати, яким чином вказаний диск з'явився в матеріалах провадження та як направлявся на адресу органу досудового розслідування.
Крім того, положеннями ст. 159 КПК України урегульовано питання щодо отримання тимчасового доступу до речей і документів, особи, у володінні якої вони знаходяться з наданням можливості стороні кримінального провадження ознайомитися з ними, зробити їх копії тощо.
Згідно ч.6 ст.9 КПК України суд враховує правову концепцію «отруєного дерева» (або «ефект доміно»), яка знайшла своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ (справи «Гефген проти Німеччини» (Gafgen v. Germany), від 30.06.2008); «Яременко проти України» (Yaremenko v. Ukraine), від 30.04.2015), згідно якої визнання одного доказу недопустимим має наслідком невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі («отруєне дерево дає отруйні плоди»), тобто матеріали, отримані в результаті використання недопустимого матеріалу, самі є недопустимими як докази.
Прокурор посилається на належний та допустимий доказ, а саме відповідь ПТ «Ломбард «Кредит Юніон» №345/10 від 22.10.2018 року, адресована начальнику ВП №4 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 , водночас запит за підписом начальника ВП №4 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві у межах даного кримінального провадження здійснювався до генерального директора ПТ «АЙ ТІ Ломбард», а не до ПТ «Ломбард «Кредит Юніон», яким надано відповідь на звернення та копію відеозапису з камер відеоспостереження ломбарду, відомостей про порядок отримання вказаних доказів суду не надано, а тому такі докази є недопустимими.
Щодо протокол обшуку від 19.10.2018 складений слідчим СВ Васильківського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_18 , проведено обшук автомобіля марки «Mitsubishi», модель «L-200», державний номерний знак НОМЕР_1 у межах іншого кримінального провадження №12018110140001902.
Необхідно врахувати, що відповідно до правил ч.12 ст. 290 КПК України якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Однак, прокурором в суді не надано підтвердження про те, що відомості, надані в суді прокурором в протоколі обшуку, відкривалися стороні захисту, протокол з письмовим підтвердженням факту надання доступу до матеріалів із зазначенням таких матеріалів не надано, наведені прокурором фактичні дані в обшуку, також з цих підстав суд не може вважати допустимими доказами.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 290 КПК, прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання.
Згідно з ч. 11, 12 ст. 290 КПК України сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Отже, з наведених положень вбачається, що невідкриття матеріалів сторонами в порядку ст. 290 КПК України, є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими доказами.
Тому дані, викладені у зазначеному протоколі обшуку автомобіля, виявлення та вилучення речей не можуть використовуватися як допустимий доказ в кримінальному провадженні, оскільки отримані з порушенням порядку, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України так само як і лист за підписом начальника слідчого відділення відділу поліції №4 Шевченківського УП ГУНП України в м. Києві ОСОБА_24 від 20.10 №4020/125/56-2018 про направлення матеріалів, адресованого прокурору Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_15 , який згідно відмітки отриманий Київською місцевою прокуратурою №10 23.10.2018 №1218; Клопотання про визначення територіальної підслідності у кримінальному провадженні №12018100070004079; постанова прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_25 від 29.11.2018, якою визначено органом, що буде проводити досудове розслідування кримінального провадження №12018100070004079 від 18.10.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України Шевченківське УП ГУНП у м. Києві, та супровідний лист від 03.12.2018 №10712 вих-18 за підписом керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_26 , адресованого керівнику Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_16 , підслідність у кримінальному провадженні №12018100070004079 змінено та визначено за Шевченківським УП ГУНП у м. Києві та скеровано матеріали кримінального провадження в 1 томі, а також постанову про визначення територіальної підслідності на 2 арк., на адресату про, що вказано в супровідному листі, оскільки з огляду на дату складання даних документів та процесуальних рішень, та співставлення їх із протоколом про відкриття матеріалів стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України вбачається, що такі матеріали та процесуальні рішення стороні захисту в порядку ст. 290 під час виконання імперативних вимог КПК відкриті не були.
З огляду на вказані обставини суд вважає доречними доводи сторони захисту щодо наступних обставин.
З 26.10.2018 слідчі СВ Шевченківського УП не мали права проводити розслідування, складати обвинувальний акт, а прокурор Київської місцевої прокуратури № 10 його затверджувати, оскільки постановою прокурора від 26.10.2018 було визначено територіальну підслідність цього кримінального провадження за Васильківським ВП ГУНП в Київській області.
Сторона захисту зазначає, що постанова керівника Київської місцевої прокуратури № 10 про продовження строку досудового розслідування від 18.12.2018 є незаконною, оскільки з 26.10.2018 слідчі СВ Шевченківського УП не мали права проводити розслідування, в прокурори Київської місцевої прокуратури № 10 здійснювати процесуальне керівництво та приймати процесуальні рішення, зокрема, й про продовження строку досудового розслідування.
Також суд зазначає, що «покладення в основу засудження заявниці результатів процедури її впізнання потерпілою особою, що була здійснена з процесуальними порушеннями, як єдиного доказу її винуватості становить порушення права на справедливий суд у значенні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.» Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у справі KOLOMPAR v. Serbia (№ 34167/15).
Вимогами ст.91КПК України передбачені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1)подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
З аналізу положень ст.ст.92-93 КПК України вбачається, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91КПК України покладається на слідчого, прокурора.
Відповідно до положеньст.2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.
Згідно припису ч.1ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Згідно ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до вимог ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.
Згідно з ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч.4 даної статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.
Обов'язок доказування у кримінальному провадженні покладається на сторону обвинувачення.
Відповідно до статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно (ч.1). Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом (ч.2). Сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом (ч.3).
Суд обмежений у праві за власною ініціативою здійснювати збір доказів вини особи.
На суд покладений обов'язок, залишаючись об'єктивним і неупередженим, створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов'язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не мають права перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.
Відповідно до частини шостої статті 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення ухвалюється судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Cуд, ретельно перевіривши докази у кримінальному провадженні, оцінивши їх на підставі ст. 94 КПК України з точки зору об'єктивності, належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, керуючись загальними засадами кримінального провадження, визначеними ст. 7 КПК України, верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередності дослідження показань, речей і документів, диспозитивності, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження, відповідно до положень ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд дійшов висновку що кримінальне правопорушення стосовно потерпілого ОСОБА_7 мало місце, але з урахуванням сукупності доказів, які були досліджені в судовому засіданні, з точки зору достатності та взаємозв'язку, їх належності та допустимості суд вважає, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом здійснення ОСОБА_6 нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, передбаченого ч. 2 ст. 187 КПК України, та вважає, що ОСОБА_6 необхідно виправдати, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено ним.
Відповідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до кримінальної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своєму рішенні, а згідно ч.2 ст.17 КПК ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Відповідно, суд зазначає, що передбачені законом засоби і способи збирання доказів у цьому кримінальному провадженні щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, вичерпано.
Відомостей про наявність у кримінальному провадженні речових доказів/ процесуальних витрат суду не надано.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України та виправдати за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після проголошення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні
Головуюча суддя ОСОБА_27