печерський районний суд міста києва
Справа № 757/12813/26-к
05 березня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12022000000000855 від 31.08.2022, -
04.03.2026 старший слідччий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором, звернулась до Печерського районного суду м. Києва із клопотанням застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12022000000000855 від 31.08.2022.
Мотивуючи клопотання, сторона обвинувачення вказує, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000855, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 31.08.2022 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 376-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України), ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України та за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 Кримінального кодексу України.
Під час досудового розслідування встановлено, що у період з 05.07.2020 по 28.05.2021, ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, а також за пособництва ОСОБА_7 , перебуваючи у місті Києві та на території Київської області, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх правові наслідки, шляхом обману заволоділи квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , що за життя належала померлій ОСОБА_12 .
Так, внаслідок умисних дій ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , які діяли за попередньою змовою групою осіб, шляхом обману та використання завідомо підроблених документів незаконно заволоділи правом власності на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка після смерті ОСОБА_12 , яка мала перейти у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, тим самим завдавши територіальній громаді матеріальної шкоди в особливо великих розмірах на суму 886 003,00 гривні.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами України від 15.04.2008 № 270-VI, від 22.11.2018 № 2617-VIII) - у організації шахрайства, а саме заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Відтак, стороною обвинувачення 03.03.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 209 КК України.
Таким чином, слідчий вказує, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів. Окрім цього, існують ризики, які дають достатні підстави вважати, що він може здійснити дії, передбачені п. п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому є необхідність у застосуванні відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, сторона обвинувачення посилається на те, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190 та ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, що інкримінуються ОСОБА_5 , у своїй сукупності є тяжкими та передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років з конфіскацією майна, що саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (ризик втечі).
Наведені обставини самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Будучи організатором інкримінованих кримінальних правопорушень, ОСОБА_5 міг налагодити та підтримувати широке коло знайомств і зв'язків, у тому числі серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ та організацій, які він може використати з метою переховування від органів досудового розслідування та/або суду, у тому числі шляхом залишення території України.
ОСОБА_5 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , виданий 17.02.2020 СОД № 2 Шевченківського відділ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, дійсний до 17.02.2030, що надає йому можливість у будь-який момент залишити територію України.
Також, на території України триває збройна агресія з боку рф, що створює об'єктивні труднощі у здійсненні належного контролю за окремими ділянками державного кордону України, а відтак не виключає можливості незаконного перетину підозрюваним державного кордону України або переміщення на тимчасово окуповані території з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, може вжити заходів для втечі з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування.
З огляду на викладене, враховуючи суворість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним у вчиненні зазначених злочинів, існує ризик його переховування від органу досудового розслідування та суду, у тому числі за межами України, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб ухилення від органів досудового розслідування не можуть свідчити про відсутність ризику переховування, оскільки належна процесуальна поведінка підозрюваного на цьому етапі може бути обумовлена відсутністю застосованого до нього запобіжного заходу.
Також, підозрюваний ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки, встановлено, що ОСОБА_5 , будучи організатором інкримінованих йому злочинів, має значний досвід у плануванні та координації протиправних дій, налагоджене коло ділових і соціальних контактів серед працівників органів державної влади, правоохоронних органів, підприємств, установ та організацій, а також серед інших осіб, які можуть бути залучені до здійснення або забезпечення злочинної діяльності. Наявність таких зв'язків надає йому можливість отримувати інформацію про місцезнаходження документів і речей, що мають доказове значення, контролювати доступ до них та впливати на їх збереження.
З огляду на це, існує ризик того, що ОСОБА_5 , використовуючи свої організаторські здібності, контакти та можливості координації дій інших осіб, може вживати заходів щодо знищення, приховування або спотворення речей і документів, що мають істотне значення для досудового розслідування, у тому числі через вплив на осіб, яким відомі обставини кримінальних правопорушень або які забезпечують зберігання відповідних матеріалів.
Крім того, ОСОБА_5 може координувати дії інших можливих співучасників щодо документів і речей, що мають доказове значення, з метою їх приховування, знищення або викривлення, а також узгоджувати спільну позицію учасників злочинної схеми.
Також, через свої контакти та вплив на різні установи, підозрюваний може отримувати позапроцесуальну інформацію про перебіг досудового розслідування, зміст клопотань, результати їх розгляду, переміщення матеріалів до суду чи експертних установ, що створює додаткові ризики для забезпечення належного збереження доказів.
Враховуючи, що досудове розслідування триває, збирання доказів не завершено, не встановлено всіх співучасників та місць зберігання речей, перебування ОСОБА_5 на волі створює реальну можливість вжиття ним заходів щодо знищення, приховування або спотворення речей і документів, що мають доказове значення та поки не долучені до матеріалів кримінального провадження.
Таким чином, існують об'єктивні підстави вважати, що ОСОБА_5 має як безпосередню, так і опосередковану можливість через коло своїх контактів та довірених осіб впливати на збереження доказів, що свідчить про реальний ризик знищення, приховування або спотворення речей і документів, важливих для встановлення обставин кримінальних правопорушень.
Окрім цього, підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 3 ст. 209 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом обману та подальшій легалізації (відмиванні) доходів, отриманих злочинним шляхом.
З огляду на характер цих умисних та корисливих діянь, а також спосіб їх організації та вчинення, існує обґрунтований ризик того, що ОСОБА_5 , прагнучи уникнути кримінальної відповідальності та перешкодити своєму викриттю, може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у провадженні.
Наявність цього ризику посилюється тим, що досудове розслідування ще триває: не встановлено та не допитано всіх свідків, досліджуються інші можливі епізоди протиправної діяльності, перевіряються фінансові операції та рух коштів, пов'язаних із легалізацією злочинних доходів.
Будучи організатором, ОСОБА_5 має значний досвід координації дій інших осіб та стійкі контакти серед співучасників та інших осіб, що можуть бути допитані як свідки. Це створює реальну можливість використання його впливу для здійснення незаконного тиску на них.
Такий вплив може проявлятися у формі переконування, підкупу, схиляння до відмови від надання показань, надання завідомо неправдивих свідчень, узгодження позицій між учасниками провадження або створення штучних доказів на користь підозрюваного.
Крім того, після ознайомлення з матеріалами провадження ОСОБА_5 стають відомі анкетні дані свідків та інших учасників, що додатково підвищує можливість позапроцесуального впливу на них з метою уникнення кримінальної відповідальності.
У сукупності наведені обставини свідчать про наявність реального, конкретного та обґрунтованого ризику незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.
Підозрюваний ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), так як, на даний час перевіряються обставини можливої причетності до вказаних кримінальних правопорушень інших осіб, зокрема співучасників, які могли бути залучені до протиправної діяльності, що створює підвищений ризик невиконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків. Це може мати на меті як уникнення власної кримінальної відповідальності, так і сприяння у її уникненні іншими причетними особами, без обмежень у способах, у тому числі із застосуванням протиправних засобів (ризик змови).
ОСОБА_5 може надавати підтримку іншим невстановленим особам, які могли брати участь у вчиненні кримінальних правопорушень, шляхом передачі їм інформації, що стала йому відома у зв'язку зі статусом підозрюваного та реалізацією процесуальних прав.
Крім того, у разі засудження за тяжкі кримінальні правопорушення проти власності та у сфері господарської діяльності ОСОБА_5 загрожує позбавлення волі на значний строк із конфіскацією майна. Тому до моменту виявлення майна та накладення на нього арешту існує ризик того, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може вживати активні заходи щодо його приховування, що ускладнює хід кримінального провадження та реалізацію його цілей, зокрема забезпечення невідворотності покарання.
Також ОСОБА_5 має можливість перешкоджати кримінальному провадженню шляхом підбурювання свідків та інших осіб, обізнаних з обставинами кримінальних правопорушень, до надання неправдивих показань або зміни змісту документів, а через таких осіб - впливати на інших свідків чи підозрюваних, які можуть викривати його у цьому кримінальному провадженні.
Підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, що свідчить про системність його дій, узгодженість із іншими можливими співучасниками та наявність стійкого злочинного наміру. Враховуючи обставини кримінального провадження, характер інкримінованих діянь та тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, існує обґрунтований ризик того, що ОСОБА_5 може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення. Зокрема, це може проявлятися у наданні неправомірної вигоди службовим особам органів державної влади та правоохоронних органів з метою впливу на прийняття ними процесуальних рішень у кримінальному провадженні, а також шляхом організації незаконного перетину державного кордону України.
У зв'язку з тим, що підозрюваний підозрюється у вчиненні низки тяжких злочинів, з метою уникнення кримінальної відповідальності та використовуючи свої зв'язки, він може вчиняти дії, що самі по собі утворюють ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 368, 369 КК України. Крім того, прагнення уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , свідчать про ймовірність його переховуватись від органів досудового розслідування та суду, зокрема шляхом виїзду за межі території України.
Враховуючи зазначене, сторона обвиунвачення вказує, що застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання наявним ризикам, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності буде вчиняти активні дії, спрямовані на унеможливлення проведення швидкого, повного та неупередженого розслідування.
Наведені обставини свідчать про необхідність ізоляції підозрюваного ОСОБА_5 на час досудового розслідування, що є можливим лише у разі тримання його під вартою.
Таким чином, сторона обвинувачення просить слідчого суддю застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів та визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням обов'язків, які передбачені ст.194 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримала, просила задовольнити, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Захисник в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, зазначив, що підозра є необгрунтованою, а ризики не є такими, які б вказували на необхдінсть у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відтак, захисник просив відмовити в задоволені клопотання та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Також, послався на міцні соціальні зв'язки підозрюваного та перебування на його утриманні доньки, яка має інвалідність.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію свого захсиника.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Судовим розглядом встановлено, що 03.03.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 209 КК України.
Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_5 , у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеньпідтверджуються зібраними доказами в рамках кримінального провадження, які також долучені до клопотання.
З частини 2 статті 8 та частини 5 статті 9 КПК України слідує, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, жодна особа не може бути позбавлена свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом та судовим органом, створеним відповідно до закону.
Згідно з положеннями ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
Пріоритет положень Конституції над законами та підзаконними актами є очевидним та не підлягає доведенню. Окрім іншого, це підтверджено у рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» та інших справах.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст.ст. 5, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах, враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а стороною захисту вказаних доводів в судовому засіданні спростовано не було.
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованим кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.
Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до ОСОБА_5 одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Разом з цим, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40), серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
Відтак, ризик втечі підозрюваного, на думку слідчого судді, виключати не можна, з урахуванням обставин провадження та особи підозрюваного.
У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгаріі» від 26 липня 2021 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Таким чином, ризик переховування від органу досудового розслідування, суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Відтак, на думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину, саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
З урахуванням зазначеного, слідчий суддя вважає, що ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, є доведеним та належним чином обгрунтованим стороною обвинувачення.
Щодо ризику щодо впливу на свідків, то слідчий суддя звертає увагу, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілого, експертів, інших підозрюваних слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими, експертами у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Тобто, ризик впливу на свідків, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що до допиту сторін у судді, такий ризик є актуальним.
Окрім цього, слідчий суддя вважає, що посилання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_5 , будучи організатором інкримінованих йому злочинів, має значний досвід у плануванні та координації протиправних дій, налагоджене коло ділових і соціальних контактів серед працівників органів державної влади, правоохоронних органів, підприємств, установ та організацій, а також серед інших осіб, які можуть бути залучені до здійснення або забезпечення злочинної діяльності. Наявність таких зв'язків надає йому можливість отримувати інформацію про місцезнаходження документів і речей, що мають доказове значення, контролювати доступ до них та впливати на їх збереження.
Суд також враховує те, що досудове розслідування триває, збирання доказів не завершено, не встановлено всіх співучасників та місць зберігання речей, перебування ОСОБА_5 на волі створює реальну можливість вжиття ним заходів щодо знищення, приховування або спотворення речей і документів, що мають доказове значення та поки не долучені до матеріалів кримінального провадження.
Також, що стосується посилання сторони обвинувачення на те, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що такі ризики є допустими, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх характер та особу підозрюваного.
З врахуванням зазначеного, слідчий суддя прийшов до висновку, що ризики є сталими та доведеними та на момент розгляду клопотання актуальними та не спростованими стороною захисту.
Таким чином, з зазначених ризиків слідчим та прокурором, слідчий суддя враховуючи вік та стан здоров'я ОСОБА_5 , що він підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, обставин вчинення кримінального правопорушення, суд вважає, що вказані дані в сукупності свідчать про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, а тому, на думку суду ризики передбачені ст. 177 КПК України, є доведеними.
За встановлених обставин, під час судового розгляду встановлено, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.
Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, у відповідності до прохальної частини клопотання.
Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.
При визначенні ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року.
Частиною 1 статті 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваної, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною, обвинуваченим покладених на неї обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушень, у яких він підозрюється, суспільну небезпечність злочину, вік та стан його здоров'я, соціальні зв'язки, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 грн. 00 коп., здатна гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, з урахуванням вказаних обставин, що виправдовує мету застосування запобіжного заходу та на думку суду немає надмірного характеру з урахуванням того, при яких обставинах особа підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів та правильності кваліфікації його дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000855 від 31.08.2022, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 03.05.2026 року.
Підозрюваного ОСОБА_5 в залі суду взяти під варту.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп, зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , а також іншими свідками у кримінальному провадженні, як безпосередньо, так і через інших осіб щодо обставин кримінального провадження, перелік яких прокурор має довести до відома підозрюваному;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059
Банк отримувача ДКСУ, м.Київ
Код банку отримувача (МФО) 820172
Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089
призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).
Термін обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 03.05.2026 включно.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти підозрюваного ОСОБА_5 , та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави підозрюваного ОСОБА_5 , він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_26