Справа № 372/7118/25
Провадження 2-а-15/26
10 березня 2026 року м. Обухів
Обухівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Рабчуна Р.О.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
В грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 через підсистему «Електронний Суд», в особі представника адвоката Татаржинського Миколи Вячеславовича, звернувся до Обухівського районного суду Київської області з вказаним позовом. В обґрунтування позову вказав, що 07.12.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову № R241538. Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн. у зв'язку з тим, що позивач не прибув за викликом до ТЦК та СП.
З такою постановою позивач не згодний, оскільки пройшли строки, передбачені ч. 9 ст. 38 КУпАП, з огляду на те, що за даними реєстру він нібито порушив правила військового обліку 15.03.2025, а тому строк притягнення закінчився 15.06.2025. Враховуючи вищевикладене, позивач просить скасувати спірну постанову, провадження у справі закрити на підставі п.п.1,7 ст. 247 КУпАП.
Ухвалою суду від 23 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 16-17).
09 січня 2026 року на адресу Обухівського районного суду Київської області через підсистему «Електронний Суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який він мотивує тим, що вимоги заявлені в позовній заяві є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а постанова винесена позивачем є законною. Позивач не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначених в повістці.
Суд, дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтується позов, а також вивчивши відзив на позовну заяву, встановив наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін у спрощеному порядку, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом досліджуються саме представлені сторонами письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилається кожна з них, інших суду не представлено.
Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 9, 244 КАС України, виходить з такого.
Судом встановлено, що позивач є військовозобов'язаним.
17.11.2025 року позивач в порядку ст. 279-9 КУпАП звернувся до відповідача з заявою у якій просив, відповідальних посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), врахувати положення ст. 38 та п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП (а.с.8).
07.12.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 щодо позивача в його відсутність винесено постанову № R241538, якою позивача було визнано винним за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за неприбуття за викликом по повістці, чим допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та накладено на нього штраф в розмірі 17 000 грн.
Зі змісту постанови № R241538 від 07.12.2025 року, слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (а.с.9).
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що строк притягнення до адміністративної відповідальності вже минув на момент винесення оскаржуваної постанови.
Відповідач обґрунтовує свої дії надходженням заяви позивача про притягнення його до відповідальності за його відсутності та визнанням вини у вчиненні правопорушення.
Згідно з ст. 9, 77 КАС України розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін, вільності та свободи у поданні суду доказів в обґрунтування свої вимог та заперечень та доведенні перед судом в їх переконливості; однак, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіряючи оскаржувану позивачем постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, суд перевірив її на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).
Відповідно до частин 1, 4 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, де вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Судом встановлено, що датою скоєння правопорушення, а саме неявки до ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою, що ставиться у вину ОСОБА_1 , є 05.03.2025 року, що зазначено у повістці № 2538908 від 20.02.2025 року.
Таким чином, на момент винесення оскаржуваної постанови тримісячний строк накладення адміністративного стягнення закінчився.
Незважаючи на це, відповідачем поза строками накладення адміністративного стягнення, а саме, - 07.12.2025 було винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв не в межах та не в спосіб визначений законом, що призвело до притягнення позивача до адміністративної відповідальності поза межами строків накладення адміністративного стягнення.
Зважаючи на це, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № R241538 від 07.12.2025, винесена відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень, підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 5, 6, 19, 77, 90, 159, 241-246, 268-272, 286 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 від 07.12.2025 року № R241538 про накладення на ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в 17 000 грн. 00 коп. та закрити провадження у справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого ним судового збору в розмірі 605,60 коп.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.О. Рабчун