Справа № 758/2599/26
3/758/1986/26
06 березня 2026 року м. Київ
Суддя Подільського районного суду міста Києва Казмиренко Л.В., розглянувши справу в режимі відеоконференції із власних технічних засобів із ОСОБА_1 , яка надійшла з Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,
встановила :
ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон), несвоєчасно без поважних причин подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), декларацію особи уповноваженої на виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік (декларація після припинення діяльності).
Відповідно до наказу Державної аудиторської служби України від 24.10.2022 №564-0 ОСОБА_1 призначено на посаду директора Департаменту реалізації контрольних повноважень в рамках міжнародних угод та міжнародного співробітництва Державної аудиторської служби України.
Наказом Державної аудиторської служби України від 23.03.2023 №130-0 ОСОБА_1 звільнено з посади директора Департаменту з реалізації контрольних повноважень в рамках міжнародних угод та міжнародного співробітництва Державної аудиторської служби України 24.03.2023 за угодою сторін.
ОСОБА_1 склав Присягу державного службовця 25.04.2016.
Відповідно до посадової інструкції ОСОБА_1 посада директора Департаменту реалізації контрольних повноважень в рамках міжнародних угод та міжнародного співробітництва Державної аудиторської служби України відноситься до посади категорії «Б» державної служби.
Таким чином, відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, ОСОБА_1 є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону.
Тому, згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 1, ч. 2 статті 45 Закону, приміткою до ст. 1726 КУпАП ОСОБА_1 є суб'єктом декларування та суб'єктом адміністративного правопорушення.
Згідно з приміткою до ст. 56 Закону посади, які належать до посад державної служби категорії "Б" відносяться до службових осіб які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до Закону України від 08.07.2022 № 23 81-IX «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо особливостей застосування законодавства у сфері запобігання корупції в умовах воєнного стану», який набрав чинності 03.08.2022, суб'єкт декларування зобов'язаний подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кінцевий строк подання якої припадає на період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», протягом дев'яноста календарних днів з дня його припинення чи скасування.
Законом України від 20.09.2023 № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12 жовтня 2023, відновлено декларування у порядку та строки, визначені ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».
Частиною першою статті 65-1 Закону встановлено, що за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Абзацом другим частини другої статті 45 Закону визначено, що особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Частиною першою статті 45 Закону встановлено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб- сайті Національного агентства декларацію, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Відповідно до пп. 1 п. 2 розділу II Порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування затвердженого наказом Національного агентства від 08.11.2023 № 252/23, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 за №1965/41021, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Таким чином, ОСОБА_1 зобов'язаний був подати декларацію після припинення діяльності, не пізніше 31.03.2024, тобто до 00 годин 00 хвилин 01.04.2024.
Згідно з відомостями з Реєстру, декларацію після припинення діяльності, ОСОБА_1 подав 17.11.2025 о 20:05 (унікальний ідентифікатор декларації - Зb178813-fad3-4c4a-9197-8411f6500bb9).
Згідно послідовності дій користувача Реєстру, які вчинив ОСОБА_1 дії по заповненню декларації після припинення діяльності, останній розпочав лише 17.11.2025.
При цьому, слід зазначити, що ОСОБА_1 22.03.2023 під особистий підпис ознайомлений з попередженням про зобов'язання фінансового характеру та обмеження після припинення діяльності, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», зокрема щодо подання декларації за 2023 рік (декларація після припинення діяльності).
Згідно зі службовою запискою керівника Департаменту інформаційних систем, аналітичної роботи та захисту інформації Національного агентства від 22.01.2026 №70-05/805-26, технічних несправностей та перебоїв у роботі Реєстру, які б завадили поданню декларації у визначений Законом період не зафіксовано.
Листом від 13.01.2026 №47-01/1721-26 ОСОБА_1 запрошувався до Національного агентства на 11:00 12.02.2026 для надання пояснень та, у разі наявності підстав, складання протоколу про адміністративне правопорушення. Також, з метою належного інформування, вказаний лист було направлено на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
30.01.2026 ОСОБА_1 направив свої пояснення щодо несвоєчасного подання декларації, зареєстровані в Національному агентстві за №9509/0/09-26.
Відповідно до наданих пояснень, ОСОБА_1 пояснив, що після звільнення з роботи в Державній аудиторській службі України, повернувся на постійне проживання до м. Львова та більше не повертався до державної служби.
Окрім іншого, ОСОБА_1 пояснив, що з квітня 2023 року активно займається волонтерством, перевозячи вантажі гуманітарної допомоги. Також, весь час доглядав хвору матір.
Разом з тим, ОСОБА_1 зазначив про неможливість прибути до Києва 12.02.2026, у зв'язку з чим направив свої письмові пояснення.
Уважно вивчивши надані пояснення, зазначені обставини не можуть бути визнані як поважні причини несвоєчасного подання декларації.
Так, обов'язок подання суб'єктами декларування декларацій, встановлений статтею 45 Закону, є імперативним і не ставиться Законом в залежність від будь яких обставин (в тому числі, технічної, фізичної можливості суб'єкта декларування його реалізувати, або внаслідок некоректних дій або бездіяльності самого суб'єкта декларування або незнання закону тощо).
Правила декларування (подання або відтермінування) встановлює та змінює виключно Верховна Рада України.
12 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України № 3384-ІХ Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким відновлено декларування у порядки та строки визначені Законом України «Про запобігання корупції».
З метою реалізації цього повноваження та на виконання пункту 3 розділу II Закону України від 20.09.2023 № 3384-ІХ Національне агентство підготувало Роз'яснення від 13.11.2023 № 4 (зі змінами та доповненнями).
Водночас, 13.11.2023 втратили чинність Роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю в умовах воєнного стану (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку, проведення перевірок) від 07.03.2022 № 4.
Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Разом з тим, одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії правопорушенням, пов'язаним з корупцією є невідворотність відповідальності за вчинення таких правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, а отже не можуть бути визнані як малозначні.
Відтак, незалежно від виду суб'єкту та його службової діяльності, рангу та інших характеристик його обов'язком є діяти лише в рамках закону (рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.10.2025 у справі №456/4510/25).
Доводи ОСОБА_1 щодо поважності причин несвоєчасного подання декларації після припинення діяльності, у зв'язку з описаними у поясненні обставинами, не свідчать про наявність у ОСОБА_1 обставин, які б перешкоджали йому подати вказану декларацію.
Окрім іншого, Національне агентство направило ОСОБА_1 , у т. ч. й на електронну пошту, повідомлення про факт неподання декларації за 2023 рік (декларації після припинення діяльності) від 17.11.2025 №47-02/93769-25. І тільки лише після отримання вказаного повідомлення ОСОБА_1 подав вказану декларацію.
Щодо залучення до волонтерської діяльності (стосуються його активної громадянської позиції), то вони не створюють безумовні підстави вважати, що така діяльність завадила ОСОБА_1 подати вказану декларацію протягом всього відведеного на це Законом терміну.
Крім того, з моменту початку кампанії декларування 01.01.2024 до кінцевого терміну подачі (щорічних) декларацій 31.03.2024 року, законодавцем надано достатньо часу для підготовки, збору всіх необхідних даних та подачі декларації, в установлений законом термін.
ОСОБА_1 будучи обізнаним з порядком роботи Реєстру, враховуючи вміння користуватися Реєстром при заповненні та подачі декларацій, будучі попередженим про необхідність подання декларацій, не вжив заходів для своєчасного подання декларації.
Крім того, обов'язок належної підготовки суб'єкта декларування для своєчасної подачі декларації покладається на самого суб'єкта декларування.
Конструктивною ознакою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КпАП України, є несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин, тобто за наявності останніх відповідальність за даною статтею виключається.
Тобто, це адміністративне правопорушення є правопорушенням з формальним складом, для констатації наявності якого достатньо лише встановлення факту несвоєчасного подання декларації (порушення вимоги закону) без поважних причин. Встановлення ж суспільно-небезпечних наслідків та з'ясування форми вини не вимагається.
Згідно абз. 9 п.п. 1 п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 № 223-943/0/4-17 «щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією», під поважними причинами несвоєчасного подання декларації слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб - сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою.
Відповідно постанови великої палати Верховного суду від 24.01.2021 року у справі № 800/30/17(990/1/1328/18) суд встановив, що вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строків.
Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (рішення Амур- Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 16.05.2025 у справі №803/23/25).
Окрім іншого, слід зауважити, що наявність чи відсутність умислу для наявності складу даного правопорушення, юридичного значення не має, оскільки з об'єктивної сторони вказане правопорушення має формальний склад, тобто законодавець встановив відповідальність суб'єкта декларування безпосередньо за несвоєчасне подання декларації, незалежно від наявності такого умислу, що підтверджується судовими рішеннями у справах №284/850/24 (Житомирський апеляційний суд від 13.03.2025), №150/160/25 (Чернівецький районний суд Вінницької області від 06.05.2025), № 752/8274/25 (Голосіївський районний суд міста Києва від 25.04.2025).
Разом з тим, несвоєчасне подання декларації є порушенням вимог антикорупційного законодавства, що посягає на принцип відкритості та підзвітності державної служби. Формальний склад правопорушення виключає необхідність встановлення негативних наслідків, а сама дія не може вважатися малозначною, оскільки підриває суспільну довіру до державних органів, порушує встановлені антикорупційним законодавством вимоги, заборони та обмеження, посягає на встановлений порядок діяльності органів влади та місцевого самоврядування, а також порядок реалізації особами таких органів, наданої їм влади та посадових повноважень, дискредитує органи влади та місцевого самоврядування (судове рішення Житомирського апеляційного суду від 13.03.2025 у справі №284/850/24; судове рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.10.2025 у справі №456/4510/25).
Станом на 12.02.2026 ОСОБА_1 до Національного агентства не з'явився, інших документів, клопотань або заяв не надано. Таким чином, поважних причин, які б перешкодили вчасно подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 в ході збору матеріалів по даному факту не встановлено.
Місце вчинення адміністративного правопорушення: оскільки ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, у зв'язку із перебуванням на директора Департаменту реалізації контрольних повноважень в рамках міжнародних угод та міжнародного співробітництва Державної аудиторської служби України, то місцем вчинення правопорушення слід вважати місцезнаходження його місця роботи: вул. П. Сагайдачного, 4, м. Київ, 04070.
Час вчинення адміністративного правопорушення є дата фактичного подання декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто 17.11.2025 о 20:05.
Враховуючи, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є правопорушенням, яке полягає в несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, факт подання її поза встановлений Законом строк утворює в діях ОСОБА_1 об'єктивну сторону правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_1 в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону, несвоєчасно без поважних причин подав декларацію після припинення діяльності, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав. Зазначив, що після звільнення з роботи в Державній аудиторській службі України у березні 2023 року повернувся на постійне проживання до м. Львова та більше не повертався до державної служби. Окрім цього, вказав, що з квітня 2023 року активно займається волонтерською діяльністю, перевозить вантажі гуманітарної допомоги, а також доглядає хвору матір, яка є інвалідом першої групи. Щиро шкодує про вчинене.
Прокурор Прокопов О.Е. вказав, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, доведена і просив застосувати стягнення в межах санкції статті, за якою кваліфіковані дії ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , прокурора, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 172-6 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП встановлена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Вина ОСОБА_1 підтверджена дослідженими матеріалами справи, зокрема даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення №47-01/31/26 від 12.02.2026 року; послідовністю дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1 ; даними наказу, яким ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Департаменту реалізації контрольних повноважень в рамках міжнародних угод та міжнародного співробітництва у порядку переведення з Міністерства економіки України за погодженням з в.о. Міністра фінансів України; даними наказу, яким 24 березня 2023 року ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Департаменту реалізації контрольних повноважень в рамках міжнародних угод та міжнародного співробітництва та припинено державну службу відповідно; попередженням про зобов'язання фінансового характеру та обмеження після припинення діяльності за підписом ОСОБА_1 , що підтверджує факт ознайомлення останнього із обов'язком подачі декларації; даними службової записки керівника Департаменту інформаційних систем, аналітичної роботи та захисту інформації Анни Ковтуненко стосовно надання інформації про стан функціонування інформаційно-комунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», що свідчить про відсутність технічних перешкод для своєчасного подання декларації ОСОБА_1 .
Враховуючи наведені докази в їх сукупності, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, суд накладає стягнення в межах санкції статті, за якою кваліфіковані його дії, у виді штрафу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно Закону України "Про судовий збір" до стягнення із ОСОБА_1 підлягає судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.
На підставі ч. 1 ст. 172-6, керуючись ст. 33, 283, 284 КУпАП, суд,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КпАП України та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп. (вісімсот п'ятдесят грн. 00 коп.).
Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п'ять грн. 60 коп.) на користь держави.
Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.
Суддя Л. В. Казмиренко