Справа № 459/672/26
Провадження № 2/459/268/2026
про залишення позовної заяви без руху
09 березня 2026 року суддя Шептицького міського суду Львівської області Мельникович М. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
Представник позивачки звернувся до суду з позовом, у якому просить розірвати шлюб, укладений між сторонами.
Ознайомившись із поданою позовною заявою, суддя дійшов висновку, що таку слід залишити без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ЦПК України, враховуючи наступне.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
В позовній заяви представник позивачки зазначив, що звертається до суду з даним позовом саме за правилами територіальної підсудності - за зареєстрованим місцем проживання відповідача (за ч.1 ст. 27 ЦПК України). Проте, жодних доказів на підтвердження зареєстрованого місця проживання відповідача до позовної заяви не долучив. Із довідки Виконавчого комітету Шептицької міської ради №558 від 27.02.2026 встановлено, що відомості про реєстрацію місця проживання відповідача відсутні.
Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спільних малолітніх або неповнолітніх дітей у сторін не має. Також позивачкою не зазначено і інших підстав, передбачених ч. 2 ст. 28 ЦПК України, за об'єктивного існування яких позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений за зареєстрованим місцем проживання позивача, а тому позивач у даній справі позбавлена права застосування альтернативної підсудності даного позову за своїм зареєстрованим місцем проживання.
Відповідно до ч. ч. 9, 10 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого не відоме, пред'являються за місцем знаходження майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, відповідач є громадянином Азербайджанської республіки Нахічевань (про що свідчить копія свідоцтва про шлюб). Представник позивачки зазначив, що у 2018 році відповідач виїхав до Азербайжану та з цього часу позивачка втратила з ним зв'язок. Місце проживання відповідача за кордоном позивачці невідоме.
Оскільки позивачка є громадянкою України, а відповідач громадянином іншої країни, то правовідносини між сторонами обтяжені ознакою «іноземний елемент», а тому вирішення спору між ними щодо розірвання шлюбу та наслідків розірвання шлюбу в судових органах України необхідно здійснювати відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право», з урахуванням вимог ЦПК України та інших законів України.
Відповідно до положень ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Закон України «Про міжнародне приватне право» визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Загальні правила підсудності судам України цивільних справ з іноземним елементом визначені у ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження по справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави такої підсудності відпали або змінились, крім випадків, передбачених у ст. 76 цього Закону.
Відповідно до ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, зокрема, якщо на території України відповідач має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме майно чи нерухоме майно, на яке можна покласти стягнення, або знаходиться філія або представництво юридичної особи - відповідача.
Відповідно до п. п. 4, 5, 12 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади; житло - житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, в якому особа постійно або тимчасово проживає; реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування). Громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні (ч. 1 ст. 5 Закону).
За наведених обставин, позивачу необхідно надати належні докази, які мають підтвердити місце проживання відповідача в Україні, в тому числі докази реєстрації місця проживання відповідача, що є обов'язковою обставиною для визначення підсудності даного спору, з урахуванням положень ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Враховуючи те, що дана позовна заява подана позивачем без додержання вимог, викладених в ст. ст. 175, 177 ЦПК України, то відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України вона підлягає залишенню без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст. ст.175-178,185 ЦПК України, суддя
Позовну заяву залишити без руху.
Надати позивачу (його представнику) строк 10 (десять) днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків.
У разі якщо недоліки не будуть усунені у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу (його представнику).
Копію ухвали направити позивачу (його представнику).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. В. Мельникович