Справа № 755/2573/26
Провадження №: 3/755/1296/26
"05" березня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Курило А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, безробітної, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт ID НОМЕР_1 , орган 8027, виданий 25.01.2023 року,
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КпАП України,-
ОСОБА_1 11 лютого 2026 року, приблизно о 14 годині 40 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Малишка, 13, вчинила хуліганські дії, висловлювалося нецензурною лайкою у громадському місці та пошкодила автомобіль, зламала склоочісну щітку.
У судове засідання ОСОБА_1 не з?явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини не явки суд не повідомила, крім того, клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило.
Зокрема, повідомлення про час та місце розгляду вказаної вище справи стосовно ОСОБА_1 було розміщено на офіційній вебсторінці Дніпровського районного суду м. Києва.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Главою 21 КпАП України передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» /рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 р. у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»/.
Також, судом до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності застосовувався привід, однак забезпечити її явку у судове засідання доступними суду засобами не вдалося. Отже суд вжив усіх необхідних заходів для повідомлення особи та забезпечення її явки в судове засідання тому вважає за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, згідно вимог ст.268 КпАП України.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, рапорти, пояснення, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, протокол огляду місця події з ілюстративною таблицею, довідку про кількість складених протоколів протягом року, копії паспорта, фотознімка, дійшов наступного.
Норма ст.7 КпАП України вказує на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Зокрема, згідно ст.251 КпАП України, процесуальними джерелами доказів є пояснення, речові докази, документи, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, висновки експертів.
Відповідно до ст.245 КпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 173 КпАП України передбачена відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Із письмових пояснень ОСОБА_2 , які містяться в матеріалах справи вбачається, що вона бачила, як ОСОБА_3 відірвала склоочісну щітку на автомобілі її чоловіка /а.с.4/.
Також, відповідно до довідки про кількість складених протоколів про адміністративне правопорушення протягом року та стан їх розгляду, стосовно ОСОБА_1 протягом року складено 5 протоколи за ст.173 КпАП України /а.с.11/.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 здійснила дрібне хуліганство, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КпАП України.
При накладенні стягнення, відповідно до ст.ст.33, 252 КпАП України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, також враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, вважає, що на неї має бути накладено стягнення у виді штрафу.
Крім того, згідно ст.40-? КпАП України, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку його накладено у розмірі визначеному ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року /зі змінами і доповненнями/.
Також, ч.1 ст.307 КпАП України передбачено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України /ст.308 КпАП України/.
За таких обставин, керуючись вимогами ст.ст.7, 33, 40-?, 173, 245, 252, 283-285, 289, 291, 294, 303, 307, 308 КпАП України, суд, -
Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КпАП України та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі семи неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 119 /сто дев'ятнадцять/ гривень.
Згідно з ч.1 ст.307 КпАП України штраф має бути сплачено протягом п'ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу.
У разі несплати штрафу у строк, встановлений ч.1 ст.307 КпАП України, відповідно до ст.308 КпАП України, у порядку примусового виконання постанови стягнути подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на день винесення постанови становить 665 гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя Андрій КУРИЛО