ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/3785/26
провадження № 3/753/1663/26
"06" березня 2026 р. Суддя Дарницького районного суду м. Києва Монін І.В., за участю прокурора Козареса І.О. розглянувши матеріал за фактом вчинення адміністративного правопорушення, що надійшов від УСР в Київській області ДСР НПУ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та такої, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
За фактом вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, передбачених ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),
До Дарницького районного суду м. Києва 23 лютого 2026 року надійшов протокол про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 , що на підставі автоматизованого розподілу справ визначено судді Моніну І.В. та переданий для розгляду.
Зокрема, ОСОБА_1 , обіймаючи по 03.06.2024 посаду головного спеціаліста відділу інформаційної політики Київської обласної прокуратури, будучи державним службовцем 9 рангу категорії «В», будучи відповідно до п.п. «в» п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом декларування, у порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно та без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за типом «щорічна», а саме - 16.12.2025 о 12 год. 00 хв., тобто з порушенням встановленого законодавством строку для подачі такої декларації, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
Прокурор просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованому їй адміністративному правопорушенні, пов'язаному з корупцією, притягнути до адміністративної відповідальності та накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у мінімальному розмірі.
ОСОБА_1 у судовому засіданні не визнала обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, пов'язане із корупцією.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 651 Закону за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
ОСОБА_1 , обіймаючи по 03.06.2024 посаду головного спеціаліста відділу інформаційної політики Київської обласної прокуратури, будучи державним службовцем 9 рангу категорії «В», являючись суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, згідно з пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII та приміткою до ст. 1726 КУпАП, на якого поширюється дія Закону №1700-VII, в порушення вимог 2 ч. 2 ст. 45 розділу VІІ, несвоєчасно 16.12.2025, без поважних причин, подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1726 КУпАП.
Відповідно до офіційного веб-сайту НАЗК в розділі «Декларування» розміщено роз'яснення щодо того, хто вважається посадовою особою юридичної особи публічного права відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII.
Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України «Про державну службу» на державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом №1700-VII.
Згідно з підпунктом «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону є державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, тобто особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Наказом Київської обласної прокуратури від 11.09.2023 № 579к ОСОБА_1 призначена на посаду головного спеціаліста відділу інформаційної політики Київської обласної прокуратури з 12.09.2023.
Відповідно до наказу Київської обласної прокуратури від 03.08.2023 №337к ОСОБА_1 присвоєно 9 ранг державного службовця з 03.08.2023.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про державну службу» посада головного спеціаліста відділу інформаційної політики Київської обласної прокуратури відноситься до категорії «В» посад державної служби.
02.05.2023 ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця та під підпис 22.01.2024 ознайомлена з вимогами та обмеженнями встановленими Законом №1700-VII відносно подання декларацій.
Відповідно наказу Київської обласної прокуратури від 31.05.2024 №769к ОСОБА_1 з 03.06.2024 було звільнено з посади головного спеціаліста відділу інформаційної політики Київської обласної прокуратури та припинила державну службу.
Про обізнаність із вимогами Закону №1700-VII та наявність досвіду роботи з Єдиним державним реєстром декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) свідчить попередньо подані ОСОБА_1 декларації.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 45 Закону №1700-VII визначено, що особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у пп. «а» і «в» п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 3, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 12 Закону передбачено, що Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання нормативно-правові акти. Нормативно-правові акти Національного агентства підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, що зазначено.
Відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 1 Закону №1700-VII суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Наказом Національного агентства «Про затвердження форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 23.07.2021 № 449/21 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 липня 2021 року за № 987/36609) затверджено форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядок заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Цей Порядок визначає процедуру заповнення та подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачених статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - декларація) (далі - Закон).
Декларація заповнюється та подається особисто суб'єктом декларування шляхом заповнення відповідної електронної форми після автентифікації у власному персональному електронному кабінеті у Реєстрі.
Декларація подається незалежно від того, перебуває суб'єкт декларування в Україні чи за її межами.
Суб'єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог:
1) щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Законом можуть бути встановлені інші строки подання щорічної декларації.
Суб'єкт декларування, поновлений на роботі за рішенням суду після завершення періоду декларування, до 01 квітня року, наступного за роком, у якому відбулося поновлення, подає щорічну декларацію за рік, у якому відбулось поновлення. Якщо така особа поновлена на роботі до завершення періоду декларування, щорічна декларація подається за минулий рік. Щорічна декларація за час вимушеного прогулу не подається.
Якщо особа, яка припинила здійснення діяльності, до завершення визначеного Законом строку подання щорічної декларації знов починає здійснення діяльності, вона подає щорічну декларацію як особа, яка продовжує здійснювати діяльність. Щорічна декларація (після звільнення) у такому випадку не подається;
2) декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону - не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності.
Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб'єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності.
Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду.
Декларація при звільненні не подається у таких випадках:
особа, яка припинила здійснення діяльності на одній посаді, продовжує здійснювати діяльність на іншій посаді;
особа, яка припинила здійснення діяльності, упродовж 30 календарних днів з дня припинення діяльності знову розпочала здійснення діяльності.
Втрата статусу суб'єкта декларування у зв'язку із внесенням змін до закону або статусу юридичної особи публічного права не вважається припиненням діяльності та не зобов'язує особу подавати декларацію будь-якого виду;
3) декларація кандидата на посаду - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини третьої статті 45 Закону. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади, якщо інше не передбачено законодавством, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Декларація кандидата на посаду подається до призначення або обрання особи на відповідну посаду, якщо інше не передбачено законом.
Якщо особа подала щорічну декларацію за минулий рік, декларація кандидата на посаду за цей період не подається.
3. Суб'єкт декларування до початку заповнення декларації повинен підтвердити ознайомлення із цим Порядком шляхом проставлення відповідної відмітки.
4. Після заповнення усіх необхідних розділів декларації суб'єкту декларування надається можливість перевірити повноту та достовірність зазначеної ним інформації.
Перед підписанням декларації суб'єкт декларування підтверджує повноту та достовірність даних, вказаних у ній, ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки.
5. Суб'єкт декларування підписує декларацію шляхом накладання на неї особистого кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису відповідно до вимог законодавства.
6. Подання декларації до Реєстру підтверджується шляхом надсилання повідомлення суб'єкту декларування на адресу його електронної пошти, зазначену в персональному електронному кабінеті, та до персонального електронного кабінету суб'єкта декларування.
7. Суб'єкт декларування має право за власною ініціативою подати виправлену декларацію, але не більше трьох разів упродовж семи днів після дня подання первинної декларації, шляхом створення та подання виправленої декларації до Реєстру.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, Законом України «Про захист інтересів суб'єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» від 3 березня 2022 року № 2115-IX було призупинено компанію декларування в Україні.
12.10.2023 року набрав чинності Закон України № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким відновлено обов'язок подання декларацій суб'єктів, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
На виконання вище зазначених вимог у ОСОБА_1 виник обов'язок подати декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за типом «щорічна» за 2024 рік не пізніше 31.03.2025.
Відповідно до результатів пошуку у Єдиному державному реєстрі декларацій на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https:\\public.nazk.gov.ua), встановлено, що ОСОБА_1 подала декларацію за типом «щорічна» лише 16.12.2025 о 12 год. 00 хв.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП доведена зібраними у справі доказами: протоколом про адміністративне правопорушення, копіями документів, повідомленням та висновком НАЗК, послідовностями дій користувача Реєстру.
Адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-6 КУпАП, по своїй суті не може бути визнане малозначним, оскільки передбачає відповідальність за порушення вимог фінансового контролю, який є обов'язковим для всіх осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
При цьому, вказані особи мають виконувати передбачені законом вимоги щодо фінансового контролю, незалежно від того, чи змінювався їх матеріальних стан.
У випадку вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, такі не можуть визнаватись малозначними, у зв'язку з тим, що вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушує встановлені антикорупційним законодавством вимоги, заборони та обмеження, посягають на встановлений порядок діяльності органів влади, а також порядок реалізації особами таких органів, наданої їм влади та посадових повноважень, дискредитує органи влади.
Корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об'єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства. Сучасні реалії в Україні зумовлюють публічний інтерес до корупційних правопорушень та необхідності ефективної протидії їм з метою захисту особи, суспільства та держави.
Відповідно статті 22 КпАП України при малозначності правопорушення суддя може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. При цьому законодавцем не визначено змісту поняття та ознак малозначності адміністративного правопорушення.
Родовим об'єктом корупційних правопорушень та правопорушень, пов'язаних з корупцією, виступають суспільні відносини, якими визначаються зміст та порядок законної діяльності суб'єктів владних повноважень, встановлений відповідними нормативними актами.
Міжнародні стандарти протидії корупції зобов'язують держави вживати заходів для встановлення у своєму національному законодавстві відповідальності за вчинення корупційних діянь. Це закріплено, зокрема, у Главі ІІ «Кримінальної Конвенції про боротьбу з корупцією» від 27.01.1999, Главі ІІ Додаткового протоколу до неї від 15.05.2003, Главі ІІІ «Конвенції ООН проти корупції» від 31.10.2003, що ратифіковані Верховною Радою України 18.10.2006 та є обов'язковими для України.
Визнання адміністративного правопорушення пов'язаного з корупцією малозначним суперечить принципам запобігання і протидії корупції, не відповідає міжнародним стандартам у цій сфері, не сприятиме зміцненню авторитету країни, може завдати шкоди демократичним засадам управління суспільством, функціонування державного апарату, порушить встановлений порядок здійснення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Положеннями ст.33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
У ході розгляду адміністративної справи обставин, які виключають провадження в справі та адміністративну відповідальність, не встановлено.
Обставиною, що пом'якшує покарання судом не встановлено.
Таким чином, на ОСОБА_1 необхідно накласти стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме штрафу на користь держави у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Крім того, відповідно до вимог статті 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 стягується судовий збір відповідно до Закону України «Про судовий збір».
Керуючись пунктом 2 статті 24, статтями 27, 36, 221, 283, 284 КУпАП,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнути до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією передбаченою ч. 1 ст.172-6 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави, судовий збір, в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять гривень) грн. 60 (шістдесят) коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути звернута до примусового виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання законної сили.
Суддя І.В.Монін