Ухвала від 03.03.2026 по справі 371/844/25

Єдиний унікальний № 371/844/25

Номер провадження № 1-кп/371/140/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,

ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,

ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ,

ОСОБА_25 , ОСОБА_26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миронівка Київської області клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені 26 січня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023220000000110, за обвинуваченням

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харків, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Кіровокан Республіки Вірменія, адреса місця проживання : АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Харків, адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ,

ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Миронівка Київської області, адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ,

ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки міста Попасна Луганської області, адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ,

ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки села Владиславка Миронівського району Київської області, адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ,

ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця села Старий Білоус Чернігівського району Чернігівської області, адреса місця проживання: АДРЕСА_6 ,

ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця міста Одеса, адреса місця проживання: АДРЕСА_7 ,

ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженки міста Одеса, адреса місця проживання: АДРЕСА_7 ,

ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженки міста Харків, адреса місця проживання: АДРЕСА_8 ,

ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженця села Попівка Миргородського району Полтавської області, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_9 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , уродженця міста Джанкой, АРК, адреса місця проживання: АДРЕСА_10 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Миронівського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 січня 2023 за №12023220000000110, за обвинуваченням ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_26 , ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_22 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України.

У цьому кримінальному провадженні обвинуваченим ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_17 , ОСОБА_26 , ОСОБА_18 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, строк дії запобіжного заходу - до 06 березня 2026 року. Обвинуваченого ОСОБА_19 - обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, строк дії запобіжного заходу - до 07 березня 2026 року. Обвинуваченій ОСОБА_21 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту на строк два місяці - до 06 березня 2026 року.

У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку дії обраних щодо обвинувачених запобіжних заходів.

Необхідність продовження строку дії запобіжних заходів прокурор мотивувала обґрунтованістю обвинувачення ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_26 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, а ОСОБА_22 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України, наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися та не зникли, неможливістю більш м'якими запобіжними заходами запобігти цим ризикам.

Захисник ОСОБА_11 в судовому засіданні просив відмовити у задоволені клопотання про продовження дії запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_16 , просив застосувати більш м'який запобіжний захід до обвинуваченого, обґрунтовуючи тим, що обвинувачений не переховувався, не перешкоджав досудовому розслідуванню, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки. Вважає, що на даний час ризики, які прокурор зазначила в клопотанні відпали, а нових не навів. У разі неможливості зміни запобіжного заходу, просив зменшити розмір заяви.

Обвинувачений ОСОБА_16 у судовому засіданні просив відмовити в клопотанні прокурора та застосувати більш м'який запобіжний захід.

Захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні просив відмовити у задоволені клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_17 , просив застосувати більш м'який запобіжний захід до обвинуваченого. Клопотання обґрунтовував тим, що обвинувачений не переховувався від слідства, перешкод не чинив, має постійне місце проживання, за місцем проживання має сталі, міцні соціальні зв'язки. Вважає, що на даний час ризики, які прокурор зазначив в клопотанні відпали, а доказів про наявність нових не надала. У разі неможливості зміни запобіжного заходу, просив зменшити розмір заяви.

Обвинувачений ОСОБА_17 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника в повному обсязі, просив не продовжувати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою, просив застосувати більш м'який запобіжний захід. У разі неможливості зміни запобіжного заходу, просив зменшити розмір застави.

Захисник ОСОБА_9 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_18 , просив застосувати більш м'який запобіжний захід до обвинуваченого, мотивуючи свою позицію тим, що обвинувачений, не переховувався від досудового слідства, має родину, постійне місце проживання та роботи, має міцні сімейні та соціальні зв'язки. Вважає, що на даний час ризики, які прокурор зазначила в клопотанні, відпали, а доказів про наявність нових, не надано.

Обвинувачений ОСОБА_18 у судовому засіданні просив відмовити в клопотанні прокурора так як на даний час ризики, які прокурор зазначив в клопотанні відпали, а доказів про наявність нових не надала. Просив зменшити заставу.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотанні прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_20 , просив застосувати більш м'який запобіжний захід до обвинуваченого. Клопотання обґрунтовував тим, що обвинувачений має постійне місце проживання та роботу, міцні соціальні зв'язки, за місцем проживання та роботи добре характеризується. ОСОБА_20 не переховувався від досудового слідства, жодних перешкод досудовому розслідуванні не чинив. Також на даний час погіршився його станом здоров'я. На даний час ризики, які прокурор зазначила в клопотанні відпали. У разі неможливості зміни запобіжного заходу просив зменшити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_20 у судовому засіданні просив відмовити в клопотанні прокурора так як ризики які зазначенні не чим не підтверджуються, а нових прокурор не навів, просив перерахувати заставу або зминіть запобіжний захід на більш м'який.

Захисник ОСОБА_10 у судовому засіданні не заперечував проти продовження запобіжного заходу ОСОБА_26 у виді тримання під вартою.

Обвинувачена ОСОБА_26 у судовому засіданні підтримала захисника в повному обсязі.

Захисник ОСОБА_28 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_22 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. У разі неможливості зміни запобіжного заходу просив зменшити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_22 у судовому засіданні підтримав захисника в повному обсязі просив застосувати більш м'який запобіжний захід у разі неможливості зміни запобіжного заходу просив зменшити розмір застави.

Захисник ОСОБА_11 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_21 дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Обвинувачена ОСОБА_21 у судовому засіданні підтримала свого захисника, не заперечувала проти продовження їй запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Захисник ОСОБА_13 в судовому засіданні вважає, що клопотання прокурора про продовження щодо ОСОБА_19 раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необґрунтованим. Наявність ризиків є недоведеною, а тяжкість злочину може бути достатньо підставою для тримання під вартою лише на початку подання відповідних доводів. Вважає, що з перебігом досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження зменшуються ризики, які стали підставою для взяття обвинуваченого під варту на початковій стадії розслідування. Одночасно вказав, що ОСОБА_19 має намір проходити військову службу в складі ЗСУ, однак наявність запобіжного заходу перешкоджає йому у цьому.

Обвинувачений ОСОБА_19 у судовому засіданні просив в клопотанні відмовити та застосувати більш м'який запобіжний захід.

Дослідивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, як сторони обвинувачення так і сторони захисту, заслухавши учасників судового розгляду, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до частин 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. При цьому суд враховує, що судове рішення щодо обрання та продовження запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного чи обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Враховуючи правову позицію, викладену в п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд розглядає можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_26 строку дії обраного їй запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне його задовольнити, зважаючи на наступне.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2024 року відносно ОСОБА_26 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово був продовжений.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 12 листопада 2025 року відносно ОСОБА_26 ІНФОРМАЦІЯ_10 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 10 січня 2026 року. Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 06.01.2026 року було продовжено строк запобіжного заходу до 06.03.2026.

При вирішенні клопотання прокурора, суд враховує відомості про те, що ОСОБА_26 вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 31 січня 2025 року визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та піддана покаранню у виді 6 років позбавлення волі, вирок набрав законної сили.

Зважаючи на факт засудження обвинуваченої ОСОБА_26 до покарання у виді позбавлення волі, позицію обвинуваченої та її захисника стосовно можливості продовження строку дії запобіжного заходу, необхідність її участі в судовому засіданні у цьому кримінальному провадженні, керуючись нормами ст. ст. 176, 177, 199, 315 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність продовження ОСОБА_26 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави (п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України), оскільки до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку її тримання під вартою неможливо провести розгляд кримінального провадження по суті.

Стосовно клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_18 строку дії обраного йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне його задовольнити, зважаючи на таке.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року відносно ОСОБА_18 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово був продовжений, ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 18 вересня 2025 року до 16 листопада 2025, із визначенням можливості внесення застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 11 листопада 2025 року обвинуваченому ОСОБА_18 було відмовлено у зміні запобіжного заходу. Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 12 листопада 2025 року обвинуваченому ОСОБА_18 було продовжено запобіжний захід запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 24 години 10 січня 2026 року, визначено ОСОБА_18 заставу в розмірі 100 (сто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) грн, у національній грошовій одиниці.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 06.01.2026 було продовжено строк запобіжного заходу до 06.03.2026 та зменшено розмір застави 90 (дев'яносто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 299 520 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот двадцять) грн, у національній грошовій одиниці

Судом не встановлено обставин, які вказують на зникнення чи зменшення ризиків, факт існування яких було встановлено слідчим суддею на стадії досудового розслідування під час обрання ОСОБА_18 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та судом при вирішенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу.

Суд дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення обвинуваченим ОСОБА_18 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливості переховування від суду, можливості вчинення інших кримінальних правопорушень, та неможливість більш м'якими запобіжними заходами запобігти цим ризикам.

Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, може бути перевірено лише за результатами судового розгляду кримінального провадження.

З огляду на викладене, на складність цього кримінального провадження, керуючись нормами ст. ст. 176, 177, 199, 315 КПК України, суд вважає, що наявні підстави для продовження ОСОБА_18 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із можливістю внесення застави в розмірі 90 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначеної в судовому засіданні, оскільки до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку його тримання під вартою розгляд кримінального провадження по суті завершити неможливо.

Клопотання ОСОБА_18 та його захисника про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту задоволенню не підлягає, оскільки під час судового засідання судом не встановлено обставин, які вказують на те, що такий запобіжний захід як домашній арешт зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обґрунтованим є клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_16 строку дії обраного йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою з огляду на таке.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2024 року відносно ОСОБА_16 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово був продовжений, ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 18 вересня 2025 року - до 16 листопада 2025 року, із визначенням можливості внесення застави в розмірі 140 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 12 листопада 2025 року обвинуваченому ОСОБА_16 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 24 години 10 січня 2026 року, визначено ОСОБА_16 заставу у розмірі 100 (сто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень у національній грошовій одиниці.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 06.01.2026 було продовжено строк запобіжного заходу до 06.03.2026 у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 24 години та зменшено розмір застави у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень у національній грошовій одиниці.

При розгляді клопотання колегією судів не встановлено обставин, які вказують на зникнення чи зменшення ризиків, існування яких підтверджено рішеннями слідчих суддів на стадії досудового розслідування та суду на стадії судового провадження при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу.

Суд вважає доведеним факт наявності обґрунтованої підозри вчинення обвинуваченим ОСОБА_16 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, та наявності ризиків передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливості переховування від суду, можливості вчинення інших кримінальних правопорушень, неможливість більш м'якими запобіжними заходами запобігти цим ризикам.

Також, на думку суду, обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, може бути перевірено лише за результатами судового розгляду кримінального провадження.

На підставі наведеного, враховуючи складність цього кримінального провадження, керуючись нормами ст. ст. 176, 177, 199, 315 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність продовжити ОСОБА_16 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із можливістю внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначеної в судовому засіданні, оскільки до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку його тримання під вартою розгляд кримінального провадження по суті завершити неможливо.

Клопотання ОСОБА_16 та його захисника про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту задоволенню не підлягає, оскільки під час судового засідання судом не встановлено обставин, які вказують на те, що такий запобіжний захід як домашній арешт зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_20 строку дії обраного йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим з таких підстав.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року відносно ОСОБА_20 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово був продовжений, ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 18 вересня 2025 року до 16 листопада 2025 року, із визначенням можливості внесення застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб зменшено розмір застави відмовлення в зміні запобіжного заходу.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області 28 жовтня 2025 року захиснику обвинуваченого ОСОБА_20 ОСОБА_6 було відмовлено у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу. Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 12 листопада 2025 року обвинуваченому ОСОБА_20 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 24 години 10 січня 2026 року, визначено ОСОБА_20 заставу у розмірі 250 (двісті п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 (сімсот п'ятдесят сім тисяч) гривень у національній грошовій одиниці.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 06.01.2026 було ОСОБА_20 продовжено строк запобіжного заходу до 06.03.2026 у виді тримання під вартою на строк 60 днів та зменшено розмір застави 220 (двісті двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 732 160 (сімсот тридцять дві тисячі сто шістдесят) гривень у національній грошовій одиниці.

Судом не встановлено обставин, які вказують на зникнення чи зменшення ризиків, існування яких підтверджено рішеннями слідчих суддів на стадії досудового розслідування та суду на стадії судового провадження при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу.

За умов обґрунтованої підозри вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливості переховування від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень, та неможливості більш м'якими запобіжними заходами запобігти цим ризикам, продовження строку дії обраного запобіжного заходу є доцільним.

Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, може бути перевірено лише за результатами судового розгляду кримінального провадження.

Керуючись нормами ст. ст. 176, 177, 199, 315 КПК України, враховуючи складність кримінального провадження, суд дійшов висновку про необхідність продовження ОСОБА_20 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

На підставі наведеного, враховуючи складність цього кримінального провадження, керуючись нормами ст. ст. 176, 177, 199, 315 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність продовжити ОСОБА_20 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із можливістю внесення застави в розмірі 220 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначеної в судовому засіданні, оскільки до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку його тримання під вартою розгляд кримінального провадження по суті завершити неможливо.

Клопотання ОСОБА_20 та його захисника про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту задоволенню не підлягає, оскільки під час судового засідання судом не встановлено обставин, які вказують на те, що такий запобіжний захід як домашній арешт зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_19 строку дії обраного йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою належить задовольнити з таких підстав.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року відносно ОСОБА_19 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, із визначенням можливості внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який неодноразово був продовжений, ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 18 вересня 2025 - до 16 листопада 2025 року.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 12 листопада 2025 року обвинуваченому ОСОБА_19 було продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 24 години 10 січня 2026 року, визначити ОСОБА_19 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 07.01.2026 року ОСОБА_19 продовжено строк запобіжного заходу до 07.03.2026 у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 24 години та зменшено розмір застави 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У судовому засіданні судом не встановлено обставин, які вказують на зменшення (зникнення) ризиків, факт існування яких було встановлено слідчим суддею на стадії досудового розслідування та судом на стадії судового розгляду.

Суд дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри вчинення обвинуваченим ОСОБА_19 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховування від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень, та неможливість більш м'якими запобіжними заходами запобігти цим ризикам.

Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, може бути перевірено лише за результатами судового розгляду кримінального провадження.

З огляду на наведене, враховуючи складність кримінального провадження, керуючись нормами ст. ст. 176, 177, 199, 315 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність продовжити ОСОБА_19 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із можливістю внесення застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначеної на досудовому слідстві, оскільки до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку його тримання під вартою неможливо провести розгляд кримінального провадження по суті.

Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_22 строку дії обраного йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає таким, що наявні підстави для його задоволення з огляду на наступне.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року відносно ОСОБА_22 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово був продовжений, востаннє ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 18 вересня 2025 року - до 16 листопада 2025 року, із визначенням можливості внесення застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 11 листопада 2025 року обвинуваченому ОСОБА_22 зменшено заставу та визначено її у розмірі 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) гривень у національній грошовій одиниці. Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 12 листопада 2025 року обвинуваченому ОСОБА_22 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 24 години 10 січня 2026 року ,визначено ОСОБА_22 заставу у розмірі 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) гривень у національній грошовій одиниці.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 06.01.2026 року було ОСОБА_22 продовжено строк запобіжного заходу до 06.03.2026 у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 24 години зменшено розмір застави 180 (сто вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 559 040 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч сорок) гривень у національній грошовій одиниці.

У судовому засіданні судом не встановлено обставин, які вказують на зникнення ризиків, існування яких було встановлено слідчим суддею на стадії досудового розслідування та судом під час вирішення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України, наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливості переховування від суду, можливості вчинення інших кримінальних правопорушень, та неможливість більш м'якими запобіжними заходами запобігти цим ризикам.

Інших ризиків судом не встановлено та прокурором не доведено в судовому засіданні.

Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_22 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України, може бути перевірено лише за результатами судового розгляду кримінального провадження.

Зважаючи на викладене, а також на складність цього кримінального провадження, керуючись нормами ст. ст. 176, 177, 199, 315 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність продовження ОСОБА_22 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із можливістю внесення застави в розмірі 180 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначеної в судовому засіданні, оскільки до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку його тримання під вартою розгляд кримінального провадження по суті завершити неможливо.

Клопотання ОСОБА_22 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту задоволенню не підлягає, оскільки під час судового засідання судом не встановлено обставин, які вказують на те, що такий запобіжний захід як домашній арешт зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обґрунтованим, по даній справі є клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_17 строку дії обраного йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою з огляду на наступне.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року відносно ОСОБА_17 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово був продовжений, востаннє ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 18 вересня 2025 року до 16 листопада 2025 року із визначенням можливості внесення застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 12 листопада 2025 року обвинуваченому ОСОБА_17 було продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 24 години 10 січня 2026 року, визначити ОСОБА_17 заставу у розмірі 150 (сто п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень у національній грошовій одиниці.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 06.01.2026 року було ОСОБА_17 продовжено строк запобіжного заходу до 06.03.2026 у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 24 години 06 березня 2026 року та зменшено розмір застави 130 (сто тридцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 432 640 (чотириста тридцять дві тисячі шістсот сорок) гривень у національній грошовій одиниці.

У судовому засіданні судом не встановлено обставин, які вказують на зникнення ризиків, факт існування яких встановлено слідчим суддею на стадії досудового розслідування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливості переховування від суду, можливості вчинення інших кримінальних правопорушень, та не можливість більш м'якими запобіжними заходами запобігти цим ризикам.

Інших ризиків судом не встановлено та прокурором не доведено в судовому засіданні.

З огляду на наявні ризики та складність цього кримінального провадження, керуючись нормами ст. ст. 176, 177, 199, 315 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність продовження ОСОБА_17 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із можливістю внесення застави в розмірі 130 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначеної в судовому засіданні, оскільки до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку його тримання під вартою розгляд кримінального провадження по суті завершити неможливо.

Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, може бути перевірено лише за результатами судового розгляду кримінального провадження.

Клопотання ОСОБА_17 та його захисника про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту задоволенню не підлягає, оскільки під час судового засідання судом не встановлено обставин, які вказують на те, що такий запобіжний захід як домашній арешт зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_21 строку дії обраного їй на досудовому слідстві запобіжного заходу у виді домашнього арешту, суд вважає наявними підстави для його задоволення з урахуванням уточнення заявлених прокурором вимог з таких мотивів.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2025 року відносно ОСОБА_21 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишення місця проживання з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, який неодноразово був продовжений, востаннє ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 06 січня 2026 року до 06 березня 2026 року.

Зважаючи на позицію обвинуваченої ОСОБА_21 та її захисника, які в судовому засіданні погодилися із доводами прокурора, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри вчинення обвинуваченою кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливості переховування від суду, можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, та не можливість більш м'якими запобіжними заходами запобігти цим ризикам.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 199, 315 КПК України, суд вважає необхідним продовжити дію обраного ОСОБА_21 строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, із забороною в період часу з 24.00 години до 06.00 години без дозволу на те суду залишати місце проживання, та покладенням на неї обов'язків прибувати до суду за першою вимогою, завчасно та особисто повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

На підставі ст. 182 КПК України застава - це запобіжний захід, який полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

З моменту внесення застави на підозрюваного покладаються обов'язки визначені ухвалою слідчого судді строком на два місяці. Закінчення строку дії покладених на підозрюваного слідчим суддею чи судом обов'язків не припиняє дію основного запобіжного заходу (яким в даному випадку є застава) і не є підставою або умовою повернення визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу і внесеної застави.

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 182 КПК України, п. 8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2012 року № 27), застава повертається заставодавцю лише після припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави та постановлення вироку (ухвали), у якому міститься рішення про повернення застави.

При цьому, після внесення грошових коштів як застави за підозрювану особу, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у виді застави, відповідно до ст. 203 КПК України, діє до моменту прийняття остаточного рішення, а саме ухвалення вироку чи закриття кримінального провадження, оскільки відповідно до ст. 182 КПК України цей запобіжний захід не має граничного строку дії.

Застосовуючи до обвинувачених альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути ними внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на обвинувачених ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_17 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

-прибувати за кожною вимогою до суду;

-не відлучатись із населеного пункту, в якому вони проживають (перебувають) без дозволу суду;

- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до територіальних органів УДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182, 183, 369-372, ч. 2 ст. 376 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби на строк 60 днів до 24 години 01 травня 2026 року, заборонивши ОСОБА_21 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_5 , в період часу з 24.00 години до 06.00 години без дозволу на те суду.

Продовжити строк дії таких обов'язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_21 , на строк до 24 години 01 травня 2026 року:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-завчасно та особисто повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 01 травня 2026 року та утримувати її в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 24 години 01 травня 2026 року та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Визначити ОСОБА_18 заставу в розмірі 90 (дев'яносто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 299 520 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот двадцять) грн, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: UA768201720355259001000018661, код ЄДРПОУ: 26268119, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Київській області.