Номер провадження 2/754/5041/26
Справа №754/1743/26
Іменем України
10 березня 2026 року м. Київ
Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І. І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 46 284,00 грн.
Стислий виклад позицій сторін
Позивач, ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", просить Суд стягнути з Відповідачки заборгованість, що виникла в результаті невиконання умов Договору про відкриття кредитної лінії № 1548-1125 від 01.05.2025, укладеного за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua), у загальному розмірі 46 284,00 грн, що включає: заборгованість за кредитом - 14 000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 23 184,00 грн; заборгованість за комісією - 2 100,00 грн; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України - 7 000,00 грн.
Відповідачка правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.
Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І. І. (надалі - Суд) в ухвалі про відкриття провадження у справі, постановленої 10 лютого 2026 року, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін. Судове засідання у такому разі не проводитися.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається […] через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (частини перша та друга статті 279 ЦПК України).
Відповідачка з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням, з наведенням відповідних підстав, що передбачені частинами п'ятою - сьомою статті 279 ЦПК України, не звернулася.
Щодо розгляду справи у змішаній формі. Відповідно до пункту 113 Розділу V Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджено-го рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.
Відповідно до пункту 1 розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
З огляду на викладене вище, Суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у змішаній формі з метою процесуальної економії, дотримання розумних строків та уникнення зволікань, що відповідає принципам та завданням цивільного судочинства.
Відповідачка була повідомлена належним чином про розгляд справи у суді. Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою, копію ухвали про відкриття провадження у справі було надіслано Відповідачці. Додатково, з метою вжиття заходів щодо належного повідомлення Відповідачки про розгляд справи, Суд надсилав копію ухвали про відкриття провадження на адресу електронної пошти Відповідачки ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а також повідомляв на вказаний у договорі номер телефону (380950140123).
Однак, Відповідачка у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала, жодних заперечень проти позову чи клопотань про надання додаткового часу для подання відзиву не заявила. У зв'язку з ненаданням Відповідачкою відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина восьма статті 178 ЦПК України).
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИх ПРАВОВІДНОСИН, ОЦІНКА СУДУ
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).
Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1 , абзац четвертий частини другої статті 8).
Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").
01.05.2025 року між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1548-1125. Відповідно до п. 3.1 Договору, цей правочин укладено сторонами у вигляді електронного договору в розумінні Закону України "Про електронну комерцію". Укладення та підписання договору з боку Відповідачки здійснено шляхом прийняття пропозиції (акцепту) та використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (паролем A3010), що за правовими наслідками прирівнюється до документа у письмовій формі, підписаного власноручно.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зробив правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Згідно з п. 4.1 Договору, загальний розмір Кредиту (сума Кредиту) становить 14 000,00 грн. Відповідно до п. 4.14 Договору, строк кредитування становить 365 календарних днів з моменту перерахування коштів. Умовами кредитування (п. 4.8 Договору) визначено Базовий період сплати відсотків, який складає 28 календарних днів. Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу Кредиту (15,00 % від суми виданого Кредиту). Відповідно до п. 4.10 та п. 10.1 Договору, відсотки нараховуються за Промо-ставкою 0,70% на день (протягом перших 28 днів), за Зниженою ставкою 1,00% на день (до 180 дня), та за Стандартною ставкою 0,74% (з 181 дня).
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі, надавши Відповідачці кредитні кошти у розмірі 14 000,00 грн. Перерахування кредитних коштів на картковий рахунок (номер картки (маскований)- НОМЕР_1 ), вказаний Відповідачкою, було здійснено через платіжну систему EasyPay, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту №1548-1125 від 01.05.2025 року, та довідкою від від 29 жовтня 2025 року № 7/17228, що видана ТОВ "ФК "Контрактовий дім", яка є оператором платіжної системи EasyPay, діє на підставі договору про надання послуг з приймання та переказу платежів і має відповідну ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків.
Оцінюючи цей доказ (довідку оператора платіжної системи EasyPay), Суд враховує, що згідно з нормами частини четвертої статті 31 31 Закону України "Про платіжні послуги" після виконання платіжної операції надавач платіжних послуг платника зобов'язаний надати платнику у спосіб та в порядку, визначені договором, таку інформацію:
1) відомості, які дають змогу платнику ідентифікувати виконану платіжну операцію та інформацію про отримувача (за наявності технічної можливості);
2) суму платіжної операції у валюті рахунку платника та у валюті платіжної операції;
3) суму всіх комісійних винагород та зборів, що утримані з платника за виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо);
4) курс перерахунку іноземної валюти (якщо платнику надавалися послуги з виконання операцій з обміну іноземної валюти);
5) дату і час прийняття до виконання платіжної інструкції, дату валютування (у разі її зазначення).
Також у статті 46 Закону України "Про платіжні послуги" надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов'язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: 1) реєстраційного номера облікової картки платника податків - фізичної особи, або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або 2) унікального ідентифікатора отримувача.
Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в пунктах 1 або 2 цієї частини, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи - згідно з правилами платіжної системи.
Надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг.
У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право:
1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення;
2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.
Тобто, зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів Відповідачу, відомості про нього, як про належного утримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.
Отже, довідка, видана фінансовою компанією (суб'єктом господарювання у сфері надання платіжних послуг), яка має відповідну ліцензію, має офіційний характер. Вона містить інформацію про здійснення платежу в рамках договірних відносин між первісним кредитором і Відповідачкою, що безпосередньо свідчить про проведення фінансової операції та повністю відповідає вимогам законодавства щодо належності, допустимості та достовірності доказів
Керуючись принципом змагальності сторін, Суд враховує, що Відповідачка, маючи безперешкодний доступ до виписок за власним банківським рахунком, не надала жодних доказів чи заперечень на спростування позовних вимог. За таких обставин відомості надавача платіжних послуг про успішну транзакцію на картку Відповідачки визнаються Судом належним, допустимим і достатнім доказом реального перерахування кредитних коштів у розумінні Закону України "Про платіжні послуги".
Оцінивши ці докази в сукупності, Суд доходить висновку, що Позивач своєчасно та в повному обсязі виконав свої зобов'язання з надання кредиту. Натомість Відповідачка, отримавши кошти, не скористалася закріпленим у частині першій статті 15 Закону України "Про споживче кредитування" правом на відмову від договору та не повернула гроші Кредитодавцю, чим фактично підтвердила прийняття належного виконання зобов'язання з боку Позивача.
Суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33), постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).
Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок заборгованості та встановив, що Відповідачка протягом дії договору не здійснила жодного платежу на погашення кредитної заборгованості та процентів за користування кредитом.
Згідно з пунктом 4.14 Договору кінцевою датою повернення кредиту визначено 30 квітня 2026 року. Водночас, у зв'язку з простроченням сплати процентів понад один календарний місяць, Позивач, керуючись умовами пункту 8.3 Договору про відкриття кредитної лінії, ідпункту 9.2.1.6 Правил відкриття кредитної лінії та статтею 16 Закону України "Про споживче кредитування", направив Відповідачці вимогу № 1548-1125/в від 28.10.2025 року про дострокове повернення кредиту в повному обсязі протягом 30 календарних днів.
У вказаній вимозі Позивач повідомив Відповідачку про наявність заборгованості в загальному розмірі 46 284,00 грн та висунув вимогу сплатити вказану суму протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати її отримання. Також у Вимозі було попереджено, що у разі її невиконання Кредитодавець буде змушений звернутися до суду з позовною заявою про примусове стягнення.
Факт направлення вимоги підтверджується списком № 20835-01-113-135 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів (відправник - ТОВ "ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ" на замовлення ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС"). Згідно з позицією № 6 вказаного Списку, поштове відправлення на ім'я ОСОБА_1 було успішно зареєстровано під штрихкодовим ідентифікатором (ШКІ) R067029828471.
З огляду на те, що Відповідачка порушила умови Договору щодо своєчасної сплати процентів та не повернула кошти у встановлений Позивачем 30-денний строк після направлення Вимоги про дострокове повернення боргу, Суд визнає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення 14 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 23 184,00 грн - заборгованості за процентами нарахованими за період з 01.05.2025 року по 21.10.2025 року відповідно до узгоджених у договорі ставок (п. 10.1 Договору), що не перевищує максимально дозволеного ліміту в 1 % на день.
Також обґрунтованою є вимога Позивача про стягнення комісії за видачу кредиту в розмірі 2 100,00 грн.
Суд ураховує, що Закон України "Про споживче кредитування" прямо встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).
Вказаний Закон передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію. Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, а також Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі № 910/1274/24 та від 01 липня 2025 року у справі № 910/2578/24.
Верховний Суд також наголошував, що нікчемними є положення договорів щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту, якщо кредитодавець не зазначив переліку додаткових та супутніх послуг, які надаються за таку комісію (постанови Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 та від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22).
Натомість у справі, що розглядається, до стягнення заявлено не щомісячну плату, а разову комісію за видачу кредиту. Згідно з п. 4.11 Договору комісія за видачу кредиту становить 15,00 % від суми виданого Кредиту, що в грошовому еквіваленті становить 2 100,00 грн (14 000,00 грн х 15%). Відповідно до умов Договору (п. 1.1), комісія грошові кошти, які згідно умов цього договору Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю як однієї (першої) з двох складових оплати за надання та користування Кредитом (якщо умовами Договору передбачений обов'язок Позичальника сплати Комісії). Комісія за видачу кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі Кредиту.
Відповідачка була належним чином ознайомлена з розміром, базою розрахунку та порядком сплати цієї комісії ще до підписання договору, що підтверджується Паспортом споживчого кредиту, а також Додатком №2 до Договору ("Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки"), у графі 8 якого зафіксовано суму комісії у розмірі 2 100,00 грн. Вказані документи Відповідачка підписала за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора).
Розглядаючи спір у подібних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 01 липня 2025 року у справі № 910/2578/24 підтвердив правомірність стягнення такої комісії, оскільки вона оплачується разово, позичальник був ознайомлений з цією умовою при підписанні договору, а її встановлення повністю відповідає положенням частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування".
Враховуючи викладене, а також те, що Відповідачка не надала жодних доказів сплати вказаної суми, Суд доходить висновку, що вимога про стягнення комісії за видачу кредиту в розмірі 2 100,00 грн є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Водночас підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України у сумі 7 000,00 грн відсутні.
Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У позовній заяві Позивач обґрунтовував правомірність нарахування процентів річних за ст. 625 ЦК України тим, що законодавчі заборони на такі нарахування під час воєнного стану більше не поширюються на нові договори, оскільки Законом № 3498-IX від 22.11.2023 (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) було повністю виключено пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".
Суд відхиляє такі твердження Позивача, оскільки норма пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України має універсальний (загальний) характер і захищає всіх позичальників від нарахування штрафних санкцій та процентів за статтею 625 ЦК України в період воєнного стану, незалежно від дати укладення кредитного договору. Закон № 3498-IX від 22.11.2023 не впливає на застосування норми ЦК України, який є Основним актом цивільного законодавства України (частина друга статті 5 ЦК України). Прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього кодексу (аналогічний підхід зайняв Конституційний Суд України у рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 у справі про заборону розірвання договорів інвестування житлового будівництва (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)).
Ураховуючи, що кредитний договір був укладений, і порушення грошового зобов'язання Відповідачкою відбулося в період дії воєнного стану в Україні, нарахування Позивачем процентів річних (як міри відповідальності за статтею 625 ЦК України) у розмірі 7 000,00 грн є безпідставним та прямо суперечить вищенаведеній законодавчій забороні. Тому у задоволенні позову в частині стягнення процентів річних на підставі статті 625 ЦК України слід відмовити.
З огляду на викладене вище, встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх наданими доказами, Суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач заявив позовні вимоги на загальну суму 46 284,00 грн, за подання яких сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Позов задоволено частково: на суму 39 284,00 грн, що становить 84,87% від заявленої ціни позову (39 284,00/46 284,00 х 100%), тому з Відповідачки на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме в сумі 2 055,89 грн (2 422,40 грн х 84,87%).
Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, Суд
УхВАЛИВ:
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1548-1125 від 01.05.2025 у загальному розмірі 39 284,00 грн (тридцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят чотири гривні 00 копійок), яка складається з 14 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 2 100,00 грн заборгованості по комісії та 23 184,00 грн заборгованості за нарахованими процентами, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 055,89 грн.
3.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягувач (позивач) Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (адреса: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598).
Боржник (відповідач) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 )
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суд підписує повне рішення без його проголошення. Учасники справи не з'явилися в судове засідання. Позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності. Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п'ята статті 268 ЦПК України) - 10 березня 2026 року.
Суддя Інна КОВАЛЕНКО