Справа № 761/44670/24
Провадження № 2/761/1433/2026
28 січня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Харечко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва заяву ОСОБА_1 про зупинення провадження по цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регрессу.
У січні 2026р. відповідачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з мобілізацією відповідача до Збройних Сил України. До клопотання додано копію військового квитка та довідку, підписану тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 , з якої вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку.
Вивчивши заяву відповідача про зупинення провадження та оцінивши наведені стороною відповідача підстави для зупинення провадження, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення вказаної заяви, виходячи з наступного.
Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої ст. 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої ст. 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002р. №8-рп/2002).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
В свою чергу ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022р. строком на 30 діб, який Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено. Станом на час винесення ухвали воєнний стан не скасовано.
Законом України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.
Відповідно до ч.1 ст 4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Згідно із ст.1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об'єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки; органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 листопада 2025р. у справі №754/947/22, виснувала про таке.
Здійснивши аналіз таких нормативно-правових актів як: Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015р. №389-VIII (далі - Закон №389-VIII), Закон України «Про оборону України» від 06 грудня 1991р. №1932-XII, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992р. №2232-XII, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993р. №3543-XII та Указ Президента України від 24 лютого 2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Велика Палата Верховного Суду, враховуючи взаємозв'язок норм права, дійшла висновку, що введення на території України воєнного стану для забезпечення відсічі та стримування агресії російської федерації, зокрема можливостями ЗСУ, передбачає, що настає особливий період, упродовж якого, зокрема здійснюється мобілізація. У зв'язку з цим з оголошенням воєнного стану на всій території України ЗСУ починає функціонувати на всій території України в умовах особливого періоду, який передбачає переведення ЗСУ у повному складі на території усієї України на воєнний стан, зокрема організацію і штат воєнного часу.
Отже, будь-який військовослужбовець в Україні, мобілізований до ЗСУ, який здійснює військову службу у конкретній військовій частині під час воєнного стану, введеного Указом, є таким, що перебуває у штаті воєнного часу ЗСУ, які переведені на воєнний стан.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №389-VIII командир військової частини наділений повноваженнями видавати довідку за формою №5, передбачену Інструкцією, про проходження військовослужбовцем військової служби у ЗСУ. А факт дії введеного Указом воєнного стану та пов'язаного з ним особливого періоду вказує на те, що у цей період ця довідка є достатнім, допустимим та належним доказом перебування цього військовослужбовця у складі ЗСУ, які переведені на воєнний стан.
Як вбачається з копії довідки за формою №5, виданої тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 . від 03 січня 2026р., з якої вбачається, що відповідач перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, а отже суд, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст 251 ЦПК України, зобов'язаний зупинити провадження по вказаній справі до припинення перебування ОСОБА_1 на військовій службі на час воєнного стану.
При цьому, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача невідкладно повідомити суд про демобілізацію відповідача, тобто після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 251, 259, 268, 353-355 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про зупинення провадження по цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регрессу - задовольнити.
Провадження по цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу зупинити до припинення перебування ОСОБА_1 на військовій службі на час воєнного стану.
Зобов'язати ОСОБА_1 невідкладно повідомити суд про демобілізацію, тобто після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено законом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Суддя: