Справа № 761/2689/26
Провадження № 2-о/761/224/2026
12 лютого 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Анохін А.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,
27 січня 2026 року заявник звернулася до суду з вказаною заявою.
28 січня 2026 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана заява передана на розгляд судді Анохіну А.М.
05 лютого 2026 року до суду надійшла інформація про місце проживання заявника.
Вивчивши матеріли заяви, вважаю, що заявнику слід надати строк для усунення недоліків за наступних підстав.
Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч.1 ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту повинно бути зазначено:
1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
3) докази, що підтверджують факт.
Розділом ІV та ст. 318 ЦПК України не визначено, яка за формою та змістом має бути заява про встановлення факту.
Єдиною статтею ЦПК України, яка визначає форму та зміст позовної заяви є стаття 175 ЦПК України, яка визначає форму та зміст позовної заяви.
Оскільки в розділі ІV ЦПК України не визначено форму та зміст заяви, слід застосувати аналогію права на підставі ч. 9 ст. 10 ЦПК України, де передбачено наступне: якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України за № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
У постанові від 22 вересня 2022 року у справі N 462/5368/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог. Тому воно не зумовить попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу.
Суд зауважує, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов'язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі N 638/2304/17.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Поняття заінтересованих осіб в окремому провадженні обмежене за змістом. Заінтересованими будуть лише ті особи, взаємовідносини яких із заявником залежать від обставин, що підлягають встановленню і можуть вплинути на їх права та обов'язки.
Проте, всупереч вказаної норми, заявником не вказано заінтересованих осіб за його заявою.
Відповідно до абзацу першого п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу. До заінтересованих осіб віднесені ті особи, які беруть участь у справі і мають у ній матеріально-правову або державну чи громадську заінтересованість. Для них характерна юридична заінтересованість у справі. Однак, аналіз ст. ст. 293, 294 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що поняття заінтересованих осіб в окремому провадженні обмежено за змістом. Заінтересованими будуть лише ті особи, взаємовідносини яких із заявником залежать від обставин, що підлягають встановленню і можуть вплинути на їх права та обов'язки.
Також, заявником не зазначено мету встановлення факту та хто заперечує вказаний факт щодо якого заявник звернулась до суду про його встановлення.
До того ж, заявником не подано до суду додатків до заяви.
Крім того, заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою заяви у справах окремого провадження, розмір судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 665,60 грн та надати суду підтвердження відповідної сплати або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без руху, надавши заявнику строк, що не перевищує десяти днів з дня отримання цієї ухвали, для виправлення вказаних в мотивувальній частині даної ухвали недоліків.
Копію ухвали направити заявнику.
Роз'яснити, що якщо у визначений строк недоліки не будуть усунені, заява на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде вважаться неподаною та повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Андрій АНОХІН