Справа № 372/1339/26
Провадження 1-кс-270/26
ухвала
Іменем України
10 березня 2026 року м.Обухів
Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області клопотання слідчої СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 про арешт тимчасового вилученого майна,
Слідча СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026111230000312 від 20.02.2026 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке обґрунтовує тим, що слідчим відділом Обухівського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться розслідування кримінального провадження № 12026111230000312, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 лютого 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.02.2026 до ЧЧ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області надійшла заява від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , проте що, її прибиральниця ОСОБА_6 , 1978 р.н., яка працює на усній домовленості, здійснює генеральне прибирання будинку щотижнево на протязі трьох років, за адресою: АДРЕСА_1 , систематично здійснювала крадіжку грошових коштів на різні суми, які становлять завдання матеріальної шкоди заявниці на суму 15 000 доларів США.
В ході проведення досудового розслідування, у період часу з 07 год. 27 хв. по 08 год. 31 хв. 09.03.2026 рокуна підставі ухвали слідчого судді Обухівського районного суду Київської області проведено обшук у квартирі, за адресою: АДРЕСА_2 , в якій зареєстрована та проживає: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В ході проведення обшуку квартири, було виявлено та вилучено:
- мобільний телефон марки IPhone 13білого кольору ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , з сім картою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_3 , який було поміщено до спеціального пакету НПУ №ICR0074872;
- у житловій кімнаті № 1, у лівій шафі друга полиця зверху, під одягом одна банкнота номіналом «100» євро(EUR), із серійним номером: «ЕА4363304959», яку було поміщено до спеціального пакету НПУ №ICR0074873;
- у житловій кімнаті № 1, у шафі в лівій кишені білого пальто, два зіп-пакети із подрібненою речовиною рослинного походження , зеленого кольору зовні схожою на канабіс, які поміщено до спеціального пакету НПУ №ICR0074871.
Вилучені речі та предмети:мобільний телефон марки IPhone 13білого кольору ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , з сім картою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_3 ; одна банкнота номіналом «100» євро(EUR), із серійним номером: ЕА4363304959; два зіп-пакети із подрібненою речовиною рослинного походження , зеленого кольору зовні схожою на канабіс- визнано речовим доказам у кримінальному провадженні за № 12026111230000312від 20.02.2026 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно із ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні злочину.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами у кримінальному провадженні є матеріальні об'єкти, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України
Таким чином, досягнення мети арешту майна, передбаченого ч. 2 ст.170 КПК України, а саме: забезпечення збереження речових доказів, можливо лише за умови їх належного зберігання в органі досудового розслідування без можливості доступу до нього та використання сторонніми особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Виходячи з того, що на даний час у досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучені в ході проведеного обшуку предмети та речі які перебувають у користуванні ОСОБА_6 , є безпосередніми засобами та предметом вчинення кримінального правопорушення, а також з метою забезпечення проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, забезпечення збереження речових доказів, забезпечення проведення судових експертиз, а також з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення чи відчуження вказаного майна та забезпечення виконання у подальшому судових рішень у кримінальному провадженні, необхідно накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: мобільний телефон марки IPhone 13 білого кольору ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , з сім картою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_3 та одну банкноту номіналом «100»(EUR) євро, із серійним номером: «ЕА4363304959».
Слідча Обухівського РУП ГУ НП в Київській області в судове засідання не з'явилася, просила розглядати клопотання без участі слідчого та прокурора, вимоги клопотання підтримала в повному обсязі, просила не здійснювати фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів, в тому числі не здійснювати аудіо запис та відео запис за допомогою технічних засобів.
Згідно норми ч. 1 ст. 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Дослідивши матеріали справи приходжу до наступного.
Судом встановлено, що СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 12026111230000312 від 20.02.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Згідно ст.170 ч.1 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Згідно вимог ч.5 ст.173 КПК України в ухвалі про арешт майна має бути зазначено: а) перелік майна, яке підлягає арешту; б) підстави застосування арешту; в) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі; г) заборону розпоряджатися або користуватися майном у разі її передбачення та вказівку на таке майно; д) порядок виконання ухвали.
Внесене клопотання відповідає вимогам ст.171 КПК України, матеріалам клопотання, доведено достатність даних про здійснення досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення, тому з метою запобігання можливим фактам приховування, зникнення, втрати, використання, пересування, передачі, відчуження майна, а його арешт передбачає заборону особам, у володінні яких перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його, є підстави для задоволення клопотання, оскільки у судовому засіданні встановлено усі, передбачені ст.132, 173 КПК України, підстави до задоволення внесеного слідчим клопотання.
Керуючись п. 5 ч. 2 ст. 40, ч. 1 ст. 98, п. 7 ч. 2 ст. 131, ст. 132, 167, 168, 170, 171 КПК України,-
Клопотання слідчої СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна задовольнити.
Накласти арешт на вилучені 09.03.2026 р. під час проведення обшуку квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , в якій зареєстрована та проживає: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : мобільний телефон марки IPhone 13 білого кольору ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , з сім картою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_3 , який було поміщено до спеціального пакету НПУ №ICR0074872 та одну банкноту номіналом «100» (EUR) євро, із серійним номером: «ЕА4363304959», яку було поміщено до спеціального пакету НПУ №ICR0074873, з метою збереження речових доказіву даному кримінальному провадженні, із забороною користування, відчуження та розпорядження вказаним майном.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1