Справа № 287/2969/23
провадження 2-а/287/12/26
09 березня 2026 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Нижника Г.П.
за участю секретаря судового засідання Корнєйчук О.В.,
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суджу справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Зарицький А.І. звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позову зазначив, що 28.10.2023 постановою серії БАД № 953633 заступником начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Житомирській області, підполковником поліції Шебедою Олегом Захаровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 125, ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП. Дані правопорушення були об'єднані та позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Підставою для винесення вказаної постанови стало керування автомобілем марки Ауді А6, державний номер НОМЕР_1 та при зміні руху не увімкнув покажчик повороту, після зупинки не увімкнув сигнал аварійної зупинки, управляв вказаним транспортним засобом без посвідчення водія, яке при перевірці не надав, чим порушив пункти 9.2.б, 10.2.б, 2.1.а, 2.3.в Правил дорожнього руху (далі - ПДР). Однак, з даною постановою позивач не погоджується, вважає її протиправною та просить скасувати.
Ухвалою судді від 19.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи.
30.01.2026 представник відповідача подав відзив на адміністративний позов, в якому вказав, що твердження позивача є хибними та необґрунтованими, оскільки факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений поліцейським під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, тому відсутні підстави для задоволення позову.
ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Повідомив, що за кермом в той день була інша особа, він їхав на задньому пасажирському сидінні, що було зафіксовано на відеореєстратор працівників поліції. На його думку, саме з цієї причини відеозапис з відеореєстратора не долучався до справи.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи і встановивши фактичні обставини, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено із матеріалів справи, що 28.10.2023 заступником начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Житомирській області, підполковником поліції Шебедою Олегом Захаровичем винесено постанову у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 953633, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 125, ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП за те, що 28.10.2023 керування автомобілем марки Ауді А6, державний номер НОМЕР_1 та при зміні руху не увімкнув покажчик повороту, після зупинки не увімкнув сигнал аварійної зупинки, управляв вказаним транспортним засобом без посвідчення водія, яке при перевірці не надав, чим порушив пункти 9.2.б, 10.2.б, 2.1.а, 2.3.в Правил дорожнього руху (далі - ПДР). Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Вважаючи рішення суб'єкта владних повноважень протиправним та таким, що порушує його права, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.ч. 1-2 ст.7 КУпАП ); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Так, ОСОБА_1 був притягнутий поліцейським до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 125, ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП, а саме за керування автомобілем марки Ауді А6, державний номер НОМЕР_1 та при зміні руху не увімкнув покажчик повороту, після зупинки не увімкнув сигнал аварійної зупинки, управляв вказаним транспортним засобом без посвідчення водія, яке при перевірці не надав, чим порушив пункти 9.2.б, 10.2.б, 2.1.а, 2.3.в ПДР.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).
Згідно з п.1.1. ПДР, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.9.2 Правил дорожнього руху України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Частиною 2 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне порушення з числа вчинених.
Як вбачається з матеріалів справи, складаючи постанову серії БАД № 953633 від 28.10.2023 працівник поліції як доказ для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 125, ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП використав відео з автомобільного реєстратора, однак даний відеозапис у матеріалах справи відсутній.
Таким чином, факт вчинення позивачем правопорушення, а саме не подання сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при зміні напрямку руху, зафіксоване лише в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 953633 від 28.10.2023, інших доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі встановлено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (далі - Інструкція № 1395).
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст.9 КАС України).
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. На підставі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративне правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Виходячи з принципу верховенства права, конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Тому, оцінивши наявні у справі докази, враховуючи обов'язок суб'єкта владних повноважень доводити суду правомірність прийнятого ним рішення, вчинених дії чи бездіяльності та те, що при винесенні оскаржуваної постанови належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення матеріали справи не містять, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, тому такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.241, 245, 246, 255, 257, 286, 295, 371Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , представник позивача Зарицький Максим Аркадійович до Головного управління Національної поліції у Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 953633 від 28.10.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 125, ст. 126, ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 125, ст. 126, ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Рішення суду може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: Зарицький Максим Аркадійович, АДРЕСА_2 .
Відповідач: Головного управління Національної поліції у Житомирській області, адреса: 10008, м. Житомир, Старий Бульвар, буд. 5/37, ЄДРПОУ 40108625.
Суддя: Г. П. Нижник