Справа № 457/375/26
провадження №2-аз/457/1/26
03 березня 2026 року м. Трускавець
Суддя Трускавецького міського суду Львівської області Грицьків В.Т., вивчивши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Головного управління Національної поліції у Львівській області, треті особи: ВП №2 (Трускавець)Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області (Мулярський Володимир Ярославович),ВП №2 (Трускавець) Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області (Комар Роман Миколайович) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
03.03.2026 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, треті особи: ВП №2 (Трускавець)Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області (Мулярський Володимир Ярославович),ВП №2 (Трускавець) Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області (Комар Роман Миколайович) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою судді від 03.03.2026 відкрито провадження у справі.
Позивач ОСОБА_1 разом з позовною заявою подав заяву про забезпечення поданого ним позову шляхом: зупинення стягнення на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6699725 від 21.02.2026 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі; заборони відповідачу (ГУНП у Львівській області) та третім особам передавати постанову серії ЕНА № 6699725 від 21.02.2026 р. на примусове виконання до органів Державної виконавчої служби; заборони органам Державної виконавчої служби України вчиняти будь-які виконавчі дії (відкриття провадження, арешт рахунків, стягнення коштів) на підставі вказаної постанови до завершення розгляду справи.
В обґрунтування вищевказаної заяви позивач вказує, що якщо позов буде задоволено, але штраф вже буде стягнуто примусово, йому доведеться ініціювати нові судові процеси для повернення коштів з державного бюджету, що є надмірно складним та тривалим процесом. У його випадку зупинення стягнення є єдиним способом уникнути незаконного списання коштів та блокування рахунків до вирішення спору по суті.
Дослідивши матеріали заяви, при вирішенні клопотання суд виходить із наступного.
Так, відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частина 2 ст. 151 КАС України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Статтею 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
З огляду на зазначене, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Згідно з п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008р. N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому, небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, додані до неї документи, а також позовну заяву, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено тих обставин, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, шляхом подання позовної заяви.
При цьому, сама лише та обставина, що задля уникнення відкриття виконавчого провадження у період розгляду справи щодо оскарження зазначеної постанови у судовому порядку - не свідчить про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем.
Отже на вказаній стадії - до початку розгляду справи по суті, у суду відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність дій відповідача та порушення прав або інтересів позивача такими діями, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
З огляду на зазначене, подана заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 150-154, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Головного управління Національної поліції у Львівській області, треті особи: ВП №2 (Трускавець)Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області (Мулярський Володимир Ярославович),ВП №2 (Трускавець) Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області (Комар Роман Миколайович) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в порядку ст. 286, 293-297 КАС України шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя: В. Т. Грицьків